Постанова № 69258775, 27.09.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2017 року Справа № 904/4664/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Пархоменко Н.В.,

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №1.1-20-104 від 13.12.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №12/57 від 06.06.2017 р.;

від третьої особи: ОСОБА_3 представник, довіреність №1 від 26.09.2017 р.;

представник ОСОБА_4 районної у місті Дніпрі ради у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 районної у м.Дніпрі ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2017р. у справі №904/4664/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства Авіаційна компанія Дніпроавіа, м. Дніпро

до ОСОБА_5 праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 районної у місті Дніпрі ради

третя особа -1 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 Державної казначейської служби у Центральному районі м. Дніпра та

третя особа - 2 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 районну у місті Дніпрі раду

про стягнення 2 448грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2017р. у даній справі (суддя Рудовська І.А.) позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 районної у місті Дніпрі ради на користь ПАТ Авіаційна компанія Дніпроавіа 51 673грн. компенсації за пільговий проїзд повітряним транспортом громадян мешканців Центрального району м. Дніпра за 2016р., та 1 600грн. судового збору.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано тим, що позивач, як підприємство транспорту, зобов'язаний забезпечувати права на пільги громадян щодо користування транспортом, а відповідач, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зобов'язаний здійснювати компенсаційні виплати перевізникам за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Не погодившись з рішенням суду, до апеляційної інстанції звернулось ОСОБА_5 праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 районної у м.Дніпрі ради звернулось із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2017 року по справі №904/4664/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Авіаційна компанія Дніпроавіа, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600, 00 грн. внесені до суду першої інстанції, а також 1760, 00 грн, за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на наступне.

Законом України „Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту,, від 22.10.1993 року №3551-ХІІ ( далі -Закон) визначено правовий статус ветеранів війни та належні їм пільги, переваги і соціальні гарантії. Відповідно до Закону, ст.ст. 12, 13, учасникам бойових дій надається право безплатного проїзду один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення , або проїзд один раз на рік ( туди і назад вказаними видами транспорту з 50 -процентною знижкою, а інвалідам І і II груп надається право на безплатного проїзду один раз на рік( туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а особам, які супроводжують інвалідів І групи (не більше одного супроводжуючого,-50 процентна знижка вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту.

Листи талонів на право одержання ветеранами війни і особами, на яких поширюється чинність Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, проїзних документів( квитків) безоплатно із 50- відсотковою знижкою їх вартості є документом, на підставі якого надається право на пільговий проїзд зазначеним особам згідно з пунктом 17 частини першої статті 12, пунктом 21 частини першої статті 13, пунктом 16 частини першої статті 14, пунктом 18 частини першої статті 15 Закону.

Постановою КМУ від 12.05.1994 року №302 „Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни визначено, що пільгові квитки придбаються в обмін на талони за предявленням листів талонів і посвідчення про право на пільги.

За приписами ч.2 ст. 7 Закону України „Про транспорт відшкодування збитків від безплатних перевезень пільгових категорій громадян регулюються нормативними актами Кабінету Міністрів України.

Це положення кореспондується зі ст.ст.89,102 Бюджетного кодексу України, якими передбачено, що видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Звертає увагу на те, що до Порядку фінансування заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету були внесені зміни. Зазначені зміни набрали чинності з 24.06.2017року ( Публікація документа Урядовим курєром від 24.06.2017 року №117).

У звязку із внесеними змінами, пункт 1 Порядку викладено в новій редакції:

Цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України(2456-17) механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населення на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення , квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу: доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сімям з дітьми, малозабезпеченим сімя, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами І чи II групи внаслідок психічного розладу за рахунок субвенцій з держаного бюджету.

З урахуванням внесених змін, з 24 червня 2017 року , вказаний Порядок не визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Скаржник вважає, що судом не було враховано положення Порядку( в редакції до 24.06.2017 року), а саме:

Пункт 5-1 Порядку визначає, що підприємствам транспорту не відшкодовується за рахунок субвенцій і державного бюджету втрати їх доходів від перевезень, окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги, та інші видатки (враховуючи , що фінансове забезпечення таких перевезень здійснюється за рахунок інших бюджетних програм головних розпорядників коштів державного бюджету, власних надходжень транспортних підприємств та інших джерел відповідно до законодавства.

Доказів дотримання позивачем п.2. Порядку в частині складання та надання позивачем протягом 2016 року щомісячних звітів відповідачу до матеріалів справи не надано.

