Постанова № 69256543, 25.09.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 вересня 2017 року № 826/9117/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Келеберди В.І., суддів Федорчука А.Б., Качура І.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроволодар" до Міністерства юстиції України, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевич Є.В. провизнання протиправним та скасування наказу №2221/5 від 12.07.2017 року, зобов'язання вчинити певні дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агроволодар» (далі також - позивач, ТОВ «Агроволодар») до Міністерства юстиції України (далі також - відповідач, Мін'юст), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевич Євген Володимирович (далі також - третя особа, приватний нотаріус), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Мін'юсту від 12 липня 2017 року №2221/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» (далі також - оскаржуваний наказ);

- зобов'язати Мін'юст поновити рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які скасовані оскаржуваним наказом щодо ТОВ «Агроволодар» (код ЄДРПОУ 40419480), і які були прийняті державним реєстратором - приватним нотаріусом, а саме від 21 грудня 2016 року № 33081227, від 23 серпня 2016 року № 31073030, від 07 серпня 2016 року № 30819673 та № 30819828, від 22 липня 2016 року № 30588068, від 27 липня 2016 року № 30666540 та № 30658588, від 22 серпня 2016 року № 31052408, від 28 липня 2016 року № 30687103 та № 30680309.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було прийнято оскаржуваний наказ, який суперечить нормам чинного законодавства України з підстав зазначених у позові, а відтак такий наказ має бути визнано протиправним та скасовано.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Мін'юст в своїх запереченнях просив суд в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Агроволодар» повністю відмовити, оскільки при прийнятті оскаржуваного наказу діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений положеннями законодавства України.

Під час розгляду справи представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні третя особа зазначила, що під час проведення держаної реєстрації прав та їх обтяжень щодо ТОВ «Агроволодар», які мали місце в 2016 році, ним не було допущено порушень норм Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майне та їх обтяжень».

Відповідно до вимог ч. 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З огляду на зазначене, оскільки представниками сторін були заявлені відповідні клопотання, враховуючи положення статті 122 КАС України, суд, дослідивши матеріали справи, перейшов до розгляду справи в подальшому у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, впродовж липня-вересня 2016 року між громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, які є власниками земельних ділянок згідно державних актів на право приватної власності на землю (за договорами - орендодавці) та ТОВ «Агроволодар» (за договорами - орендар) було укладено ряд договорів оренди землі, згідно умов яких, зокрема, орендодавці надають, а орендар приймає в строкове платне користування/оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Личківської сільської ради в Магдалинівському районі Дніпропетровської області.

Приватним нотаріусом було зареєстровано зазначені вище договори оренди земельних ділянок, про що на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексні номера 33081227 від 21 грудня 2016 року, 31073030 від 23 серпня 2016 року, 30819673 від 07 серпня 2016 року, 30588068 від 22 липня 2016 року, 30666540 від 27 липня 2016 року, 31052408 від 22 серпня 2016 року, 30687103 від 28 липня 2016 року, 30680309 від 28 липня 2016 року, 30605657 від 24 липня 2016 року, 30819828 від 07 серпня 2016 року, 30574397 від 21 липня 2016 року, 30605685 від 24 липня 2017 року, 30658588 від 27 липня 2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено записи про інше речове право 1841969, 1609820, 1585165, 15612262, 15669594, 16098014, 15706353, 15695162, 15658809, 15861409, 15589990, 15659084, 15669525 - право оренди земельних ділянок, орендар: ТОВ «Агроволодар».

ТОВ «Управлінське товариство «УЛФ», якому належить 99% в статутному капіталі ТОВ Агрофірма «Олімпекс Агро» звернулося до Мін'юсту із скаргою (вих. № 06-07/17-2 від 06 липня 2017 року), в якій скаржник просив скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса про державну реєстрації прав та їх обтяжень: індексний номер 33081227 від 21 грудня 2016 року; індексний номер 31073030 від 23 серпня 2016 року; індексний номер 30819673 від 07 серпня 2016 року; індексний номер 30588068 від 22 липня 2017 року; індексний номер 30666540 від 27 липня 2016 року; індексний номер 31052408 від 22 серпня 2016 року; індексний номер 30687103 від 28 липня 2016 року; індексний номер 30680309 від 28 липня 2016 року; індексний номер 30605657 від 24 липня 2016 року; індексний номер 30605657 від 24 липня 2016 року; індексний номер 30819828 від 07 серпня 2016 року; індексний номер 30574397 від 21 липня 2017 року; індексний номер 30605685 від 24 липня 2017 року; індексний номер 30658588 від 27 липня 2016 року.

Вказана скарга була мотивована тим, земельні ділянки, які є предметами договорів оренди землі, укладеними між зазначеними вище громадянами-власниками земельних ділянок та ТОВ «Агроволодар», використовуються ТОВ Агрофірма «Олімпекс Агро» на підставі договорів оренди земельних ділянок, які були заключні в 2005, 2006 та 2010 роках, та станом на дату звернення до відповідача із скаргою не є розірваними, чи такими, що визнані судом недійсними.

