Ухвала суду № 69256850, 02.10.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

02.10.2017 Справа № 904/7579/17

За позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

про визнання укладеним договору на постачання теплової енергії № 11540 від 30.05.2017,

Суддя Фещенко Ю.В.,

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій просить суд визнати укладеним договір на постачання теплової енергії № 11540 від 30.05.2017.

Позовні вимоги ґрунтуються на статтях 1, 19, 24 Закону України "Про теплопостачання", Постанові Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 "Про затвердження правил користування тепловою енергією", статтях 6, 11, 638, 649 Цивільного кодексу України, статтях 179, 188 Господарського кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, як споживача послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання в частині укладання договору на постачання теплової енергії, запропонованого виконавцем, на підставі типового договору.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 14.08.2017.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 45005/17 від 14.08.2017), у якому він просив суд забезпечити докази шляхом їх витребування з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, з метою встановлення власника приміщення № 88 по АДРЕСА_2.

Від позивача надійшов супровідний лист (вх.суду 45006/17 від 14.08.2017), у якому він надав витребувану судом інформацію.

У судове засідання 14.08.2017 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 14.08.2017 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів не надав.

Судом було відзначено, що позивачем вимоги ухвали суду від 27.07.2017 не були виконані.

Судом було також зауважено, що відповідно до частини 3 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 14.08.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 20.09.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 48077/17 від 04.09.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документи, а також судову практику по аналогічним спорам.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 51694/17 від 20.09.2017), в якому він просив суд продовжити строк вирішення спору на 15 днів, у зв'язку із необхідністю надання додаткових доказів.

Ухвалою суду від 20.09.2017 було задоволено клопотання позивача та продовжено строк вирішення спору на 15 днів, терміном по 12.10.2017 включно.

У судове засідання 20.09.2017 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 20.09.2017 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів не надав. При цьому, судом наголошено, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.43), у зв'язку з чим суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представником позивача у судовому засіданні 20.09.2017 був викладений зміст позовної заяви, наведені доводи в її обґрунтування.

У судовому засіданні 20.09.2017 судом було зауважено, що для правильного вирішення спору існує необхідність у витребуванні у сторін додаткових доказів.

У зв'язку з вказаними обставинами, ухвалою суду від 20.09.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 02.10.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Судом здійснені всі можливі заходи щодо всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи; розгляд справи відкладався, з метою надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, забезпечення участі представників у судовому засіданні та надання додаткових доказів в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 53388/17 від 29.09.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи додаткові докази.

У судове засідання 11.09.2017 представник позивача не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив; вимоги ухвал суду від 20.09.2017 у повному обсязі не виконав.

Судом зауважено, що позивач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується протоколом судового засідання від 20.09.2017, у якому приймав участь його представник (а.с.53-54).

Відповідач також про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, з огляду на слідуюче.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.07.2017, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 50102, АДРЕСА_1, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.28-29).

При цьому, конверти з ухвалами суду від 27.07.2017 та від 14.08.2017 було повернуто 31.08.2017 та 15.09.2017 за зворотною адресою з довідками Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" форми 20 "Причина повернення: за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.41, 43).

Також, суд вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід зазначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 20.09.2017, не було повернуто за зворотною адресою, не повернулося також і поштове повідомлення про його отримання відповідачем.

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Так, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а саме: судом було здійснено відстеження поштового відправлення суду на адресу позивача, шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення суду, а також виготовлялась копія реєстру № 184 на відправку рекомендованої пошти з повідомленням від 22.09.2017, які долучені до матеріалів справи.

При цьому, із вказаних доказів вбачається, що відповідач не забезпечує своєчасне отримання кореспонденції за своєю юридичною адресою, оскільки з 25.09.2017 ухвала суду знаходиться у відділенні зв'язку, обслуговуючому місце його реєстрації. Судом також враховано, що відповідач систематично не отримує кореспонденцію за своєю юридичною адресою, оскільки попередні дві ухвали суду також не були йому вручені та повернулися до суду з довідками Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" форми 20 "Причина повернення: за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.41,43).

В той же час, суд наголошує на тому, що ухвали суду від 27.07.2017, від 14.08.2017 та від 20.09.2017 були надіслані сторонам у справі завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду від 27.07.2017, від 14.08.2017 та від 20.09.2017 були надіслані на адресу відповідача, яка підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань завчасно, але відповідач внаслідок своєї недобросовісної поведінки не забезпечив їх отримання.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Основним видом діяльності Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" є виробництво, транспортування, постачання та реалізація теплової енергії, а також надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води споживачам.