Відповідачу вперше стало відомо про відшкодування вартості компенсації за пільговий проїзд за 2016 рік з листів Позивача, які надійшли на адресу управління в 2017 році.

Крім того, завищена сума позову на 6478,00 грн. Згідно наданих Позивачем, під час розгляду справи, розрахунків вартості перевезень повітряним транспортом пільгової категорії громадян, учасник бойових дій ОСОБА_6І зареєстрований в Чечеловському районі (вул. Шмідта, 16) м. Дніпро - сума вартості перевезень складає 6 478,00 грн.

Згідно п.10 Положення про Єдиний державний автоматичний реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа надають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою „2-пільга.

Підприємства та організації, що надають послуги з проїзду в міському та приміському транспорті, у разі неможливості подати розрахунки за формою „2- пільга надсилають уповноваженому органу розрахунки за формою, що встановлюється договором на перевезення пільгових категорій громадян.

Між ПАТ "АК "Дніпроавіа" м. Дніпро та управлінням праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 районної у місті Дніпрі ради не було укладено жодного договору. Крім того у вказаному Порядку згадується лише про міський та приміський транспорт.

Доказів дотримання позивачем п.10 Постанови №117 в частині складання та надання позивачем щомісячних розрахунків відповідачу згідно з формою „2-пільга до матеріалів справи не надано. У звязку з тим, що позивач протягом 2016 року, з питань виплати компенсації за пільговий проїзд повітряним транспортом громадян мешканців Центрального району не звертався, будь які розрахунки не надавав, підстав для задоволення позову немає.

Вважає, що у позивача не виникло право на отримання саме від відповідача компенсації витрат на пільгове перевезення осіб повітряним транспортом у заявленому періоді.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з управління 51 673,00 грн.- компенсації за пільговий проїзд повітряним транспортом громадян - мешканців Центрального району м. Дніпро за 2016 рік є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Скаржник вважає, що управління як орган місцевого самоврядування, не повинно відповідати за борги держави, які виникли у звязку з бездіяльністю відповідних державних органів на яких покладено обовязок щодо складання видаткової частини державного бюджету.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів і правочинів. Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства частина 2 ст. 509, частини 2, З, ст. 11 ЦК України ).

Скаржник зазначає, що судом не було прийнято до уваги те, що будь- яких договорів у 2016 році між управлінням та позивачем, укладено не було у звязку з чим, будь-яких зобовязань не виникало.

Вважає, що судом не доведено той факт, що зобовязання виникли безпосередньо з актів цивільного законодавства, оскільки в рішенні суду не має відповідного обґрунтування з посиланням на чинне законодавство України.

Посилання суду на ч.2 ст.7 Закону України „Про транспорт вважає необгрунтованими, оскільки вказана норма містить положення щодо відшкодування збитків від безплатних перевезень пільгових категорій громадян( студентів вищих навчальних закладів І-ІУ рівнів акредитації та учнів професійно-технічних навчальних закладів; громадян, яким надано право на безоплатний проїзд за професійною ознакою, працівників транспортних підприємств, які отримали право на безоплатний проїзд за рішенням уповноважених органів, підприємств, їх обєднань та трудових колективів та ін.) відшкодування яких передбачено за рахунок власних надходжень транспортних підприємств та інших джерел відповідно до законодавства.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.7 Закону України „Про транспорт відшкодування збитків транспортним підприємствам від безплатних перевезень пільгових категорій громадян регулюється нормативними актами Кабінету Міністрів України.

Орган, який повинен проводити відшкодування саме збитків, також не визначено.

Положенням „Про управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 районної у м. Дніпрі ради, в редакції рішення ОСОБА_4 районної у м. Дніпрі ради від 16.12.2016 №7/8 не передбачено, що ОСОБА_5 наділене повноваженнями щодо відшкодування витрат перевізника за пільговий проїзд окремих категорій громадян повітряним транспортом.

Вважає, що судом не було зясовані обставини, які мають значення для справи, в судовому засіданні дане питання не досліджувалося, та було помилково визначено управління, як орган, який повинен відшкодувати збитки за перевезення даної категорії пільговиків.

Таким чином, будь-яких зобовязань, управління перед Публічним акціонерним товариством "Авіаційна компанія „ Дніпроавіа м. Дніпро, не було.

