Ухвала суду № 69259108, 27.09.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року справа №805/1267/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Святодух О.Б., представника позивача - Братікової О.П., представника відповідача - Помалюк І.В., діючих за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 року у справі № 805/1267/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Барс 2000», звернулось до суду із позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000524000 та № 0000534000 від 27 квітня 2016 року (а.с. 3-8 т.1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 року у справі № 805/4689/16-а у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000524000 від 27 квітня 2016 року та № 0000534000 від 27 квітня 2016 року відмовлено повністю (а.с. 37-39 т.2).

Не погодившись із судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» подала апеляційну скаргу в якій просила суд скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 року у справі № 805/1267/17-а, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, товариством зазначено, що посилання відповідача в акті та суду першої інстанції на невиконання друку контрольної стрічки у кількості 48 шт. є хибними та недостовірними. Контрольні стрічки наявні у позивача.

При цьому, товариство, як платник податку не мав на меті занизити показники доходів та ухилитися від сплати обов'язкових платежів до державного бюджету.

Позивач вказує на те, що не заповнення КОРО може свідчити лише про порушення порядку її ведення, за що законодавчо встановлені окремі наслідки, а не про неоприбуткування готівки (а.с. 43-46 т. 2).

Представник позивача у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просила суд залишити постанову першої інстанції без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що уповноваженими особами Головного управління ДФС у м. Києві на підставі наказу від 18 січня 2016 року № 36 та згідно з направленнями на перевірку від 18 січня 2016 року №18/26-52-28-00 та №19/26-52-28-00 проведена перевірка АГЗП, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, буд. 6, на якому здійснює діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Барс 2000", за результатами якої складено акт № 7/05-81-14-03/21506169 від 18 січня 2016 року (а.с. 19-22 т.1).

На підставі вказаного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000524000 від 27 квітня 2016 року, яким до позивача на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та п.п. 1,5 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" застосовано штрафні санкції у розмірі 8161,00 грн. (8160,00 + 1,00 грн.) (а.с. 23 т.1) та № 0000534000 від 27 квітня 2016 року, яким до позивача на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та п.1, абз.3 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" застосовані штрафні санкції у розмірі 67 463,30 грн. (а.с. 24 т. 1).

Не погоджуючись із прийняттям вищевказаних податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду із даним позовом.

Спірним питанням у справі, є правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення прийняті з додержанням норм марального права є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції, погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР).

Статтею 3 Закону № 265/95-ВР регламентовано обов'язки суб'єкта господарювання, який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг). Так, п. З даної статті передбачено обов'язок застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру РРО, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Відповідно до абз. 2, 4 п. 7 ст. З Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти) повинні подавати до органів державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.

Застосування з 1 січня 2016 року виключно реєстраторів розрахункових операцій, які створюють контрольну стрічку в електронній формі передбачено Законом України від 28 грудня 2014 року №71 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно якого внесено зміни до кодексу України і, зокрема, Закону України від 06 липня 1995 року №265/95- ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Згідно зі ст. 12 Закон № 265/95-ВР, на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 7 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти) повинні подавати до органів державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.

Згідно п.10 ст.3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Відповідно до "Порядку передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів державної податкової служби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 2012 року № 1057, суб'єкти господарювання, які використовують РРО, що створюють контрольні стрічки в електронній формі, та/або електронні контрольно-касові реєстратори, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді, повинні забезпечити передачу до сервера обробки інформації електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці у пам'яті РРО або в пам'яті модемів, які до них приєднані.

Проте відповідних доопрацювань у період, що перевірявся та за який встановлено порушення позивачем зроблено не було та його РРО Mini 500.01 АЗС не забезпечував передачу електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.

За порушення вимог п.10 ст.3 Закону України № 265/95-ВР у частині невиконання друку контрольної стрічки в кількості 48 шт. або її не зберігання протягом трьох років, п.5 ст.17 передбачено десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 48*170 = 8160,00 грн.

Суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянта, щодо можливості використання реєстратора розрахункових операцій позивача до 16.06.2016 року, оскільки він був включений до реєстру РРО, з огляду на те, що РРО позивача не забезпечувало накопичення та передачу контрольно- звітної інформації,створення контрольної стрічки в електронній формі передбаченої Законом України від 28.12.2014 року № 71 « Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи, згідно якого внесено зміни до кодексу України і, зокрема, Закону Українивід06.07.1995 року № 265/95-ВР « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що є обов'язковою умовою його використання.

