Постанова № 69258817, 26.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2017 р. Справа№ 910/1962/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Жук Г.А.

секретар: Іванов О.О.

за участю представників

позивача: Махинич Н.В.;

відповідача: Радзівіл С.Г.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна

продовольчо-зернова корпорація України"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 27.07.2017 (суддя Ковтун С.А.), винесену за результатами

розгляду заяви

про відстрочку виконання рішення

у справі №910/1962/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-

зернова корпорація України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНО.УА"

про стягнення 21 638 772,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2017 у справі №910/1962/16 було повністю задоволено заяву відповідача про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/1962/16 на 60 місяців до 27.07.2022.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2017 у справі №910/1962/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити відповідачу у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/1962/16.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржувана ухвала суду не відповідає нормам ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та прийнята без дослідження усіх істотних обставин справи, оскільки відповідач не довів наявність виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду у розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу позивача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.08.2017.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.08.2017, у зв'язку з перебуванням судді Мартюк А.І. у відпустці з 21.08.2017, для розгляду справи №910/1962/16 було визначено наступний склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Жук Г.А. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.08.2017.

21.08.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли пояснення по апеляційній скарзі.

В судовому засіданні 22.08.2017 представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2017 у справі №910/1962/16 скасувати та відмовити відповідачу у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/1962/16.

В судовому засіданні 22.08.2017 представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових поясненнях (запереченнях) на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін як таку, що винесена з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права.

В судовому засіданні 22.08.2017 представником відповідача було подано клопотання про продовження строку розгляду справи на підставі ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2017, підставі ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України, клопотання відповідача було задоволено, строк розгляду справи було продовжено на 15 днів.

В судовому засіданні 22.08.2017, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 21.09.2017.

В судовому засіданні представники сторін підтримали раніше надані пояснення по справі.

В судовому засіданні 21.09.2017, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 26.09.2017.

22.09.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

26.09.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи судової практики у подібних правовідносинах, а саме копії постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 у справі №910/1960/16, а також роздруківки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на підтвердження перебування відповідача у стані припинення. На думку позивача, вказані документи підтверджують доводи, викладені в апеляційній скарзі та спростовують обставини, наведені в заяві відповідача про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/1962/16.

Зважаючи на те, що надані позивачем документи були отримані ним вже після винесення оскаржуваної у даній справі ухвали місцевого господарського суду, колегія суддів, з урахуванням норм ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, які мають значення для справи, вирішила задовольнити клопотання позивача та залучити надані ним документи до матеріалів справи.

В судовому засіданні 26.09.2017 представник позивача підтримав раніше надані пояснення, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 26.09.2017 представник відповідача також підтримав пояснення, надані у попередньому судовому засіданні, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 26.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО.УА» (далі - відповідач) заборгованості за договором №КИВ019Я-С від 24.06.2014 у загальній сумі 21 638 772,46 грн., з яких: 15 488 242,74 грн. попередньої оплати, 2 834 348,42 грн. пені, 1 084 176,99 грн. штрафу, 2 216 728,23 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 15 276,08 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/1962/16 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 15 488 242,74 грн. попередньої оплати товару, 2 834 348,42 грн. пені, 1 084 176,99 грн. штрафу, 185 379,23 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

29.08.2016 Господарський суд міста Києва видав відповідний наказ на виконання вказаного судового рішення.

Відповідач подав до Господарського суду міста Києва заяву про відстрочку та розстрочку виконання рішення, в якій просив:

- відстрочити на 24 місяці виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/1962/16, починаючи з 01.08.2016 і до 31.07.2018 включно;

- розстрочити на 24 місяці виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/1962/16, починаючи виплати із 01.08.2018 і по 31.07.2020 включно та графіком, зазначеним в заяві відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2016 у задоволенні заяви відповідача про відстрочку та розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/1962/16 було відмовлено, з посиланням на матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, а також те, що невиконання рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача.

Постановами Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 та Вищого господарського суду України від 24.11.2017 вищевказану ухвалу місцевого господарського суду було залишено без змін.

У травні 2017 відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/1962/16 в частині стягнення 6 963 119,37 грн. на 60 місяців, зазначаючи наступне:

- загальна сума стягнення у виконавчому провадженні становить 21 551 362,11 грн., з яких: 19 406 768,15 грн. по господарському договору; 185 379,23 грн. судового збору; 1 959 214,73 грн. виконавчого збору.

- за результатами господарської діяльності відповідач у 2016 році має збитки на суму 23 783 400,00 грн.;

- станом на 15.05.2017 на банківському рахунку відповідача знаходиться 25,89 грн.;

- на момент виконання рішення у справі №910/1962/16 боржник має необоротні активи на суму 1 249,88 грн., що недостатньо для задоволення вимог кредитора у разі банкрутства відповідача, а тому останній вважає, що банкрутство не є виходом із ситуації і переконаний, що тільки відстрочка виконання рішення дасть змогу відповідачу, як господарюючому суб'єкту, залишитись у бізнесовому середовищі та розрахуватися з позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2017 у справі №910/1962/16 було повністю задоволено заяву відповідача про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/1962/16 на 60 місяців до 27.07.2022.