Скаржник зазначає, що у звязку з тим, що відсутні відповідні бюджетні асигнування, не визначений розпорядник коштів компенсації проїзду громадян пільгової категорії повітряним транспортом, а також, відповідно до того, що в Положенні „Про ОСОБА_5 соціального захисту населення ОСОБА_4 районної у місті Дніпрі ради ОСОБА_5 не наділено повноваженнями щодо проведення розрахунків за компенсацію пільгового проїзду окремим категоріям громадян перед постачальником відповідних послуг, не доведено кошторис витрат за даним кодом кодифікації.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 року у складі колегії суддів: головуючої судді Білецької Л.А., суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В. апеляційну скаргу ОСОБА_5 праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 районної у м.Дніпрі ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2017р. у справі №904/4664/17 прийнято до розгляду та призначено на 28.08.2017 року. Розпорядженням керівника апарату суду від 28.08.2017 року, у зв'язку з відпусткою судді Коваль О.А., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №904/4664/17, за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю: Білецьку Л.М., суддів: Паруснікова Ю.Б., Пархоменко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 розгляд апеляційної скарги відкладено на 27.09.2017 року та залучено до участі у справі ОСОБА_5 Державної казначейської служби у Центральному районі м. Дніпра та ОСОБА_4 районну у місті Дніпрі раду у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

27.09.2017 року прийнято вступну та резолютивну частину постанови.

В судових засіданнях представники учасників процесу надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог з посиланням на норми законодавства. Представник ОСОБА_4 районної у місті Дніпрі ради у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2017 року у справі №904/4664/17 слід залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ОСОБА_7 України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

За змістом ст. 8 ОСОБА_7 України В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

ОСОБА_7 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_7 України і повинні відповідати їй.

ОСОБА_7 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_7 України гарантується.

У структурі соціальної системи як громадянського суспільства виділяються окремі групи людей, які або мають особливі заслуги перед громадою або є соціально - вразливими і соціально незахищеними, і яким в силу закону держава гарантує певні пільги (соціальні гарантії). Вони (ці групи) є більш слабкою стороною у правовідносинах і потребують не тільки підвищення соціальної уваги з боку суспільства, але і підвищеного соціального захисту, з метою реалізації якого у законодавстві України проголошено ряд норм, які вміщують правові, організаційні засади гарантій такого захисту.

Так, статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та про державні соціальні гарантії" передбачено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії в тому числі щодо надання гарантованих обсягів соціально-культурного, житлово-комунального, транспортного, побутового обслуговування та обслуговування у сфері освіти, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, торгівлі та громадського харчування

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та про державні соціальні гарантії" встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг звязку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. № 3551-XII визначено правовий статус ветеранів війни та належні їм пільги, переваги і соціальні гарантії.

Статтею 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються (в тому числі) такі пільги: безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою.

Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам I і II груп надається право безплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а особам, які супроводжують інвалідів I групи (не більше одного супроводжуючого), - 50-процентна знижка вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту. Інвалідам III групи надається право безплатного проїзду один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом незалежно від наявності залізничного сполучення або проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту з 50-процентною знижкою вартості проїзду.

За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України "Про транспорт" від 10.11.1994 р. № 232/94-ВР підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати, зокрема, права на пільги громадян щодо користування транспортом.

З матеріалів справи вбачається, що, у період з січня по серпень та з жовтня по грудень 2016 року ПАТ "АК "Дніпроавіа" здійснило перевезення повітряним транспортом за маршрутом Дніпро Львів громадян зазначеної пільгової категорії - мешканців Центрального району м. Дніпра, загальною вартістю 51 673,00 грн. Цей факт підтверджується наявними у справі копіями електронних квитків.

ПАТ "АК "Дніпроавіа" квитки надавались громадянам пільгової категорії в обмін на талони, видані підрозділами Міністерства оборони України за пред'явленням листа талонів і посвідчення про право на пільги.

Пунктом 2 Постанови Кабінету міністрів України від 12.05.1994 р. № 302 "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни" встановлено, що листи талонів на право одержання ветеранами війни і особами, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості є документом, на підставі якого надається право на пільговий проїзд зазначеним особам згідно з пунктом 17 частини першої статті 12, пунктом 21 частини першої статті 13, пунктом 16 частини першої статті 14, пунктом 18 частини першої статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.01.1995 p. № 1 "Про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302" було затверджено опис і зразки бланків листів талонів на право одержання ветеранами війни і особами, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проїзних квитків безплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості.

