Ухвала суду № 69256709, 28.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 вересня 2017 року Справа № 923/10/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,перевіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на рішення та постанову Господарського суду Херсонської області від 17.03.2017 Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2017у справі№ 923/10/17 Господарського суду Херсонської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 463 983 грн. 36 коп.

ВСТАНОВИВ:

Подана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 до Вищого господарського суду України касаційна скарга на рішення Господарського суду Херсонської області від 17.03.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 у справі № 923/10/17 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до частини 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються зокрема докази сплати судового збору.

Як встановлено колегією суддів, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".

Разом з тим, скаржником подано клопотання про відстрочення сплати судового збору на підставі ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

При цьому, вказаною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення заявника від сплати судового збору.

З аналізу положень чинного в Україні законодавства вбачається, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. При цьому, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення у здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

В обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору скаржник посилається на відсутність коштів у зв'язку з тим, що як субєкт підприємницької діяльності здійснює постачання продуктів до бюджетних закладів і фінансування буде лише в другій декаді квітня 2017 року, крім того, заявник касаційної скарги зазначила про у неї на утриманні є неповнолітній син, якому потрібне лікування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає зазначені доводи заявника касаційної скарги необґрунтованими з огляду на те, що скаржником не надано доказів негативного майнового стану, що свідчили б про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору.

Крім того, касаційна скарга разом із матеріалами справи надійшла до суду касаційної інстанції 26.09.2017, а отже скаржник після прийняття постанови апеляційним судом і до вказаної дати мав можливість у встановленому порядку сплати судовий збір, подавши докази сплати безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Як визначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відтак, колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи положення статті 129 Конституції України, якою визначено одну із засад судочинства - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відхиляє клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Подання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 касаційної скарги без надання доказів сплати судового збору, є підставою для повернення касаційної скарги згідно п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, скаржник не позбавлений можливості повторного подання касаційної скарги після усунення зазначених недоліків в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, положень розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Херсонської області від 17.03.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 у справі № 923/10/17 повернути скаржнику.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир