Ухвала суду № 69257022, 28.09.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

28.09.2017р. Справа № 5006/33/70/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Левшиної Я.О., суддів Попова О.В., Матюхіна В.І., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Кант, м.Харків на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №5006/33/70/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кант, м.Харків

до відповідача Державного підприємства Макіїввугілля, м.Київ

про стягнення заборгованості в сумі 26324560,00грн., інфляції в сумі 3826292,23грн., 3% річних в сумі 1943081,14грн.

За участю представників сторін:

від скаржника (позивача): не зявився;

від боржника (відповідача): не зявився;

від ВДВС: ОСОБА_1 за довіреністю № 796/20.3-03 від 29.12.2016р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.10.2013р. по справі №5006/33/70/2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кант, м.Донецьк до Державного підприємства Макіїввугілля, м.Макіївка про стягнення заборгованості в сумі 26324560,00грн., інфляції в сумі 3826292,23грн., 3% річних в сумі 1943081,14грн. задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 26324560,00грн., 3% річних у розмірі 1812080,42грн., інфляційні втрати в сумі 2823806,66грн., судовий збір у розмірі 62106,24грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

18.10.2013р. на виконання вказаного рішення був виданий відповідний наказ.

05.07.2017р. через канцелярію господарського суду надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Кант, м.Харків на дії органу державної виконавчої служби, в якій скаржник просив: визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 30.05.2017р. про повернення виконавчого документу наказу №5006/33/70/2012 від 18.10.2012р. (ВП №40642935) стягувачу; визнати недійсною та скасувати постанову від 30.05.2017р. про повернення виконавчого документу наказу №5006/33/70/2012 від 18.10.2012р. (ВП №40642935).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, скаргу на дії ВДВС призначено до розгляду у складі головуючого судді Левшиної Я.О., суддів Мельниченко Ю.С., Тарапати С.С.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.07.2017р. суд призначив розгляд скарги у судовому засіданні на 18.07.2017р.

Розгляд скарги неодноразово відкладався з 18.07.2017р. на 08.08.2017р., з 08.08.2017р. на 12.09.2017р., з 12.09.2017р. на 28.09.2017р. та змінювався склад судової колегії.

В обґрунтування скарги, скаржник посилався на неправомірність винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.05.2017р. на підставі п. 2, 9 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", з огляду на те, що органом ДВС не вчинено жодних дій, направлених на розшук майна боржника, перевірку майнового стану, інформації про майно, а зроблено означений висновок про відсутність майна лише на підставі Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств.

Для підтвердження обставин, викладених у скарзі скаржник надав копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.05.2017р.

08.08.2017р. від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшли заперечення на скаргу №5006/33/70/2012 від 08.08.2017р., в яких ДВС просила відмовити у її задоволенні та матеріали виконавчого провадження ВП №40652935.

Представники скаржника (позивача) та боржника (відповідача) у судове засідання 28.09.2017р. не зявились, про день, час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Представник ВДВС у судове засідання 27.09.2017р. зявився, заперечив проти скарги.

Розглянувши матеріали скарги та надані документи, заслухавши пояснення представника ВДВС, господарський суд при розгляді скарги виходить з наступного:

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.10.2013р. по справі №5006/33/70/2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кант, м.Донецьк до Державного підприємства Макіїввугілля, м.Макіївка про стягнення заборгованості в сумі 26324560,00грн., інфляції в сумі 3826292,23грн., 3% річних в сумі 1943081,14грн. задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 26324560,00грн., 3% річних у розмірі 1812080,42грн., інфляційні втрати в сумі 2823806,66грн., судовий збір у розмірі 62106,24грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

18.10.2013р. на виконання вказаного рішення був виданий відповідний наказ.

ТОВ Кант звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою від 29.10.2013р. про примусове виконання рішення.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12.11.2013р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу від 18.10.2013р. по справі №5006/33/70/2012.

Державне підприємство Макіїввугілля звернулось до Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України з листом №01-81/91 від 29.01.2014р. про розгляд заяви про зупинення виконавчого провадження.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05.02.2014р. зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу від 18.10.2013р. по справі №5006/33/70/2012.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.05.2017р. повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.п. 2, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження. В цій постанові держаний виконавець посилався на те, що Законом України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств зупиняються виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, при цьому ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено вичерпний перелік підстав, за яких виконавець зобов'язаний зупинити вчинення виконавчих дій, до яких не віднесено можливість для зупинення виконавчого провадження, Законом України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Оскаржувана постанова отримана стягувачем 14.06.2017р., що підтверджується штемпелем на конверті. Скарга подана до господарського суду 21.06.2017р.

За приписами ч.1 ст.121-2 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Таким чином, скарга подана скаржником з дотриманням встановленого законодавством терміну.

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обовязкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України Про виконавче провадження, як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.

Закон України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016р. набрав чинності 05.10.2016р.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016р. визнано такими, що втратили чинність з дня набрання чинності цим Законом, зокрема, Закон України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.1999р., крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

У відповідності до частин 6,7 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016р. рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Як вбачається з поданої скарги, предметом дослідження є дії та бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за період з 12.11.2013р. (постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №40642935) по 30.05.2017р., отже, у період дії як Закону України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.1999р., так і Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016р.

Відповідно до положень Закону України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.1999р. та №1404-VIII від 02.06.2016р. основними стадіями виконавчого провадження є: 1) відкриття виконавчого провадження; 2) підготовка до примусового виконання; 3) вжиття заходів примусового виконання рішення; 4) закінчення виконавчого провадження.

Отже, здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Відповідно до ст.4 Закону України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.1999р. під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

Аналогічна норма міститься в п.4 ст.18 ст.4 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016р.

