Рішення № 69258728, 27.09.2017, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

27 вересня 2017 Справа № 927/1155/16

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», бульвар Шевченка, 18, м. Київ, 01601 в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», пр. Миру, 28, м. Чернігів, 14000.

Відповідач: Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради, вул. Івана Мазепи, 19, м. Чернігів, 14017.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Управління Державної казначейської служби України у місті Чернігові Чернігівської області, вул. Київська, 9, м. Чернігів;

2. Фінансове управління Новозаводської районної у місті Чернігові ради, вул. Івана Мазепи, 19, м. Чернігів.

про стягнення 152311грн24 коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність №1330 від 12.12.2016, старший юрисконсульт відділу правового забезпечення

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність №12/5542 від 03.05.2017, головний спеціаліст-юрисконсульт

від третьої особа-1: ОСОБА_3 довіреність №1 від 03.01.2017, головний спеціаліст-юрисконсульт

від третьої особи-2: ОСОБА_4 довіреність №01-12/377 від 27.09.2017, заступник начальника фінансового управління-начальник бюджетного відділу

СУТЬ СПОРУ:

У грудні 2016 року Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» подано позов про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради заборгованості в сумі 152311,24 грн за відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян за період з листопада 2015 року по грудень 2015 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2017 скасовано рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у справі №927/1155/16. Справа передана на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2017 справа № 927/1155/16 передана на новий розгляд судді Книш Н.Ю.Представники позивача, відповідача та третьої особи-1 в судовому засіданні 20.09.2017 надали клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.

Позивачем подані пояснення №14-11/445 від 20.09.2017, в яких позивач зазначає, що у відповідності до додатку №3 Розподіл видатків Державного бюджету України на 2015 рік до Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» №80-VIII від 28.12.2014 було передбачено 1917833,2 тис. грн субвенцій. З цих коштів на обласний бюджет Чернігівської області, у відповідності до додатку №7 Міжбюджетні трансфери (інші дотації та субвенції) до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015», було виділено 47836,2 тис. грн субвенцій. 23.01.2015 рішенням Чернігівської обласної ради «Про обласний бюджет на 2015 рік» місцевому бюджету міста Чернігова було виділено 25401000 грн субвенцій на надання пільг з послуг звязку, інших передбачених законодавством пільг. В свою чергу рішенням Чернігівської міської ради від 30.01.2015 «Про міський бюджет на 2015 рік» на бюджет Новозаводського району було виділено 1106300 грн субвенцій з державного бюджету. Крім того, в поданому поясненні позивач зазначає, що рішенням Чернігівської міської ради від 28.12.2015 «Про міський бюджет на 2016 рік» установлено, що розпорядники коштів міського бюджету мають право брати бюджетні зобовязання у 2016 році враховуючи необхідність виконання бюджетних зобовязань минулих років, взятих на облік в управлінні державної казначейської служби України у місті Чернігові Чернігівської області, у межах виділених їм бюджетних асигнувань. Згідно з додатком №5 до цього рішення Чернігівської міської ради бюджет Новозаводського району з міського бюджету виділено субвенцію на надання пільг з послуг звязку у розмірі 1100000 грн.

У поданому під час розгляду справи відзиві на позов №13895/12 від 16.12.2016 відповідач заперечує проти вимог позивача та зазначає, що Управління є лише посередником між державою, яка відшкодовує витрати підприємств за надані пільги і громадянами, які мають право на пільги; Управління є органом місцевого самоврядування і власних коштів не має; чинне законодавство передбачає, що відшкодування за надані пільги здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а не конкретним органом (органом соціального захисту). Таким чином, обовязки по виплаті заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, лежать на державі.

У відзиві на позов №13895/12 від 16.12.2016 та у поданих суду письмових поясненнях №12/11851 від 19.09.2017 відповідачем зазначено, що неможливість проведення відшкодування виникла у звязку з тим, що бюджетні призначення на забезпечення відшкодування пільг за послуги звязку у Законі України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» не були передбачені, субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на відшкодування пільг звязку у 2016 році не надходили. Крім того, відповідач зазначає, що управління при формуванні бюджету на 2016 рік надавало бюджетний запит по КТКВК 090214 «Пільги окремим категоріям громадян з послуг звязку» на суму 1052,2 тис. грн, та неодноразово зверталося з листами до Новозаводської районної у м. Чернігові ради та до Чернігівського міського голови з метою вирішення проблеми із проведенням відшкодування підприємствам-надавачам послуг звязку їх витрат.

