Постанова № 69258853, 26.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2017 р. Справа№ 910/4312/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зеленіна В.О.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Позюбан А.С.

за участю представників

від позивача: Данилевський О.М. за дов. № Д-71/16 від 21.11.2016

Лебедєв Ю.В. за дов. № Д-15/17 від 14.03.2017

Громницький Ю.П. за дов. № Д-75/17 від 09.08.2017

від відповідача: Доронін О.М. за дов. № 6-58 від 10.01.2017

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017

по справі № 910/4312/17 (суддя - Ващенко Т.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київгаз"

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про визнання правочину недійсним

Постанова приймається 26.09.2017 у зв»язку з оголошенням в судовому засіданні 12.09.2017 перерви відповідно до ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київгаз" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - відповідач) про визнання недійсним одностороннього правочину відповідача - заяви про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги (вих.. № 2686/12-004 від 28.02.2017.).

10.05.17 представником позивача до Господарського суду була подана про зміну предмету позову в якій просить суд визнати недійсною частину одностороннього правочину відповідача - заяви про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги (вих.. № 2686/12-004 від 28.02.2017), а саме умову, що міститься у фразі "на суму 2 223 893,48 грн.".

Рішенням Господарського суду від 06.07.2017 у справі № 910/4312/17 у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 у справ № 910/4312/17 в частині зазначення підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Київгаз» до ПАТ «Укртрансгаз» про визнання недійсним одностороннього правочину відповідача - заяви про припинення зобов»язань заліком зустрічної однорідної вимоги (вих.. № 2682/12-004 від 28.02.2017), а саме умову, що міститься у фразі «на суму 2 223 893,48 грн.» зазначивши наступну підставу для відмови у позові в цій частині - «суд зазначає, що правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, та згоди іншої сторони на його вчинення не потрібно, водночас, суд перевіряє лише правомірність здійснення такого зарахування зустрічних однорідних вимог, тобто встановлює наявність дійсного зобо»язання та існування всіх умов, за наявності яких вимоги підлягають зарахуванню у порядку ст. 601 Цивільного кодексу України, а саме вимоги повинні бути: 1) зустрічними; 2) однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимог.

Судом встановлено, що вказані вимоги є зустрічними (Позивач є кредитором за договором № 211058/1606000561 17.06.2016 та є боржником за договором № 1109011147/П19 від 28.09.2011; Відповідач є кредитором за договором № 1109011147/П19 від 28.09.2011, та є боржником за договором № 211058/1606000561 від 17.06.2016), однорідними (грошовими) та строк їх виконання станом на дату отримання позивачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог в односторонньому порядку (вих. № 2686/12-004 від 28.02.2017), є таким, що настав.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що відсутні докази щодо визнання недійсним вказаного правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог (вих. № 2686/12-004 від 28.02.2017), суд дійшов висновку, що в силу положень ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського кодексу України вказаний правочин є правомірним повністю та дійсним. Позивач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростували доводи та заперечення Відповідача». В іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 06.07.2017 залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2017р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укртрансгаз" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.09.2017р.

12.09.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 12.09.2017 відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 29.09.2017.

26.09.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли пояснення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Судом встановлено, що 02.03.2017 позивачу від відповідача надійшла заява (вих. № 2686/12-004 від 28.02.17.) "про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги", наступного змісту:

"Відповідно до договору на транспортування природного газу № 211058/1606000561 від 17.06.2016 ПАТ "Укртрансгаз" (Філія УМГ "Київтрансгаз") станом на 31.01.2017. має заборгованість перед ПАТ "Київгаз" на суму 11 012,81 грн. за надані послуги з транспортування природного газу у 2016-2017 роках. Відповідно до договору на транспортування природного газу № 1109011147/П19 від 28.09.11. ПАТ "Київгаз" станом на 31.01.17. має заборгованість перед ПАТ "Укртрансгаз" на суму 2 223 893,48 грн. за транспортування природного газу у 2016 році.

Таким чином, вищевказані зобов'язання є зустрічними, однорідними, та такими, зарахування яких допускається законодавством України.

Беручи до уваги вищенаведене та керуючись статтею 601 Цивільного Кодексу України, повідомляємо ПАТ "Київгаз" про припинення зарахуванням зобов'язання ПАТ "Укртрансгаз" щодо сплати заборгованості на суму 11 012,81 грн. на користь ПАТ "Київгаз" та зобов'язання ПАТ "Київгаз" щодо сплати заборгованості на 11 012,81грн. на користь ПАТ "Укртрансгаз".

У зв'язку з вищенаведеним, ПАТ "Укртрансгаз" у своєму бухгалтерському обліку зменшило дебіторську заборгованість ПАТ "Київгаз" за транспортування природного газу у 2016 році, що виникла на підставі договору на транспортування природного газу № 1109011147/П19 від 28.09.2011 на суму 11 012,81 грн. та, відповідно, зменшило у своєму бухгалтерському обліку кредиторську заборгованість перед ПАТ "Київгаз" за надані послуги з транспортування природного газу у 2016-2017 роках, що виникла на підставі договору на транспортування природного газу № 211058/1606000561 від 17.06.2016 на суму 11 012,81 грн.".

Позивач із заявою не погодився, оскільки заперечує наявність заборгованості позивача перед відповідачем за договором на транспортування природного газу № 1109011147/П19 від 28.09.2011 на суму 2 223 893,48 грн., та звернувся з даним позовом до суду на підставі приписів ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов'язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов'язання.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Також, за вимогами частини 2 статті 601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням. В силу цього для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони. Поряд з цим припущення про можливість зарахування підлягає спростуванню у тому чи іншому випадку стороною, яка отримала заяву про зарахування. Предметом доказування такого спростування буде достатньо обґрунтоване посилання на обставину, яка робить вимогу непридатною до зарахування.

Таким чином, за змістом статей 203 ГК України, 601 ЦК України зарахування являє собою спосіб припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом (п. 31 інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 р. № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання. Якщо ж одна зі сторін звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання звернулась до суду з позовом про стягнення тієї суми, на яку проводиться зарахування зустрічної вимоги, тобто фактично наявним є протиставлення цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку спір підлягає судовому розгляду (вказана правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 14.03.06. у справі № 8/600).

Разом з тим, сума заборгованості позивача перед відповідачем не узгоджена, тобто між сторонами існує спір з даного приводу, то односторонній правочин із зарахування зустрічних однорідних вимог є таким, що не відбувся, тобто є неукладеним.

Висновок про відсутність правочину в розумінні ст.. 202 Цивільного кодексу України в разі, коли зарахування зустрічних однорідних вимог не відбулося, зроблено в постанові Вищого господарського суду України від 19.04.2016р. у справі № 910/2441/15-г.

Статтею 203 Цивільного кодексу України України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013) правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013).

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Всі інші доводи сторін зводяться до оспорення ними обставин виконання сторонами договору на транспортування природного газу № 211058/1606000561 від 17.06.2016, наявності, відсутності та дійсного розміру заборгованості за вказаним договором, що не є предметом спору в даній справі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 у справі № 910/4312/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 у справі № 910/4312/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/4312/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді В.О. Зеленін

Н.Ф. Калатай