Рішення № 69258380, 25.09.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2017 р.Справа № 916/1429/17

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл";

до відповідача ОСОБА_1 підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту)

про стягнення 815691.12грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - за дорученням;

Від відповідача: ОСОБА_3 - за дорученням;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» звернулося до господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) 815 691,12 грн. збитків.

Ухвалою суду від 20 червня 2017 року порушено провадження у справі

№ 916/1429/17 та призначено засідання суду на 05 липня 2017 року.

Ухвалою суду від 17 липня 2017 р. провадження у справі №916/1429/17 було зупинено до остаточного судового рішення у справі №916/2867/16.

Ухвалою суду від 21 серпня 2017 р. провадження у справі №916/1429/17 було поновлено, призначено розгляд справи на 04 вересня 2017 р.

Позивач позовні вимоги у судових засіданнях підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що за умовами Договору від 31.12.2015 р. № 1424-П-ОДФ-15 між Позивачем та Відповідачем, відповідно до приписів абз.12 п. З розділу II Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, затверджених наказом ОСОБА_4 інфраструктури України від 18.12.2015 р. № 541 (далі Тарифи), підлягає застосуванню до спірних правовідносин знижувальний коефіцієнт 0,7 при перевантаженні навалом зернових вантажів перевантажувальними машинами NEUERO, між тим, Відповідач з моменту укладення Договору за надуманих підстав, всупереч умовам Договору, приписам законодавства, протиправно застосовував до Позивача знижувальний коефіцієнт при обрахунку вартості наданих послуг вибірково, внаслідок чого Позивачем було надмірно переплачено Відповідачу грошові кошти за Договором у період січень, лютий, липень 2016 року у сумі 815 691,12 грн., які Позивач заявляє як понесені ним збитки, що підлягають стягненню з Відповідача.

Відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, надав відзив на позов та письмові пояснення, відповідно до яких у задоволенні позову просив суд відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

31.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» /надалі Позивач портовий оператор) та ОСОБА_1 підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) /надалі Відповідач/ було укладено договір № 1424-П-ОДФ-15 про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) № 3, 4, 7 Одеського морського порту.

Відповідно до п. 1.1. Договору послуга надається з метою забезпечення виконання Портовим оператором навантажувально-розвантажувальних робіт на причалі(лах) у межах його (їх) паспортних довжини та ширини (далі експлуатація причалів).

Згідно з п. 3.1. договору нарахування плати за послуги із забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів), що перебуває(ють) у господарському віданні Адміністрації, здійснюється за тарифами відповідно до наказу ОСОБА_4 інфраструктури України від 18.12.2015 р. № 541. Для нарахування плати Портовий оператор надає до Адміністрації протягом 2 робочих днів після завершення звітного місяця інформацію та документи, передбачені Додатком 2.1 до цього Договору (а в електронній формі до 1 числа місяця, наступного за звітним).

На підставі Додатку 2.1 Адміністрація складає у двох примірниках Акт наданих послуг та рахунок за надані послуги за звітний місяць протягом 3 робочих днів з дати отримання від Портового оператора документів та інформації, передбачених Додатком 2.1 до цього Договору.

Оплата рахунків здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів Портовим оператором на поточний рахунок Адміністрації протягом 15 банківських днів з дати підписання сторонами відповідного Акта наданих послуг (п. 3.4. Договору).

Акт наданих послуг складається на підставі документів, наданих Портовим оператором згідно Додатку 2.1 та зазначених в наказі ОСОБА_4 інфраструктури України від 18.12.2015 р. № 541 (п. 3.5. Договору).

Відповідно до п. 3 Розділу І Тарифів розрахунок вартості послуг із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, здійснюється за кількість вантажу, яка пройшла через причал у процесі навантаження або вивантаження на борт або з борту судна або плавучої споруди, із залученням засобів, що перебувають у власності або використовуються портовим оператором для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт і які розміщено у межах причалу або над причалом (конвеєри, трубопроводи).

