Постанова № 69259288, 28.09.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/8783/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Яворського І.О.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

представника позивача:ОСОБА_1

представника відповідача:ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мікроприлад» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року за адміністративним позовом Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова (далі УПФУ) до Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Мікроприлад» про стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

У червні 2017 року УПФУ звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило стягнути з ПАТ «Мікроприлад» на його користь заборгованість в сумі 896,98 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 адміністративний позов було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ПАТ «Мікроприлад» подало апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що вони не є особою, на яку поширюється обовязок щодо відшкодування витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної працівникам ПАТ «Мікроприлад» згідно із Законом України «Про наукову науково-технічну діяльність» № 1977-XII від 13.12.1991 (далі Закон № 1977-XII) та сумою пенсії, обчисленої цим особам відповідно до інших законодавчих актів. Тому просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні його адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача ОСОБА_1, яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що УПФУ було надіслано відповідачу повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977-XII (втратив чинність на підставі Закону № 848-VIII від 26.11.2015) та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів з січня по травень 2017 року.

Відповідно до вказаних повідомлень, відповідачу нарахована до сплати заборгованість з відшкодування УПФ України різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977-XII та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів за період січень-травень 2017 року у розмірі 896,98 грн, яка добровільно відповідачем не погашена.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що призначення позивачем вказаних у повідомленні особам пенсій, як і самі повідомлення про суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977-XII та сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, не оскаржувалися, докази протилежного у матеріалах справи відсутні, а тому відповідач зобов'язаний сплачувати різницю між сумою пенсії, призначеної за вказаним Законом та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, оскільки на ПАТ «Мікроприлад» поширюються положення ч.9 ст.24 цього Закону та п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004 «Про Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом № 1977-XII».

Проте, колегія суддів вважає, що до такого висновку суд першої інстанції прийшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також невідповідністю висновків суду обставинам справи, виходячи з наступного.

На момент виникнення спірних правовідносин (січень-червень 2017 року), діяли норми Закону України «Про науково та науково-технічну діяльність» № 848-VIII від 26.11.2015, який набрав чинності з 01.01.2016 (далі - Закон № 848-VIII).

Відповідно до п.20 ч.1 ст.1 Закону № 848-VIII, що науковий працівник - це науковий працівник - вчений, який має вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня, відповідно до трудового договору (контракту) професійно провадить наукову, науково-технічну, науково-організаційну, науково-педагогічну діяльність та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації у випадках, визначених законодавством.

Згідно з ч.6 ст.37 Закону № 848-VIII, різниця між сумою пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних, комунальних наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів, а також інших наукових установ, які згідно із статтею 12 цього Закону включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, - за рахунок коштів державного бюджету з урахуванням надходжень від сплати єдиного внеску у розмірі, встановленому частиною девятою статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» для цієї категорії працівників; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій, підприємств та закладів.

Частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 848-VIII передбачено, що її дія поширюється на наукових (науково-педагогічних) працівників наукових установ та організацій недержавної форми власності, які пройшли державну атестацію згідно з цим Законом, недержавних університетів, академій, інститутів, що діють відповідно до Закону України «Про вищу освіту», міжнародних наукових організацій, які знаходяться на території України відповідно до міжнародних договорів, установчі документи яких затверджені Кабінетом Міністрів України, а також на наукових (науково-педагогічних) працівників наукових установ і вищих навчальних закладів, що належали партійним та громадським організаціям колишніх Української РСР, інших республік СРСР та СРСР.

Дія цієї статті також поширюється на наукових (науково-педагогічних) працівників, які працюють у міжнародних наукових організаціях, членом яких є Україна, відповідно до міжнародних договорів України, за умови добровільної сплати страхових внесків відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» відповідно до договорів про добровільну участь, укладених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, з такими підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними).

Крім того, як було встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач не є науковою установою, організацією, підприємством чи вищим навчальним закладом, не проходив відповідну атестацію згідно з вимогами Закону № 848-VIII, тому на нього не може бути покладено обовязок здійснювати фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до цього Закону та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої на підставі Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», на яку має право науковий працівник. Доказів проведення такої атестації щодо відповідача позивачем суду не надано.

Відповідно до п.1 Положення про Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 380 від 23.04.2001, Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави (далі - Реєстр), - це перелік науково-дослідних, науково-технічних установ усіх форм власності (далі - наукові установи) та вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації усіх форм власності, діяльність яких має важливе значення для розвитку науки, економіки і виробництва.

Згідно п.5 вказаного положення, наукові установи та вищі навчальні заклади, включені до Реєстру : користуються податковими пільгами відповідно до законодавства; не можуть змінювати вид наукової і науково-технічної діяльності; зобов'язані не менш як 50 відсотків доходу від своєї основної діяльності спрямовувати на проведення ініціативних науково-дослідних робіт та розвиток дослідницької матеріально-технічної бази (крім вищих навчальних закладів); забезпечують не менш як 70 відсотків основної наукової або науково-технічної діяльності у загальному річному обсязі виконаних робіт (крім вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації).

Колегія суддів зазначає, що представником позивача не були надані належні та допустимі докази на підтвердження підстав призначення наукової пенсії ОСОБА_3 за період роботи на ВАТ «Мікроприлад», а також відсутні докази державної атестації відкритого акціонерного товариства «Мікроприлад», тобто підтвердження наукового напряму роботи даної установи шляхом надання витягу (довідки) з Реєстру.

Крім того, висновок про те, що ПАТ «Мікроприлад» не є особою, на яку покладено обовязок по відшкодуванню витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної працівникам ПАТ «Мікроприлад» згідно із Законом № 1977-XII міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.12.2015.

При цьому, колегія суддів зазначає, що з набранням чинності Закону № 848-VIII у звязку із втратою чинності Закону № 1977-XII, статус Товариства в контексті встановлених судом обставин не змінився та не покладається на нього обовязок по відшкодуванню витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної працівникам ПАТ «Мікроприлад» згідно із Законом № 1977-XII.

У відповідності до ст.202 цього Кодексу підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність його висновків обставинам справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мікроприлад» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року по справі № 813/2306/17 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова до Публічного акціонерного товариства «Мікроприлад» про стягнення коштів - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складно 02.10.2017.