Постанова № 69259263, 28.09.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/9003/17Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

представника позивача:ОСОБА_1

представника відповідача:ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Розліт» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Розліт» (далі ТзОВ «НВП «Розліт») до Миколаївського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі Миколаївський РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області) про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

В червні 2017 року ТзОВ «НВП «Розліт» звернулося в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову начальника Миколаївського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 від 02.06.2017, якою були скасовані постанови про закінчення виконавчих проваджень від 30.06.2016, винесені державним виконавцем Унгуряном О.В. та зобовязано останнього винести постанову про повернення виконавчих документів відповідно до п.3 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон № 1404-VIII).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.08.2017 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ТзОВ «НВП Розліт» подало апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за його рішеннями та діями під час виконання рішень, має право своєю постановою скасувати постанову або інший документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні лише у разі, якщо вони суперечать вимогам Закону. З мотивувальної частини оспорюваної постанови вбачається, що підставою для повернення виконавчого документа державний виконавець вказав п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (далі Закон № 606-XIV), хоча мав вказати п.3 ч.1 ст.47 цього Закону. Вказує, що мотивація, викладена в постановах про повернення виконавчих документів повністю узгоджується з підставами повернення, викладених у пункті третьому. Оскільки в даному випадку мають місце помилки, тому відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.74 Закону № 1404-VIII начальник відділу міг виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що повинен був винести відповідну постанову. Тому просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.08.2017 та прийняти нову, якою повністю задовольнити адміністративний позов.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача ОСОБА_1, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що на виконанні у Миколаївському РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області перебувало зведене виконавче провадження ВП № 35755839, яке об'єднувало 30 виконавчих проваджень про стягнення з ТзОВ НВП «Розліт» коштів на загальну суму 432 129,10 грн. Вказане провадження було завершено 30.06.2016 згідно п.2 ст.47 Закону № 606-XIV, оскільки в ході виконання зведеного виконавчого провадження все рухоме майно, що належало боржнику в процесі виконання зведеного виконавчого провадження реалізовано, кошти від реалізації розподілені між стягувачами згідно Закону № 606-XIV. Нерухоме майно, яке належить боржнику, в процесі примусового виконання не реалізовано і стягувач не заявив про своє бажання залишити його за собою. Іншого майна, на яке може бути звернено стягнення в рахунок погашення боргу, не виявлено.

06.04.2017 Товариство подало скаргу до начальника Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області, яку останній отримав 12.04.2017, в якій скаржник просив зняти арешт та вилучити записи обтяжень з нерухомого майна належного ТзОВ «НВП-Розліт», оскільки майно не продавалося тричі на прилюдних торгах, що визначено ст.62 Закону № 606-XIV на підставі чого 30.06.2016 державним виконавцем у відповідності до п.3 ч.1 ст.47 цього Закону винесені постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві. При цьому, державним виконавцем станом на 22.02.2017 не знято арешти з майна, що належить ТзОВ «НВП-Розліт».

02.06.2017 начальником Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області було проведено перевірку виконавчих проваджень ВП № 50991773, ВП № 50991836, ВП № 50497468, ВП № 50094652, ВП № 50994739, ВП № 50094852, ВП № 50094806, ВП № 49565285, ВП № 49565232, ВП № 49478700, ВП № 50496545, ВП № 48987125, ВП № 45452152, ВП № 45452019, ВП № 48986810, ВП № 42267787, ВП № 40352315, ВП № 40727939, ВП № 40352272, ВП № 40352233, ВП № 40352060, ВП № 40352189, ВП № 40351872, ВП № 40352127, ВП № 40352000, ВП № 40351935, ВП № 40351433, ВП № 40351275, ВП № 50991635, ВП № 50497604 та встановлено, що постанови про повернення виконавчих документів стягувачеві винесені з порушенням вимог Закону № 606-XIV, оскільки постановлені відповідно до п.2 ч.1 ст.47 цього Закону, однак у постанові вказано, що нерухоме майно, яке належить боржникові в процесі примусового виконання не реалізовано і стягувач не заявив про своє бажання залишити за собою дане майно. З урахуванням наведеного, державний виконавець при винесенні вказаних постанов мав би керуватися пунктом третім цієї статті.

02.06.2017 начальником Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області на підставі ст.ст.15, 74 Закону № 1404-VIII було винесено постанову № б/н, якою скасовано постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП № 50991773, ВП № 50991836, ВП № 50497468, ВП № 50094652, ВП № 50994739, ВП № 50094852, ВП № 50094806, ВП № 49565285, ВП № 49565232, ВП № 49478700, ВП № 50496545, ВП № 48987125, ВП № 45452152, ВП № 45452019, ВП № 48986810, ВП № 42267787, ВП № 40352315, ВП № 40727939, ВП № 40352272, ВП № 40352233, ВП № 40352060, ВП № 40352189, ВП № 40351872, ВП № 40352127, ВП № 40352000, ВП № 40351935, ВП № 40351433, ВП № 40351275, ВП № 50991635, ВП № 50497604 від 30.06.2016, винесених державним виконавцем Унгуряном О.В. та зобов'язано державного виконавця винести постанови про повернення виконавчих документів відповідно до п.3 ч.1 ст.37 Закону № 1404-VIII у вказаних виконавчих провадженнях.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами проведеної начальником Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області перевірки виконавчих проваджень було встановлено, що постанови про повернення виконавчих документів стягувачу винесені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, суд першої інстанції вказав, що описка переважно має поодинокий характер, а у даному випадку державним виконавцем вказано невірний пункт статті Закону у тридцяти постановах зведеного виконавчого провадження, що свідчить про невірне застосування цього Закону та є підставою для їх скасування.