Згідно з пунктом 3 розділу II Тарифів, нарахування плати за послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, здійснюється шляхом множення кількості вантажу, за яку здійснюється нарахування плати, визначеної у одиницях виміру, згідно з пунктом 1 цього розділу, на ставку за ці послуги для відповідного вантажу, визначену відповідно до пункту 2 цього розділу.

Відповідно до останнього абзацу п. 3 Розділу ІІ Тарифів у випадку, коли зернові вантажі перевантажуються на спеціалізованих терміналах із застосуванням перевантажувальних машин (з продуктивністю навантаження не менше 500 тонн на годину), до цих ставок за послуги для вантажу «Зернові вантажі (у томі числі насіння), що перевантажуються навалом» застосовується коефіцієнт 0,7.

Наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт за Договором за січень, лютий, липень 2016 року підтверджується, що:

за період з 01.01.2016 р. по 31.01.2016 р. через причали Адміністрації, доступ до яких надано Портовому оператору, у процесі навантаження або вивантаження пройшли 163 000,00 тон вантажів і вартість послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалів (плата) склала 1 799 182,96 грн (без ПДВ). Загальна вартість послуги з ПДВ склала 2 159 019,55 грн.

за період з 01.02.2016 р. по 29.02.2016 р. через причали Адміністрації, доступ до яких надано Портовому оператору, у процесі навантаження або вивантаження пройшли 187 251,270 тон вантажів і вартість послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалів (плата) склала 1 669 914,76 грн. (без ПДВ). Загальна вартість послуги з ПДВ склала 2 003 897,71 грн.

за період з 01.07.2016 р. по 31.07.2016 р. через причали Адміністрації, доступ до яких надано Портовому оператору, у процесі навантаження або вивантаження пройшли 1 431 458,10 тон вантажів і вартість послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалів (плата) склала 286 291,62 грн. (без ПДВ). Загальна вартість послуги з ПДВ склала 1 717 749,72 грн.

Таким чином, сторонами документально підтверджено обсяги та вартість наданих послуг за спірні періоди (січень, лютий, липень 2016 року). Зазначені акти наданих послуг підписані без зауважень. Позивач підтвердив як обсяги, так і вартість наданих відповідачем послуг за договором та сплатив зазначену суму.

Але позивач відповідно до приписів абз.12 п. З розділу II Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, затверджених наказом ОСОБА_4 інфраструктури України від 18.12.2015 р. № 541 (далі Тарифи), підлягає застосуванню до спірних правовідносин знижувальний коефіцієнт 0,7 при перевантаженні навалом зернових вантажів перевантажувальними машинами NEUERO, між тим, Відповідач з моменту укладення Договору за надуманих підстав, всупереч умовам Договору, приписам законодавства, протиправно застосовував до Позивача знижувальний коефіцієнт при обрахунку вартості наданих послуг вибірково, внаслідок чого Позивачем було надмірно переплачено Відповідачу грошові кошти за Договором у період січень, лютий, липень 2016 року у сумі 815 691,12 грн., які Позивач заявляє як понесені ним збитки, що підлягають стягненню з Відповідача.

Суд звертає увагу позивача на те, що застосування саме Адміністрацією (в односторонньому порядку) коефіцієнта 0,7 під час визначення вартості послуг за договором неприпустимим доводом, оскільки мають місце договірні правовідносини, а, отже, сторони у двосторонньому порядку визначили вартість таких послуг за спірні періоди (січень, лютий, липень 2017 року) та підтвердили її документально, як це визначено умовами Договору.

