Ухвала суду № 69258959, 29.09.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"29" вересня 2017 р. Справа № 922/4054/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

розглянувши апеляційну скаргу представника працівників боржника (вх.№2881 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від "05" серпня 2015 р. у справі №922/4054/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківметал-2", м. Харків, Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків

до Приватного акціонерного товариства "Інститут Укроргверстатінпром", м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.08.2015 (суддя Кононова О.В.) порушено провадження у справі №922/4054/15 про банкрутство Приватного АТ "Інститут "Укроргверстатінпром"; визнано вимоги ініціюючих кредиторів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківметал-2" у розмірі 247 807, 07грн та Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" у розмірі 322 410, 02грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Панасюка Івана Вікторовича; ухвалено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення справи про банкрутство боржника.

05.08.2015 оприлюднено оголошення про порушення провадження про банкрутство ПрАТ"Інститут "Укроргверстатінпром".

Ухвалою суду від 05.01.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів, у тому числі окремо внесено до реєстру вимог кредиторів вимоги по заробітній платі в сумі 765 949, 73грн.

Постановою господарського суду Харківської області від 03.08.2016 у справі №922/4054/15 (суддя Усатий В.О.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2017, припинено процедуру розпорядження майном боржника; визнано Приватне акціонерне товариство "Інститут "Укроргверстатінпром" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ухвалено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута; призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Белікова Олексія Петровича; постановлено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

05.08.2016 оприлюднено оголошення про визнання ПрАТ"Інститут "Укроргверстатінпром" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 05.08.2015 про порушення провадження у справі про банкрутство, представник працівників боржника звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду від 05.08.2015 скасувати та припинити провадження у справі №922/4054/15.

Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду, посилаючись на те, що Первинна профспілкова організація ЗАТ "Інститут Укроргверстатінпром" до участі у справі не залучалась; тільки 15.07.2017 ОСОБА_3 уповноважено представляти інтереси працівників боржника, яким 16.09.2017 було отримано повний текст ухвали суду від 05.08.2017 від арбітражного керуючого Родзинського А.А.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 94 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діє на момент звернення апелянтом до апеляційного господарського суду) передбачено, що судовий збір за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

В силу підпункту 13 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, що діяла станом на дату прийняття місцевим господарським судом заяви про порушення провадження у справі про банкрутство), за подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство ставка судового збору становить 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Тобто, судовий збір за подання заяви про порушення справи про банкрутство до суду першої інстанції становив 6 090, 00грн, що був сплачений заявником відповідно до наявного у матеріалах справи платіжного доручення.

Отже, ставка судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду про порушення провадження у справі про банкрутство становить 6 090, 00грн * 110% = 6 699, 00грн.

Проте, до апеляційної скарги апелянтом надані докази про сплату судового збору лише в розмірі 1 600, 00грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Відповідно до матеріалів справи, оскаржувана ухвала винесена місцевим господарським судом 05.08.2015, тобто кінцевим строком подання апеляційної скарги є 10.08.2015.

Апелянт звернувся з апеляційною скаргою 21 вересня 2017 року, тобто більше ніж через 2 роки після спливу кінцевого строку подання апеляційної скарги.

Частина 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд вирішує господарські спори, зокрема, на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено, зокрема, законність та забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якою встановлено, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

З правового контексту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має визначити, з якої поважної причини такий строк було порушено скаржником, оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, та чи підлягає він відновленню.

Поважними визнаються такі обставини, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Як вбачається із матеріалів справи, оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Інститут "Укроргверстатінпром" було офіційно оприлюднено на сайті Вищого господарського суду України ще 05.08.2015.

Крім того, у відповідності до Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала господарського суду Харківської області від 05.08.2015 внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua/Review/48339599) та знаходиться у вільному доступі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом на виконання вимог закону вчинені всі необхідні дії щодо оприлюднення оскаржуваної ухвали з метою недопущення порушення прав осіб на доступ до правосуддя; ще з 05.08.2015 відомості щодо порушення провадження у справі про банкрутство відносно ПрАТ "Інститут "Укроргверстатінпром" є загальновідомими, були у вільному доступі, а, отже, апелянт не був позбавлений можливості отримати відповідну інформацію.

Судова колегія також зазначає, що відповідно до статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Згідно матеріалів справи, постанова про визнання боржника банкрута була прийнята судом ще 03.08.2016, отже, з 03.08.2016 господарська діяльність банкрута підлягала завершенню, відповідно, апелянт мав і повинен був бути обізнаний щодо банкрутства боржника.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, 18.07.2017 представник працівників боржника - ОСОБА_3 звертався до місцевого господарського суду з клопотанням про негайне винесення ухвали про відсторонення арбітражного керуючого Белікова О.П. від виконання повноважень ліквідатора у даній справі та з заявою про відвід судді, в яких посилається, у тому числі, на постанову про визнання боржника банкрутом від 03.08.2016, отже, був обізнаний щодо банкрутства ПрАТ "Інститут "Укроргверстатінпром".

Колегія суддів зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого строку, заявником не наведено жодних обставин, які б були для нього об'єктивно непереборними та пов'язаними з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій, а також належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження протягом більше 2 років з дня винесення оскаржуваної ухвали, у даному випадку правових підстав для відновлення пропущеного скаржником процесуального строку подання апеляційної скарги не вбачається.

Можливість вчасного подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 05.08.2015 залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010р.) .

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 "Пономарьов проти України" Суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків для оскарження, виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

З огляду на вищевикладене, колегія суддів відхиляє клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки можливість вчасного подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 05.08.2015 залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, оскільки матеріалами справи підтверджується, що судом були вчинені всі необхідні дії щодо оприлюднення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, інформація про банкрутство ПрАТ "Інститут "Укроргверстатінпром" є загальновідомою та перебуває у вільному доступі; апелянт, проявивши розумну обізнаність, не міг не знати про банкрутство ПрАТ "Інститут "Укроргверстатінпром", оскільки з 03.08.2016 господарська діяльність боржника в силу Закону про банкрутство підлягає завершенню; крім того, апелянтом не надано доказів щодо наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги з липня 2017 року, оскільки, як свідчать матеріали справи, у липні 2017 року представник апелянта звертався до суду із заявами про відвід судді та негайне відсторонення ліквідатора у даній справі.

Судова колегія критично ставиться до доводів апелянта, що 16.09.2017 арбітражний керуючий Родзинський А.А. повідомив представника працівників боржника ОСОБА_3 про незаконність, на його думку, порушення провадження у даній справі, оскільки арбітражний керуючий Родзинський А.А. не є та не був ліквідатором боржника, стороною провадження у даній справі про банкрутство; крім того, повідомлення представника апелянта про певні обставини не ставиться у залежність від можливості самого апелянта бути обізнаним про дані обставини.

Відповідно до частини 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання представника працівників боржника про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 05.08.2015 та повернення апеляційної скарги заявнику.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 91, п. 3, 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

УХВАЛИЛА:

Відмовити представнику працівників боржника у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 05.08.2015 у справі №922/4054/15.

Повернути представнику працівників боржника апеляційну скаргу та додані до неї документи.

Додаток: заявнику - апеляційна скарга з додатками, всього на 20арк., у тому числі квитанція про сплату судового збору від 21.09.2017 №28 у сумі 1 600,00грн.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.