Постанова № 69257618, 26.09.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2017 р.Справа № 914/773/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіКравчук Н.М.

суддівМатущак О.І.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Українська залізниця (надалі ПАТ Українська залізниця) в особі регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця за вих. № Е-6/1402 від 30.06.2017р. (вх. № ЛАГС 01-05/3261/17 від 11.07.2017р.

на рішення господарського суду Львівської області від 20.06.2017р.

у справі № 914/773/17

за позовом: ПАТ Українська залізниця, м. Київ, в особі регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця, м. Львів

до відповідача:приватного підприємства Тювик (надалі ПП Тювик), м. Сколе, Сколівський район, Львівська область

простягнення штрафних санкцій за невиконання договірних зобовязань на суму 121 793,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник (довіреність б/н від 25.10.2016р.)

від відповідача: ОСОБА_3 представник (довіреність б/н від 01.02.2017р.); ОСОБА_4 представник (довіреність б/н від 01.02.2017р.)

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу від сторін не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.06.2017р. у справі №914/773/17 (суддя Ділай У.І.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПП Тювик на користь ПАТ Українська залізниця, в особі регіональної філії Львівська залізниця 3 082,35 грн. 7% штрафу, 2 113,61 грн. 0,1% пені та 78,01 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що додатком №1 до договору сторони погодили та розмежували вартість робіт та вартість товару, які є базовими. За вказаних обставин, виходячи із змісту п.п. 8.3, 8.4 договору, в якості договірної базової ціни робіт для визначення штрафних санкцій має застосовуватися величина обумовлена в додатку №1 до договору від 07.12.2016р. №Л/Е-161488/НЮ, а саме, 44 033,52 грн. вартості робіт. Таким чином, суд дійшов висновку, що саме із суми 44 033,52 грн. вартості робіт має визначатися розмір пені та штрафу, визначені п.п. 8.3, 8.4. За розрахунком суду з відповідача стягнуто на користь позивача 3 082,35 грн. 7% штрафу та 2 113,61 грн. 0,1% пені за період з 01.01.2017р. по 17.02.2017р. В задоволенні вимоги про стягнення 17 780,00 грн. 2% штрафу, який передбачено п. 8.4. договору, суд відмовив, оскільки підставою для застосування штрафу у розмірі 2% вартості невиконаних робіт, є невиконання підрядником передбаченого обсягу робіт, тобто, повна або часткова відмова від виконання робіт. Водночас, як убачається з матеріалів справи, відповідач фактично виконав передбачені умовами договору роботи із запізненням від запланованого графіку, що є підставою для покладення на нього відповідальності, передбаченої п. 8.3 договору, та відповідно виключає підстави для застосування санкцій, визначених п. 8.4 договору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції не в повному обсязі зясовано всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не враховано надані ним докази, а відтак, винесено необєктивне рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не вірно визначено вартість договору та відповідно здійснено перерахунок заявлених штрафних санкцій. Згідно умов договору, його вартість становить 889 000,00 грн. Відтак, на думку скаржника, штрафні санкції, передбачені п.8.3, п.8.4 договору, повинні застосовуватися, виходячи із суми 889 000,00 грн.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 11.07.2017р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_5, склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, ОСОБА_6 та ОСОБА_1

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2017р. поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 22.08.2017р.

В судовому засіданні 22.08.2017р. оголошено перерву до 14.09.2017р., про що сторони повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 14.09.2017р. оголошено перерву до 26.09.2017р., про що сторони повідомлені під розписку.

Скаржник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечили з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/4865/17 від 19.07.2017р.), просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

07.12.2016р. між ПАТ Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця (замовник) та ПП «Тювик» (підрядник) укладено договір № Л/Е-161488/НЮ, згідно із умовами якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався на власний ризик виконати у встановлений строк будівельно-монтажні роботи об'єкту Технічне переоснащення тягової підстанції Добрівляни (заміна трансформаторів струму ТФЗМ-110 на ВРП-110), а замовник зобов'язаний, після затвердження акту здачі-приймання робіт, прийняти надані роботи й оплатити підряднику їх вартість відповідно до умов цього договору (а.с. 13-19).

Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що підрядник зобовязується виконати роботи власними силами та засобами за рахунок самостійно придбаного ним устаткування та обладнання.

Відповідно до розділу ІІІ «Сума договору» сума договору становить 889 000,00 грн., яка визначається договірною ціною та кошторисними розрахунками (додаток до договору № 1). Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

У додатку №1 до договору «Договірна ціна» від 07.12.2016р. №Л/Е-161488/НЮ договірна ціна в розмірі 889 000,00 грн. складається з вартості робіт в розмірі 44 033,52 грн. та вартості устаткування в розмірі 844 966,49 грн.

