Постанова № 69256676, 27.09.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2017 року № 826/8492/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний союз «Моноліт» доГоловного управління Держгеокадастру у м. Києві Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Самчук К.С.провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний союз «Моноліт» (далі також - позивач або Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом (з урахуванням клопотання про зміну позовних вимог у зв'язку з допущенням технічної помилки) до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (далі також - відповідач-1 або ГУ Держгеокадастру у м. Києві), державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Самчук К.С. (далі також - відповідач-2 або Реєстратор), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Самчук К.С. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 29.06.2017 № РВ-8000083822017.

2. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:88:061:0073 щодо зміни виду використання з «для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-офісного комплексу з об'єктами розважального призначення, з вбудованими та прибудованими приміщеннями господарського призначення, з надземним та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель» на вид використання «будівництво, експлуатація та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне рішення прийнято відповідачем-2 з порушенням чинного законодавства, оскілки зміна виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель не потребує розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, отже таке рішення порушує права позивача як власника земельної ділянки щодо вільного володіння та користування належним йому майном, гарантовані Конституцією України та іншими актами законодавства, відповідно є протиправним та підлягає скасуванню, внаслідок чого відповідач-1 має вчинити певні дії.

Відповідачі проти позову заперечили, просили суд відмовити в його задоволенні, вважаючи спірне рішення таким, що прийняте виключно на підставі норм чинного законодавства, а саме статей 20, 96 Земельного кодексу України та статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», оскільки в даному випадку вбачається зміна позивачем цільового призначення земельної ділянки, що може бути здійснено лише за проектом землеустрою щодо їх відведення. Крім того, відповідачі зазначили, що позовні вимоги в частині зобов'язання вчинити дії, є втручанням в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, що є неприпустимим.

Відповідачі явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів.

Керуючись частиною четвертою статті 122 та частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши у порядку письмового провадження подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є власником земельної ділянки площею 4,3291 га., розташованої на вул. Дегтярівській, 17-19 у Шевченківському районі міста Києва, кадастровий номер: 8000000000:88:061:0073 (далі також - земельна ділянка); цільове призначення земельної ділянки - будівництво, експлуатація та обслуговування адміністративно-офісного комплексу з об'єктами розважального призначення, з вбудованими і прибудованими приміщеннями господарського призначення, з наземним та підземним паркінгами зі знесенням існуючих будівель, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 219758 від 11.02.2010.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08.06.2017 № НВ-8000562212017 цільове призначення земельної ділянки - іншої комерційної діяльності; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-офісного комплексу з об'єктами розважального призначення, з вбудованими і прибудованими приміщеннями господарського призначення, з наземним та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель.

За твердженнями позивача, які не заперечуються і не спростовуються відповідачами належними та допустимими доказами, рішенням Київської міської ради від 08.10.2009 № 370/2439 «Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельний союз «Моноліт» для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-офісного комплексу з об'єктами розважального призначення, з вбудованими і прибудованими приміщеннями господарського призначення, з наземним та підземним паркінгами зі збереженням існуючих будівель на вул. Дегтярівській, 17-19 у Шевченківському районі м. Києва» затверджено містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, адміністративно-офісного і торговельного комплексу на вул. Дегтярівській, 17-19 у Шевченківському районі м. Києва.

З метою зміни виду використання земельної ділянки, позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у м. Києві зі заявою від 26.06.2017 (реєстраційний номер ЗВ-8000622492017) про зміну виду використання земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0073 з «для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-офісного комплексу з об'єктами розважального призначення, з вбудованими та прибудованими приміщеннями господарського призначення, з надземним та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель» на вид використання «будівництво, експлуатація та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом».

За результатом розгляду вищезазначеної заяви Реєстратором прийнято рішення від 29.06.2017 № РВ-8000083822017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме: відповідно заявленій ініціативі щодо зміни виду використання передбачається зміна цільового призначення земельної ділянки, що згідно з п.6 ч.3 ст.21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» здійснюється на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Вважаючи таке рішення Реєстратора протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про його скасування та, як наслідок, зобов'язання відповідача-1 вчинити певній дії.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України закріплено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до частини другої статті 8, частини четвертої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно з положеннями статті 1 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі також - Кодекс), земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Згідно з частиною четвертою статті 373, частиною першою та третьою статті 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Таким чином, власник земельної ділянки має право використовувати належну йому земельну ділянку на власний розсуд, у тому числі здійснювати її забудову, виключно в межах цільового призначення такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту б) частини першої статті 19 Кодексу, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі житлової та громадської забудови.

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування (частина перша статті 38 Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 20 Кодексу, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок (частина третя статті 20 Кодексу).

Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, зміна цільового призначення земельної ділянки передбачає зміну категорії земель, зміна ж використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не має наслідком зміну цільового призначення.

Відповідно до частини п'ятої статті 20 Кодексу, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Таким чином, зміна виду використання земельної ділянки в межах певної категорії за цільовим призначенням, зокрема, в межах категорії земель житлової та громадської забудови не призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 до видів земель житлової та громадської забудови належать землі, окрім іншого: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови; для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку).

