Ухвала суду № 69259506, 28.09.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 р.Справа № 818/1705/16Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

за участю представника позивачаОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Шосткінський агролісгосп" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року по справі № 818/1705/16 за позовом Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Шосткінський агролісгосп" до Шосткінської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Шосткинське дочірнє агролісогосподарське підприємство "Шосткінський агролісгосп", звернувся до суду з адміністративним позовом до Шосткінської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області в якому, із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.204), просив суд: визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 15.11.2016р. №2522-17 про сплату суми податкового боргу, а також зобов'язати Шосткінську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Сумській області виключити з інтегрованої картки підприємства " за платежем "рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів (крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування) за кодом бюджетної класифікації 13010200, податкову заборгованість у розмірі 252 590 грн. 42коп., з яких 241476 грн. 96грн. основний платіж та 11113 грн. 46 коп. пені.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року вказаний позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 15.11.2016р. №2522-17 про сплату суми податкового боргу в частині нарахування пені у розмірі 11113 грн. 46 коп.

Зобов'язано Шосткинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Сумській області виключити з інтегрованої картки Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Шосткинський агролісгосп" за платежем "рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів (крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування) за кодом бюджетної класифікації 13010200, податкову заборгованість з пені у розмірі 11113 грн. 46 коп.. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодившись з постановою суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі (а.с.237-239). Апелянт наголошує, що на виконання вимог п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України агролісгосп своєчасно подав до відділення №193 АТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжні доручення №10 від 12.08.2015р. на суму 204 681 грн. та №№1-9 від 12.08.2015р. на суму 221 793 грн. на перерахування до бюджету рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, проте порушення граничних строків сплати узгоджених сум грошових зобовязань сталося з вини банку, який не провів вказані платежі, внаслідок чого в силу п.129.6 ст.129 ПК України платник податків звільняється відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі податків, включаючи нараховану пеню. Отже, у контролюючого органу відсутні правові підстави для винесення оскаржуваної податкової вимоги та нараховування в його інтегрованій картці заборгованості.

Представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Не явка сторони, не є перешкодою для вирішення справи по суті.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що Шосткинським дочірнім агролісогосподарським підприємством «Шосткинський агролісгосп» до контролюючого органу було подано розрахунки збору за спеціальне використання лісових ресурсів №9160026018 від 29.07.2015р. в сумі 46662,96грн., №9160030275 від 29.07.2015р. в сумі 61380,53грн., №9160022292 від 29.07.2015р. в сумі 33668,10грн., №9160023929 від 29.07.2015р. в сумі 123грн., №9160019023 від 29.07.2015р. в сумі 1020грн., №9160027064 від 29.07.2015р. в сумі 3009,26грн., №9159587402 від 28.07.2015р. в сумі 15492грн., №9160028668 від 29.07.2015р. в сумі 8374грн., №9160021167 від 29.07.2015р. в сумі 47463,90грн. (а.с.108-125), з метою сплати яких позивач 12.08.2015р. подав до відділення №193 АТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжні доручення №10 від 12.08.2015р. на суму 204681грн. та №№1-9 від 12.08.2015р. на суму 221793грн. (а.с.10-18), проте визначені в них суми до бюджету перераховані не були, про що свідчить відсутність відповідних підписів та дати у графі «проведено банком», а також наданий у відповідь на запит суду лист Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області від 22.02.2017р. №05-6/274-1402 про не находження коштів на рахунки бюджету (а.с.142).

Підставою для не проведення ПАТ «Фінанси та Кредит» вказаних платежів згідно з відповіддю Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ОСОБА_2 (а.с.212-213) стало те, що протягом грудня 2014 року вересня 2015 року з його сторони мали численні випадки невиконання платіжних доручень клієнтів та неповернення вкладів юридичних та фізичних осіб після закінчення строку дії депозитних договорів. Вказане відбувалося через зменшення обсягу високоліквідних активів банку, збільшення обсягу збитків, відплив коштів фізичних осіб, збільшення обсягу негативно кваліфікованих активів (проблемних кредитів), що призвело до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, запровадження тимчасової адміністрації та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку, відкликання банківської ліквідації та початку процедури ліквідації (а.с.214-219).

15.11.2016р. відповідачем було сформовано податкову вимогу №2522-17 про наявність у позивача суми податкового боргу у розмірі 252 590грн.42коп. (а.с.9).

В межах апеляційного провадження не оспорюється питання щодо визнання протиправними та скасування податкової вимоги в частині нарахування пені у розмірі 11113 грн. 46 коп.. В цій частині, суд першої інстанції задовольнив вимоги з огляду на те, позивач подав до установи банку платіжні доручення на перерахування сум грошових зобов'язань "за платежем "рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів (крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування), яке здійснено позивачем у встановлені податковим законодавством строки, а відтак до нього неможливо застосувати відповідальність у вигляді нарахування пені за не проведення цих сум банківською установою внаслідок її неплатоспроможності. Зважаючи на викладені обставини, відповідач зобов'язаний відкоригувати дані інтегрованої картки платника податків, шляхом виключення з них суми пені.

Здійснюючи апеляційний перегляд щодо іншої частини спірних коштів колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною 3 ст.1068 Цивільного кодексу України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з п.8.1 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж зазначені, строки виконання доручень клієнтів.

Пунктом 22.4 ст.22 названого Закону встановлено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Системний аналіз викладеного, свідчить про те, що в разі своєчасного подання платником податків в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань та в подальшому їх не проведенні з вини фінансової установи, до платника не може бути застосована відповідальність у вигляді пені та штрафних санкцій.

Крім того, положення п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України визначають податковим обов'язком обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пеня, згідно з пп.14.1.162 цієї ж статті, це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Зі змісту наведених понять вбачається, що законодавець пов'язує обов'язок платника податків по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання з моментом сплати такого зобов'язання.

Відповідно до п.129.6 ст.129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно з положеннями пп.129.3.1 п.129.3 ст.129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Правовий аналіз наведених нормативних приписів дозволяє зробити висновок, що законодавець не звільняє платника податків від обов'язку сплатити суму основного зобов'язання або податкового боргу, а лише звільняє від відповідальності за порушення строків зарахування такого зобов'язання або боргу до бюджетів або державних цільових фондів, зокрема фінансової, як то - нарахування пені.

Отже, не зважаючи на звільнення від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі податків, зборів та інших платежів до бюджетів, приписи пп.129.3.1 п.129.3 та п.129.6 ст. 129 Податкового кодексу України при їх логічному тлумаченні покладають на платника податків обов'язок погасити суму основного зобов'язання перед державою шляхом її зарахування на відповідні рахунки органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Отже, нормою права, закріпленою в п.129.6 ст.129 Податкового кодексу України, не встановлено, що платник податку звільняється від сплати податкового зобов'язання (боргу), а лише звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів, яка передбачена ст. ст. 126, 127 Податкового кодексу України.

Відтак, у задоволенні позовних про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 15.11.2016р. №2522-17 про сплату податкового боргу в частині 241476 грн. 96грн. з основного платежу судом першої інстанції відмовлено правомірно, висновки суду з цього приводу відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Шосткінський агролісгосп" - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року по справі № 818/1705/16 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі буде складена 02 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5