Третьою особою-1 подані пояснення №04-05/1956 від 19.09.2017. В поданих поясненнях зазначено, що органи Казначейства здійснюють платежі на підставі платіжних доручень розпорядників бюджетних коштів у разі наявності в обліку відповідного бюджетного зобовязання за відповідними кодами економічної класифікації видатків. Фінансові органи обласних держадміністрацій після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст обласного значення. Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг.

В судовому засіданні 20.09.2017 суд перейшов до розгляду спору по суті.

В судовому засіданні 27.09.2017, позивачем подано клопотання №14-11/450 від 27.09.2017 про залучення документів до матеріалів справи, яке задоволено судом, документи долучені до матеріалів справи.

Відповідачем в судовому засіданні подані пояснення №12/12142 від 27.09.2017. В поданих поясненнях відповідач зазначає, що ним при формуванні бюджету на 2016 рік надано бюджетний запит по КТКВК 090214 «Пільги окремим категоріям громадян з послуг звязку» на суму 1052,2 тис. грн. На 2016 рік рішенням міської ради від 28.12.2015 №2/VII-6 «Про міський бюджет на 2016 рік» відповідно до додатку №5 за рахунок іншої додаткової дотації були передбачені видатки надання пільг з послуг звязку, інших передбачених законодавством пільг в сумі 1100000,00 грн. В звязку з тим, що не були внесені зміни до Бюджетного кодексу України рішення міської ради від 11.08.2016 №10/VII 17 «Про внесення змін і доповнень до рішення міської ради від 28.12.2015 №2/VII 6 «Про міський бюджет на 2016 рік» зі змінами і доповненнями, видатки в сумі 1100000,00 були перерозподілені. Рішенням сесії Новозаводської районної у м. Чернігові ради від 31.08.2016 №5/VII-55 ці бюджетні призначення були зняті. Позивач нарахування за грудень 2015 року надав у січні 2016 року. Зареєструвати ці бюджетні зобовязання у січні 2016 року як зобовязання за грудень 2015 року, відповідач не мав можливості, оскільки закінчився бюджетний рік, а управління ДКСУ у місті Чернігові Чернігівської області згідно листа №02-11/2871 від 23.12.2013 року не може проводити коригування.

Третьою особою -1, в судовому засіданні 27.09.2017 надано лист №02-11/1981 від 26.09.2017 з інформацією щодо обсягів бюджетних коштів, отриманих Управлінням соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради за КПКВ 090214 «Пільги окремим категоріям громадян з послуг звязку», КЕКВ 2730 «Інші виплати населенню» по загальному фонду за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.

Третьою особою 2, в судовому засіданні 27.09.2017 подані письмові пояснення №01-12/355 від 27.09.2017, в яких зазначено, що Законом України «Про Державний бюджет на 2016 рік» пільги з послуг звязку та інші передбачені законодавством пільги, не були передбачені, як субвенція з державного бюджету. Крім того, на 2016 рік рішенням міської ради від 28.12.2015 №2/VII-6 «Про міський бюджет на 2016 рік» відповідно до додатку №5 за рахунок іншої додаткової дотації були передбачені видатки надання пільг з послуг звязку, інших передбачених законодавством пільг в сумі 1100000,00 грн, проте у звязку з тим, що не були внесені зміни до Бюджетного кодексу України рішенням міської ради від 11.08.2016 №10/VII-17 «Про внесення змін і доповнень до рішення міської ради від 28.12.2015 року №2/ VII-6 «Про міський бюджет на 2016 рік» зі змінами і доповненнями» видатки у сумі 1100000грн були перерозподілені.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача, відповідача, третьої особи-1 та 2, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг звязку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обовязковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до п.3 статті 63 Закон України «Про телекомунікації» та п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Як вбачається із наданого позивачем до матеріалів справи із Статуту Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів товариства 16.12.2014 протокол № 14, предметом діяльності Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (позивач у справі) є надання телекомунікаційних послуг.

