Постанова № 69258966, 27.09.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2017 р. Справа № 917/1006/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 на підставі довіреності №75 від 15.12.2016,

відповідача - ОСОБА_2 на підставі довіреності №29-14/13 від 03.01.2017,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (вх.№2728 П/2) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.08.2017 у справі №917/1006/16

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", м. Полтава

до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.06.2017 у справі №917/1006/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2017, позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" задоволено, стягнуто з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" 1 926 782, 58грн пені, 295 677, 58грн 3% річних, 983 807, 63грн інфляційних та 76 995, 76грн судових витрат.

08.08.2017 відповідач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про розстрочку виконання рішення, в якій просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 08.06.2017 у справі №917/1006/16, згідно запропонованого графіку на п'ять років рівними щоквартальними платежами.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.08.2017 у даній справі (суддя Киричук О.А.) (з урахуванням ухвали від 28.08.2017 про виправлення описки) заяву Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про розстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 08.06.2017 у справі №917/1006/16 задоволено частково; ухвалено розстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 08.06.2017 у справі №917/1006/16 щодо стягнення заборгованості у розмірі 3 206 267, 79грн на 2 роки рівними щомісячними платежами, відповідно до наступного графіку: до 15 вересня 2017 року - 133 594, 49грн, до 15 жовтня 2017 року - 133 594, 49грн, до 15 листопада 2017 року - 133 594, 49грн, до 15 грудня 2017 року - 133 594, 49грн, до 15 січня 2018 року - 133 594, 49грн, до 15 лютого 2018 року -133 594, 49грн, до 15 березня 2018 року -133 594, 49грн, до 15 квітня 2018 року - 133 594, 49грн, до 15 травня 2018 року -133 594, 49грн, до 15 червня 2018 року - 133 594, 49грн, до 15 липня 2018 року - 133 594, 49грн, до 15 серпня 2018 року - 133 594, 49грн, до 15 вересня 2018 року - 133 594, 49грн, до 15 жовтня 2017 року - 133 594, 49грн, до 15 листопада 2018 року - 133 594, 49грн, до 15 грудня 2018 року - 133 594, 49грн, до 15 січня 2019 року - 133 594, 49грн, до 15 лютого 2019 року - 133 594, 49грн, до 15 березня 2019 року - 133 594, 49грн, до 15 квітня 2019 року - 133 594, 49грн, до 15 травня 2019 року - 133 594, 49грн, до 15 червня 2019 року - 133 594, 49грн, до 15 липня 2019 року - 133 594, 49грн, до 15 серпня 2019 року - 133 594, 52грн.

Виносячи ухвалу від 22.08.2017 про розстрочення виконання рішення від 08.06.2017, місцевий господарський суд врахував специфічний вид діяльності відповідача - вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій за затвердженими тарифами, та що відповідач не уповноважений самостійно встановлювати тарифи, тому постачав теплову енергію та гарячої води по вартості, нижчій за їх собівартість; підприємство боржника знаходиться у скрутному фінансовому становищі, кошти відповідача перебувають на спеціальних рахунках, якими відповідач не може розпоряджатися. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що боржник на даний час є неспроможним виконати рішення суду разовим платежем, дотримання принципу обов'язкового виконання судового рішення не повинно призводити до припинення фінансування першочергових зобов'язань боржника за відсутності реальної можливості виконати судовий акт одночасно, розстрочка виконання судового рішення дозволить акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання, а тому наявні виняткові обставини для розстрочення виконання рішення суду. З урахуванням збалансованості інтересів сторін суд першої інстанції розстрочив виконання рішення в сумі 3 206 267, 79грн на 2 роки рівними щомісячними платежами згідно з графіком, визначеним судом.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 22.08.2017, позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Полтавської області від 08.06.2017 щодо стягнення заборгованості у розмірі 3 206 267, 79грн на 2 роки рівними щомісячними платежами в розмірі 133 594, 49грн із зазначенням останнього платежу до 15 серпня 2019 року, та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про розстрочку виконання рішення суду відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, боржник не надав доказів відсутності коштів на рахунках чи відсутності або недостатності майна для погашення боргу; вважає, що в даному випадку не можуть враховуватися лише інтереси боржника без врахування інтересів стягувача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 у справі №917/1006/16 прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на 27.09.2017.