При цьому, вказаною Постановою визначено, що пільгові квитки придбаваються в обмін на талони за пред'явленням листа талонів і посвідчення про право на пільги.

Отже, правомірними є висновок місцевого господарського суду про те, що ПАТ "АК "Дніпроавіа" забезпечило надання пільг відповідним категоріям громадян, здійснивши безкоштовне перевезення повітряним транспортом та понесло при цьому витрати.

За приписами ч. 2 ст. 7 Закону України "Про транспорт" відшкодування збитків від безплатних перевезень пільгових категорій громадян регулюється нормативними актами Кабінету Міністрів України.

Це положення кореспондується зі ст.ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України, якими передбачено, що видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Постановою Кабінету міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Постанова). Зокрема, п. 2 Постанови визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, як це передбачено пунктом 3 Постанови, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Постановою визначено процедуру підготовки головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів інформації про фактично нараховані суми та актів звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і їх надсилання до фінансових органів райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), надання уточненої інформації у разі виникнення додаткових зобов'язань, підготовки уточнених реєстрів нарахованих в поточному місяці сум.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад, які, в свою чергу, на підставі зазначених актів звіряння, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

У разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця зазначеним органам уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми, на підставі якої готуються та подаються у встановленому порядку уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум.

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів.

Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян (п. 8).

Норми чинного законодавства України закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обовязку підприємств транспортної галузі надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обовязок держави відшкодовувати такі пільги.

Відтак, ПАТ "АК "Дніпроавіа", як перевізник, який здійснив пільгові авіаперевезення, набув передбачене чинним законодавством України право на отримання компенсаційних виплат за такий пільговий проїзд.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР, у містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні у місті ради. Районні у місті ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.

Згідно ч. 1 ст. 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структур і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Частиною 4 ст. 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.

Так, Рішенням 10 сесії 7 скликання Шевченківської районної у місті Дніпрі ради від 22.12.2016 р. № 11 було затверджено "Положення про ОСОБА_5 соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Дніпрі ради".

Відповідно до Положення про ОСОБА_5 соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Дніпрі ради: - метою діяльності ОСОБА_5 є реалізація державної політики і виконання рішень органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері соціально трудових відносин, соціального захисту та соціального обслуговування населення району, пенсійного забезпечення у межах своїх повноважень (п. 3.1.); - основними завданнями ОСОБА_5 є, серед іншого, забезпечення реалізації державної політики з питань соціального захисту населення та призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством України (п. 3.2.); - ОСОБА_5 відповідно до покладених на нього завдань здійснює розрахунки з організаціями надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян та призначені житлові субсидії населенню (п.4.1.)

Таким чином, ОСОБА_5 соціального захисту населення ОСОБА_4 районної у місті Дніпрі ради є виконавчим органом ОСОБА_4 районної у місті Дніпрі ради, до повноважень якого в установленому порядку віднесено здійснення соціальних програм із забезпечення громадян передбаченими законодавством пільгами і проведення компенсаційних виплат особам, які надають такі пільги.

Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

У листі від 30 червня 2011 року № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

В матеріалах справи містяться копії електронних авіаквитків, листів - талонів, паспортів осіб, які мають право на пільги та посвідчень, що підтверджують їх статус пільгової категорії.

Також, в матеріалах справи наявний розрахунок перевезення повітряним транспортом пільгової категорії міста Дніпра (Центрального району) здійснено ПАТ "АК"Дніпроавіа" (т.1 а.с.51).

Окрім того, згідно з пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18 лютого 2013 року № 01-06/374/2013, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Виходячи з наведеного, ОСОБА_5 соціального захисту населення ОСОБА_4 районної у місті Дніпрі ради є зобов'язаним перед ПАТ "АК "Дніпроавіа" у відносинах відшкодування витрат за перевезення пільгових категорій громадян повітряним транспортом.

14.03.2017 р. ПАТ "АК "Дніпроавіа" на адресу ОСОБА_5 соціального захисту населення ОСОБА_4 районної у місті Дніпрі ради з метою отримання компенсації був направлений лист від 14.03.2017 р. № 1.1.-21-42 з вимогою про відшкодування витрат ПАТ "АК "Дніпроавіа" на реалізацію безоплатного проїзду громадян пільгової категорії мешканців Центрального району м. Дніпра. До листа було долучено розрахунок вартості перевезення, здійсненого у вересні жовтні 2016 року та копії підтверджуючих документів.