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру установлює Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI (далі також - Закон).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно з положеннями статті 5 Закону, ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом, зокрема: внесення відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру.

Статтею 20 Закону встановлено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними; внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.

Відповідно до пункту б) частини другої статті 21 Закону, відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, зокрема, на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони).

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку, яка є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку, зокрема, цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) (частина перші статті 24, частина перші статті 25 Закону).

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 26 Закону, зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом.

Для внесення змін до відомостей Поземельної книги щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) заявник подає до органу, який здійснює ведення Поземельної книги:

заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

оригінали документації із землеустрою, технічної документації з оцінки земель, які згідно з цим Законом є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, що згідно з цим Законом не потребує розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки);

документацію із землеустрою, на підставі якої вносяться зміни до відомостей Державного земельного кадастру, у формі електронного документа (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Відмова у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку надається у разі, якщо: земельна ділянка розташована на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; із заявою звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам законодавства; заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги (частина шоста статті 26 Закону).

Згідно з пунктом 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі також - Порядок) ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та цього Порядку. Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України «Про Державний земельний кадастр» (пункт 67 Порядку).

Внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку, зазначених у пункті 24 цього Порядку, здійснюється шляхом внесення таких відомостей до відповідної Поземельної книги (пункт 116 Порядку).

Відповідно до пункту 118 Порядку, внесення до Поземельної книги відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку (крім випадків, зазначених у пункті 119 цього Порядку) здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до документації, що є підставою для внесення відповідних відомостей (змін до них) (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Згідно з пунктом 121 Порядку, для внесення до відомостей про земельну ділянку змін щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) Державному кадастровому реєстраторові подаються: 1) заява за формою згідно з додатком 12; 2) оригінал документації із землеустрою або оцінки земель, яка є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах земель певної категорії); 3) електронний документ (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається, для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну виду використання земельної ділянки в межах земель певної категорії, власником чи користувачем земельної ділянки до відповідного територіального органу Держгеокадастру необхідно подати лише заяву встановленого зразка. Подання будь-яких інших документів Закон та Порядок не вимагає.

Враховуючи наведені норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач фактично вирішив змінити вид використання належної йому на праві приватної власності земельної ділянки з «для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-офісного комплексу з об'єктами розважального призначення, з вбудованими та прибудованими приміщеннями господарського призначення, з надземним та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель» на вид використання «будівництво, експлуатація та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом» в межах категорії - землі житлової та громадської забудови. Тобто, позивач звертався зі заявою про внесення змін щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель без зміни цільового призначення земельної ділянки.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що оскільки у спірних правовідносинах має місце лише зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель без зміни її цільового призначення, що в силу положення статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пункту 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, не потребує розробки відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у відповідача-2 були відсутні правові підстави для прийняття спірного рішення від 29.06.2017 № РВ-8000083822017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, отже таке рішення є протиправним та, відповідно, підлягає скасуванню.

Разом з тим, згідно з положеннями пунктів 1-2 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може, зокрема, визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язати відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-I, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Беручи до уваги, що відповідач-1 наділений повноваженнями щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну виду використання земельної ділянки в межах земель певної категорії, такі повноваження можна вважати дискреційними, однак в такому випадку необхідно враховувати положення обов'язкової до застосування судової практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24.03.1988, в якому зазначено, що Закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання держави.

На підставі викладеного необхідно зазначити, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна дія чи бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.

Таким чином, враховуючи встановлену судом відсутність правових підстав для прийняття спірного рішення від 29.06.2017 № РВ-8000083822017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, тобто його протиправність, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача-1 внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:88:061:0073 щодо зміни виду використання з «для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-офісного комплексу з об'єктами розважального призначення, з вбудованими та прибудованими приміщеннями господарського призначення, з надземним та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель» на вид використання «будівництво, експлуатація та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом» є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому, втручання в даному випадку у дискреційні повноваження відповідача-1, як суб'єкта владних повноважень, є виправданим, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права, враховуючи, що у межах спірних правовідносин відповідачами не доведено існування підстав для відмови позивачу у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Аналогічна правова позиція закріплена судовою практикою, зокрема, в адміністративних справах № 826/5596/16, № 826/17719/16, № 826/17718/16.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується, зокрема, принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У свою чергу, відповідачами належним чином не виконаний обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний союз «Моноліт» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Самчук К.С. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 29.06.2017 № РВ-8000083822017.

3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:88:061:0073 щодо зміни виду використання з «для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-офісного комплексу з об'єктами розважального призначення, з вбудованими та прибудованими приміщеннями господарського призначення, з надземним та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель» на вид використання «будівництво, експлуатація та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом».

4. Стягнути судові витрати в сумі 3200,00 грн. (три тисячі двісті гривень 00 копійок) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний союз «Моноліт» шляхом їх безспірного списання з рахунків Головного управління Держгеокадастру у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович