Рішення № 69257614, 26.09.2017, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 рокуСправа № 912/2485/17 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/2485/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Національний контент центр", м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Телерадіокомпанія "Веселка", м.Світловодськ, Кіровоградська область

про стягнення 45 962,05 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 12 від 15.09.17;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Національний контент центр" (далі - ТОВ "НКЦ") звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства Телерадіокомпанія "Веселка" (далі - ПрАТ ТРК "Веселка") 42000,00 грн заборгованості, 322,52 грн 3% річних, 2 745,53 грн пені, 894,00 грн інфляційних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Ліцензійним договором № 1107-ІМГ від 29.12.2016 щодо сплати винагороди (роялті) за надані права на ретрансляцію телеканалів.

Ухвалою господарського суду від 30.08.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/2485/17.

В судовому засіданні 26.09.2017 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних документів суду не подав, хоча був належним чином повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи ( а.с. 34).

Приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає можливим здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та за відсутності представника відповідача.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Національний контент центр" (Контент-провайдер) та Приватним акціонерним товариством Телерадіокомпанія "Веселка" (Оператор) укладено Ліцензійний договір №1107-ІМГ (далі - Договір), яким передбачено, що Контент-провайдер надає Оператору невиключне право на ретрансляцію Телепрограм телевізійних каналів "Інтер", "К1", "К2", "НТН", "МЕГА", "Ентер-фільм", "Піксель TV", ZOOM, Euronews Абонентам в аналоговому та цифровому форматі мовлення в мережі кабельного телебачення Оператора на Ліцензійній території м. Світловодськ (Кіровоградська область) в межах строку дії Договору (а.с. 11-14).

Відповідно до п. 3.1. Договору за права, надані відповідно до даного Договору, Оператор сплачує Контент-провайдеру винагороду (роялті) в розмірах та порядку, визначених у Додатковій угоді № 1 до даного Договору.

29.12.2016 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Ліцензійного договору № 1107-ІМГ від 29.12.2016 (а.с. 17). Згідно п. 3 Додаткової угоди № 1 від 29.12.2016 до Ліцензійного договору Сторони домовились, що сума щомісячної винагороди (роялті) становить 6 000,00 грн.

Відповідно до п. 4 даної Додаткової угоди № 1 винагорода (роялті) у встановленому розмірі виплачується Оператором Контент-провайдеру на підставі рахунку Контент-провайдера або даної Додаткової угоди не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів у повному обсязі на банківський рахунок Контент-провайдера.

Згідно п. 9 Додаткової угоди № 1 до Ліцензійного договору, сторони зобов'язуються щомісячно оформлювати відповідні двосторонні Акти наданих прав. Оператор зобов'язується до 20 числа місяця, наступного за звітним, повернути Контент-провайдеру оформлений Акт наданих прав. У разі неотримання Акта наданих прав Контент-провайдером, права вважаються наданими Оператору.

Ліцензійний договір №1107-ІМГ від 29.12.2016 набирає чинності з 01.01.2017 до 31.12.2017 (п. 7.1. Договору).

Додаткова угода № 1 до Ліцензійного договору набуває чинності з 01.01.2017 і діє протягом строку дії Договору (п. 11. Додаткової угоди).

Ліцензійний договір та Додаткову угоду № 1 підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

При вирішенні спору у даній справі господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 426 Цивільного кодексу України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 1107, ст. 1108 вказаного кодексу України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі, зокрема, ліцензійного договору. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

За приписами ч. 3 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Відповідно до підп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Згідно з ч. 2 ст. 41 Закону України "Про авторське право і суміжні права" майнові права організації мовлення можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб і строк використання програми мовлення, розмір і порядок виплати винагороди, територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо.

Згідно зі ст. 42 Закону України "Про телебачення та радіомовлення" ретрансляція телерадіопрограм та передач, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення, на території України не обмежується. Порядок ретрансляції регулюється цим Законом. Право на ретрансляцію теле - та/чи радіопрограм визначається ліцензією на мовлення або ліцензією провайдера програмної послуги. Провайдери програмної послуги здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм та передач у багатоканальних телемережах відповідно до переліку телерадіопрограм та передач, які передбачено надавати у складі програмної послуги.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується доданими до позову актами прийому-передачі прав:

№ 107-1-ІМГ від 31.01.2017, № 107-2-ІМГ від 28.02.2017, №107-3-ІМГ від 31.03.2017, №107-4-ІМГ від 30.04.2017, №107-5-ІМГ від 31.05.2017, №107-6-ІМГ від 30.06.2017 позивач надав право на ретрансляцію телеканалів, обумовлених вищенаведеними Договором та Додатковою угодою на загальну суму 42 000,00 грн (а.с. 21-25).

