Постанова № 69256700, 26.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року Справа № 910/8265/17 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - судді:Поляк О.І. (доповідач), Корсак В.А., Ходаківська І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційні скаргиЗакритого акціонерного товариства "Білоруська нафтова компанія" та Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.07.2017у справі№910/8265/17 Господарського суду міста Києваза позовомКомпанії "EASTMOND SALES LLP" до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаЗакрите акціонерне товариство "Білоруська нафтова компанія"простягнення заборгованості,

за участю представників:

від позивача: Антоненко Д.О.;

від відповідача: Величко О.В., Яцюта Т.П., Сівченко В.В.;

від третьої особи: Кривченя С.Ю.;

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Компанія "EASTMOND SALES LLP" (далі за текстом - Компанія) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" (далі за текстом - ТОВ з ІІ "БНХ Україна") про стягнення заборгованості у розмірі 1 395 040,00 євро, що за офіційним курсом НБУ на день подання позову становить 40 969 918,36 грн. та 3 128 305,82 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 залучено до участі у справі № 910/8265/17 третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Закрите акціонерне товариство "Білоруська нафтова компанія" (далі за текстом - ЗАТ "Білоруська НК").

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 (суддя Турчин С.О.) провадження у справі № 910/8265/17 припинено на підставі пунктів 1, 2, 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України (п.1), а також встановлені судом обставини наявності постанови Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28.08.2015, у справі АС №618у/2014, якою вирішено аналогічний спір по суті (п.2) та наявності у договорі комісії від 01.10.2013 №01/10/2013 арбітражного застереження, яким сторони погодили вирішення спорів між ними третейським судом (п.5).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 (головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Гончаров С.А., Тищенко А.І.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 про припинення провадження у справі скасовано, матеріали справи №910/8265/17 скеровано до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду. Скасовуючи ухвалу місцевого суду, апеляційний господарський суд виходив із встановлених ним обставин відсутності підстав для припинення провадження у справі у порядку пунктів 1, 2, 5частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

До Вищого господарського суду надійшло дві касаційні скарги - ЗАТ "Білоруська НК" (третя особа) та ТОВ з ІІ "БНХ Україна" (відповідач) об'єднані вимогами про скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 та залишення без змін ухвали Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 про припинення провадження у справі.

В обґрунтування своєї правової позиції, ЗАТ "Білоруська НК" наголошує на неправильному застосуванні апеляційним судом статті 1025 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим, висновки суду щодо того, що предмет спору виходить за межі арбітражної угоди, викладеній у пункті 8.2 договору комісії не відповідають обставинам справи. Безпідставними також є висновки суду стосовно того, що Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України не є третейським судом. Судом неправильно застосовано пункти 1, 2, 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

ТОВ з ІІ "БНХ Україна" вмотивовує подану ним касаційну скаргу порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції частини 4 статті 1 Закону України "Про третейські суди", статтей 2, 7, 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", статей 42, 43, 4, 22, 43, пунктів 1, 2, 5 частини 1 статті 80, статей 99, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України. Наголошує на безпідставності прийняття апеляційним судом зміни підстав та предмету заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим, висновки суду щодо того, що спір не стосується виконання договору комісії не відповідають дійсним обставинам справи. Крім цього, на думку заявника, постановою Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28.08.2015, у справі АС №618у/2014 вирішено аналогічний спір по суті, що є окремою підставою для припинення провадження у справі.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Компанії на касаційну скаргу ТОВ з ІІ "БНХ Україна", у якому позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з мотивів, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали касаційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, предметом позову у справі, що переглядається є вимога Компанії "EASTMOND SALES LLP" про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів у сумі 1 395 040,00 євро, що за офіційним курсом НБУ на день подання позову становить 40 969 918,36 грн. та 3 128 305,82 грн. - 3% річних. Підставою позовних вимог позивачем визначено припинення договору комісії внаслідок відмови комітента від договору та виникнення у зв'язку з цим, обов'язку у комісіонера з повернення безпідставно утримуваних грошових коштів комітента, перерахованих останнім на виконання умов договору комісії. Правовим обґрунтуванням позову Компанією визначено статтю 1212 Цивільного кодексу України.

14.06.2017 відповідачем подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі пунктів 2, 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання обґрунтоване наявністю рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ) (далі - МКАС при ТПП України) зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та наявністю у договорі комісії від 01.10.2013 №01/10/2013 арбітражного застереження (пункти 8.1, 8.2 договору) про розгляд спорів щодо невиконання чи неналежного виконання сторонами умов договору у МКАС при ТПП України.

