Рішення № 69258425, 25.09.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2017 р.Справа №917/1404/17

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", 36020, м.Полтава, вул.Козака, -2а

до Багатопрофільного приватного малого підприємства "Степ", 36028, м.Полтава, вул.23 вересня, буд.2Б

про стягнення 1631,47 грн. (відповідно до заяви від 14.09.2017р. вх. 11367)

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №70 від 15.12.2016 р.

Від відповідача: не з"явився

Після виходу з нарадчої кімнати в судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за Договором №10-20/128/14 від 01.01.2014р. на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем в розмірі 4474,76 грн., з яких 1704,82 грн. - основний борг, 127,84 грн. - 3% річних, 1631,47 грн. - пені, 1010,63 грн. - інфляційних втрат.

13.09.2014р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У вказаному відзиві БПМП "Степ" вказує на те, що ним платіжним дорученням №1261 від 12.09.2017р. було перераховано на банківський рахунок ПАТ "Полтавагаз" 2843,29 грн. з яких 1 704,82 грн. - основного боргу, 127,84 грн. - 3% річних, 1 010,63 грн. інфляційних втрат. Окрім того, відповідач просить суд застосувати до пені строк позовної давності, оскільки відповідно до розрахунку позивача ним нарахована пеня за несвоєчасну оплату вартості послуг за періоди: з 11.07.2014р. по 14.08.2017р. на заборгованість 318,20 грн., з 11.02.2015р. по 14.08.2017р. на заборгованість 640,16 грн.; з 11.04.2015р. по 14.08.2017р. на заборгованість 428,26 грн.; з 11.07.2015р. по 14.08.2017р. на заборгованість 318,20 грн.

14.09.2017р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. канцелярії суду №11367). У вказаній заяві позивач вказує на те, що 12.09.2017р. БПМП "Степ" сплачено на користь ПАТ "Полтавагаз" 2843,29 грн. в тому числі 1704,82 грн. основного боргу за період 2014-2015р., 127,84 грн., 3% річних, 101063 грн. інфляційних втрат та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1631,47 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що у разі прийняття судом зміни (у бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. За п. 4.6 цієї Постанови зменшення позивачем суми позову не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Зазначена заява приймається судом. Подальший розгляд справи здійснюється в межах вимог, заявлених у заяві від 18.09.2017р.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989 р.).

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, суд спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

01.01.2014 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» та Багатопрофільного приватного малого підприємства "Степ" був укладений договір №10-20/128/14 на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем (далі Договір).

За умовами п. 1.1 Договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов"язання з виконання робіт з технічного обслуговування систем газопостачання, що належить замовнику і знаходиться за адресою: м.Полтава, вул.23 Вересня, 2 Б.

Відповідно до п. 4.1 Договору, вартість та витрати по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем визначається Виконавцем згідно з затвердженою калькуляцією.

Пунктом 4.2 Договору, встановлено, що сума Договору по технічному обслуговуванню газового обладнання та систем газопостачання на період дії Договору складає 1386,62 грн.

Відповідно до п.5.1.Договору оплата вартості робіт, передбачених цим Договором, проводиться Замовником на поточний рахунок Виконавця.

Пунктом 5.2. Договору визначено, що Замовник зобов'язується виконувати оплату робіт по даному Договору щоквартально, на підставі акту виконаних робіт та пред'явленого рахунку. Кінцевий розрахунок за надані у звітному кварталі послуги виконується Замовником до 10 числа за звітним кварталом місяця.

Пунктом 8.1. визначено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 року. Якщо протягом 1 місяця до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не заявляє про припинення його дії, цей Договір вважається укладеним на такий самий новий строк та на тих самих умовах.

Сторони доказів розірвання договору не надали, отже договір є чинним.

На виконання умов Договору позивач протягом 2014-2015 років виконав роботи на загальну суму 1704,82 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт № 128/2/20/ХХ від 30.05.2014 року на суму 318,20 грн., №128/4/20/ХХ від 31.01.2015 року на суму 640,16 грн., №254/1/20/ХХ від 31.03.2015 року на суму 421,26 грн., №254/2/20/ХХ від 29.05.2015 року на суму 318,20 грн. (а.с.12-15). Дані акти підписані відповідачем без зауважень чи заперечень.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 4474,76 грн., з яких 1704,82 грн. - основний борг, 3% річних за період з 11.07.2014р. по 14.08.2017р. в розмірі 127,84 грн., пеню за період з 11.07.2014р. по 14.08.2017р. в розмірі 1631,47 грн., інфляційні втрати за період з 11.07.2014р. по 31.07.2017р. в розмірі 1010,63 грн.

При винесенні рішення суд виходить з наступного:

Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду.

Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов"язання повинні виконуватися належним чином і одностороння відмова від виконання зобов"язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Ст.193 Господарського кодексу встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданого відповідачем платіжного доручення №1261 від 12.09.217р. та поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог Багатопрофільним приватним малим підприємством "Степ" перераховано на рахунок ПАТ "Полтавагаз" 2843,29 грн. з яких 1704,82 грн. основного боргу за період 2014-2015р., 127,84 грн., 3% річних, 101063 грн. інфляційних втрат.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним Договором сторони несуть відповідальність, згідно з чинним законодавством.

В п.6.2 Договору визначено за несвоєчасну оплату послуг у строки зазначені у п.5.2 даного Договору, Замовник сплачує на користь Виконавця крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

На підставі вказаних положень позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 1631 грн. за період з 11.07.2014р. по 14.08.2017р., на підставі Актів приймання виконаних робіт від 30.05.2014р., 31.01.2014р., 31.03.2015р., 29.05.2015р. (а.с.7-9).

У відзиві на позову заяву (вх. канцелярії суду №11348 від 13.09.2017р.) Багатопрофільне приватне мале підприємство "Степ" заявлено про застосування судом до нарахованої пені ст. 232 ГК України, строку позовної давності.

Згідно статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що Позивачем пропущено строк позовної давності стосовно стягнення пені.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладеного, враховуючи заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. канцелярії суду №11367, а.с.23), заяву відповідача про застосування до пені строку позовної давності ( (в 11348, а.с.25-27) суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому враховано, що пунктом 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволення позову.

Повне рішення складено 02.10.2017 року

Суддя Гетя Н.Г.