Рішення № 69258050, 25.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12521/17 25.09.17 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗІК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "07 Продакшн"

про виплату компенсації за порушення майнових авторських прав,

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Царик О.П. за довіреністю № б/н від 10.01.2017 р.;

від відповідача: Дворцов В.І. за довіреністю № б/н від 08.08.2017 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗІК" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "07 Продакшн" про виплату компенсації за порушення майнових авторських прав.

Ухвалою суду від 01.08.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.08.2017 р.

14.08.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

15.08.2017 р. судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. на лікарняному.

16.08.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення.

Ухвалою суду від 21.08.2017 р. розгляд справи призначено на 30.08.2017 р.

30.08.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.08.2017 р. оголошувалась перерва до 20.09.2017 р.

20.09.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення.

20.09.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на письмові пояснення від 20.09.2017 р. та заява про уточнення позовних вимог.

У судовому засіданні 20.09.2017 р. оголошувалась перерва до 25.09.2017 р.

25.09.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.

У судовому засіданні 25.09.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 25.09.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗІК" (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "07 Продакшн" (відповідач) про виплату компенсації за порушення майнових авторських прав.

Позовні вимоги мотивовано неправомірним (без надання відповідного дозволу) використанням Товариством з обмеженою відповідальністю "07 Продакшн" музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (автор музики - ОСОБА_3, автор тексту - ОСОБА_4.), виключні авторські права на який належать позивачу, шляхом включення до аудіовізуального твору "Победа. Одна на всех".

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, 31.12.2014 р. між позивачем (ліцензіат) та ТОВ «Національне музичне видавництво» (ліцензіар) укладено Ліцензійний договір №НЛВ-138/15 (далі - Договір № НЛВ-138/15), за умовами якого Ліцензіар на Строк та в межах Території надає Ліцензіату Права на використання Об'єктів з Каталогу Ліцензіара, що означає право Ліцензіата на свій розсуд здійснювати, дозволяти або забороняти здійснення по відношенню визначених Об'єктів, в тому числі, включати Твори в склад інших об'єктів , в тому числі в склад будь-яких аудіовізуальних творів (кінофільмів, музичних відеокліпів та/або ін.), театрально-видовищних заходів, мультимедійних продуктів та інших складних об'єктів інтелектуальної власності, а також використовувати Твори в складі Складних об'єктів будь-якими способами.

Пунктом 1.16 даного Ліцензійного договору визначено, що права на використання - виключні майнові авторські та/або суміжні права на використання об'єктів самостійно та/або право дозволяти третім особам здійснювати по відношенню об'єктів , в межах Території та строку дії .

Також, між ОСОБА_5 (спадкоємцем авторських прав ОСОБА_3.) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Національне музичне видавництво» (НМВ) було укладено Авторській договір №093/06 про передачу прав на використання творів від 03.07.2006 р., відповідно до якого ТОВ «Національне музичне видавництво» на умовах та в об'ємі, визначених даним Договором, отримало виключні права на використання Творів.

Відповідно до п.2.4. Договору №093/06, НМВ отримало право переуступати права зазначені в п.2.1. даного Договору третім особам як повністю, так і частково, як на виключній основі, так і на невиключній.

Додаток №1 до Договору №093/06, який містить перелік творів, права на використання яких Спадкоємець передав ТОВ «Національне музичне видавництво», в тому числі на музику до музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1».

03.07.2006 р. укладено Додаткову Угоду №1 до Авторського договору №093/06, згідно з п.2.11.7 якої НМВ отримало право на включення Творів в склад будь-яких складних об'єктів, в тому числі, в склад будь-яких аудіовізуальних творів (кінофільмів, музичних відео кліпів та/або ін.), театрально-видовищних заходів, мультимедійних продуктів та інших складних об'єктів, та/або інших об'єктів авторського права та/або суміжних прав, а також використовувати Твори в складі Об'єктів способами, зазначеними в п. п.2.11.1 - 2.11.6 даної Угоди та п. 2.1. Договору.

Повноваження ОСОБА_5 на укладення вказаного Договору підтверджуються Свідоцтвом про право власності НОМЕР_1 від 09.06.2005 року на авторські права ОСОБА_3, виданим ОСОБА_5; та Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом НОМЕР_2 від 09.06.2005 року ОСОБА_3, виданим ОСОБА_5

Також, 29.06.2006 р. між ОСОБА_4 (спадкоємцем авторських прав ОСОБА_6.) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Національне музичне видавництво» (НМВ) укладено Авторський договір №089/06 про передачу прав на використання творів, згідно з п.2.1. якого НМВ отримало на умовах та в об'ємі, визначених даним Договором, виключні права на використання Творів.

Відповідно до п. 2.4. Договору №089/06, НМВ має право переуступати права зазначені в п.2.1. даного Договору третім особам як повністю, так і частково, як на виключній основі, так і на невиключній.

Додаток №1 до Договору №089/06 містить перелік творів, права на використання яких Спадкоємець передав ТОВ «Національне музичне видавництво», в тому числі на текст твору «ІНФОРМАЦІЯ_1».

