Рішення № 69258222, 25.09.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 вересня 2017 року Справа № 913/589/17

Провадження №19/913/589/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта", м. Полтава

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 65011 грн 34 коп.

Суддя Масловський С.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Воловик М.О., представник за довіреністю б/н від 07.08.2017;

від відповідача: представник не прибув.

В судовому засіданні 25.09.2017 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 54034 грн. 79 коп., пені у сумі 4044 грн. 72 коп., 30 % річних у сумі 4758 грн. 76 коп., інфляційних втрат у сумі 2173 грн. 07 коп. за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень №123630 від 30.08.2016.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.07.2017 розгляд справи призначено на 08.08.2017, ухвалою від 08.08.2017 розгляд справи відкладено на 18.09.2017, ухвалою від 18.09.2017 розгляд справи відкладено на 05.09.2017, ухвалою від 05.09.2017 розгляд справи відкладено на 25.09.2017.

18.08.2017 представник позивача в судовому засіданні подав супровідний лист з доказами відправки позовної заяви відповідачу та акт звірки взаєморозрахунків.

05.09.2017 представник позивача в судовому засіданні подав супровідний лист з доказами повторного направлення позовної заяви відповідачу.

22.09.2017 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з отриманням суддею Косенко Т.В. листа непрацездатності, було визначено суддю - Масловського С.В.

Відповідач письмових пояснень по суті спору, письмовий відзив на позов з наданням доказів - не надав.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на позов та письмові пояснення по суті спору через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

В С Т А Н О В И В:

30.08.2016 між позивачем, як експедитором, та відповідачем, як замовником, укладено договір про надання послуг з організації перевезень відправлень №123630, відповідно до умов якого експедитор зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення відправлення, а замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором (п.2.1).

Умовами договору сторони погодили, що експедитор надає замовнику послуги на умовах договору та згідно з умовами, затвердженими експедитором (п.2.1); за надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора (п.2.3.); шляхом підписання останнього замовник підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з умовами, чинними на момент укладення договору та розміщеними на офіційному сайті експедитора і зобов'язується їх виконувати (п.2.6.); замовник зобов'язується здійснити оплату послуг експедитора за надані послуги згідно з чинними тарифами експедитора своєчасно та в повному обсязі (п.3.3.8.); оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості наданих послуг упродовж двох банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг (п.5.1.); експедитор складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику підписані та скріплені печаткою акти наданих послуг у двох примірниках для підписання замовником (п.5.2.); замовник упродовж двох робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором два примірники актів наданих послуг та повертає експедитору один примірник підписаного акта або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Непідписання замовником актів упродовж двох робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманим рахунком та актами наданих послуг (п.5.3.); у разі порушення своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України (п.6.1.); за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30% річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, і становить один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п.6.3.1.); договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом одного року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з цим договором (п.8.1.).

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: №НП/34-001578 від 31.03.2017 на суму 48075,25 грн., № НП/34-001606 від 31.03.2017 на суму 2085,04 грн., №НП/34-002113 від 30.04.2017 на суму 510,50 грн., №НП/34-001803 від 20.04.2017. на суму 3341,00 грн., №НП/34-001724 від 10.04.2017 на суму 23,00 грн., які підписані повноважними представниками позивача та відповідача, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, загальна вартість наданих послуг складає 54034,79.

Згідно односторонньо підписаного акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 по 16.08.2017 від 16.08.2017, сальдо на користь позивача станом на 16.08.2017 складає 54034,79 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 316 Господарського кодексу України, встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Аналогічні положення закріплені в ст.929 Цивільного кодексу України.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як експедитором, на виконання умов договору про надання послуг з організації перевезення відправлень №123630 від 30.08.2016 було надано послуги з організації перевезень відправлень на загальну суму 54034,79 грн., що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи та які підписані представниками сторін без будь - яких претензій, зауважень. Відповідач свої зобов'язання по повній оплаті послуг в строк встановлений п.5.1. - не виконав. Станом на момент розгляду справи доказів протилежного суду надано не було.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень №123630 від 30.08.2016 є законною, обґрунтованою, доведеною належним та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 54034,79 грн. (48075,25 + 2085,04 +510,50 +3341,00 +23,00).