До початку судового засідання 27.09.2017 відповідачем подано до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№10016), просить ухвалу суду від 22.08.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 27.09.2017 представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги, просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду на 2 роки рівними щомісячними платежами в розмірі 133 594, 49грн, із зазначенням останнього платежу до 15 серпня 2019 року, та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду відмовити повністю.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.08.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, учасники судового процесу висловили свої вимоги і заперечення щодо апеляційної скарги, зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, передбачені статтею 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, апеляційний господарський суд, дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як зазначено у пункті 7.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області від 08.06.2017, відповідач посилається на те, що єдиним джерелом надходження коштів відповідачу є грошові кошти, отримані від реалізації теплової енергії та надані послуги споживачам з централізованого опалення та гарячого водопостачання за затвердженими тарифами, які відповідач не може самостійно встановлювати, тому постачав теплову енергію та гарячої води по вартості, нижчій за їх собівартість; передбачені в якості компенсацій дотації державою надавались не в повному обсязі; відповідач не може самостійно розпоряджатися коштами, що надходять від споживачів на його рахунок зі спеціальним режимом, отже, виникнення боргу, що є предметом розгляду даної справи, сталось не з вини відповідача.

Крім того, відповідач зазначає, що присуджені до стягнення рішенням суду від 08.06.2017 грошові кошти за своєю правовою природою не є заборгованістю за спожитий газ, відповідно не закладені в тариф, встановлений на теплову енергію та надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, що виробляється відповідачем, отже, кошти, необхідні для погашення даної заборгованості, генеруються протягом тривалого відрізку часу.

З метою недопущення негативних соціальних та інших наслідків результату можливої зупинки діяльності боржника щодо надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, та враховуючи, що відповідач на даний час є неспроможним виконати рішення суду разовим платежем з незалежних від його волі обставин, відповідач вважає за доцільне вчинення заходів у вигляді розстрочення виконання рішення.

Згідно доданих до заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду документів вбачається, що за період 2014-2017 відповідачем відповідно до ухвал суду про надання розстрочки виконання рішення суду було виплачено 19 440 313, 69грн пені, інфляційних та 3% річних; станом на 01.08.2017 загальна заборгованість відповідача перед постачальниками природного газу за спожитий природний газ складає 154 699 316, 71грн; дебіторська заборгованість споживачів підприємства станом на 01.08.2017 складає: населення (оперативно) - 136 604, 0тис.грн, інші - 6 247, 8тис.грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем вживались заходи для вирішення ситуації стосовно проведення розрахунків з позивачем, а саме відповідач неодноразово звертався з листами до Полтавської ОДА, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України щодо здійснення компенсації відповідачу пільг та субсидій за теплову енергію для населення внаслідок стрімкого накопичення заборгованості за енергоносії та нарахування відповідачу пені, 3% річних, інфляційних нарахувань.

Відповідно до витягу зі Статуту відповідача, Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаваобленерго" засноване на майні спільної (комунальної) власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області. Основними напрямками діяльності відповідача є забезпечення тепловою енергією на опалення та підіграв води житлового фонду, комунально-побутових та інших об'єктів; технічне забезпечення, функціонування та експлуатація котельних, теплових пунктів та теплових мереж, переданих в комунальну власність на баланс підприємства; проведення поточних та капітальних ремонтів обладнання теплового господарства, які знаходяться на балансі підприємства.

Досліджуючи матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України і за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, має право відстрочити виконання рішення.