Позивач є оператором телекомунікацій, за рішенням НКРЗІ від 28.09.2006 № 384 його включено до Реєстру Операторів, провайдерів телекомунікацій за № 74.

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Чернігівської філії, надає телекомунікаційні послуги категоріям споживачів з урахуванням встановленим їм пільг у відповідності до наступних законодавчих актів: Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закон України «Про жертви нацистських переслідувань», Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», Закон України «Про охорону дитинства», Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Громадяни, які користуються пільгами з послуг зв'язку, визначені:

1)п.19 ч.1 ст.12, п.10 ч.1 ст.13, п.18 ч.1 ст.14, п.20 ч.1 ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року.

2)п.18 ст.6-1, п.10 ст.6-2. п.17 ст.6-3, п.19 ст.6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23 березня 2000 року.

3) п.11, ст.20, п.8, ст.30 3aкону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року.

4) п.6 ч.1 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24 березня 1998 року.

5) ч.5 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року.

6) п.10 ст.13 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року.

Порядок користування послугами зв'язку та оплати за встановлення квартирних телефонів визначається Кабінетом Міністрів України.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обовязок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги звязку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обовязок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Слід зазначити, що ані Законом України «Про телекомунікації», ані Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно - правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до приписів пп. б). п. 4 ч. 1 ст. 89 та 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюється з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, держава взяла на себе зобовязання відшкодовувати втрати доходу провайдерів, операторів телекомунікаційних послуг внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам.

Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги звязку пільговим категоріям громадян, при цьому, зобовязання сторін по даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від неможливості їх оплати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за № 256 було затверджено «Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (надалі Порядок № 256) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради згідно Положення про управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради, затвердженого рішенням районної у м. Чернігові ради від 29.12.2015 (друга сесія сьомого скликання) (далі Положення), є виконавчим органом районної у місті ради. Згідно розділу вказаного Положення основними завданнями управління є в тому числі виконання функції головного розпорядника коштів місцевого бюджету, здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету.

Управління забезпечує реалізацію державної політики у сфері соціально-трудових відносин, у тому числі оплати, охорони та умов праці, соціального обслуговування та соціального захисту населення, у тому числі пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатних громадян, дітей-сиріт, одиноких матерів, багатодітних, малозабезпечених сімей з дітьми, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших соціально незахищених громадян, які потребують допомоги і соціальної підтримки з боку держави (п.2 Положення). Управління веде розрахунки з підприємствами надавачами комунальних послуг за надані пільги за рахунок коштів субвенцій з Державного та місцевого бюджетів (п.2.21 Положення).

Пунктом 3 Порядку № 256 визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення. Тобто, у даному випадки Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради.

Згідно з п.5 та 6 Порядку №256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): до 22 числа місяця, що настає за звітним, - зокрема, щодо пільг з послуг зв'язку.

Фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі: до 25 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг, зокрема, з послуг зв'язку.

Частиною 1 пункту 8 Порядку № 256 визначено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів у пятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 Порядку № 256).

З цих положень Порядку №256 вбачається, що обовязок по розрахункам з постачальником телекомунікаційних послуг покладено на головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, тобто у даному випадку на відповідача, а підставою для сплати коштів є підписаний між сторонами акт звіряння розрахунків.

Згідно з наданим позивачем розрахунком боргу за 2015 рік загальна сума заборгованості по відшкодуванню наданих пільг з послуг звязку складає 152311,24 грн, в тому числі за листопад 2015 року 76290,98 грн, за грудень 2015 року - 76020,26 грн.

Як свідчать матеріали справи, уповноваженими представниками сторін підписані та скріплені відбитками печаток акти звіряння розрахунків за надані населення послуги, на які надаються пільги по КФК 090214 «Пільги окремим категоріям громадян з послуг звязку»:

- станом на 01 грудня 2015, за яким за звітний місяць фактично спожито в межах норми за даними позивача 76290,98 грн, за даними відповідача 75465,24 грн;

- станом на 01 січня 2016, за яким за звітний місяць фактично спожито в межах норми за даними позивача 76020,26 грн, за даними відповідача 76290,98 грн;

- станом на 01 лютого 2016, за яким за звітний місяць фактично спожито в межах норми за даними позивача 76998,47 грн, за даними відповідача 0 грн;

- станом на 01 березня 2016, за яким за звітний місяць фактично спожито в межах норми за даними позивача 77838,39 грн, за даними відповідача 153018,73 грн.