Також позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 30% річних у розмірі 4758,76 грн. та інфляційні витрати в розмірі 2173,07 грн.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові обов'язки, в тому числі встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України.

За положеннями частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у пункті 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в яких індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом було перевірено наданий позивачем розрахунок 30 % річних та встановлено, що позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування 30% річних. Згідно п.5.1 договору оплата наданих послуг відбувається у продовж двох банківських днів на підставі актів наданих послуг, однак позивачем не враховано вихідні та святкові дні при нарахуванні річних.

Господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок 30 % річних, який зроблено за допомогою програми "Законодавство".

Відсоток Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг)Граничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.30%НП/34-00157804.04.2017 19.07.201710648075,254188,4730%НП/34-00160604.04.201719.07.20171062085,04181,6630%НП/34-00211304.05.201719.07.201776510,5031,8930%НП/34-00180324.04.201719.07.2017863341,00236,1630%НП/34-00172412.04.201719.07.20179823,001,85Всього 4640,03За розрахунками суду розмір 30% річних складає 4640,03 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 30% річних є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, але такою, що підлягає задоволенню частково в розмірі 4640,03 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем невірно здійснено нарахування інфляційних втрат, оскільки ці нарахування повинні здійснюватись з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок інфляційних втрат, який зроблено за допомогою програми "Законодавство":

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг)Сума боргу. грн.Період нарахуванняІндекс інфляції за весь період простроченняСума інфляції, грн.НП/34-00157848075,25Травень - Липень 2017103,11503,14НП/34-0016062085,04Травень - Липень 2017103,165,19НП/34-002113510,50Червень - Липень 2017101,89,21НП/34-0018033341,00Травень - Липень 2017103,1104,46НП/34-00172423,00Травень -Липень 2017103,10,72 Всього:1682,72За розрахунками суду розмір інфляційних витра складає 1682,72 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, але такою, що підлягає задоволенню частково в розмірі 1682,72 грн.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 4044,72 грн. суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 договору у разі порушення споживачем строку розрахунку за активну електричну енергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії та строків оплати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за необліковану електричну енергію та на відшкодування збитків споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня. На суму нарахованої пені, 3% річних та інфляційних нарахувань споживачу надаються окремі рахунки.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 5 ст.254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Підпунктом 1.9 п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Судом було перевірено розрахунок пені, наданий позивачем та встановлено, що він є неправильним, оскільки позивачем не вірно визначений початок нарахування пені.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок пені, зроблений за допомогою програми "Законодавство" в межах заявленого позивачем періоду:

№ Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг)Строк оплатиСума заборгованості в грн.Період нарахування пеніКількість днів простроченняСума пені, грнНП/34-001578До 05.04.201748075,2505.04.2017-19.07.20171063581,28НП/34-001606До 05.04.20172085,0405.04.2017-19.07.2017106155,32НП/34-002113До 05.05.2017510,5005.05.2017-19.07.20177626,87НП/34-001803До 25.04.20173341,0025.04.2017-19.07.201786199,64НП/34-001724До 13.04.201723,0013.04.2017-19.07.2017981,57Всього 3964,68За розрахунками суду розмір пені складає 3964,68 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, але такою, що підлягає задоволенню частково в розмірі 3964,68 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу, 30% річних, інфляційних витрат та пені є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме сума основного боргу - 54034,79 грн., 30% річних в сумі 4640,03 грн., інфляційні витрати в сумі 1682,72грн. та пеня в сумі 3964,68 грн.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України і складає 1600,00 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 72 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Луганської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код ІПН НОМЕР_1, місцезнаходження: 93400, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (код ЄДРПОУ 31316718, місцезнаходження: 36039, Полтавська область, м. Полтава, вулиця Європейська, будинок 57) основний борг у сумі 54034 (п'ятдесят чотири тисячі тридцять чотири) грн. 79 коп., 30% річних у сумі 4640 (чотири тисячі шістсот сорок) грн. 03 коп., інфляційні витрати у сумі 1682 (одна тисяча шістсот вісімдесят дві) грн. 72 коп., пеню в сумі 3964 (три тисячі дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 68 коп., а також судовий збір у сумі 1600 ( одна тисяча шістсот ) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.10.2017

Суддя С.В. Масловський