Застосування коефіцієнта 0,7 до ставок на послуги для вантажу «Зернові вантажі (у тому числі насіння), що перевантажуються навалом», згідно з пунктом 3 розділу ІІ Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, затверджених наказом Мінінфраструктури від 18.12.2015 р. № 541, останнім ОСОБА_4 інфраструктури України, як органом державної влади, який відповідно до п. 1 Положення про ОСОБА_4, затвердженого постановою КМУ від 30.06.2015 р. № 460 Мінінфраструктури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах, зокрема, морського та річкового транспорту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері, морського та річкового транспорту, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, з питань безпеки на морському та річковому транспорті, а також державного нагляду (контролю) за безпекою та у тому числі морському та річковому транспорті;

Відповідно до п. 4 Положення про МІУ Мінінфраструктури відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює нормативно-правове регулювання у сферах, які належать до його компетенції; визначає пріоритети та здійснює заходи щодо забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері морського та річкового, розвитку, будівництва, реконструкції та модернізації інфраструктури морського та річкового транспорту, забезпечення навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, а, отже, наділене повноваженнями щодо формування державної політики у сфері морського транспорту, нормативно-правового регулювання у даній сфері та, відповідно, повноваженнями щодо офіційного тлумачення/розяснення прийнятих ним норм, було надано відповідні розяснення від 22.03.2017 р. № 2403/27/10-17 відповідно до яких коефіцієнт 0,7 застосовується до ставок Тарифів при перевантаженні вантажів, які відповідають виключно сукупності таких вимог:

Такі вантажі є зерновими (у тому числі насіння), номери позицій яких відповідають тарифним групам 011-015, 017, 018 Тарифно-статистичної номенклатури вантажів (додаток 3 до Тарифів);

Перевантажуються навалом;

Перевантажуються на спеціалізованих терміналах;

Досягнення фактичної продуктивності при навантаженні становить не менше 500 тонн на годину.

При цьому МІУ зазначає, що в якості документів, які підтверджують фактичне досягнення продуктивності навантаження судна протягом обробки у морському порту, слід використовувати стейтмент і документи, що свідчать про відправлення вантажу морем (коносаменти, маніфести).

ОСОБА_4 інфраструктури України від 22.03.2017 р. № 2403/27/10-17 підлягає врахуванню під час розгляду даної справи як офіційне автентичне тлумачення (розяснення, яке здійснюється тим органом, що видав норму, яка підлягає тлумаченню, тобто є авторським офіційним тлумаченням, роз'ясненням міністерством сутності та окремих положень наказу, що був ним прийнятий. Таке повноваження державного органу тлумачити норми, що містяться в його актах, безпосередньо випливає з його повноважень на видання нормативно-правових актів і не потребує на це будь-якого спеціального дозволу. Особливість такого роз'яснення полягає в тому, що акт тлумачення видається для роз'яснення вже існуючих норм, а не для створення нових. Сила автентичного тлумачення не стільки в його переконливості, скільки в його обов'язковості.

Позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів наявності усіх правових підстав у сукупності для застосування коефіцієнта 0,7 під час розрахунків між сторонами за спірний період.

Надана Позивачем та наявна у матеріалах справи Інформація для виставлення рахунку за січень 2016 року не містить даних про спосіб навантаження на судно та номери причалу(ів), з використанням яких здійснювалися навантажувально-розвантажувальні роботи (НРР) у спірні періоди. Інформації для виставлення рахунків за лютий та липень 2016 року також не містять даних про причали, з використанням яких здійснювалися НРР у вказані періоди.

Серед іншого, відповідно до п. 7) ст. 1 Закону України «Про морські порти України» морський термінал розташований у межах морського порту єдиний майновий комплекс, що включає технологічно повязані обєкти портової інфраструктури, у тому числі причали, підйомно-транспортне та інше устаткування, які забезпечують навантаження-розвантаження та зберігання вантажів, безпечну стоянку та обслуговування суден і пасажирів. Виходячи із норм Закону морський термінал повинен розташовуватися у межах морського порту та бути єдиним майновим комплексом.

Всупереч ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, Позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів здійснення НРР вантажів за спірний період саме на спеціалізованому терміналі, доказів його наявності як єдиного майнового комплексу, як це передбачено Законом України «Про морські порти України», так само, як і спеціалізації такого терміналу.

