Рішення № 69257799, 26.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2017Справа №910/13747/17За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 861 700,79 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Пронюк В.Я. (довіреність)

від відповідача: Старик Я.І. (довіреність)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 861700,79 грн., з яких 818450,16 грн. пені та 43 250,63 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 54-15-ПР купівлі-продажу природного газу від 17.12.2014, в частині повної та своєчасної оплати переданого газу, зв'язку із чим позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних та пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2017 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі № 910/13747/17, розгляд справи призначено на 07.09.2017.

У судовому засіданні 07.09.2017 представник відповідача надав довідку про відсутність аналогічного спору між сторонами та відзив на позовну заяву.

У поданому відзиві відповідач зазначає, що позивачем допущені помилки, оскільки невірно визначені періоди прострочення виконання зобов'язань. Крім того, відповідач зазначив, що 3% річних можуть бути стягнені лише разом з сумою основного боргу, однак борг відповідачем погашено ще 30.09.2015, а тому відсутні підстави для стягнення 3% річних.

У судовому засіданні 07.09.2017 судом оголошено перерву до 26.09.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

13.09.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні 26.09.2017 представник відповідача надав контррозрахунок та клопотання про зменшення розміру неустойки до 99%.

Представник позивача у судовому засіданні 26.09.2017 заперечив проти задоволення клопотання про зменшення розміру неустойки, просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 26.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2014 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - продавець) та Дочірнім підприємством "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - покупець) укладено договір № 54/15-ПР купівлі-продажу природного газу (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору, продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 35460,100 тис. куб. м.

Відповідно до п. 3.1 договору, продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі.

Згідно з пунктом 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленим печаткою, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4 договору).

Згідно з пунктом 6.1 договору, оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплата в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі природного газу, позивачем за період з січня 2015 року по грудень 2015 року передано, а відповідачем прийнято природний газ на зальну суму 167 901 619,45 грн.

У зв'язку із тим, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за поставлений позивачем газ, позивач нарахував 3% річних у розмірі 43 250,63 грн. та пеню в розмірі 818 450,16 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок здійснити поставку природного газу, а у відповідача прийняти природний газ в обсязі погодженого сторонами та оплатити його вартість.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивач за період з січня 2015 по січень 2015 передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 167 901 619,45 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015, 28.02.2015, 31.03.2015, 30.04.2015, 31.05.2015, 30.06.2015, 31.07.2015, 31.08.2015, 30.09.2015, 31.10.2015, 30.11.2015, 31.12.2015, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у договорі погоджено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідач оплату поставленого позивачем природного газу здійснив у повному обсязі. Проте, у зв'язку із тим, що оплата поставленого позивачем природного газу була здійснена відповідачем несвоєчасно, позивачем здійснено нарахування 3% річних та пені.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Оскільки матеріалами справи підтверджується допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобов'язання, то нарахування 3% річних за період, в якому було наявне прострочення, є правомірним.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п. 7.2 договору, відповідно до якого у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору, він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивачем здійснено нарахування пені та 3% річних за періоди з 15.02.2015 по 19.02.2015, з 15.03.2015 по 19.03.2015, з 15.04.2015 по 19.04.2015, з 15.05.2015 по 19.05.2015, з 15.06.2015 по 09.07.2015, з 15.07.2015 по 19.07.2015, з 15.08.2015 по 19.08.2015, з 15.09.2015 по 29.09.2015.

Відповідач, частково заперечуючи проти поданого позивачем розрахунку зазначив, що позивачем невірно визначена кількість днів прострочення.

Як встановлено судом, сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З урахуванням викладеного останній день строку виконання зобов'язань припадав на 14 число кожного місяця.

Однак, 14.02.2015, 14.03.2015, 14.06.2015 є вихідними днями.

Відповідно до ч. 5 ст. 264 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За таких обставин, оскільки останнім днем закінчення строку є перший за ним робочий день (16.02.2015, 16.03.2015, 15.06.2015), то вірним є нарахування пені та 3% річних за наступні періоди: з 17.02.2015 по 19.02.2015, з 17.03.2015 по 19.03.2015, з 15.04.2015 по 19.04.2015, з 15.05.2015 по 19.05.2015, з 16.06.2015 по 29.06.2015, з 15.07.2015 по 19.07.2015, з 15.08.2015 по 19.08.2015, з 15.09.2015 по 29.09.2015.

Здійснивши перерахунок пені та 3% річних, суд встанови, що розмір пені становить 749 323,56 грн., а розмір 3% річних - 39 602,84 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

У судовому засіданні 26.09.2017 відповідач подав клопотання про зменшення розміру неустойки на 99%. Вказане клопотання мотивоване значними фінансовими збитками підприємства на підтвердження чого долучено до матеріалів справи звіт про фінансові результати. Відповідач зазначає, що розмір суми, який може бути списаний з рахунків є значним, та спричинить настання негативних фінансових наслідків для підприємства, яке відноситься до державного сектору економіки.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд, дослідивши наведене вище, а також матеріали справи, не вбачає у даній справі виняткових випадків для зменшення розміру пені, розмір пені не є значним, а відповідач не навів жодної причини неналежного виконання зобов'язання у строк, встановлений договором.

При цьому, відповідач просить зменшити неустойку на 99%, що фактично свідчить не про зменшення неустойки, а про звільнення відповідача від відповідальності у вигляді пені.

Також суд зазначає, що зменшення розміру неустойки у виняткових випадках є правом, а не обов'язком суду.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" частково.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище, керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (03134, м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 2, код 36265925) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 749 323,56 грн. пені, 39 602,84 грн. 3% річних та 11833,89 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 02.10.2017.

Суддя С.О. Турчин