Договори оренди земельних ділянок, укладені між фізичними особами - власниками земельних ділянок і ТОВ Агрофірма «Олімпекс Агро» були зареєстровані у Магдалинівському відділі Дніпропетровської філії центру Державного земельного кадастру.

Таким чином, на думку заявника, приватним нотаріусом допущено подвійну реєстрацію прав оренди на одні й ті самі земельні ділянки, оскільки третьою особою в порушення норм чинного законодавства не було перевірено наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав, що виникли до 01 січня 2013 року.

Оскаржуваним наказом частково задоволено скаргу ТОВ «Управлінське товариство «УЛФ» від 06 липня 2017 року №06-07/17-2, внаслідок чого скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 грудня 2016 року № 33081227, від 23 серпня 2016 року № 31073030, від 07 серпня 2016 року № 30819673 та № 30819828, від 22 липня 2016 року № 30588068, від 27 липня 2016 року № 30666540 та № 30658588, від 22 серпня 2016 року № 31052408, від 28 липня 2016 року № 30687103 та № 30680309; тимчасово заблоковано доступ приватного нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці.

Вказаний наказ був прийнятий відповідачем на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 11 липня 2017 року.

Незгода з оскаржуваним наказом відповідача обумовила позивача на звернення до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти зазначені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно положень статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі також - Закон).

Так, згідно п. 1 ч. 1 статті 2 Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень ч. 1 статті 10 Закону, державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації (п. 1 ч. 3 статті 10 Закону).

Згідно п. 2 ч. 3 статті 10 Закону, державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 статті 10 Закону, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Частиною 1 статті 10 Закону встановлено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Положеннями ч. 1 та 2 статті 18 Закону передбачено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно ч. 1 статті 24 Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відповідно до ч. 1 статті 37 Закону, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно положень ч. 2 статті 37 Закону, Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Частиною 6 статті 37 Закону встановлено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України.

З наявного в матеріалах справи висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі також - Комісія) від 11 липня 2017 року, складеного за результатами розгляду скарги ТОВ «Управлінське товариство «УЛФ» від 06 липня 2017 року №06-07/17-2, зареєстрованої в Мін'юсті 07 липня 2017 року за № 20149-0-33-17, вбачається, що Комісія прийшла до висновку про те, що державну реєстрацію права оренди ТОВ «Агроволодар» на земельній ділянки здійснено з порушенням норм законодавства у сфері державної реєстрації прав, оскільки приватним нотаріусом не встановлено факт відсутності або наявності вже зареєстрованих прав оренди землі, що виникли до 01 січня 2013 року, а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Даний висновок Комісії ґрунтується на тому, що третьою особою було порушено вимоги п. 3 ч. 1 статті 10 та статті 18 Закону, що призвело до державної реєстрації права оренди земельних ділянок, які перебувають в оренді ТОВ Агрофірма «Олімпекс Агро» згідно з чинними договорами оренди, за ТОВ «Агроволодар».

Суд не погоджується з такими висновками Комісії, на підставі яких прийнято оскаржуваний наказ, з огляду на наступне.

Як вже було зазначено вище, згідно п. 3 ч. 1 статті 10 Закону, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Агроволодар» набув право користування земельними ділянками з моменту державної реєстрації цих прав, яка відбулась в 2016 році внаслідок укладення з фізичними особами - власниками земельних ділянок відповідних договорів, датованих липнем, серпнем та вереснем 2016 року.

Оскільки право користування земельними ділянками у позивача виникло після 01 січня 2013 року, у державного реєстратора був відсутній обов'язок запитувати від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, що свідчить про відсутність з боку третьої особи порушень законодавства у сфері державної реєстрації прав.

Більш того, згідно п. 3 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі також - Порядок), розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Відповідно до п. 7 Порядку, у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Пунктами 9-10 Порядку передбачено, що під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах що додаються до скарги).

Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду (п. 11 Порядку).

Згідно п. 12 Порядку, за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Так, з висновку Комісії від 11 липня 2017 року вбачається, що скарга ТОВ «Управлінське товариство «УЛФ» була зареєстрована в Мін'юсті 07 липня 2017 року за № 20149-0-33-17.

На другому аркуші висновку Комісії зазначено про те, що 20 лютого 2017 року при отримані інформаційної довідки з Державного реєстру прав та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ТОВ «УТ «УТЛ» стало відомо, що приватним нотаріусом Рудкевичем Є.В. на земельні ділянки, які перебувають в оренді ТОВ АФ «Олімпекс-Агро», були зареєстровані права оренди за ТОВ «Агроволодар».

Згідно ч. 3 статті 37 Закону, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Враховуючи те, що скаржник дізнався про порушення своїх прав 20 лютого 2017 року, а скарга була зареєстрована лише 07 липня 2017 року, ТОВ «Управлінське товариство «УЛФ» звернулося до відповідача поза межами строку, встановленого чинним законодавством.

