Рішення № 69256666, 26.09.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 вересня 2017 р. Справа №903/602/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТАФАРМ"

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 14607,51 грн.

Суддя Шум М.С.

представники сторін:

від позивача: Стернійчук І.В., довіреність №112 від 01.09.2017р.

від відповідача: н/з

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕТАФАРМ" звернулось до суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 14388,88 грн..

18.09.2017р. від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

25.09.2017р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій просять стягнути з відповідача 14607,51 грн. заборгованості, з них 9990,05 грн. - основний борг, 4617,46 - пеня(додано розрахунок).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, вимоги просив задоволити із врахуванням поданих збільшень.

Суд розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог, в порядку ст.22 ГПК України, приймає її та у зв'язку із чим розгляд справи вирішується з врахуванням останньої та нової ціни позову.

З урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

06.03.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕТАФАРМ" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було підписано договір №123-В/15(далі - Договір).

Згідно п.1.1 Договору, постачальник зобов'язується передати покупцеві, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар в терміни, визначені цим Договором. Асортимент, одиниця виміру і вартість товару, що постачається за даною угодою, визначається видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п.2.3 Договору, покупець здійснює оплату поставлених товарів протягом 14 календарних днів з дня поставки товару в гривнях у формі готівкового або без готівкового розрахунку на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання умов Договору позивач здійснював поставки товару відповідачу, що стверджується видатковими накладними наявними в матеріалах справи(а.с.18-22).

Проте, в порушення умов, визначених у п.4.1 договору постачання, покупцем не в повному обсязі проведено оплату отриманого товару.

На день звернення з позовом до суду, відповідачем не оплачено товар на загальну суму 9990,05 грн.(згідно по дано позивачем розрахунку заборгованості - а.с.61).

Позивач звертався відповідача з претензією про сплату боргу(а.с.24-27), проте отання залишена без відповіді та виконання.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Контррозрахунку заборгованості відповідачем суду не надано.

В даному випадку, відносини між позивачем та відповідачем носять договірний характер, укладений між останніми Договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 9990,05 грн. належним чином доведений та документально підтверджений, суд приходить висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підставними.

Щодо стягнення з відповідача 4617,46 грн. - пені, суд зазначає таке.

Згідно п.3.4 Договору, в разі протермінування оплати товару постачальник в односторонньому порядку нараховує на суму боргу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день протермінування оплати товару, що постачається за даною угодою..

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити неустойку (пеню).

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд проаналізувавши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 4617,46 грн. проведений по кожній накладній окремо, вважає за необхідне зазначити, що у кожному із випадків пеня нарахована у строки понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, провівши власний перерахунок пені, прийшов висновку, що остання підставна в сумі 1981,91 грн., в решті вимоги про стягнення пені в сумі 2635,55 грн., слід відмовити через безпідставність.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.49 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення позивача та відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1311,32 грн. судового збору, в іншій частині(288,68 грн.) сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Слід зазначити, що суд брав до уваги сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1600 грн.(відповідно до вимог підпункту 1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»)

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(45244, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТАФАРМ"(79069, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 313, код ЄДРПОУ 37443639) 11971,96 грн., з них 9990,05 грн. - основна заборгованість, 1981,91 грн. - пеня та 1311,32 грн. витрат позивача по оплаті судового збору.

3. В стягненні 2635,55 грн. пені - відмовити.

Повний текст рішення складено

02.10.2017

Суддя М. С. Шум