Таким чином, Позивачем не доведено наявності визначених Тарифами підстав для застосування коефіцієнту 0,7 за спірний період, а саме за січень, лютий, липень 2016 року, у звязку з чим у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Суд посилання позивача на Рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2016 р. у справі № 916/2867/16, та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 р. у справі № 916/2867/16, не приймає до уваги, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 1 серпня 2017 року, рішення господарського суду Одеської області від 08.12.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 зі справи № 916/2867/16 скасовано в частині задоволення позовних вимог про: визнання відсутнім права у державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) відповідно до умов Договору від 31.12.2015 № 1424-П-ОДФ-15 та Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, затверджених наказом ОСОБА_4 інфраструктури України від 18.12.2015 № 541, вимагати від товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" документи та інформацію щодо фактичної продуктивності навантаження перевантажувальних машин NEUERO (суднонавантажувач SL1000, К060050; суднонавантажувач SL1000, К130088); визнання відсутнім права у державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) відповідно до умов Договору від 31.12.2015 № 1424-П-ОДФ-15 та абзацу 12 пункту 3 розділу ІІ Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, затверджених наказом ОСОБА_4 інфраструктури України від 18.12.2015 № 541, не застосовувати знижувальний коефіцієнт 0,7 до товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" при перевантаженні навалом зернових вантажів на спеціалізованих терміналах з використанням перевантажувальних машин NEUERO (суднонавантажувач SL1000, К060050; суднонавантажувач SL1000, К130088), технічна продуктивність яких становить не менше 500 тон на годину відповідно до технічної документації на такі машини, а саме - інструкцій з експлуатації та технічного обслуговування. У відповідній частині прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. У решті рішення господарського суду Одеської області від 08.12.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 зі справи № 916/2867/16 залишити без змін

Частина рішення, яка була залишена без змін полягає в тому, що за Товариством з обмеженою відповідальністю „Олімпекс Купе Інтернейшнл визнано право на застосування понижувального коефіцієнту 0,7 відповідно до умов Договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу №1424-П-ОДФ-15 від 31.12.2015р. та абз.12 п.3 розд.ІІ Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу , що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, затверджених наказом ОСОБА_4 інфраструктури України від 18.12.2015р. №541, при перевантаженні навалом зернових вантажів на спеціалізованих терміналах з використанням перевантажувальних машин NEUERO (суднонавантажувач SL1000, К060050; суднонавантажувач SL1000, К130088), технічна продуктивність яких становить не менше 500 тонн на годину відповідно до технічної документації на такі машини, а саме- інструкцій з експлуатації та технічного обслуговування, але не зазначено період, з якого саме слід застосовувати коефіцієнт 0,7.

Суд звертає увагу позивача на те, що останній особисто склав інформацію для виставлення рахунку за січень 2016 року на суму 2 159019,55 гривень та відповідачем було надано рахунок №540002 від 08.02.2016 року на вказану суму позивачем;

-у лютому 2016 року на суму 2 003 897,71 гривень та виставлено рахунок №540021 від 11.03.2016 року на зазначену суму позивачем;

- у липні 2016 року на 1 622 651,59 гривень та виставлено рахунок №540089 від11.08.2016 року на зазначену у інформації суму.

Між тим, Позивачем у даній справі заявлено позовні вимоги про стягнення грошових коштів за період січень, лютий та липень 2016 року, тобто за період, який передував прийняттю вказаного рішення, а зобовязання між сторонами виконано належним чином без жодних зауважень, а саме сторонами 31 січня 2016 року було підписано акт виконаних робіт на суму 2 159019,55 гривень та 29 лютого 2016 року за платіжним дорученням №3785 було перераховано суму 2 159 019,55 гривень; між сторонами 29 лютого 2016 року було підписано акт виконаних робіт на суму 2 003 897,71 гривень та платіжним дорученням від 31 березня 2016 року за №4186 позивачем перераховано 2 003 897,71 гривень; сторони 31 липня 2016 року підписали акт виконаних робіт на суму 1 717 749,72 гривень та платіжним дорученням №5872 від 1 вересня 2016 року було позивачем перераховано на рахунок відповідача 1 717 749,71 гривень.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи та правові позиції сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 815 691,12 гривень з урахуванням наступних положень чинного законодавства.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ч. 3 ст. 632 ЦК України).