Позивач є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією в розумінні статті 1 Закону України "Про теплопостачання" (далі - Закон) як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007.

Згідно з пунктом 1 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів.

Укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладання договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (пункт 3 статті 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, зокрема їх пунктом 4 передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про теплопостачання", своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основним обов'язком споживача теплової енергії.

Пунктом 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, передбачений обов'язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (пункт 1 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Законом України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

Таким чином, надання послуг з теплопостачання, які є одним із різновидів житлово-комунальних послуг, має відбуватися виключно на договірних засадах; умови ж укладеного договору на теплопостачання обов'язково мають відповідати умовам типового договору, тобто умови укладеного між сторонами договору за своїм змістом не мають бути абсолютно тотожними умовам типового договору (законодавець дозволяє сторонам конкретизувати ці умови), проте, мають зберігати загальний зміст типового договору.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 23.05.2017 власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, АДРЕСА_3, приміщення 4, загальною площею 61,4 кв.м., на підставі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя та свідоцтва про право на спадщину є ОСОБА_1 (а.с.18).

Як вказує позивач, нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_2, приміщення 88, загальною площею 676,50 кв.м., яке належало ОСОБА_2 (а.с.17), також на теперішній час належить ОСОБА_1.

На вказані об'єкти відповідача позивачем було поставлено теплову енергію для потреб опалення в період з жовтня 2016 року по березень 2017 року, що підтверджується актами № 207, № 174 та № 254, які наявні в матеріалах справи (а.с.21-22).

Система опалення нежитлових приміщень, яке належить відповідачу, є невід'ємною частиною системи опалення усього об'єкту, тобто опалення є централізованим.

Питання відключення від систем централізованого опалення регулюється Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлового господарства України № 4 від 22.11.2005.

Відповідно до абзацу 6 пункту 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, споживач теплової енергії зобов'язаний погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії.

Припинення споживання теплової енергії повинно бути виконано з дозволу компетентного органу та в порядку, визначеному законодавством: з дозволу постійно діючої міжвідомчої комісії, яка і створена органом місцевого самоврядування, за умови отримання технічних умов, роботи по відключенню повинні проводитись монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та власника, наймача квартири. Роботи з відключення виконуються у міжопалювальний період.

Однак, матеріали справи не містять доказів відмови споживача від отримання послуг з надання теплової енергії так само, як і відсутні докази відключення від центрального опалення в установленому законом порядку спірних нежитлових приміщень.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Частиною 1 статті 25 Закону визначено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії зі споживачами.

Частиною 3 статті 24 Закону передбачено, що одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Таким чином, укладення договору купівлі-продажу теплової енергії є обов'язковим саме для споживача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

У зв'язку з вказаними обставинами, Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" на адресу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 направлено супровідний лист № 1807 від 29.05.2017 з пропозицією підписати договір на постачання теплової енергії № 11540 від 30.05.2017 та повернути один примірник (а.с.20).

Як вказує позивач, вказаний лист було отримано відповідачем 07.06.2017, на підтвердження чого позивач долучив поштове повідомлення № 5010202104707 (а.с.20 на звороті), а також реєстр (а.с.68).

Як вказує позивач, відповідач, в порушення вищезазначених норм, свій обов'язок щодо укладення договору з метою забезпечення опалення належних йому на праві власності приміщень не виконав. Так, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 у встановленому законом порядку договір не підписаний, протоколу розбіжностей, як це передбачено статтями 179-181 Господарського кодексу України, до нього не складено, примірники договору позивачу не повернуто.

У зв'язку з вказаними обставинами, Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд визнати укладеним договір на постачання теплової енергії № 11540 від 30.05.2017. Позовні вимоги ґрунтуються на статтях 1, 19, 24 Закону України "Про теплопостачання", Постанові Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 "Про затвердження правил користування тепловою енергією", статтях 6, 11, 638, 649 Цивільного кодексу України, статтях 179, 188 Господарського кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, як споживача послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання в частині укладання договору на постачання теплової енергії, запропонованого виконавцем, на підставі типового договору.

Суд зауважує, що відповідно до частини 3 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому, судом розгляд справи двічі відкладався з 14.082017 на 20.09.2017 та з 20.09.2017 на 02.10.2017.