Згідно матеріалів справи, відповідач, не зважаючи на збиткову діяльність, у повному обсязі погасив заборгованість з оплати вартості отриманого від позивача природного газу; присуджені до стягнення рішенням суду від 08.06.2017 грошові кошти за своєю правовою природою не є заборгованістю за спожитий газ, а є мірою відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання. При цьому, судова колегія враховує, що виникнення прострочення з оплати основної заборгованості було спричинено несвоєчасним проведенням оплати за послуги з теплопостачання населенням перед відповідачем, а також різницею у тарифах на теплову енергію, які підлягали відшкодуванню з бюджету, однак своєчасно не були здійснені.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про скрутний матеріальний стан боржника, який виник з об'єктивних причин, а саме, у звязку з невідповідністю тарифів на послуги теплопостачання їх собівартості, які відповідач не може самостійно встановлювати, тому постачав теплову енергію та гарячої води по вартості, нижчій за їх собівартість; наявністю невідшкодованої різниці у тарифах з боку держави, а також несвоєчасною сплатою населенням та бюджетними установами заборгованості за спожиту енергію; крім того, відповідач не може самостійно розпоряджатися коштами, що надходять від споживачів на його рахунок зі спеціальним режимом, за таких обставин, судова колегія вважає обґрунтованими доводи відповідача, що виникнення боргу, що є предметом розгляду даної справи, сталось не з його вини.

Про обґрунтованість доводів відповідача, що заборгованість виникла не з вини відповідача, зокрема з посиланням на те, що відповідач самостійно не впливає на своєчасність розрахунків за розподіл природного газу з об`єктивних причин зазначено і в постанові Вищого господарського суду України від 11.04.2017 у даній справі.

Крім того, у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 27.09.2017 представник відповідача зазначив, що боржник дотримується визначеного судом графіку сплати грошових коштів згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 22.08.2017, а саме до 15.09.2017 був сплачений щомісячний платіж у розмірі 133 594, 49грн. Зазначене не спростовується представником позивача.

Враховуючи приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу України, а також наведені у заяві обставини, зокрема скрутне фінансове становище боржника, яке виникло з обєктивних причин з огляду на невідповідність тарифів на послуги теплопостачання їх собівартості, які відповідач не може встановлювати самостійно, несвоєчасну сплату населенням та бюджетними установами заборгованості за спожиту енергію, неможливість відповідача розпоряджатися коштами, що надходять від споживачів на його рахунок зі спеціальним режимом; відсутність вини відповідача у виникненні боргу, оскільки виникнення прострочення з оплати основної заборгованості було спричинено несвоєчасним проведенням оплати за послуги з теплопостачання населенням перед відповідачем, а також різницею у тарифах на теплову енергію, які підлягали відшкодуванню з бюджету, однак своєчасно не були здійснені; приймаючи до уваги той факт, що господарська діяльність відповідача, як субєкта господарської діяльності, на території Полтавської області відіграє значну соціальну роль, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про надання розстрочки виконання рішення суду на 24 місяці, оскільки вказані відповідачем обставини є винятковими в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України з якими законодавець повязує можливість розстрочки виконання рішення суду.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що в даному випадку були враховані інтереси лише позивача, оскільки відповідач звернувся із заявою про розстрочку виконання рішення суду на 5 років рівними щоквартальними платежами в розмірі 160 313, 39грн. Проте, суд першої інстанції, виносячи оскаржувану ухвалу, розстрочив виконання рішення суду на 2 роки рівними щомісячними платежами у розмірі 133 594, 49грн.

Судова колегія враховує, що в даному випадку позивач буде щомісячно отримувати грошові кошти, що не є основною заборгованістю відповідача, на протязі 2 років, що не є значним періодом для погашення такої значної суми заборгованості в розмірі 3 206 267, 79грн. При цьому, розстрочення виконання рішення суду в даному випадку є забезпеченням реального виконання рішення суду.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співрозмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

За таких обставин, в основу ухвали про надання розстрочки виконання рішення суду, судом першої інстанції був покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють його виконання, а також судом були враховані права і законні інтереси обох сторін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 22.08.2017 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 22.08.2017 у справі №917/1006/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 29.09.2017.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.