Відповідач посилається, що станом на 01.01.2016 за його даними кредиторська заборгованість перед позивачем складає 76290,98 грн. Різниця виникла у звязку з тим, що відповідно до Порядку №256 відшкодування у поточному місяці проводиться за попередній, а позивач надав розрахунок видатків на відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг за листопад 2015 року у грудні 2015 року, за грудень 2015 року у січні 2016 року.

Судом встановлено, що чинним Порядком №256 не визначено строк надання розрахунків видатків на відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг на послуги звязку, надавачем цих послуг. Разом із тим, внесення позивачем в акти звірки сум наданих пільг за попередні місяці відповідає змісту пункту 5 Порядку №256, яким встановлено строк надання головним розпорядником коштів місцевих бюджетів (відповідачем) інформації про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків з підприємствами надавачами цих послуг фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад міст обласного значення - до 22 числа місяця, що настає за звітним.

Крім того, відповідач фактично підтвердив надання пільг громадян з послуг звязку на заявлену суму боргу підписавши акт звірки розрахунків станом на 01.03.2016, який включає у себе борги минулих років 76290,98 грн, рядок 9, за даними позивача - сума компенсації за листопад 2015 року; та борги поточного року 153018,73 грн, рядок 8, за даними позивача сума компенсації за грудень 2015 року 76020,26 грн + 76998,47 грн сума компенсації за січень 2016 року, яка включена в акт звірки станом на 01.02.2016.

Вказані суми були включені відповідачем до Форми 2 (27 RSS) реєстру фактично нарахованих сум пільг, субсидій, допомог які фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України, та кредиторської заборгованості місцевих бюджетів по Новозаводському району станом на 01.03.2016, який було подано до фінансового управління відповідно до Порядку №256 (т.1, а.с. 80). Згідно з додатком №2 до вказаного реєстру заборгованість на 01.03.2016 по інших пільгах (послуги звязку та інші), що залишилась непогашеною та не може бути погашена в березні 2016 року згідно ПКМУ №20 від 11.01.2005, розмір боргу позивачу складає 229309,71 грн, тобто більшу суму, ніж заявлено позивачем. Але справа судом розглядається у межах заявлених вимог.

В підтвердження заперечень відповідачем надано суду листи адресовані голові Новозаводської районної у м. Чернігові ради від 15.04.2016 про механізм фінансування пільг з послуг звязку та пільгового проїзду, Чернігівському міському голові від 08.12.2016 по фінансування пільг, копію бюджетного запиту на 2016 рік, копію розрахунку потреб коштів по пільгах до кошторису на 2016 рік з послуг звязку та інших видів пільг.

Враховуючи, що вказана сума не була відшкодована позивачу, заперечення позову з посиланням на Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 у редакції, яка діяла до 16.03.2016 до уваги судом не приймається, до того ж відповідачем не надано доказів про відшкодування витрат позивача за спірний період у відповідності до вказаного порядку.

Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи вищезазначене, саме відповідачем має бути компенсована вартість телекомунікаційних послуг, наданих позивачем на пільгових умовах визначеній категорії населення. Однак, відповідач, станом на момент винесення рішення, витрати понесені позивачем внаслідок надання послуг звязку на пільгових умовах визначеним категоріям громадян в листопаді та грудні 2015 року на загальну суму 152311,24 грн, не відшкодував.

У постанові Вищого господарського суду України від 24.07.2017 по справі №927/1155/16 зазначено, що судами не досліджено заперечення відповідача про відсутність субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на відшкодування пільг окремим категоріям громадян за надані послуги зв'язку у спірний період, та не з'ясовано обставини щодо наявності відповідних бюджетних асигнувань для розрахунків відповідача з позивачем як постачальником відповідних послуг з відшкодування витрат останнього.

