Рішення № 69258465, 25.09.2017, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 вересня 2017 рокуСправа № 921/500/17-г/8

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

Розглянув справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46010, в особі Бережанського району електричних мереж, вул. Шевченка, 146, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, 47500

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Апрус", вул. Живова, 31, м. Тернопіль, 46008

про стягнення заборгованості в сумі 4 384 грн 53 коп.

За участі представників:

Позивача: ОСОБА_1 юрисконсульта, довіреність № 5517/25 від 21.12.2016

Відповідача: не прибув.

В судовому засіданні 11.09.2017 представнику позивача розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України).

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство "Тернопільобленерго", в особі Бережанського району електричних мереж, надалі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Апрус", м. Тернопіль, надалі - відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 4384 грн 53 коп., з яких: 3544, 67 грн борг за активну електроенергію, 464,88 грн пеня, 241, 03 грн інфляційне нарахування, 55, 93 грн 3% річних, 78, 02 грн. заборгованість за перевищення договірної величини споживання електроенергії.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії №695 від 20.09.2016, зокрема в частині своєчасної оплати вартості спожитої активної електроенергії, внаслідок чого у позивача виникло право на звернення до суду із даним позовом.

В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору про постачання електричної енергії № 695 від 20.09.2016 та додатків до нього, рахунків за активну енергію № 695/1 від 26.09.2016, № 695/1 від 17.10.2016, № 695/1 від 17.11.2016, № 95/1 від 16.12.2016, №695/1 від 17.01.2017 та № 695/1 від 31.01.2017, рахунку за понадлімітне споживання електроенергії згідно договору №695/3 від 17.01.2017, актів про використану електроенергію від 26.09.2016, від 17.10.2016, від 17.11.2016, від 17.12.2016, від 17.01.2017 та від 31.01.2017, банківську виписку в рахунку позивача, як доказ часткової сплати відповідачем вартості спожитої електричної енергії, а також інші документи.

Розгляд справи, призначений вперше ухвалою суду від 30.08.2017 на 12:00 год. 11.09.2017, в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено на 14:10 год. 25.09.2017 з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

В судове засідання 25.09.2017 повноважний представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Окрім того, надав додаткові пояснення до позову за № 636 від 18.09.2017, згідно яких, зокрема, вказав на те, що постачання електричної енергії відповідачу здійснювалось у приміщення, яке знаходиться за адресою: вул. С. Бандери, буд. 18А/1, м. Бережани, Тернопільська область, та яке останній набув у строкове платне користування згідно договору оренди від 10.08.2016. Правовідносини сторін щодо постачання та оплати електричної енергії у вказане приміщення виникли з 17 серпня 2016 з дати, коли відповідач фактично став споживачем електричної енергії. Вказує, що протягом періоду з 17.08.2016 по 20.09.2016 (до дати укладення Договору № 695 від 20.09.2016) відповідач використовував електричну енергію, подавав акти про спожиту електричну енергію, де зазначав обсяг спожитої електричної енергії, отримував рахунки на оплату за активну електричну енергію і своєчасно за неї оплачував. Враховуючи, що спірних питань за вищевказаний період між позивачем та відповідачем не виникало, електрична енергія обліковувалась і оплачувалась, тому він не входить в межі позовних вимог у справі №921/500/17-г/8. Позовні вимоги в частині оплати відповідачем заборгованості за використану активну електроенергію стосуються періоду з 17.12.2016 по 31.01.2017, за який виникла заборгованість (розрахунок заборгованості за активну електроенергію №598 від 06.09.2017 - в матеріалах справи №921/500/17-г/8). Згідно розрахунку, протягом вищенаведеного періоду відповідач використав 5908 кВт/год. активної електричної енергії на суму 14 182,10 грн, з яких ним оплачено 10637,43 грн. Неоплачений залишок становить 3544, 67 грн. Окрім того, зазначає, що додаткові докази (окрім наданих на виконання ухвали суду від 30.08.2017), які б підтверджували факт оплати відповідачем вартості спожитої електричної енергії у позивача відсутні.

Відповідач участі свого уповноваженого представника в судове засідання 25.09.2017 не забезпечив, витребовуваних судом в ухвалах від 30.08.2017 та від 11.09.2017 документів, зокрема письмового документально-обґрунтованого відзиву на позов, до матеріалів справи не надав, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвали суду від 11.09.2017.

