Ухвала суду № 69259308, 27.09.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/6604/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мікули О.І.,

суддів Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання Федчук М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2166 про скасування наказу та зобовязання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Військової частини А2166, у якому просив (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27 грудня 2016 року, зареєстрованої 03 січня 2017 року) визнати протиправною бездіяльність Міністра оборони України щодо неприйняття рішення про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік, зобов'язати Міністра оборони України прийняти рішення про виплату такої в розмірі 11444,80 грн., зобов'язати Військову частину А2166 виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік в розмірі 11444,80 грн., скасувати наказ командира військової частини А 2166 № 235 від 09 листопада 2016 року та зобов'язати відповідача видати наказ про його виключення із списків особового складу в/ч при повному з ним розрахунком.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року позовну вимогу ОСОБА_1 до військової частини А2166 про зобов'язання військової частини виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік прийнято до розгляду в даній адміністративній справі. Відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті до розгляду в цій адміністративній справі позовних вимог до Міністра оборони України про визнання протиправною його бездіяльності щодо неприйняття рішення про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік, про зобов'язання прийняти рішення про виплату такої матеріальної допомоги.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що суд першої інстанції своє ухвалою фактично звузив право позивача на судовий захист та гарантоване право щодо зміни та уточнення позовних вимог. Просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Позивач (апелянт) ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просять скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що уточнююча позовна заява ОСОБА_1 від 03 січня 2017 року у вказаній частині не є заявою про зміну позовних вимог, підстави чи предмета адміністративного позову в розумінні ст.137 КАС України, оскільки позовні вимоги предявлені до Міністра оборони про визнання протиправною бездіяльність щодо неприйняття рішення про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік та про зобов'язання прийняття рішення про виплату такої в розмірі 11444,80 грн. є самостійним адміністративним позовом, тому у цій частині необхідно відмовити у прийнятті позовних вимог до розгляду.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Ч.1 ст.137 КАС України передбачає, що позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв.

У разі невідповідності такої заяви вимогам ст.106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується.

Положеннями цієї статті регулюється порядок реалізації зміни (уточнення) позовних вимог. Таке право позивача випливає із принципів диспозитивності та змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст.51 КАС України позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову. Позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, позивачу надано право змінювати підстави, предмет адміністративного позову, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог.

За загальним визначенням підставою позову є обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача. Необхідність у зміні підстав позову настає тоді, коли в процесі розгляду справи встановлюється невідповідність між обставинами чи нормами права, якими обґрунтовано позов, і обставинами чи нормами, за якими вимога може бути задоволена. Зміна підстави адміністративного позову можлива у такі способи: заміна одних фактичних чи правових підстав позову іншими; доповнення фактичних чи правових підстав новими; вилучення деяких із зазначених фактичних чи правових підстав.

Водночас, предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, заявлені позивачем до суду щодо усунення допущенного відповідачем порушення суб'єктивного права позивача.

Отже, поняття позову повинно включати одночасно матеріально-правову вимогу як його зміст і процесуальну форму вираження в їх нерозривній єдності. Право визначення предмету позову належить виключно позивачу, який повинен сам обирати належний спосіб захисту прав.

При цьому необхідно зазначити, що коли мова йде про збільшення або зменшення позовних вимог, то мається на увазі не зміна предмету позову, а тільки зміна розмірів кількісної сторони матеріального об'єкта позову.

Таким чином, під зміною предмету позову необхідно розуміти зміну способу захисту порушеного права (або інтересу) іншим (це є якісною зміною предмету позову) та шляхом уточнення способу захисту права чи інтересу (це є кількісною зміною предмету позову).

Колегія суддів звертає увагу на те, що вирішуючи питання, чи є уточнення позовних вимог позивача зміною предмету позову, необхідно дослідити предмет, підстави та зміст кожної із заявлених позовних вимог за первісним позовом та уточненими позовними вимогами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся в суд з позовом, у якому просив скасувати наказ командира військової частини А 2166 № 235 від 09 листопада 2016 року та зобовязати відповідача видати наказ про виключення ОСОБА_1 із списків особового складу військової частини при повному з ним розрахунку.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

На виконання вимог ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року про залишення позовної заяви без руху позивач 27 грудня 2016 року подав уточнюючу позовну заяву, де відповідачами вказав В/ч А2166 та Міністра оборони України, і в якій просив суд визнати протиправною бездіяльність Міністра оборони України щодо неприйняття рішення про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік, зобов'язати Міністра оборони України прийняти рішення про виплату такої в розмірі 11444,80 грн., зобов'язати Військову частину А2166 виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік у розмірі 11444,80 грн., скасувати наказ командира військової частини А 2166 № 235 від 09 листопада 2016 року та зобов'язати відповідача видати наказ про його виключення із списків особового складу в/ч при повному з ним розрахунком.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року позовну заяву повернуто позивачу.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року про повернення позовної заяви у справі № 809/1828/16 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2166 про скасування наказу, зобов'язання вчинити дії скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, до початку розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив суд визнати протиправною бездіяльність Міністра оборони України щодо неприйняття рішення про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік, зобов'язати Міністра оборони України прийняти рішення про виплату такої в розмірі 11444,80 грн., зобов'язати Військову частину А2166 виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік у розмірі 11444,80 грн., скасувати наказ командира військової частини А 2166 № 235 від 09 листопада 2016 року та зобов'язати відповідача видати наказ про його виключення із списків особового складу в/ч при повному з ним розрахунком.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що уточнена позовна заява ОСОБА_1 подана на виконання вимог ухвали від 12 грудня 2016 року про усунення недоліків позовної заяви і не є самостійним адміністративним позовом, крім того, у спірних правовідносинах має місце зміна (конкретизація) заявлених позовних вимог до початку розгляду справи по суті, разом з тим, суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у звязку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду, оскільки доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, оскаржувана ухвала, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі - скасуванню, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року у справі №809/1828/16 скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: А.Р. Курилець

ОСОБА_3

Повний текст ухвали виготовлено 02 жовтня 2017 року.