Відповідно до положень ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вказівок касаційної інстанції суд встановив, що відповідач при формуванні бюджету на 2015 рік надавав бюджетний запит по КФКВК 090214 «Пільги окремим категоріям громадян з послуг звязку» на суму 1074100 грн.

У відповідності до додатку №5 «Міжбюджетні трансферти з обласного бюджету Чернігівської області місцевим бюджетам на 2015 рік» до рішення Чернігівської обласної ради «Про обласний бюджет на 2015 рік» від 23.01.2015 місцевому бюджету міста Чернігова було виділено 25401000 грн субвенцій на надання пільг з послуг звязку, інших передбачених законодавством пільг (т.2, а.с. 19).

Рішенням Чернігівської міської ради від 30.01.2015 «Про міський бюджет на 2015 рік» на бюджет Новозаводського району було виділено 1106300,00 грн субвенцій з державного бюджету (додаток № 5 до рішення Чернігівської міської ради від 30.01.2015 «Про міський бюджет на 2015 рік» (т.2 а.с. 18).

Згідно кошторису на 2015 рік, затвердженого заступником голови Новозаводської районної у місті Чернігові ради 17.02.2015 та зареєстрованого в Управлінні Державної казначейської служби України у місті Чернігові 24.02.2015, було передбачено асигнування із загального фонду бюджету за КФК 090214 «Пільги окремим категоріям громадян з послуг звязку» у сумі 1041000,00 грн.

Як свідчать матеріали справи та пояснення сторін, розрахунки за понесені позивачем витрати по наданим пільгам з послуг звязку проведені відповідачем до листопада 2015 року.

При формуванні бюджету на 2016 рік відповідач надавав бюджетний запит по КТКВК 090214 «Пільги окремим категоріям громадян з послуг звязку» на суму1052200,00 грн (т.1 а.с.53-54).

Згідно з додатком №5 «Міжбюджетні трансферти з міського бюджету міста Чернігова місцевим районним у місті Чернігові бюджетам на 2016 рік» до рішення Чернігівської міської ради від 28.12.2015 №2/VII 6, до бюджету Новозаводського району з міського бюджету виділено дотації з міського бюджету на надання пільг з послуг звязку у розмірі 1100000 грн.

Відповідно до кошторису на 2016 рік, затвердженого головою Новозаводської районної у місті Чернігові ради та зареєстрованого в Управлінні Державної казначейської служби України у місті Чернігові 09.02.2016, було передбачено асигнування із загального фонду бюджету за КФК 090214 «Пільги окремим категоріям громадян з послуг звязку» у сумі 1022000,00 грн, що також передбачено у лімітній довідці про бюджетні асигнування те кредитування на 2016 рік за КФК 090214 «Пільги окремим категоріям громадян з послуг звязку».

Слід зазначити, що рішенням від 28.12.2015 року №2/VII 6 «Про міський бюджет на 2016 рік» Чернігівська міська рада дозволила розпорядникам коштів міського бюджету використовувати бюджетні призначення, затверджені цим рішенням, на оплату видатків поточного року та погашення заборгованості, яка утворилась в минулі роки згідно річного звіту розпорядників коштів.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем до внесення рішенням сесії Новозаводської у м. Чернігові ради змін до річного розпису бюджету на 2016 рік не проведено відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання громадянам послуг звязку на пільгових умовах у листопаді та грудні 2015 року на загальну суму 152311,24 грн.

Подана до матеріалів справи відповідачем ОСОБА_5 про зміни до річного розпису бюджету на 2016 рік номер 181/166 від 31.08.2016 складена на підставі рішення сесії Новозаводської у м. Чернігові ради від 31.08.2016 року №5/VII-55 свідчить про зняття бюджетних призначень на видатки по КФК 090214 «Пільги окремим категоріям громадян з послуг звязку» у сумі 1022000,00грн.

Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради у письмовому поясненні повідомило, що реєструвало бюджетні зобовязання по ЧФ ПАТ «Укртелеком» по серпень 2016 року.