Так, ухвалою суду від 20.09.2017 було зобов'язано позивача надати суду докази права власності (користування) на нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_2 письмові пояснення з належними доказами щодо використання двох приміщень, вказаних в тексті спірного договору, в підприємницькій діяльності; поштовий опис вкладення та поштова квитанція про направлення проекту договору (лист від 29.05.2017); проект договору на постачання теплової енергії № 11540 від 30.05.2017; оригінали доданих до позовної заяви документів (для огляду у судовому засіданні).

Слід також відзначити, що у відповідності до норм статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Так, позовна заява зареєстрована 27.07.2017; строк вирішення спору продовжувався судом за клопотанням позивача, отже позивач протягом двох з половиною місяців мав можливість надати (долучити) докази, на підтвердження правомірності своєї правової позиції.

Так, згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, саме позивач повинен був довести наявність підстав для задоволення його позовних вимог та відсутність підстав для відмови у задоволенні позову, а також надати суду докази, на підтвердження таких обставин.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів.

Як зазначено вище, позивач у судове засідання 02.10.2017 не з'явився, що перешкоджає вирішенню спору по суті та дає підстави для залишення позову без розгляду з огляду на слідуюче.

Так, для всебічного та повного дослідження обставин справи, судом необхідно було отримати докази права власності (користування) на нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_2 письмові пояснення з належними доказами щодо використання двох приміщень, вказаних в тексті спірного договору, в підприємницькій діяльності; поштовий опис вкладення та поштова квитанція про направлення проекту договору (лист від 29.05.2017), проект договору на постачання теплової енергії № 11540 від 30.05.2017.

Суд зауважує, що в ухвалі суду від 27.07.2017 було роз'яснено позивачу, що разі неподання позивачем господарському суду без поважних причин витребуваних судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, або нез'явлення його представника на виклик у судове засідання, що перешкоджає вирішенню спору, позов відповідно до пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України може бути залишений без розгляду.

При цьому, позивачем вимоги ухвали суду від 20.09.2017 були виконані лише частково.

За приписами пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктами 2 та 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, відсутність у матеріалах даної справи доказів, які б підтверджували фактичні обставини справи, неповність матеріалів справи та суперечливість даних, повідомлених у позовній заяві позивачем та наявних у справі доказів, унеможливлює виконання вимог процесуального закону щодо обґрунтованості судового рішення. При цьому це стосується як позитивного (про задоволення позову) так і негативного (про відмову в позові) рішення. Недопустимість доказування, котре ґрунтується на припущеннях унеможливлює як задоволення так і відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

За таких обставин, неповність матеріалів справи та нез'явлення позивача для дачі пояснень з приводу фактичних обставин протягом строку, встановленого процесуальним законом для розгляду даної справи, перешкоджає встановленню істини з питань, котрі виникають у суду з приводу обставин справи, унеможливлюють всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи з урахуванням вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що позивач без поважних причин не з'явився у судове засідання, що перешкоджає вирішенню спору, а закінчення строку розгляду справи унеможливлює його відкладення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 81 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 1 600 грн. 00 коп.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 600 грн. 00 коп.) та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (240 000 грн. 00 коп.); за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 600 грн. 00 коп.).

Так, відповідно до платіжного доручення № 1305 від 20.07.2017 позивачем було сплачено 1 600 грн. 00 коп. судового збору.

В той же час, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне в порядку визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (після надходження відповідного клопотання позивача) повернути позивачу суму сплаченого ним судового збору у загальному розмірі 1 600 грн. 00 коп., оскільки позов залишено без розгляду з підстави, яка не віднесена до виключень, зазначених в пункті 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", що, відповідно, є причиною для повернення судового збору позивачу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, пунктом 5 частини 1 статті 81, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Залишити позов Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання укладеним договору на постачання теплової енергії № 11540 від 30.05.2017 - без розгляду.

Роз'яснити Комунальному підприємству теплових мереж "Криворіжтепломережа", що відповідно до частини 4 статті 81 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Повернути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, провулок Дежньова, будинок 9 ідентифікаційний код 03342184) судовий збір у сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 42 коп., сплачений згідно з платіжним дорученням № 1305 від 20.07.2017, оригінали якого повернути Комунальному підприємству теплових мереж "Криворіжтепломережа".

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення господарським судом та може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя Ю.В. Фещенко