Згідно з ст.5 Закону України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.1999р. вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

У відповідності до ст.18 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016р. виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Згідно ст.11 Закону України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.1999р. державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням (ст.32 Закону України №606-ХІV від 21.04.1999р., що знайшла своє відображення у ст.10 редакції Закону №1404-VІІІ від 02.06.2016р.).

У відповідності до ч.2 ст.36 Закону України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.1999р. розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до п.3.12. Інструкції з організації примусового виконання рішень (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. за №512/5 в редакції, що діяла до 05.10.2016р.) організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо).

У відповідності до ст.54 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016р. виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобовязані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

Разом з тим, з представлених суду матеріалів виконавчого провадження ВП №40642935 жодного з приведених звернень не міститься.

З огляду на встановлене вище, в рамках виконавчого провадження ВП №40642935 державним виконавцем не направлялись запити до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо, відповідних органів щодо наявності зареєстрованих цінних паперів, катерів, яхт, повітряних суден, сільськогосподарської техніки та технологічного обладнання, іншого рухомого майна, корпоративних прав, майнових прав інтелектуальної власності, об'єктів інтелектуальної, творчої діяльності, іншого майна (майнових прав), належних на праві власності відповідачу.

Державний виконавець у постанові від 30.05.2017р. про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №40642935 посилається на встановлення Законом України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" мораторію на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження (у редакції Закону України №1404-VІІІ від 02.06.2016р.) виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Разом з цим, як слідує з викладеного вище, відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не здійснено усі необхідні та можливі дії, направлені на встановлення наявності чи відсутності у боржника іншого майна чи коштів, на які можливо звернути стягнення.

Дослідивши фактичні обставини, вбачається бездіяльність державного виконавця з належного примусового виконання рішення господарського суду Донецької області, за якої оскаржувана заявником постанова від 30.05.2017р. про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №40642935 є необгрунтованою та передчасною.

Одночасно за приписом Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств визначено тимчасово, до 01.01.2019р., підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у звязку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообовязкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування (ч.1 ст.1 означеного Закону).

Даний закон набрав чинності 24.05.2017р.

Приведеною нормою вказаного Закону встановлено припис виконавчому органу про вчинення дій щодо проваджень з примусового виконання рішень стосовно державних вугледобувних підприємств, що підлягають виконанню в порядку Закону України Про виконавче провадження, щодо їх зупинення з визначенням повного строку, тобто до 01.01.2019р.

Отже, враховуючи вищенаведені засади виконавчого провадження, дія означеного нормативно-правового акту розповсюджується на спірні правовідносини та має пріоритетне застосування у даному випадку.

Враховуючи наведене, дії органу Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.05.2017р. у ВП №40642935 є неправомірними.

Статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України передбачений порядок розгляду господарськими судами скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, а також порядок такого оскарження у процедурі виконання судових рішень.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верхового Суду України №14 від 26.12.2003р. Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобовязує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

У п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України №9 від 17.10.2012р. зазначено, що при вирішенні питань, повязаних із застосуванням ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам слід мати на увазі таке.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Якщо під час розгляду скарги господарським судом буде виявлено порушення законності або недоліки в діяльності органу Державної виконавчої служби, учасників виконавчого провадження, суд має вжити заходів, передбачених частинами першою і другою статті 90 ГПК.

Тобто, ані Господарський процесуальний кодекс України, ані Законом України Про виконавче провадження не надає повноважень відповідному суду скасувати акти державної виконавчої служби. З метою поновлення порушеного права, господарський суд вправі постанову державної виконавчої служби або наслідки виконавчих дій визнати недійсними. До того ж, суд не вправі зобовязати державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із наведеним Законом можуть здійснюватись тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, підстав для повернення виконавчого документа стягувачу судом не встановлено, з огляду на що, враховуючи наведені обставини та норми чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку щодо правомірності доводів заявника, та приймаючи до уваги таке, задовольняє скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кант, м. Харків в частині визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 30.05.2017р. про повернення стягувачу виконавчого документу наказу господарського суду Донецької області №5006/33/70/2012 від 18.10.2012р. та визнання постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.05.2017р. про повернення стягувачу виконавчого документа недійсною.

Також скаржник в скарзі просить скасувати постанову від 30.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №40642935.

Враховуючи приписи ГПК України, Закону України Про виконавче провадження, пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України, у суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною. Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-08/369 від 29.06.2010 Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України, вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним.

Враховуючи вищевикладене, заперечення відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України судом до уваги не приймаються.

Керуючись Конституцією України, Законом України Про виконавче провадження, ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кант, м. Харків, на дії органу державної виконавчої служби про: визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 30.05.2017р. про повернення стягувачу виконавчого документу наказу господарського суду Донецької області №5006/33/70/2012 від 18.10.2012р.; визнання недійсною та скасування постанови від 30.05.2017р. про повернення стягувачу виконавчого документу наказу господарського суду Донецької області №5006/33/70/2012 від 18.10.2012р. - задовольнити.

Визнати дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 30.05.2017р. про повернення стягувачу виконавчого документа наказу господарського суду Донецької області №5006/33/70/2012 від 18.10.2012р. неправомірними.

Визнати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.05.2017р. про повернення стягувачу виконавчого документа - наказу господарського суду Донецької області №5006/33/70/2012 від 18.10.2012р. недійсною.

Ухвала набирає законної сили в день її винесення, але може бути оскаржена через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 5-ти днів з моменту її винесення.

Головуючий суддя Я.О. Левшина

Суддя О.В. Попов

Суддя В.І. Матюхін