Також, п.13 ст.3 Закону України № 265/95-ВР суб'єкти господарювання зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Фактичною перевіркою суб'єкта господарювання встановлено, що у оператора - касира ОСОБА_1 знаходились готівкові кошти в сумі 2 407,00 грн. не проведені через РРО.

За порушення п.13 ст.3 Закону України №265 у частині невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів зазначених у денному звіті РРО на загальну суму 2407,00 грн., п.1 ст.17 передбачено за вчинене вперше порушення - 1 гривня = 1,00 грн.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення № 0000524000 від 27 квітня 2016 року про застосування штрафних санкції у розмірі 8 161,00 грн. прийнято відповідачем правомірно, а позовні вимоги про його скасування задоволенню не підлягають та в цій частині позивачем не оскаржувались.

Щодо неоприбуткування позивачем готівки у сумі 13 492,66 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення) визначено, що оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, КОРО.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку (абзац другий пункту 2.6 Положення).

Згідно з пунктом 7.15 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (розрахункової книги), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги) (абзаци другий, третій пункту 2.6 Положення).

Статтею 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі - Указ № 436/95) установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Аналіз наведених норм матеріального права дає суду апеляційної інстанції підстави для висновку про те, що у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу № 436/95).

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 1 квітня 2014 року та від 04 листопада 2015 року (справи № 21-54а14, 21-3680а15 ).

У справі, що розглядається, суди встановили, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» (її посадові особи) не здійснило у КОРО облік готівкових коштів, які надійшли в касу.

З акту перевірки слідує, Z-звіти від 02 грудня 2015 року №756 у розмірі 3 515,07 грн., від 03 грудня 2015 року №757 у розмірі 4 536,68 грн., від 05 грудня 2015 року № 759 у розмірі 3 135,91 грн. та від 06 грудня 2015 року № 760 у розмірі 2 305,00 грн. (загальна сума 13 492,66 грн.), станом на момент перевірки до КОРО позивача № 3000004346/3 внесені не були, що свідчить про неоприбуткування вказаних сум у розумінні Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

За порушення вимог п.2.6 гл.2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (зі змінами та доповненнями), у частині за не оприбуткування у касах готівки, абзацом 3 ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" передбачена фінансова санкція у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми (тобто 67 463,30 грн.), відтак податкове повідомлення-рішення № 0000534000 від 27 квітня 2016 року є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що податковий орган, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, діяв правомірно, а відтак, вони є такими,що не підлягають скасуванню, відповідно, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо порушення податковим органом норм Податкового кодексу України в частині порушенням строків прийняття податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 86.8. ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як вже зазначалось раніше, акт перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення рішення, складено 18 січня 2016 року. Сама перевірка проводилась посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві (за місцем знаходження перевірюємого об'єкта), акт перевірки, в свою чергу, направлено до контролюючого органу за основним місцем обліку товариства (до Жовтневої ОДПІ), який отримано інспекцією 24 лютого 2016 року.

Як вбачається з пояснень податкового органу, ознайомившись з матеріалами перевірки товариства, Жовтневої ОДПІ до ДПІ у Деснянському районі м. Києва направлено запит на надання інформації щодо дати фактичного отримання товариством акту передвірки. 20 квітня 2016 року від ДПІ у Деснянському районі м. Києва до Жовтневої ОДПІ надійшла інформація з рекомендованим повідомленням про вручення акту фактичної перевірки товариству 03.02.2016 року. .

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем 27 квітня 2016 року.

При цьому, в період проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень рішення Жовтнева ОДПІ була реорганізована шляхом приєднана до Маріупольської ОДПІ на підставі Наказу ДФС України № 160 від 24 лютого 2016 року.

Відтак, суд дійшов до висновку, що спірні повідомлення-рішення прийняті поза межами строку, встановлено ст. 86 Податкового кодексу України, однак пропущення цього строку відбулося не через бездіяльність відповідача, строк пропущено через необхідність отримання інформації щодо отримання примірника акту товариством та реорганізацією контролюючого органу.

При цьому, суд зазначає, що порушення строку прийняття податковим органом повідомлень-рішень не порушує права позивача щодо їх оскарження, оскільки тридцятиденний строк на їх оскарження розпочинається тільки після отримання податкового повідомлення-рішення.

Відтак, суд не бере до уваги посилання апелянта на порушення строку прийняття спірних податкових повідомлень-рішень як на обґрунтовану підставу для їх скасування.

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведена правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 року у справі № 805/1267/17-а - залишити без змін.

Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 27 вересня 2017 року.

Повний текст ухвали виготовлено 02 жовтня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Г.М. Міронова