03.07.2006 р. укладено Додаткову Угода №1 до Авторського договору №093/06, відповідно до п 2.11.7 якої НМВ отримало право на включення Творів в склад будь-яких складних об'єктів, в тому числі, в склад будь-яких аудіовізуальних творів (кінофільмів, музичних відео кліпів та/або ін.), театрально-видовищних заходів, мультимедійних продуктів та інших складних об'єктів, та/або інших об'єктів авторського права та/або суміжних прав (далі складні об'єкти, об'єкти авторського права та/або суміжних прав, а також використовувати Твори в складі Об'єктів способами, зазначеними в п. п.2.11.1 - 2.11.6 даної Угоди та п.2.1. Договору.

Повноваження ОСОБА_4 на укладення вказаного Договору підтверджуються Свідоцтвом про право на спадщину від 16.05.1967 р., виданим ОСОБА_7, та Свідоцтвом про право на спадщину по закону від 29.03.1996 р., виданим ОСОБА_4

До майнових прав інтелектуальної власності на твір, відповідно до ст. 440 ЦК України, відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, 09.05.2016 року у часовому проміжку з 20:30 до 22:55 в ефірі телеканалу «Інтер» («ПРаТ «Телеканал «Інтер») здійснено незаконне публічне сповіщення аудіовізуального твору - концерт «Победа. Одна на всех».

Постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/15175/16 від 10 травня 2017 року з ПрАТ «Телеканал «Інтер» стягнуто на користь позивача компенсацію за порушення майнових авторських прав позивача шляхом незаконного публічного сповіщення аудіовізуального твору, до якого незаконно включено музичний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1».

При цьому, у постанові від 10 травня 2017 року Київського апеляційного господарського суду у справі №910/15175/16 встановлено, що аудіовізуальний твір «Победа. Одна на всех» створено ТОВ « 07 продакшн» на замовлення ПрАТ «Телеканал «Інтер».

Вказана обставина, відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, не підлягає доказуванню.

Як зазначає позивач, ТОВ « 07 Продакшн» дозволу на використання музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» шляхом його включення до складу аудіовізуального твору не отримав, авторську винагороду не виплатив, що свідчить про порушення відповідачем виключних майнових авторських права позивача.

Згідно зі ст. 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Статтею 443 Цивільного кодексу України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 440 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права", майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

За приписами статей 31, 32, 33 Закону, використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, господарський суд міста Києва встановив наступне.

За приписами частини другої та третьої статті 17 Закону України "Про авторське право та суміжні права", якщо інше не передбачено у договорі про створення аудіовізуального твору, автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передали майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору, не мають права заперечувати проти виконання цього твору, його відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення, а також субтитрування і дублювання його тексту, крім права на окреме публічне виконання музичних творів, включених до аудіовізуального твору. За оприлюднення і кожне публічне виконання, показ, демонстрацію чи сповіщення аудіовізуального твору, його здавання у майновий найм і (або) комерційний прокат його примірників за всіма авторами аудіовізуального твору зберігається право на справедливу винагороду, що розподіляється і виплачується організаціями колективного управління або іншим способом.

Автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером аудіовізуального твору не передбачено інше.

У пункті 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджує про недоведеність позивачем отримання всіх прав на спірний музичний твір, проте жодного доказу правомірності включення музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (автор музики - ОСОБА_3, автор тексту - ОСОБА_4.), до складу аудіовізуального твору "Победа. Одна на всех", відповідачем не надано.

Статтею 445 ЦК України передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

При цьому, використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 України "Про авторське право та суміжні права", за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Так, у пункті 42 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 №5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Пунктом "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) передбачено право суб'єкта авторського права подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Таким чином, стягнення компенсації є альтернативним видом відповідальності.

Пунктом "г" частини другої статті 52 Закону передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При цьому, чинне законодавство не містить приписів щодо безпосереднього причинного зв'язку між фактом завдання збитків та їх розміром і розміром можливої компенсації.

Так, приписи Цивільного кодексу України та Закону не ставлять розмір компенсації у залежність від кількості використаних об'єктів або їх складових частин (не містять приписів стосовно залежності розміру компенсації), а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Інші обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених згаданою статтею 52 Закону (від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат).

Аналогічна позиція Вищого господарського суду України викладена, зокрема, в оглядовому листі № 01-06/417/2012 від 04.04.2012 р.

Вищий господарський суд України листом №07.01-11/1085/17 від 06.07.2017 р. роз'яснив господарським судам України, що у визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення (абзац третій підпункту 51.3 пункту 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").

Водночас відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 р. №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Наразі такі зміни до Закону не внесені. Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від (16.12.2016 № 1774-VIII, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Отже, при визначенні розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1600 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача компенсацію у загальному розмірі 64 000,00 грн., з розрахунку 40 розрахункових величин у розмірі 1600,00 грн.

Приймаючи до уваги обставини порушення відповідачем виключних майнових авторських прав, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, суд вважає обґрунтованим стягнення заявленої позивачем компенсації у загальному розмірі 16 000,00 грн., тобто у розмірі мінімальної компенсації за використання твору.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсації у загальному розмірі 16 000,00 грн. доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє із зазначених вище підстав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "07 Продакшн" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 30; код ЄДРПОУ 35332749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗІК" (03124, м. Київ, вул. Василенка, 7-А; код ЄДРПОУ 39040213) 16 000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. компенсації та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 29.09.2017 р.

Суддя Н.І. Зеленіна