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з огляду на наступне.

Відповідно до п.6 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Пунктом 7 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Закон № 1404-VIII набрав чинності 05.10.2016, а тому порядок прийняття оспорюваної постанови, регулювався положеннями Закону № 606-XIV.

Пунктом другим частини першої статті 47 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, у разі якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

За правилами пункту третього цієї статті, виконавчий документ повертається у разі, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення.

Повноваження начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, рішення, дії або бездіяльність якого оскаржується стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника), визначені статтею 74 Закону № 1404-VIII, в абзаці другому частини третьої цієї статті якого передбачено право начальника відділу при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобовязати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Натомість в абзаці третьому цієї норми начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, за заявою сторони виконавчого провадження надано повноваження виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Такі ж помилки може виправити державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження.

В частині повноважень начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, скасовувати спірні постанови чи виправляти допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, застосуванню підлягає Закон № 1404-VIII, який діяв на момент вчинення певної процесуальної дії.

Отже, з врахуванням зазначених вище норм, колегія суддів дійшла висновку, що при виявленні граматичних чи арифметичних помилок у виконавчому провадженні державний виконавець або начальник відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, вправі прийняти постанову, якою виправити описку у процесуальних документах.

Як зазначалось вище, при проведенні перевірки виконавчих проваджень в порядку ст.74 Закону № 1404-VIII, начальником Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_3 було виявлено арифметичну помилку, яка полягала у неправильному зазначенні пункту статті. Проте, всупереч вимогам цієї норми, останній скасовує постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, що були винесені 30.06.2016 та зобовязує державного виконавця винести нові постанови про повернення виконавчого документа у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.37 Закону № 1404-VIII.

Додатково слід зазначити, що зобовязання начальником відділу державного виконавця винести постанову про повергнення виконавчого документа на підставі Закону № 1404-VIII суперечить положенням пункту сьомого Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення».

При розгляді вказаної справи, колегія суддів застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в судовій практиці визначає, що принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи, основоположні свободи.

Одну із складових «якості закону» Європейський суд характеризує так, що чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року).

Ступінь чіткості закону, що має забезпечуватися у формулюваннях національних законів - яка в жодному випадку не може передбачити всі непередбачувані обставини, - значною мірою залежить від змісту даного документа, сфери, на яку поширюється цей закон, а також кількості та статусу тих, кому закон адресований. Ступінь чіткості, який треба забезпечувати при формулюванні конституційних положень, з огляду на загальний характер, може бути нижчим, ніж в інших законах (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фельдек проти Словаччини» від 12 липня 2001 року).

З урахуванням викладеної вище позиції ЄСПЛ щодо якості закону, колегія суддів вважає, що вказана стаття Закону № 1404-VIII спрямована на надання можливості для державного виконавця виправити помилки, що викладені у процесуальних документах в рамках виконавчого провадження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що помилкове зазначення не того пункту в процесуальному документі при здійсненні державним виконавцем своїх повноважень, не може бути підставою для скасування процесуальної дії, яка вчинена відповідно до Закону, а передбачає можливість виправлення граматичних чи арифметичних помилок, шляхом винесення відповідної постанови про виправлення помилки.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що можливість виправлення описок у судових рішеннях передбачено всіма процесуальними кодексами та з врахуванням людського фактору є звичайною практикою при розгляді судових справ (ст.169 КАС України, ст.89 ГПК України, ст.219 ЦПК України, ст.379 КПК України).

У відповідності до ст.202 цього Кодексу підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення адміністративного позову.

Правові засади справляння судового збору, платників, обєкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

В матеріалах справи містяться квитанції про сплату позивачем судового збору в розмірі 1 600 грн та 1 760 грн, всього на суму 3 360 грн.

Отже, з відповідача ОСОБА_4 районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань сплачений позивачем судовий збір в сумі 3 360 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Розліт» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року по справі № 813/2212/17 скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Розліт» до Миколаївського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Миколаївського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 б/н від 02.06.2017 про скасування постанов державного виконавця Миколаївського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_5 від 30.06.2016 про повернення виконавчого документа ВП № 50991773, ВП № 50991836, ВП № 50497468, ВП № 50094652, ВП № 50094739, ВП № 50094852, ВП № 50094806, ВП № 49565285, ВП № 49565232, ВП № 49478700, ВП № 50496545, ВП № 48987125, ВП № 45452152, ВП № 45452019, ВП № 48986810, ВП № 42267787, ВП № 40352315, ВП № 40727939, ВП № 40352272, ВП № 40352233, ВП № 40352060, ВП № 40352189, ВП № 40351872, ВП № 40352127, ВП № 40352000, ВП № 40351935, ВП № 40351433, ВП № 40351275, ВП № 50991635, ВП № 50497604 та зобовязання державного виконавця Унгуряна О.В. винести постанову про повернення виконавчих документів відповідно до п.3 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» у вказаних виконавчих провадженнях.

Стягнути з Миколаївського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Розліт» суму судових витрат в розмірі 3 360 (три тисячі триста шістдесят) гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст постанови виготовлений 02.10.2017.