Постанова № 6925842, 22.10.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Миколаїв.

22.10.2009 р.                                                                       Справа № 2а - 2599/09/14710

          Розглянувши у відкритому судовому засідання справу:

за позовом: відкритого акціонерного товариства ”Миколаївський комбінат хлібопродуктів”, м. Миколаїв

до відповідача: спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Колеснікова О.О.

представники:

Від позивача: Торлопова В.О.

Від відповідача: Мезінов О.Г.

Суть спору: про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відкрите акціонерне товариств ”Миколаївський комбінат хлібопродуктів” (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом про визнання протиправним та скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 04.06.09 р. № 00001640/0 прийнятого спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (надалі - відповідач) за наслідками проведення перевірки від 31.03.09 р.-15.05.09 р. та складеному Акту від 22.05.09 р. № 530/40/00952114 (надалі –Акт перевірки) про результати планової виїзної перевірки відкритого акціонерного товариства ”Миколаївський комбінат хлібопродуктів” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.08 р. по 31.12.08 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08 р. по 31.12.08 р.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

В період з 31.03.09 р.-15.05.09 р. відповідач по справі провів планову виїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.08 р. по 31.12.08 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08 р. по 31.12.08 р.

Зокрема, в Акті перевірки відповідач зазначив про порушення пунктів 13.1 ”а”, 13.2 статті 13, пункту 19.4 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями (надалі - Закон № 334/94-ВР), пункту 2 статті 11 Конвенції між урядом України та урядом Латвійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід та майно, внаслідок чого позивач по справі занизив податок на прибуток нерезидентів за 2008 р. на суму 137676 грн.

За наслідками проведеної перевірки та складеного Акту відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 04.06.09 р. № 00001640/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі основного платежу 137676 грн. та застосуванні штрафної (фінансової) санкції у розмірі 275352 грн.

Підставою прийняття спірного рішення стали висновки відповідача зроблені за результатами перевірки кредитного договору від 15.12.05 р. № K-97/2005 укладеному між позивачем та A/S ”TRASTA KOMERCBANKA” (Латвійська Республіка), у відповідності до умов якого нерезидент Україні надає позивачу кредит в сумі 2700000 $ USA.

Відповідач вважає, що проценти виплачені нерезиденту повинні були оподаткуватися за ставкою 10 % в України і відповідальність за утримання та перерахування цих податків покладається на платника податку (на позивача по справі).

Суд встановив, що відповідно із пунктом 4 зазначеного вище кредитного договору сторони домовились, що за користування кредитними коштами встановлюються проценти у розмірі 10 % річних.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.01.08 р. по 31.12.08 р. на виконання умов кредитного договору позивач сплатив банку проценти в іноземній валюті у сумі 137675,94 грн.

Відповідно із пунктом 13.1 статті 13 Закону № 334/94-ВР - будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Підпунктом ”а” цієї статті визначено, що під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов’язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Згідно пункту 13.2 статті 13 Закону № 334/94-ВР резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов’язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Пунктом 18.1 статті 18 Закону № 334/94-ВР передбачено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Судом встановлено, що іншими правилами є Конвенція укладена урядом України та урядом Латвійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно, ратифікована Законом України від 12.07.96 р. № 331/96-ВР (надалі - Конвенція).

Відповідно пункту 1 статті 11 Конвенції - проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. З аналізу вказаної норми можна дійти висновку, що положення Конвенції надає Договірним Державам можливість вибору порядку оподаткування в тій чи іншій Договірній Державі.

Згідно пункту 4 статті 11 Конвенції термін проценти при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і, зокрема, доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій чи боргових зобов’язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій чи боргових зобов’язань. Штрафи за несвоєчасні виплати не розглядаються як проценти для цілей цієї статті.

Відповідно до пункту 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.01 р. № 470 (надалі - Порядок № 470), підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов’язково містити інформацію:

- повна назва або прізвище нерезидента;

- підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі;

- назва компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження;

- дату видачі.

Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Судом з’ясовано, що на підтвердження того факту, що A/S ”TRASTA KOMERCBANKA” є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір позивач надавав відповідачу довідки:

- від 09.11.07 р. № 9.9.-5/130;

- від 15.02.08 р. № 9.9-5/1868;

- від 21.01.09 р. № 9.9.-5/22 видані Управлінням великих платників податків державної служби доходів Латвійської Республіки.