Заперечуючи проти задоволення клопотання, позивач у справі наголошував на здійсненні ним відмови від договору комісії, що підтверджується листами від 17.10.2014 №1707, від 28.10.2014 №28-10/2, від 28.04.2017 б/н, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин сторін арбітражного застереження, вміщеного у пункті 8.2. договору комісії.

Здійснюючи апеляційний перегляд ухвали суду та повторно розглядаючи клопотання, суд апеляційної інстанції виходив з того, що 01.10.2013 між позивачем (Комітент за договором) та відповідачем (Комісіонер за договором) було укладено договір комісії № 01/10/2013 (далі - Договір комісії), відповідно до умов п. 6.2 якого оплата вартості Товару здійснюється Комітентом самостійно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця (Постачальника) Товару - ЗАТ "Білоруська нафтова компанія" (третя особа) в розмірі 100% загальної вартості Товару, зазначеної в додаткових угодах до цього Договору. Позивач 17.09.2014 в рахунок оплати вартості Товару за Додатковою угодою сплатив на поточний рахунок ЗАТ "Білоруська нафтова компанія" 1 395 040,00 євро, однак комісіонером (відповідачем) не здійснено виконання комісійного зобов'язання за Договором комісії. Комітент (позивач) надіслав комісіонеру (відповідачу) листи вих. № 1707 від 17.10.2014, № 28-10/2 від 28.10.2014, від 28.04.2017 про відмову від договору комісії та просив, у зв'язку з цим повернути кошти.

Із пунктів 8.1., 8.2 договору комісії вбачається, що вони містять арбітражне застереження такого змісту.

Всі спори і розбіжності, які виникають у зв'язку із виконанням даного Договору, повинні вирішуватися шляхом переговорів. Якщо неможливо врегулювати шляхом перемовин розбіжності, які виникли між сторонами при виконанні умов Договору комісії, всі спори і розбіжності, в т. ч. спори щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання сторонами умов Договору комісії, підлягають розгляду в Міжнародному комерційному арбітражному суді при ТПП України (м. Київ) у відповідності з його регламентом і застосуванням матеріального і процесуального законодавства України, Правил "Інкотермс 2010" в частині, яка не суперечить умовам Договору комісії і додаткових угод до нього.

Відповідно до частини 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, та спорів, що виникають з корпоративних відносин.

За змістом статті 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" "арбітраж" - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки № 1 і № 2 до цього Закону).

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Як роз'яснено пунктом 4.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 статті 80 ГПК України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 частини першої статті 80 ГПК України). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то:

- у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім;

- у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК.

Таким чином, підставою для припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України є угода про передачу вирішення спору до третейського суду, укладена уже після порушення провадження у справі. Відтак, оскільки як встановлено судами відповідач посилається на арбітражне застереження, вміщене у пункті 8.2 договору комісії, укладеного сторонами задовго до порушення провадження у справі, то підстави для припинення провадження у справі з посиланням на пункт 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у справі, що переглядається, відсутні, про що мотивовано зазначено судом апеляційної інстанції.

З'ясовуючи наявність підстав для припинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, апеляційним судом встановлено, що предметом арбітражної угоди, викладеної у пункті 8.2 договору комісії є лише спори, які виникають у зв'язку із виконанням Договору комісії.

Арбітражною угодою сторін передбачено двоетапний порядок вирішення таких спорів.

Перший, всі спори і розбіжності, які виникають у зв'язку із виконанням даного Договору, повинні вирішуватися шляхом переговорів.

Другий, лише ті спори, які виникли між сторонами при виконанні умов Договору комісії і не змогли бути вирішені шляхом переговорів, підлягають розгляду в Міжнародному комерційному арбітражному суді при ТПП України (м. Київ).

Обґрунтовуючи позовні вимоги приписами статей 1212 Цивільного кодексу України, позивач посилається на надіслані ним відповідачу лист від 28.04.2017 про відмову від Договору комісії, який також містив вимогу про повернення ним коштів в сумі 1 395 040,00 євро у зв'язку із припиненням Договору комісії (докази її направлення містяться у матеріалах справи).

У відповідь, листом вих. № 1300 від 25.05.2017, відповідач висунув заперечення по суті вимог і зазначив про відсутність у ТОВ з II "БНХ Україна" обов'язку щодо повернення коштів в сумі 1395040,00 євро., оскільки згадані кошти фактично були отримані не ним, а ЗАТ "Білоруська НК".