У пункті 5.1 договору сторони узгодили, що термін виконання робіт з моменту підписання сторонами договору і до 31.12.2016р.

Розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 10 календарних днів після підписання актів здачі-приймання робіт, (п. 4.2 договору).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що роботи виконуються з матеріалів підрядника.

Згідно з п. 6.5.2 замовник має право зменшувати обсяг виконання робіт та загальну вартість цього договору незалежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.

Відповідно до п. 7.1 договору виконані роботи приймаються замовником з обовязковим складанням відповідного акту здачі-приймання робіт (КБ-2, КБ-3), який підписується уповноваженими представниками замовника та підрядника.

Згідно з п. 11.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016р., а в частині розрахунків до повного виконання.

Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов договору підрядні роботи виконав не вчасно, здав роботи лише 17.02.2017р., доказом чого є акт приймання виконаних будівельних робіт №7 за лютий 2017 року на суму 23 763,12 грн. (форма №КБ-2в), який підписаний сторонами без зауважень (а.с. 78-80). А також акт про передачу підрядником 17.02.2017р. замовнику трансформаторів струму та електричних лічильників з монтажу (а.с. 88).

17.02.2017р. між сторонами було підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2017 року на загальну суму 868 729,61 грн. (форма КБ-3), з яких 23 763,12 грн. - вартість виконаних робіт, 844 966,49 грн. вартість устаткування (а.с. 45).

Тобто, за взаємною згодою сторін, у відповідності до положень договору була зменшена ціна договору на 20 270,40 грн. (з 44 033,52 на 23 763,12) в частині вартості виконаних робі.

Відповідно до п. 8.3. договору за несвоєчасне виконання робіт згідно з умовами цього договору підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% договірної базової ціни робіт за кожну прострочену добу затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.

У п. 8.4 договору сторони узгодили, що за невиконання обсягів виконаних робіт відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 2% вартості невиконаних робіт.

Оскільки ПП Тювик не виконало в строк взяті на себе зобов'язання за спірним договором, позивач нарахував 41 783 грн. пені, 62 230 грн. 7% штрафу та 17 780,00 грн. 2% штрафу на підставі п.8.3, п.8.4 договору, які просить суд стягнути з відповідача на його користь.

В свою чергу відповідач, хоча і визнає факт прострочення здачі робіт, проте заперечує проти розміру нарахованих штрафних санкцій. Зокрема, вважає, що договір №Л/Е-161488/НЮ від 07.12.2016р. за правовою природою є змішаним та містить елементи договору купівлі-продажу та договору підряду.

Так, на виконання умов договору відповідач придбав та передав позивачу відповідно до видаткової накладної №91 від 30.12.2016р електричні лічильники в кількості 4 штуки на загальну суму 33 273,98 грн. (а.с. 82-83), які були оплачені останнім 28.02.2017р. платіжним дорученням №118 (а.с. 85).

Придбані електричні лічильники позивач передав відповідачу для монтажу 30.12.2016р., що підтверджується актом приймання-передачі устаткування до монтажу (а.с. 84).

Окрім того, на виконання умов договору відповідач придбав та передав позивачу відповідно до видаткової накладної №6 від 17.02.2017р. трансформатори струму опорні в кількості 6 штук на загальну суму 811 692,50 грн. (а.с. 86), які були оплачені останнім 31.03.2017р. платіжним дорученням №178702 (а.с. 103).

Придбані трансформатори струму позивач передав відповідачу для монтажу 17.02.2017р., що підтверджується актом приймання-передачі устаткування до монтажу (а.с. 87).

Відповідно, за твердженням відповідача, виходячи із умов п. 8.3 спірного договору, до підрядника може бути застосована господарсько-правова відповідальність у вигляді штрафних санкцій лише за несвоєчасне виконання робіт вартістю 23 763,12 грн. по заміні трансформаторів струму ТФЗМ-110 на ВРП-110 в розмірі 2 780,29 грн., яка складається з 1 116,87 грн. пені (0,1% договірної бази ціни робіт) та 1 663,42 грн. штрафу (7% договірної бази ціни робіт).

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначалося вище, між сторонами по справі виникли взаємні права та обовязки на підставі укладеного договору № Л/Е-161488/НЮ від 07.12.2016р.

Відповідно до загальних положень про підряд, закріплених у главі 61 ЦК, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (стаття 837 ЦК України).