11.04.2017 р. ПАТ "АК "Дніпроавіа" на адресу ОСОБА_5 соціального захисту населення ОСОБА_4 районної у місті Дніпрі ради з метою отримання компенсації був направлений лист від 04.04.2017 р. № 3.14-426 з вимогою про відшкодування витрат ПАТ "АК "Дніпроавіа" на реалізацію безоплатного проїзду громадян пільгової категорії мешканців Центрального району м. Дніпра. До листа було долучено розрахунок вартості перевезення, здійсненого у січні серпні, листопаді грудні 2016 року та копії підтверджуючих документів.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов'язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Позивач, як підприємство транспорту, що зобов'язаний забезпечувати права на пільги громадян щодо користування транспортом, а відповідач, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зобов'язаний здійснювати компенсаційні виплати перевізникам за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

З огляду на вказані норми законодавства, у позивача виникло право на отримання компенсації за пільгове перевезення громадян повітряним транспортом, а у відповідача - обов'язок здійснити з позивачем розрахунок щодо компенсації витрат на надання цих пільг. Проте, відповідачем було порушено вимоги чинного законодавства України.

ПАТ "АК "Дніпроавіа" виконує соціальну функцію, суть якої полягає у перевезенні повітряним транспортом певних осіб, більшість яких брали участь у Антитерористичній операції на Сході України захищаючи суверенітет, територіальну цілісність та незалежність України.

Також не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги доводи скаржника про відсутність механізму фінансування видатків, відсутність договору на компенсацію, невизначеність органу, що має відшкодувати видатки, відсутність бюджетного фінансування тощо, оскільки "активи" які можуть виникнути, зокрема, на підставі позову про відшкодування шкоди, яка виникає після її заподіяння "складає"майно" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а тому підлягають захисту у контексті права на мирне володіння своїм майном (рішення у справі Прессос Компанія Нав`єра та інші проти Бельгії від 28.10.1995 року, заява №17849(91).

З огляду на це, таке твердження цілком узгоджується з концепцією загального або суспільного інтересу у цій справі, який полягає у тому, що держава має забезпечити проголошені ОСОБА_7 України людські цінності і виробити відповідний механізм для цього забезпечення. Відсутність або недотримання формальних процедур не може бути підставою для відмови у реалізації реального, виконаного соціального права позивача на відшкодування йому виплат, які мають належати йому на праві компенсаційних підставах.

Недотримання цього принципу або всілякі зволікання можуть спричинити відмову реалізації своїх прав соціально слабким групам спільноти, що в умовах АТО є соціально несправедливим.

А щодо позивача ще і порушує його правомірні очікування на компенсацію соціальних витрат, що впливає на його спроможність надавати їх у майбутньому. І ці правомірні очікування також захищені як майно у розумінні ст. 1 Протоколу до Конвенції.

Отже, у цій справі державою в особі відповідача як спеціального органу з питань праці та соціального захисту населення порушені майнові права позивача на отримання компенсаційних витрат, понесених на соціальні програм.

Законодавство, яке обмежує або звужує соціальні права, не можна називати "якісним" у розумінні Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Наведена відповідачем судова практика цього висновку не спростовує, і він відповідає також правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 22.03.2017 року у справі № 905/2358/16.

Крім того, колегією суддів перевірено адресу реєстрації ОСОБА_6 і встановлено, що що місце його реєстрації вул. Шмідта, 16, охоплюється Центральним районом міста Дніпра.

Отже, доводи викладені в апеляційній не є підставою для скасування постановленого місцевим господарським судом рішення, яке слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення

Враховуючи вище викладене, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо відсутності субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з перевезень, окремих категорій громадян, оскільки відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням вище зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що з надання пільг з перевезень, окремих категорій громадян, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень, зобов'язання, які виникли між позивачем та відповідачем не залежать від бюджетного процесу та є гарантією реалізації соціальних норм, закріплених ОСОБА_7 України. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 27.07.2017 року у справі 918/1302/16).

А тому, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 районної у м.Дніпрі ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2017р. у справі №904/4664/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2017 року у справі №904/6464/17 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст складений 02.10.2017 року.

Головуючий суддяЛ.М. Білецька

СуддяЮ.Б. Парусніков

СуддяН.В. Пархоменко