Колегія суддів частково погоджується з висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв'язку з чим суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд, зокрема, має право відстрочити виконання рішення (ухвали, постанови).

По суті, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Стаття 121 Господарського процесуального кодексу України не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Однак, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З наведеного вище випливає, що передумовою для відстрочки виконання рішення є наявність конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Задовольняючи заяву відповідача, місцевий господарський суд у своєму рішенні зазначав про те, що на момент виконання судового рішення у справі №910/1962/16, відповідач знаходиться у тяжкому фінансовому стані і не має можливості погасити борг без відстрочення його сплати. Водночас, уже на стадії виконання судового рішення, відповідач віднайшов можливість погасити основний борг в сумі 15 488 242,74 грн. відповідно до платіжного доручення №1 від 12.04.2017, внаслідок чого сумарний залишок суми стягнення у даній справі складає 6 963 119,37 грн., що становить лише 28,13% невиконаного зобов'язання.

За висновком місцевого господарського суду, сплата відповідачем більшої частини боргу є аргументом, який свідчить про виконання боржником зобов'язань у поточному моменті, а також є доказом сумлінності його намірів щодо погашення боргу повністю.

Також Господарським судом міста Києва було враховано наступні доводи відповідача:

- специфіка бізнесу у зерновій сфері має чітко виражений сезонний характер - із 01 липня поточного року до 31 червня наступного року, що прямо впливає на оборот коштів та дохідність бізнесу. Протягом маркетингового року на ринку зерна мають місце такі періоди ділової активності: серпень-перша декада грудня - перша фаза, пік активності; друга половина грудня-кінець січня - затишшя на ринку у зв'язку із новорічними святами. В цей період підписуються форвардні договори на поставку зерна нового (майбутнього) урожаю; лютий-квітень - друга фаза активності перед закінченням сезону, пов'язана із розпродажем залишків зерна поточного урожаю; травень-червень - обсяг операцій із зерном зменшується на 90% - 95%, ринок практично завмирає у зв'язку із підготовкою елеваторних потужностей до зберігання нового урожаю (урожаю нового маркетингового року); 01 липня - початок нового маркетингового року; серпень - активізація ринку зерна (виконання форвардних договорів, виконання поточних договорів і т. ін.);

- сезонний характер зернового бізнесу зумовлює і специфіку укладання та виконання господарських договорів - абсолютна більшість договорів, які регулюють обіг зерна на ринку, є форвардним (близько 70% - 75%), тобто такими, які укладаються на закупку-реалізацію зерна майбутнього урожаю. В ситуації, коли масив урожаю не безмежний, докупити обсяги вільного зерна на ринку вельми не просто і операції по докупці зерна здійснюються, як правило, за нерентабельними цінами, що негативно впливає на економічні показники господарюючого суб'єкта. Відповідач в цьому контексті не має бізнесових преференцій і змушений враховувати цей фактор. Тому відстрочка виконання рішення дасть можливість відповідачу завчасно укладати форвардні договори на майбутній урожай та акумулювати кошти для розрахунків із кредитором;

- до числа факторів, які сприятимуть погашенню боргу у разі надання відстрочки виконання рішення, слід віднести те, що відповідач, як учасник господарських операцій на зерновому ринку України, має укладені господарські договори:

а) договір поставки зерна від 06.10.2015 на закупку зернових (кукурудза, пшениця, ячмінь), по якому ТОВ «Агріс Захід» до 01.12.2017 поставить відповідачу товар на загальну суму 43 830 000,00 грн. з відстрочкою платежу до 2018 року, чим фактично вже надало відповідачу товарний кредит;

б) договір поставки зерна №23/11-16з від 23.11.2016, по якому відповідач до 10.12.2017 продасть ТОВ «РАР-ЗЕРНО-Україна» зернові (ячмінь, пшениця) на загальну суму 23 475 000,00 грн.;

в) договір від 05.12.2016, по якому відповідач до 10.12.2017 продасть ТОВ «СОЮЗ А» зернові (кукурудза, пшениця) на загальну суму 21 425 000,00 грн. Виконання вказаних договорів забезпечить надходження коштів відповідачу у розмірі 44,9 млн. грн., що дасть можливість розрахуватись із позивачем у грудні 2017.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі зазначив про те, що виконання вищевказаних договорів можливе лише у разі надання відповідачу відстрочки виконання рішення у справі №910/1962/16, оскільки постановою органу Державної виконавчої служби від 08.11.2016 в межах виконавчого провадження №52710796 на кошти відповідача було накладено арешт, що унеможливлює здійснення господарської діяльності для виконання вказаних ф'ючерсних договорів.

Колегією суддів враховано посилання відповідача на скрутне фінансове становище, однак вказана обставина не є виключною та має негативний вплив на фінансовий стан не лише відповідача, а й позивача, як стягувача, та здійснювану ним господарську діяльність. До того ж, матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судового рішення та не є обставиною, що утруднює його виконання. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє позивача, як стягувача (кредитора), можливості захистити свої права, а також знижує авторитет судового рішення.