За змістом положень статей 843, 846 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, яка включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Також у договорі підряду встановлюються строки виконання роботи або її окремих етапів.

Аналіз наведених норм матеріального права та умов договору, укладеного між сторонами у справі, дає підстави для висновку, що відносини, які виникли між сторонами мають ознаки, притаманних відносинам у сфері підряду, оскільки спірний договір містить усі обов'язкові умови договору підряду, та виконувався сторонами саме як договір підряду, що підтверджується відповідним актом виконаних робіт.

Тобто, твердження відповідача про те, що даний договір є змішаний, оскільки містить умови договору купівлі-продажу устаткування є помилковим та спростовується вищенаведеним.

Згідно з ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1.3 та 5.2 договору визначено, що підрядник зобовязується виконати роботи власними силами та засобами та за рахунок самостійно придбаного ним устаткування та обладнання. Роботи виконуються з матеріалів підрядника.

Судом встановлено, що підрядником дійсно було закуплено необхідне обладнання для виконання умов вказаного договору. Проте, сторони, керуючись розясненнями, наведеними в листі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 7/7-284 від 10.04.2001р, яким, зокрема зазначено, що устаткування, придбане за власні кошти підрядника, передається замовнику за актом купівлі-продажу, з проведенням замовником відповідної оплати, відійшли від умов договору та здійснили передачу підрядником замовнику устаткування (обладнання), придбаного підрядником для монтажу на об'єкті будівництва.

Даний факт підтверджується довіреністю № 158 від 28.12.2016 р. та видатковими накладними №91 від 30.12.2016р. та № 6 від 17.02.2017р. У вказаних документах є чітке посилання на номер та дату укладеного між сторонами договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Факт виконання відповідачем своїх зобовязань підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що жодних зауважень зі сторони позивача в акті приймання виконаних будівельних робіт №7 за лютий 2017 року (форма №КБ-2в) не зазначено. Відтак, позивач, підписуючи вказані акти, та скріплюючи їх печаткою погодився з обємом та вартістю робіт, виконаних позивачем.

Як зазначалося вище, згідно з п.5.1 договору термін виконання робіт визначений до 31.12.2016р. При цьому, у звязку із порушенням термінів виконання будівельно-монтажних робіт повне виконання договору відповідачем відбулося 17.02.2017р.

В матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази пролонгації спірного договору.

У статті 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 1 статті 846 ЦК України передбачено, що строки виконання робіт, їх окремих етапів встановлюються в договорі підряду.

Згідно з положеннями статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р. розяснено, що штрафні санкції, передбачені абз. 3 ч.2 ст. 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст. 843 ЦК України ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Тобто, ціна роботи складається з двох показників. Перший - витрати підрядника, а другий - плата за виконану ним роботу. До витрат підрядника відносяться вартість матеріалу, устаткування та інших засобів, оплата субпідрядникам та власним робітникам. Друга частина - це безпосередня винагорода підрядника за результат виконаної роботи.

Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що сума договору становить 889 000,00 грн. Сума визначається договірною ціною та кошторисними розрахунками (додаток до договору № 1).

Як зазначалося вище, відповідач не заперечує того, що ним порушено терміни виконання робіт, проте, не погоджується із визначеною позивачем сумою штрафних санкцій. За твердженням відповідача, в розрахунку суми штрафу та пені необхідно враховувати суму договірної вартості виконаних робіт в розмірі 23 763,12 грн грн., яка була зменшена за взаємною згодою сторін з 44 033,52грн. на 23 763,12 грн., шляхом підписання двома сторонами договору довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) (а.с. 45).

У п.3.2 договору встановлено, що ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки за взаємною згодою сторін договору ціна робіт визначена у додатку № 1 до договору Договірна ціна 44 033,52 грн. була зменшена та згідно з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2017 року становила 23 763,12 грн. (а.с. 45), то саме з вартості виконаних робіт на суму 23 763,12 грн. слід вираховувати розмір пені та штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що вказану довідку слід розцінювати як зміни до вказаного договору щодо вартості виконаних робіт, оскільки вона підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їхніми печатками.

Відповідно до п. 8.3 договору за несвоєчасне виконання робіт згідно з умовами цього договору підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% договірної базової ціни робіт за кожну прострочену добу затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.

У п. 8.4 договору сторони узгодили, що за невиконання обсягів виконаних робіт відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 2% вартості невиконаних робіт.

Згідно розрахунку, позивач проводив нарахування, виходячи з п. 3.1 договору, із суми договору, яка становить 889 000,00 грн. та нарахував 41 783,00 грн. 0,1 % пені за 47 дів і 62 230,00 грн. 7% штрафу за прострочення понад 30 днів, 17 780,00 грн. штрафу в розмірі 2% вартості невиконаних робіт (а.с. 7).