Однак, протягом строку дії Договору відповідач систематично не виконував свої договірні зобов'язання та не здійснював оплату винагороди (роялті). За розрахунком позивача за період з січня 2017 по липень 2017 за відповідачем утворилась заборгованість по несплаті винагороди (роялті) за надані послуги ретрансляції, що становить 42 000,00 грн .

У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості, позивачем на адресу відповідача була направлена ОСОБА_2 № 19105 від 22.05.2017 з вимогою щодо погашення заборгованості (а.с. 18). ОСОБА_2 отримана відповідачем та залишена ним без відповіді та задоволення.

Вказані обставини та відсутність перерахування винагороди стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними.

Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.

У разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку поширюються надані права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, дія ліцензії поширюється на територію України.

Якщо в ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору. Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням цього Кодексу, є нікчемними.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Станом на час вирішення спору, відповідач визначеної договором винагороди (роялті) не оплатив, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 42 000,00 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені Ліцензійним договором та Додатковою угодою № 1, відповідач зобов'язаний перераховувати на банківський рахунок позивача винагороду (роялті) не пізніше 20-ого числа місяця, наступного за звітним.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Ліцензійного договору, а також приписи ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 42 000,00 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 745,53 грн, 322,52 грн - 3% річних за загальний період з 21.02.2017 по 2.08.2017 та 894,00 грн збитків від інфляції за лютий - серпень 2017.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. 3% річних нараховуються від простроченої суми за весь час прострочення.

Крім того, статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Таким чином, порушення відповідачем зобов'язання в частині своєчасної оплати за надані позивачем послуги з обслуговування банківського рахунку в установлений договором строк є підставою для застосування до останнього штрафної санкції у вигляді пені.

Визначення пені наведено у частині третій ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно якого пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення зобов'язання, у т.ч. неустойкою, вчиняється в письмовій формі (ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України).

Сторони в пункті 4.1.6. Ліцензійного договору передбачили, що у випадку несвоєчасної виплати Оператором Винагороди (роялті) Контент - провайдеру, останній має право стягнути з Оператора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного Оператором зобов'язання за кожний день прострочення.

Враховуючи приписи наведених вище норм вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних є правомірними.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню інфляційних (а.с.10), господарський суд зазначає, що такий розрахунок є правильним, а тому з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати за період лютий - серпень 2017 в сумі 894,00 грн.

Як слідує із наданого позивачем розрахунку 3% річних та пені (а.с. 9), останній не врахував в окремих нарахуваннях положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, а також положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо граничного періоду нарахування пені.

Як зазначено в пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача і положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, господарський суд наводить власний розрахунок пені та 3% річних в окремих періодах:

за період з 21.04.2017 по 22.05.2017 (20.05. та 21.05.2017 вихідні дні субота та неділя) на суму боргу 18 000,00 грн 3% річних становлять 47,34 грн, пеня - 410,30 грн;

за період з 23.05.2017 по 20.06.2017 на суму боргу 24 000,00 грн 3% річних становлять 57,21 грн, пеня - 478,68 грн;

за період з 21.07.2017 по 21.08.2017 (20.08.2017 вихідний день - неділя) на суму боргу 36 000,00 грн 3% річних становлять 94,68 грн, пеня - 789,04 грн;

за 22.08.2017 на суму боргу 42 000 грн 3% річних становлять 3,45 грн;

за 22 08.2017 на суму боргу 36 000 грн пеня становить 24,66 грн.

Розрахунок пені та 3% річних позивача в іншій частині є правильним.

Таким чином, враховуючи наведені вище періоди, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 2 728,76 грн, 3% річних, які підлягають, стягненню становлять 321,04 грн.

У задоволенні пені та 3% річних в іншій частині господарський суд відмовляє у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Національний контент центр" до Приватного акціонерного товариства Телерадіокомпанія "Веселка" підлягають частковому задоволенню на суму 42 000,00 грн заборгованості з винагороди (роялті), 2 728,76 грн інфляційних, 321,04 грн - 3% річних та 894,00 грн інфляційних. У задоволені позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір стягується пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства телерадіокомпанії "Веселка" (27500, Кіровоградська область, м.Світловодськ, вул. Грушевського, 18, ідентифікаційний код 23224848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Національний контент центр" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 30, ідентифікаційний код 35392305) 42 000,00 грн основного боргу, 2 728,76 грн пені, 321,04 грн - 3% річних та 894,00 грн інфляційних втрат, а також 1 599,36 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.10.2017.

Суддя В.В.Тимошевська