За даних обставин справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача не визнавалась судом обовязковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без його участі, відповідно до приписів ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення повноважного представника позивача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

20.09.2016 між ВАТ "Тернопільобленерго", в особі Бережанського РЕМ, як Постачальником, з однієї сторони, та ТОВ "Апрус", як Споживачем, з іншої сторони, укладено Договір №695 про постачання електричної енергії (надалі Договір), за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю 26 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (р. 1 Договору).

Пп. 2.2.2 п. 2.2 розділу 2 Договору передбачено, що Постачальник зобовязується постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток №1 Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком №5 "ОСОБА_2 розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

У відповідності до п. 2.3.3 п. 2.3. р. 2 Договору, Споживач зобовязався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 "Порядок розрахунків" та № 7 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Згідно п.п. 1 - 5 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до Договору, Споживач зобовязався своєчасно проводити розрахунки за електричну енергію за діючими тарифами у відповідності з чинним законодавством та даним Договором. Розрахунковим вважається період з 17 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Перший день після закінчення розрахункового періоду є днем отримання рахунку на оплату. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії. За дату здійснення платежу приймається дата поступлення коштів на рахунок Постачальника або дата внесення Споживачем готівки в касу Постачальника. Споживач до 10 числа, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії. Визначений Споживачем обсяг електричної енергії, за який здійснюється попередня оплата, приймається Постачальником електричної енергії як договірна величина споживання електричної енергії на наступний розрахунковий період. Розмір суми платежу розраховується Споживачем самостійно як сума добутків визначених на наступний розрахунковий період рівнів тарифу відповідного класу на очікуваний обсяг споживання електричної енергії. У разі відсутності інформації про рівень тарифів на наступний розрахунковий період до дня здійснення попередньої оплати, Споживач розраховує суму платежу за тарифами, що діють у поточному розрахунковому періоді. Споживач повинен самостійно протягом перших 5 днів календарного місяця в межах розрахункового періоду доплатити різницю між сумою передоплати, визначеною за тарифами попереднього розрахункового періоду і вартістю того ж обсягу електричної енергії, визначеною за тарифами поточного розрахункового періоду. Доплата здійснюється окремим платежем. Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж (додаток №9) визначається відповідно до ОСОБА_2 про використану електричну енергію (додаток №8). Якщо Постачальник не отримав у зазначений термін даних про покази засобів обліку електричної енергії з вини Споживача, обсяг спожитої електричної енергії визначається відповідно до Правил користування електричною енергією.

Відповідно до пп.2.3.2 п. 2.3 р. 2 Договору, Споживач зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 Договору та режиму роботи електроустановки згідно додатку №3.

За перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 цього Договору, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин (пп 4.2.2 п. 4.2 р. 4 Договору).

Пп. 4.2.4 Договору встановлено, що Споживач не несе відповідальності перед Постачальником відповідно до вимог пунктів 4.2.1-4.2.3 цього Договору, якщо доведе, що порушення виникли з вини Постачальника або внаслідок непереборної сили.

Так, в Додатку №1 до Договору "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу", який підписано повноважними представниками та скріплено печатками юридичних осіб, сторонами визначено договірні обсяги постачання електроенергії основному споживачу ОСОБА_2 "Апрус" для розрахункових періодів, що закінчується в зазначеному місяці, на 2017 р., тис. кВт/год. Зокрема, договірна величина споживання основним споживачем (відповідачем) електричної енергії на січень місяць 2017 р. була встановлена в обсязі 4500 кВт/год.

Пп. 3.2.1 п. 3.2 р. 3 Договору передбачено право Споживача на зміну (коригування) договірних величин споживання електричної енергії у порядку, визначеному умовами розділу 5 цього Договору.

Згідно п. 5.1 розділу 5 Договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше 15 листопада поточного року надає Постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток №1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"). Споживачі, які розраховуються за електричну енергію за тарифами диференційованими за періодами часу, та споживачі постачальників за нерегульованим тарифом, електроустановки яких обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, додатково подають відомості про заявку величини споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми на відповідні розрахункові періоди.

Споживач зобов"язався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 "Порядок розрахунків" та №7 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" (пп. 2.3.3 Договору).

