Рішення № 69258056, 02.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2017

Справа №910/14967/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо – комерційна фірма “Електронтехсервіс ЛТД”

до

про

Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “ЗОЛОТИЙ УРОЖАЙ”

стягнення заборгованості у розмірі 71 363,93 грн.

Представники:

від Позивача: не з’явився

від Відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо – комерційна фірма “Електронтехсервіс ЛТД” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “ЗОЛОТИЙ УРОЖАЙ” про стягнення заборгованості у розмірі 71 363,93 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 20.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо – комерційна фірма “Електронтехсервіс ЛТД” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “ЗОЛОТИЙ УРОЖАЙ” (Покупець) було укладено Договір на поставку товару № 20/03 на умовах відстрочення оплати, відповідно до умов якого Постачальник зобов’язався передати у власність Покупця товар в асортименті, кількості та за ціною, вказаними в заявці та погодженої сторонами письмово, в тому числі за допомогою факсимільного або електронного зв’язку. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору протягом квітня-травня 2017 року він поставив Відповідачу товар на загальну суму 64 072,32 грн., що підтверджується видатковими накладними, проте Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов’язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо – комерційна фірма “Електронтехсервіс ЛТД” в розмірі 64 072,32 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Відповідача інфляційні у розмірі 1 659,92 грн., 3% річних у розмірі 599,80 грн., пеню у розмірі 5 031,89 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 порушено провадження у справі № 910/14967/17, судове засідання призначено на 20.09.2017.

20.09.2017 року в судове засідання представники сторін не з’явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 06.09.2017 року не виконали.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, дійшов висновку – зобов’язати Відповідача надати докази на підтвердження оплати заборгованості за Договором №20/03 від 20.03.2017 у розмірі 64 072,32 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 відкладено розгляд справи на 02.10.2017 у зв’язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

02.10.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від представника позивача на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі надійшли додаткові документи до справи та заява про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання 02.10.2017 представник Позивача не з’явився, подавши через відділ діловодства суду заяву про розгляд справи за його відсутності, надав додаткові документи на виконання вимог суду. Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 у справі № 910/14967/17, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009 Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “ЗОЛОТИЙ УРОЖАЙ” є адреса: 02099, м.Київ, вул. Зрошувальна, б. 5.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/14967/17 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “ЗОЛОТИЙ УРОЖАЙ”, зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів Сторін не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 02 жовтня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

20.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо – комерційна фірма “Електронтехсервіс ЛТД” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “ЗОЛОТИЙ УРОЖАЙ” (Покупець) було укладено Договір на поставку товару № 20/03 на умовах відстрочення оплати, відповідно до умов якого Постачальник зобов’язався передати у власність Покупця товар в асортименті, кількості та за ціною, вказаними в заявці та погодженої сторонами письмово, в тому числі за допомогою факсимільного або електронного зв’язку. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару за видатковою накладеною або за актом приймання-передачі, які після їх підписання сторонами мають юридичну силу Специфікації, в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.2.2 Договору покупець повинен здійснити оплату вартості товару у термін 15 (п’ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання замовленого товару від постачальника.

Згідно з п.3.3 Договору моментом виконання обов’язку постачальника передати товар вважається дата отримання товару покупцем в місці поставки товару, вказаному в п. 3.1 Договору, що підтверджується документально шляхом складання видаткової накладної або акту приймання-передачі. Видаткова накладена або акт приймання-передачі підписуються повноважними представниками покупця та постачальника.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати замовленої партії товару покупець сплачує на користь постачальника неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченого товару за кожний день прострочення.

У п.11.1 Договору зазначено, що він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу автошини, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними № пк-0000408 від 07.04.2017 на суму 23 639,04 грн, № пк-0000416 від 11.04.2017 на суму 1 524,00 грн, № пк-0000469 від 21.04.2017 на суму 13 746,24 грн, № пк-0000542 від 05.05.2017 на суму 25 163,04 грн, а загалом на суму в розмірі 64 072,32 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов’язань у останнього утворилась заборгованість перед Позивачем в розмірі 64 072,32 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “ЗОЛОТИЙ УРОЖАЙ” інфляційні у розмірі 1 659,92 грн., 3% річних у розмірі 599,80 грн., пеню у розмірі 5 031,89 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо – комерційна фірма “Електронтехсервіс ЛТД” підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення на Договору поставку товару № 20/03 на умовах відстрочення оплати від 20.03.2017 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на поставку товару № 20/03 на умовах відстрочення оплати від 20.03.2017 Позивач передав автошини, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними № пк-0000408 від 07.04.2017 на суму 23 639,04 грн, № пк-0000416 від 11.04.2017 на суму 1 524,00 грн, № пк-0000469 від 21.04.2017 на суму 13 746,24 грн, № пк-0000542 від 05.05.2017 на суму 25 163,04 грн, а загалом на суму в розмірі 64 072,32 грн., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідачем не здійснена оплата за отриманий товар у повному обсязі.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “ЗОЛОТИЙ УРОЖАЙ” перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо – комерційна фірма “Електронтехсервіс ЛТД” за Договором на поставку товару № 20/03 на умовах відстрочення оплати від 20.03.2017 становить 64 072,32 грн.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю “Виробничо – комерційна фірма “Електронтехсервіс ЛТД” в розмірі 64 072,32 грн.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості отриманого й прийнятого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 64 072,32 грн - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних у розмірі 599,80 грн та інфляційні нарахування в розмірі 1 659,92 грн, розраховані за кожною видатковою накладною за загальний період прострочення Відповідача – з 23.04.2017 по 29.08.2017.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» №14 від 17.12.2013).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором за загальний період прострочки з 23.04.2017 по 29.08.2017 у розмірі 599,80 грн вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» №14 від 17.12.2013).

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов’язання в зв’язку з девальвацією грошової одиниці України, задовольняє позовні вимоги про стягнення з Відповідача інфляційних частково у розмірі 1 604,55 грн у зв’язку з помилковістю здійснених Позивачем нарахувань.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 23.04.2017 по 29.08.2017 у розмірі 5 031,89 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 – 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» №14 від 17.12.2013).

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати замовленої партії товару покупець сплачує на користь постачальника неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв’язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов’язання з 23.04.2017 по 29.08.2017 у розмірі 5 031,89 грн., вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо – комерційна фірма “Електронтехсервіс ЛТД” підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “ЗОЛОТИЙ УРОЖАЙ” 64 072,32 грн заборгованості, 599,80 грн 3% річних, 1 604,55 грн інфляційних втрат, 5 031,89 грн пені.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо – комерційна фірма “Електронтехсервіс ЛТД” задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “ЗОЛОТИЙ УРОЖАЙ” (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 5, ідентифікаційний код 39537147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо – комерційна фірма “Електронтехсервіс ЛТД” (52201, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Гагаріна, 22, ідентифікаційний код 04947995) заборгованість у розмірі 64 072 (шістдесят чотири тисячі сімдесят дві) грн. 32 коп., 3% річних у розмірі 599 (п’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 80 коп., інфляційні у розмірі 1 604 (одна тисяча шістсот чотири) грн. 55 коп., пеню у розмірі 5 031 (п’ять тисяч тридцять одна) грн. 89 коп. та судовий збір у розмірі 1 598 (одна тисяча п’ятсот дев’яносто вісім) грн. 76 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02 жовтня 2017 року

Суддя О.В. Чинчин