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; при цьому виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства (ст.14 ЦК України). Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Відповідно до змісту позову, Відповідачем нанесено збитки Позивачу у розмірі ціни позову на суму 815 691,12 грн., яку заявлено до стягнення на підставі статей 224, 225 ГК України.

Стаття 224 ГК України передбачає відшкодування збитків, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Вказана стаття не може застосовуватися, оскільки порушень господарського зобов'язання судом не встановлено, позивач особисто складав інформацію про вартість послуг, яку передав відповідачу, а відповідач у свою чергу на підставі наданої інформації та акту виконаних робіт направляв позивачу рахунок, який сплачувався позивачем у встановлені строки.

Щодо застосування ст. 225 ГК України, склад та розмір відшкодування збитків, суд зазначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, що у жодному з перелічених обставин не вбачається, які це саме збитки.

Умовами договору передбачено, що нарахування плати за послуги із забезпечення доступу Портового оператору до причалу, що перебуває у господарському віддані Адміністрації, здійснюється за тарифами відповідно до наказу ОСОБА_4 інфраструктури України від 18.12.2015 року за №541. п.3.1 договору.

Крім того тим же пунктом передбачено, що позивач надає до відповідача протягом 2 робочих днів після завершення звітного місяця інформацію та документи, передбачені додатком 2.1 до договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про морські порти України» у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.

Статтею 21 зазначеного закону визначено, що тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту субєктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюваннюнаціональною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, функції та повноваження якої, визначені цим Законом, тимчасово, до її створення, виконує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту (п. 4 Перехідних положень ЗУ «Про морські порти України»), яким є ОСОБА_4 інфраструктури України.

Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту субєктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 р. № 405 до спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту субєктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, зокрема, належить, забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.

Наказом ОСОБА_4 інфраструктури України від 18.12.2015 р. № 541 затверджено Тарифи на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України (Тарифи).

Між тим, слід звернути увагу на положення чинного законодавства України в частині регулювання цієї ланки правовідносин.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 217 ГК України Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин (ч. 4 ст. 217 ГК України).

Слід зазначити, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Між тим, із матеріалів справи вбачається, що Позивачем перераховано (сплачено) Відповідачеві грошові кошти як вартість послуг за спірним договором добровільно та свідомо, з власної волі, а не внаслідок вчинення правопорушення Відповідачем, відповідно до сум, визначених обома сторонами, актами виконаних робіт (наданих послуг), підписаних без жодних зауважень з боку Позивача. Позивач підтвердив як обсяги, так і вартість наданих Адміністрацією послуг за договором та сплатив зазначену суму з власної волі.

Більш того, слід зауважити, встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Протиправна дія чи бездіяльність завдавача має бути причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Між тим, як вже вище наголошувалося Відповідачем, у даному спорі не мала місце протиправна поведінка Відповідача. Підписання Позивачем актів виконаних робіт свідчить про встановлення ним же самим (та фіксації у таких документах) сум, які підлягають сплаті. Здійснення оплати за такі послуги у відповідних розмірах також свідчить про визнання останнім правильності вартості послуг Адміністрації та добровільність понесення ним таких витрат самостійно, а не внаслідок вчинення правопорушення Відповідачем.

Звідси випливає і відсутність ще одного елементу для застосування такої міри відповідальності як збитки вини Адміністрації у понесенні витрат Позивачем.

Таким чином, судом встановлено відсутність правових підстав для задоволення позову ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» про стягнення з ДП «Адміністрація морських портів України» в особі його Одеської філії (адміністрація Одеського морського порту) 815 691,12 грн.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи недоведеність та необґрунтованість позовних вимог Позивача, вони не підлягають задоволенню судом.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд судом даного позову покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 29 вересня 2017 р.

Суддя Г.І. Гуляк