Отже, до предмету з'ясування обставин у заявленому позивачем спорі є встановлення наявності підстав для стягнення коштів з ТОВ з II "БНХ Україна" саме на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, як таких, що утримуються ним за відсутності правових підстав для цього, тобто за умови розірвання договору та припинення зобов'язань за ним, що вочевидь виходить за межі регулювання арбітражного застереження, вміщеного сторонами у пункті 8.2 договору комісії, оскільки, як встановлено судами предметом арбітражної угоди, викладеної у пункті 8.2 договору комісії є лише спори, які виникають у зв'язку із виконанням Договору комісії, а не його розірванням.

Приписами статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як обґрунтовано зауважено апеляційним судом, підставою заявленого позову є не факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором комісії (як в спорі, який розглядався МКАС при ТПП України в арбітражному провадженні у справі АС №618у/2014), а факт розірвання останнього та виникнення у зв'язку з цим недоговірних зобов'язань (підстава, на якій було здійснено платіж, - договір комісії, відпала у зв'язку із його розірванням).

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що даний спір не є спором про виконання умов Договору комісії і виходить за межі арбітражної угоди, оскільки до предмету арбітражної угоди, яка міститься в Договорі комісії, сторони не віднесли спори, що витікають із недоговірних зобов'язань, тобто таких, що виникають поза межами договору.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Оскільки, як встановлено судами, арбітражним застереженням, викладеним сторонами у пункті 8.2 договору, сторони погодили направлення до третейського суду лише тих спорів, що виникають при виконанні договору комісії, а не взагалі будь-яких спорів, з огляду на встановлені апеляційним судом обставини наявності між сторонами спору у справі, що переглядається, який не стосується безпосередньо виконання чи невиконання зобов'язань, взятих на себе сторонами за договором комісії від 01.10.2013 №01/10/2013, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що згадане арбітражне застереження не може бути виконане у межах заявленого позивачем спору, що унеможливлює припинення провадження у справі з посиланням на пункт 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтованими також визнаються колегією суддів Вищого господарського суду України висновки апеляційного суду щодо безпідставності припинення місцевим судом провадження у справі з посиланням на пункт 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, яким унормовано обов'язковість припинення провадження у справі у зв'язку наявністю рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Так, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 28.08.2015 Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України прийнято постанову про припинення арбітражного розгляду у справі АС №618у/2014 за позовом Компанії "EASTMOND SALES LLP" до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" про стягнення 1 558 213,62 євро, з яких 1 395 040,00 євро заборгованості за договором комісії № 01/10/2013 від 01.10.2013, 8 137,73 євро 3% річних та 155 035,89 євро збитків у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог.

Як встановлено судами, у вказаному арбітражному провадженні було подано позов про стягнення вказаних коштів як збитків, завданих неналежним виконання умов договору комісії, що підтверджується змістом відповідної позовної заяви, копія якої міститься у матеріалах справи. Таким чином, як мотивовано зауважено апеляційним судом, постановою Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ) від 28.08.2015 не було вирішено господарський спір по суті, а сам спір між сторонами в арбітражному провадженні АС №618у/2014 був спором з інших підстав, що виключає можливість припинення провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з висновками апеляційного господарського суду стосовно того, що Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ) не є третейським судом, зробленим з посиланням на частину 4 статті 1 Закону України "Про третейські суди". Дійсно, положення наведеного закону не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж, однак, це не спростовує тієї обставини, що Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України є третейським судом, що також підтверджується пунктом 1 розділу І "Загальні положення" Регламенту МКАС при ТПП України.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ЗАТ "Білоруська НК" стосовно неправильного застосування апеляційним судом статті 1025 Цивільного кодексу України, пунктів 1, 2, 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України та ТОВ з ІІ "БНХ Україна" про порушення судом апеляційної інстанції частини 4 статті 1 Закону України "Про третейські суди", статтей 2, 7, 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", статей 42, 43, 4, 22, 43, пунктів 1, 2, 5 частини 1 статті 80, статей 99, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України як такі, що не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Враховуючи межі перегляду справи і повноваження касаційної інстанції щодо переоцінки доказів, встановлені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної Закритим акціонерним товариством "Білоруська нафтова компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" постанови апеляційного суду.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 у справі №910/8265/17 слід залишити без змін, а касаційні скарги Закритого акціонерного товариства "Білоруська нафтова компанія" та Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" - без задоволення.

У силу приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд касаційних скарг покладається на скаржників.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Закритого акціонерного товариства "Білоруська нафтова компанія" та Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 у справі №910/8265/17 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 у справі №910/8265/17 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді В.А. Корсак

І.П. Ходаківська