За вказаних обставин, виходячи із змісту п. 8.3, договору, перевіривши розрахунок суду першої інстанції щодо суми 0,1% пені та суми 7% штрафу, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції невірно визначено розмір штрафних санкцій, які підлягають нарахуванню та стягненню.

Здійснивши власний перерахунок суми 0,1% пені та суми 7% штрафу, передбачених п. 8.3 договору, виходячи із суми 23 763,12 грн. вартості робіт, колегія суддів дійшла висновку, що до задоволення підлягає 1 116,87 грн. 0,1 % пені за 47 днів прострочення та 1 663,41 грн. 7% штрафу за прострочення понад 30 днів (розрахунок додається). В решті вимоги про стягнення 40 666,13 грн. 0,1 % пені та 60 566,59 грн. 7% штрафу слід відмовити за безпідставністю.

Щодо стягнення 17 780,00 грн. 2% штрафу, який передбачено п. 8.4. договору, то дана вимога до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.

Згідно з п. 8.4. договору, підставою для застосування штрафу у розмірі 2% вартості невиконаних робіт, є невиконання підрядником передбаченого обсягу робіт, тобто, повна або часткова відмова від виконання робіт. Водночас, як убачається з матеріалів справи, зокрема, наданих позивачем листів, відповідач фактично виконав передбачені умовами договору роботи із запізненням від запланованого графіку, що є підставою для покладення на нього відповідальності, передбаченої п. 8.3 договору, та відповідно виключає підстави для застосування санкцій, визначених п. 8.4 договору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення 17 780,00 грн. 2% штрафу.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної вважає заявлені позивачем вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача санкцій, передбачених п. 8.3 договору, а саме: стягнення 1 116,87 грн. 0,1% пені та 1 663,41 грн. 7% штрафу. В решті стягнення 0,1% пені в розмірі 40 666,13 грн., 7% штрафу в розмірі 60 566,59 грн. та 2% штрафу в розмірі 17 780,00 грн., передбачених п.8.4 договору, слід відмовити.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід скасувати частково, а апеляційну скаргу задоволити частково

Статтею 49 ГПК України визначено, що при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу позивача на те, що при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 300,00грн., який перевищує 1,5% від заявленої ціни позову. Тобто, подаючи позов, позивачу необхідно було б сплатити 1 826,90 грн. судового збору. Згідно з ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлюються у 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Таким чином, за подання апеляційної скарги скаржник мав би сплатити 110 % від 1 826,90 грн., що становить 2 009,50 грн. судового збору. Натомість при подання апеляційної скарги, скаржником сплачено судовий збір в розмірі 2 550,00 грн., що перевищує 110 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Оскільки, скаржник не подавав клопотання до суду апеляційної інстанції про повернення зайво сплаченого судового збору, у суду відсутні підстави для повернення скаржнику 540,50 грн. зайво сплаченого судового збору з державного бюджету.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу задоволити частково.

2.Рішення господарського суду Львівської області від 20.06.2017р. у справі № 914/773/17 скасувати частково в частині стягнення 3 082,35 грн. 7% штрафу та 2 113,61 грн. 0,1 % пені., в цій частині прийняти нове рішення.

Стягнути з приватного підприємства Тювик (82600, Львівська область, Сколівський район, м. Сколе, вул. Стрийська, буд. 35А, код ЄДРПОУ 22406381) на користь публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5 код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Львівська залізниця (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1 код ЄДРПОУ 40081195) 1 116,87 грн. 0,1% пені та 1 663,41 грн. 7% штрафу.

В задоволенні решти позовних вимог в цій частині відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

3.Стягнути з приватного підприємства Тювик (82600, Львівська область, Сколівський район, м. Сколе, вул. Стрийська, буд. 35А, код ЄДРПОУ 22406381) на користь публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5 код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Львівська залізниця (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1 код ЄДРПОУ 40081195) судового збору в розмірі 41,65 грн. за розгляд позовної заяви.

4.Стягнути з приватного підприємства Тювик (82600, Львівська область, Сколівський район, м. Сколе, вул. Стрийська, буд. 35А, код ЄДРПОУ 22406381) на користь публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5 код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Львівська залізниця (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1 код ЄДРПОУ 40081195) судового збору в розмірі 45,81 грн. за розгляд апеляційної скарги.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

6.Справу повернути до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддяН.М. Кравчук

судді О.І. Матущак

ОСОБА_1