Згідно п. 9.4 розділу 9 Договору, останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2016 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Враховуючи, що наявні у справі документи свідчать про те, що договірні відносини між сторонами у справі існували і у січні місяці 2017 р., суд вважає за доцільне відзначити, що даний Договір був пролонгованим та, відповідно, чинним у спірний період.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 ЦК України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобовязання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого та в силу ст. 714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ст. ст. 275-277 ГК України (редакція, чинна на момент існування між сторонами зобов'язань по Договору), за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди. Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі національних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду. Правила користування енергією, якщо інше не передбачено законом, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Умовами укладеного договору сторони погодились під час виконання умов цього Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені Договором, керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (п. 2.1 р. 2 Договору).

Згідно п. 5.1. Правил користування електричною енергією від 31 липня 1996 року № 28, із змінами та доповненнями, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що зі сторони позивача зобовязання щодо постачання електричної енергії у орендоване відповідачем приміщення, яке знаходиться за адресою: вул. С. Бандери, буд. 18А/1, м. Бережани, Тернопільська область, виконувались належним чином - з 17.08.2016 по 19.09.2016 постачання електричної енергії здійснювалось відповідачу, як безпосередньому споживачу електричної енергії, без укладення договору та з 20.09.2016 - згідно Договору № 695 від 20.09.2016.

Зокрема, наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що за період з 17.08.2016 по 17.01.2017 відповідачу надано послуг з постачання активної електричної енергії на загальну суму 43 246,30 грн (спожито 18 464 кВт/год.), що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими (підписаними та скріпленими печатками юридичних осіб) Актами про використану електричну енергію від 26.09.2016, від 17.10.2016, від 17.11.2016, від 17.12.2016, від 17.01.2017 та від 31.01.2017.

Проте відповідач вартість спожитої активної електроенергії оплатив частково на суму 39 701,63 грн (належним чином засвідчені копії банківських виписок в матеріалах справи) та станом на дату звернення до суду допустив заборгованість в сумі 3 544 грн 67 коп.

Окрім того, слід зазначити, що відповідач із заявами про коригування договірної величини споживання електричної енергії у січні місяці 2017 до позивача не звертався, а, відповідно, остання залишилася у визначеному у Додатку №1 до Договору обсязі - на рівні 4500 кВт/год.

Поряд з цим, згідно ОСОБА_2 про використану електроенергію від 17.01.2017, який, як вже зазначалось вище, підписано та скріплено печаткою відповідача (основним споживачем), у січні місяці 2017 р. останнім спожито електричної енергії 4 539 кВт/год.

Таким чином, враховуючи погоджені сторонами у додатку №1 договірні величини споживання електроенергії на січень місяць 2017 (4500 кВт/год.) та обсяг фактично спожитої згідно ОСОБА_2 "Апрус" електроенергії (4539кВт/год.) має місце у вказаний період перевищення договірної величини споживання електроенергії на 39 кВт/год.

П. 10 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до Договору сторони передбачили, що у разі перевищення обсягу фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії над договірним за цей розрахунковий період обсягом електричної енергії, Споживач оплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до умов Договору позивачем було виставлено відповідачу рахунок №695/3 від 17.01.2017 за понадлімітне споживання (39 кВт/год.) електроенергії на загальну суму 78 грн 02 коп.

Проте відповідач, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, свої зобовязання щодо по оплаті вартості використаної (купленої) електроенергії виконав неналежним чином.

10.02.2017 та 18.05.2017 позивач звертався до відповідача із претензіями №103 від 10.02.2017 та № 349 від 18.05.2017, згідно яких зобов"язував відповідача оплатити заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 3 544 грн 67 коп. та заборгованість за допущене у січні місяці 2017 р. перевищення договірної величини споживання електроенергії в сумі 78 грн 02 коп.

Проте відповідач зазначені претензії залишив без належного реагування та задоволення, що і зумовило позивача звернутись до суду з даним позовом.

Відповідач в судове засідання не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів добровільної, своєчасної та повної оплати заборгованості.