Судом також з’ясовано, що позивач надавав відповідачу для ознайомлення лист A/S ”TRASTA KOMERCBANKA” від 15.04.08 р. за № 06-02.8.2/1331, в якому останній зобов’язується чітко дотримуватись податкового законодавства Латвії та вимог міжнародної Конвенції про уникнення подвійного оподаткування, а також отримані відсотки за Кредитним договором від 15.12.05 р. № К-97/2005 в період з 01.01.08 р. по 31.12.08 р. включити в оподатковуваний прибуток за 2008 р. та сплатити прибутковий податок з підприємства.

Відповідно до пункту 2 статті 11 Конвенції проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.

Згідно із пунктом 3 статті 11 Конвенції незважаючи на положення пункту 2 цієї статті, проценти, що виникають у Договірній Державі, якщо вони одержуються і дійсно належать Уряду другої Договірної Держави, включаючи його політико-адміністративні підрозділи і місцеві органи влади, Центральний банк або будь-яку фінансову установу, що повністю належить цьому Уряду, або проценти, які одержуються за позиками, що гарантуються цим Урядом, повинні звільнятись від оподаткування в першій згаданій Державі.

Як вбачається з матеріалів справи A/S STA KOMERCBANKA»є акціонерним товариством, яке не належить уряду Латвійської Республіки, а тому не підпадає під дію пункту 3 статті 11 Конвенції.

За таких обставин, суд вважає, що посилання в Акті перевірки відповідача на пункт 2 статті 11 Конвенції є помилковим, так як вказана норма Конвенції, передбачає ставку податку, за якою він повинен стягуватися у тій чи іншій Договірній Державі. Також є помилковим посилання відповідача в Акті перевірки на пункти 2, 3 статті 11 Конвенції, так як вказані норми Конвенції передбачають випадок, коли обмежується можливість вибору однієї Договірної Держави на оподаткування процентів, в якій вони виникли у випадку, якщо проценти одержуються і дійсно належать Уряду другої Договірної Держави, включаючи його політико - адміністративні підрозділи і місцеві органи влади та інші фінансові установи, що належать цьому Уряду.

Згідно підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України ”Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00 р. № 2181-III - у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно не утримувався та не сплачувався до державного бюджету України податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 137676 грн., висновки Акту перевірки є помилковими, а тому, оскаржене податкове повідомлення-рішення від 04.06.09 р № 00001640/0. є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно із статтями 13, 18 Закону 334/94-ВР, пункту 1 статті 11 Конвенції, пунктом 4 Порядку № 470, керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Відкритого акціонерного товариства ”Миколаївський комбінат хлібопродуктів” - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 04.06.09 р. № 00001640/0 прийняте спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визначення податного зобов’язання з податку на прибуток в сумі основного платежу 137676 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 275352 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства ”Миколаївський комбінат хлібопродуктів” (54002, м. Миколаїв, вул.. перша Слобідська, 122, код ЄДРПОУ 00952114, р/р 260080543 в АБ ”Кліринговий дім”, м. Київ, МФО 300647) судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп.

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

26.11.2009 р.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(описова та резолютивна частина)

”22” жовтня 2009 р. Справа № 2а-2599/09/1470

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засідання справу:

за позовом: Відкритого акціонерного товариства ”Миколаївський комбінат хлібопродуктів”, м. Миколаїв

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Колеснікова О.О.

представники:

Від позивача: Торлопова В.О.

Від відповідача: Мезінов О.Г.

Суть спору: про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відкрите акціонерне товариств ”Миколаївський комбінат хлібопродуктів” (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом про визнання протиправним та скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 04.06.09 р. № 00001640/0 прийнятого спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (надалі - відповідач) за наслідками проведення перевірки від 31.03.09 р.-15.05.09 р. та складеному Акту від 22.05.09 р. № 530/40/00952114 про результати планової виїзної перевірки відкритого акціонерного товариства ”Миколаївський комбінат хлібопродуктів” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.08 р. по 31.12.08 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08 р. по 31.12.08 р.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Відкритого акціонерного товариства ”Миколаївський комбінат хлібопродуктів” - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 04.06.09 р. № 00001640/0 прийняте спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визначення податного зобов’язання з податку на прибуток в сумі основного платежу 137676 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 275352 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства ”Миколаївський комбінат хлібопродуктів” (54002, м. Миколаїв, вул.. перша Слобідська, 122, код ЄДРПОУ 00952114, р/р 260080543 в АБ ”Кліринговий дім”, м. Київ, МФО 300647) судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп.

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя                                                                                 О. Ф. Середа