Однак відповідно до Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобовязань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309 (надалі Порядок), визначено, що бюджетні фінансові зобовязання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг звязку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Казначейства незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Аналізуючи приписи вказаного вище Порядку, суд приходить до висновку, що відповідач був зобовязаний подати до органів Державної казначейської служби України документи для реєстрації бюджетних фінансових зобовязань не залежно від наявності визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідач під час розгляду справи у суді не заперечує факт надання позивачем у спірний період послуг звязку пільговим категоріям громадян, не оспорює та не заперечує щодо наявності невідшкодованої суми в розмірі 152311,24грн.

Посилання відповідача на ту обставину, що у 2016 році позивачу не відшкодовані витрати, повязані з наданням пільг на послуги звязку за грудень 2015 року, оскільки відповідні розрахунки були подані відповідачу в січні 2016 року, а компенсація вартості послуг звязку наданих пільговим категоріям громадян має здійснюватися виключно за рахунок субвенцій передбачених державним бюджетом на відповідний рік, але субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг звязку не передбачена Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», є безпідставні і судом до уваги не приймаються, оскільки відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність органу державної влади чи місцевого самоврядування та не є підставою для уникнення від виконання зобовязання. Відповідна правова позиція викладена в рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України».

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» зазначено, що: «Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань».

За змістом ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

До того ж, в силу ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України, яка є спеціальною для спірних правовідносин щодо інших викладених у вказаній статті норм, які регулюють загальний порядок взяття бюджетних зобовязань та на які посилається відповідач, бюджетні зобовязання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг звязку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Отже, відповідач як орган, уповноважений державою здійснювати від її імені повноваження в спірних правовідносинах, зобовязаний належно, у відповідності до вимог чинного законодавства виконати обовязок з виплати позивачу компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в період з 01.11.2015 по 31.12.2015, а зазначені ним обставин щодо відсутності бюджетних призначень на відповідні видатки в 2016 році не є підставами для звільнення останнього від виконання встановленого чинним законодавством зобовязання.

Тобто, право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом про Державний бюджет України на 2016 рік видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки законодавство, що визначає фінансові зобовязання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство похідний від нього характер.

Конституційним Судом України у рішенні від 09.07.2007 у справі №6-рп/2007 про соціальні гарантії громадян висловлені правові позиції, які полягають у тому, що: «Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообовязковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобовязань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави…… Закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України…. Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобовязання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України). Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обовязків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.»

З огляду на вищевикладене, твердження відповідача про відсутність його можливості сплатити позивачу компенсацію вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в період з 01.11.2015 по 31.12.2015, так як Законом України «Про державний бюджет на 2016 рік» на відповідний рік не були передбачені кошти на ці видатки, є безпідставними, оскільки на наявність у особи певного права, а у держави відповідного фінансового зобовязання впливає не закон про Державний бюджет та похідні від нього акти (бюджетний розпис, кошторис тощо), а нормативно-правовий акт, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.

За таких обставин, Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради відповідає за своїми зобовязаннями, що виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.

Таким чином, враховуючи що позивачем фактично надані послуги звязку на пільгових умовах визначеним законом категоріям громадян у спірному періоді, суд приходить до висновку, що заявлений позов є обґрунтованим, правомірним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 152311,24 грн.

Слід зазначити, що у постанові від 26.09.2017 по справі №927/1095/16 з аналогічного спору Вищий господарський суд України погодився тим, що спірні правовідносини мають змішаний характер, тобто містять елементи як бюджетного, так і цивільно-правового характеру, та регулюються як Бюджетним кодексом України, так і ЦК України та іншими названими в цій постанові Законами України; зобов'язання сторін у справі виникають безпосередньо з відповідних Законів України, а підписані сторонами акти звіряння розрахунків лише підтверджують існування (наявність) таких зобов'язань; відсутність бюджетних коштів (зокрема субвенцій державного бюджету) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача з урахуванням приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.33, 34, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради ( вул. Івана Мазепи, 19, м. Чернігів, ідентифікаційний код 03196208) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (бульвар Шевченка, 18, м. Київ, р/р 26003113058 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ідентифікаційний код 21560766) 152311грн 24 коп. боргу, 2284грн 67 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 02.10.2017.

Суддя Н.Ю.Книш