За даних обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ВАТ "Тернопільобленерго", в особі Бережанського району електричних мереж в частині стягнення з відповідача 3544 грн 67 коп. заборгованості за спожиту активну електроенергію та 78 грн. 02 коп. заборгованості за допущене у січні місяці 2017 р. перевищення договірної величини споживання електроенергії згідно Договору №695 від 20.09.2016 підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені документально та не спростовані відповідачем.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобовязання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті, враховуючи допущені відповідачем порушення строків оплати вартості спожитої з 17.12.2016 по 17.01.2017 в сумі 3 544,67 грн активної електроенергії, позивачем за період з 08.02.2017 по 18.08.2017 нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 55 грн 93 коп. та за період з 01.02.2017 по 31.07.2017 нараховано та заявлено до стягнення інфляційних нарахувань в сумі 241 грн 03 коп.

Судом розглянуто надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань та за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга" проведено перерахунок заявлених до стягнення сум в межах визначених позивачем періодів.

Згідно проведеного судом перерахунку 3 % річних, за визначений позивачем період правомірними є нарахування останніх в загальній сумі 55, 94 грн (проведений судом розрахунок в матеріалах справи). Однак, враховуючи диспозитивність судового процесу, а також те, що суд позбавлений права вийти за межі позовних вимог, до стягнення підлягають 3% річні у розмірі, визначеному позивачем 55 грн 93 коп.

Також, згідно проведеного судом перерахунку сум інфляційних нарахувань, за визначений позивачем період правомірним є нарахування останніх в загальній сумі 247,67 грн (проведений судом розрахунок в матеріалах справи). Однак, враховуючи диспозитивність судового процесу, а також те, що суд позбавлений права вийти за межі позовних вимог, до стягнення підлягають інфляційні нарахування у розмірі, визначеному позивачем 241 грн 03 коп.

При цьому, суд відзначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання.

Окрім того, в силу ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Ч. 1 ст. 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобовязання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

П. п. 4.2.1 п. 4.2 р. 4 Договору сторони передбачили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатками №2 "Порядок розрахунків" та № 6 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії", Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,2% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Поряд із цим, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Разом з тим, в силу ст. 3 Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, за порушення відповідачем строків оплати вартості спожитої за період з 17 грудня 2016 р. по 31 січня 2017 р. в сумі 3 544,67 грн активної електричної енергії позивачем, з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за період з 08.02.2017 по 08.08.2017 нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 464 грн 88 коп.

Судом розглянуто наданий позивачем розрахунок нарахування пені за активну електроенергію та за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", в межах визначеного позивачем періоду, проведено перерахунок заявленої до стягнення суми.

Згідно проведеного судом перерахунку заявленої до стягнення суми пені за активну електроенергію по Договору, за визначений позивачем період правомірним є нарахування останньої в сумі 464, 89 грн. Однак, враховуючи диспозитивність судового процесу, а також те, що суд позбавлений права вийти за межі позовних вимог, до стягнення підлягає пеня у розмірі, визначеному позивачем 464 грн 88 коп. (проведений судом розрахунок - матеріалах справи).

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. 44-49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1600, 00 грн відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Апрус", вул. Живова, 31, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 38201423, на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 00130725, в особі Бережанського району електричних мереж, ідентифікаційний код 25781004, вул. Шевченка, 146, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, 47500:

- 3544 грн 67 коп. заборгованості за спожиту активну електроенергію на розрахунковий рахунок № 26034332101448 в філії Тернопільського обласного управління ПАТ "Ощадбанк", МФО 338545, код 25781004;

- 464 грн 88 коп. пені на розрахунковий рахунок № 26003705985619 в АТ "ОСОБА_3 Аваль", МФО 380805, код 25781004;

- 241 грн 03 коп інфляційного нарахування на розрахунковий рахунок №26003705985619 в АТ "ОСОБА_3 Аваль", МФО 380805, код 25781004;

- 55 грн. 93 коп річних на розрахунковий рахунок № 26003705985619 в АТ "ОСОБА_3 Аваль", МФО 380805, код 25781004;

- 78 грн 02 коп заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії на розрахунковий рахунок № 26034332101448, філії Тернопільського обласного управління ПАТ "Ощадбанк", МФО 338545, код 25781004;

- 1 600 грн 00 коп. судового збору на рахунок № 260053000146, філії Тернопільського обласного управління ПАТ "Ощадбанк", МФО 338545, код 00130725.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (складення повного рішення).

5. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (складення повного рішення), через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 02.10.2017

СуддяІ.М. Гирила