Відносно висновку місцевого господарського суду про ймовірне надходження коштів на підставі укладених з відповідачем ф'ючерсних договорів, про які наголошувалося вище, необхідно зазначити, що вказана обставина не може свідчити ані про те, що результати господарської діяльності відповідача будуть позитивними, ані про безумовну можливість виконання рішення суду у даній справі у майбутньому.

Окрім того, з наданих відповідачем копій вищезгаданих ф'ючерсних договорів вбачається, що оплата від контрагентів відповідача має надійти у 2017 - 2018 роках, а саме:

- за договором поставки зерна від 06.10.2016, укладеним між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агріс Захід», розрахунки за товар, поставлений по цьому договору, здійснюються після 01.01.2018 (п.4.1 договору);

- за договором поставки зерна №23/11-16з від 23.11.2016, укладеним між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАР-ЗЕРНО-Україна», повний розрахунок за отриманий товар має бути здійснений не пізніше 10.12.2017 (п.2.1 договору);

- за договором від 05.12.2016, укладеним між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ А», останнє, як покупець, зобов'язався оплатити вартість отриманого товара не пізніше 10.12.2017 (п.1.2 договору).

Як уже зазначалося вище, загальна сума коштів, які мають надійти за вищезгаданими ф'ючерсними договорами на користь відповідача орієнтовно становить близько 88 мільйонів гривень. Натомість залишок боргу відповідача перед позивачем у справі №910/1962/16 становить 6 963 119,37 грн. При цьому колегією суддів враховано, що надходження коштів за наданими відповідачем ф'ючерсними договорами є не єдиним джерелом дохову відповідача. Доказів на підтвердження протилежного ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини вказав про те, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Безпідставне ж надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначив про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004). При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бакай та інші проти України" від 09.11.2004).

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що вирішення питання щодо відстрочення виконання рішення не може ґрунтуватися лише на припущеннях про майбутні прибутки боржника та на висновку про його скрутне матеріальне становище. Разом з тим, матеріальний стан боржників не є безумовною підставою для невиконання судових рішень та не є обставиною, що утруднює їх виконання. Відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Поза увагою місцевого господарського суду залишено те, що позивач створений як державне підприємство згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №764 «Про заходи з утворення державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», на виконання якої був виданий наказ Міністерства аграрної політики України від 08.09.2010 №549 «Про утворення державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» з віднесенням його до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства. Позивач є суб'єктом господарювання державного сектора економіки, а також учасником низки державних програм у сфері сільського господарства, зокрема, Меморандуму про взаєморозуміння щодо співпраці в реалізації пріоритетних проектів у галузі сільського господарства, підписаного 28.06.2012 між Міністерством аграрної політики та продовольства України та Експортно-імпортним банком Китаю.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2012 №857 «Питання надання у 2012 році державних гарантій для фінансування проектів у сфері сільського господарства» позивач отримав дозвіл на залучення запозичень від Експортно-імпортного банку Китаю під державні гарантії для фінансування проектів у сфері сільського господарства. Тобто, Держава в особі Уряду України, ухваливши відповідний підзаконний нормативний акт, визначила позивача безпосереднім виконавцем китайсько-українських домовленостей та, виступивши гарантом, погодила механізм співпраці у цьому напрямку. Водночас, надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення у справі №910/1962/16 в частині стягнення залишку коштів, які становлять 28,13% невиконаного зобов'язання, на досить тривалий термін може мати для позивача, як суб'єкта господарювання державного сектора економіки, негативні наслідки.

Задовольняючи заяву відповідача та надаючи відстрочку виконання судового рішення у справі №910/1962/16 на п'ять років, місцевим господарським судом не було враховано ані інтереси позивача, як стягувача, ані можливих інфляційних процесів у державі, які можуть призвести до обезцінення коштів, які підлягають стягненню з відповідача. Хоча, по суті, наведені відповідачем обставини щодо скрутного фінансового становища є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли в силу якихось об'єктивних, незалежних від боржника обставин.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що заява відповідача про відстрочку виконання судового рішення у справі №910/1962/16 підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з чим виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/1962/16 має бути відстрочено на 12 місяців до 27.07.2018.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги частково підтвердилися під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, внаслідок чого було невірно застосовано норми процесуального права.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 27.07.2017 у справі №910/1962/16 має бути змінена в частині визначення строку, на який надається відстрочка виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/1962/16, із визначенням цього строку тривалістю у 12 місяців, у зв'язку з чим заява відповідача підлягає частковому задоволенню.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-106, 121 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2017 у справі №910/1962/16 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2017 у справі №910/1962/16 змінити, виклавши її резолютивну частину у наступній редакції:

«Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО.УА» задовольнити частково.

Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва №910/1962/16 від 18.04.2016 на 12 (дванадцять) місяців - до 27.07.2018».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНО.УА" на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 320,00 грн. (триста двадцять гривень 00 копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

5. Матеріали оскарження у справі №910/1962/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

Г.А. Жук