Проте, відповідачем, всупереч встановленим в п. 7 Порядку нормам, не було прийнято мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Суд звертає увагу, що ТОВ «Управлінське товариство «УЛФ» в скарзі зазначило, що нібито керівник ТОВ «Агрофірма «Олімпекс-Агро» дізнався про оскаржувані рішення державного реєстратора 22 травня 2017 року від представників ТОВ «Агроволодар», які вимагали передачі їм у користування земельні ділянки.

Відтак, на думку відповідача, скаржником не було порушено строків звернення зі скаргою.

Проте, судом не приймаються зазначені вище твердження, виходячи з того, що це суперечить викладеному вище.

Згідно п. 2 ч. 1 статті 2 Закону, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є відкритою та загальнодоступною.

Для фізичних та юридичних осіб інформація за об'єктом нерухомого майна та суб'єктом речового права надається в електронній формі через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України (https://minjust.gov.ua) за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи або в паперовій формі державним реєстратором.

З урахуванням того, що висновком Комісії встановлено отримання ТОВ «Управлінське товариство «УЛФ» 20 лютого 2017 року інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, саме з цієї дати починається перебіг часу на звернення до Мінюсту із скаргою.

Окрім цього, під час розгляду справи судом було встановлено, що суб'єктом владних повноважень було допущено порушення п. 9, 10, 11 Порядку.

В матеріалах справи містяться копії листів від 07 липня 2017 року № 2/20149-0-33-17/19К адресовані приватному нотаріусу і позивачу, в яких відповідач повідомляє про надходження до Мін'юсту скарги ТОВ «Управлінське товариство «УЛФ» від 06 липня 2017 року № 06-07/17-2 та зазначає, що повідомлення про дату, час та місце розгляду скарги Комісією буде опубліковано в підрозділі «Засідання Комісії» розділу «Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації» рубрики «Послуги» на сайті Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України (http://minjust.gov.ua.ddr) за посиланням з офіційного сайту Мін'юсту (https://minjust.gov.ua/).

Відповідно до відомостей з сайту Мін'юсту, розділу Оголошення про засідання Комісії 11 липня 2017 року вбачається наявність наступної інформації: « 4. Скарга директора товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінське товариство «УЛФ» від 06.07.2017 № 06-07/17-2, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.07.2017 за № 20149-0-33-17. (Тип об'єкта нерухомого майна: земельні ділянки; Адреса: Дніпропетровська обл., Магдалинівського рай., Личківська сільська рада)».

Водночас, з даного Інтернет-ресурсу неможливо встановити дату, коли було зроблено оголошення, відповідно, вказане посилання не є належним та допустимим доказом своєчасного повідомлення осіб, запрошених до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду такої скарги.

Також, з додатків до листа Мін'юсту від 07 липня 2017 року № 2/20149-0-33-17/19К вбачається, що позивачу та третій особі направлялась копія скарги на 6 аркушах в одному примірнику, у той час як положення п. 11 Порядку передбачають обов'язок направлення копії скарги та доданих до неї документів особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті.

Враховуючи те, що до скарги було додано 43 документа, суб'єктом владних повноважень було порушено п. 11 Порядку в частині не направлення таких додатків.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів направлення/вручення ТОВ «Агроволодар» та приватному нотаріусу листів Мін'юсту від 07 липня 2017 року № 2/20149-0-33-17/19К.

Суд не погоджується із твердженнями відповідача про те, що формальні порушення процедурного характеру не може бути підставою для скасування оскаржуваного наказу, з огляду на те, що виконання норм Порядку та Закону є не правом, а прямим обов'язком Мінюсту.

Виходячи з системного аналізу вказаних правових норм, обставин справи, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Мін'юсту прийнято в порушення норм чинного законодавства з підстав зазначених вище, а відтак воно підлягає скасуванню.

Враховуючи встановлену судом протиправність оскаржуваного наказу, з метою захисту прав позивача, суд вважає необхідним задовольнити похідну позовну вимогу товариства щодо зобов'язання відповідача поновити рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які скасовані оскаржуваним наказом щодо ТОВ «Агроволодар» (код ЄДРПОУ 40419480), і які були прийняті державним реєстратором - приватним нотаріусом, а саме від 21 грудня 2016 року № 33081227, від 23 серпня 2016 року № 31073030, від 07 серпня 2016 року № 30819673 та № 30819828, від 22 липня 2016 року № 30588068, від 27 липня 2016 року № 30666540 та № 30658588, від 22 серпня 2016 року № 31052408, від 28 липня 2016 року № 30687103 та № 30680309.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 200, 00 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агроволодар» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 12 липня 2017 року №2221/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».

Зобов'язати Міністерства юстиції України поновити рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які скасовані оскаржуваним наказом щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Агроволодар» (код ЄДРПОУ 40419480), і які були прийняті державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевичем Євгеном Володимировичем, а саме: від 21 грудня 2016 року № 33081227, від 23 серпня 2016 року № 31073030, від 07 серпня 2016 року № 30819673 та № 30819828, від 22 липня 2016 року № 30588068, від 27 липня 2016 року № 30666540 та № 30658588, від 22 серпня 2016 року № 31052408, від 28 липня 2016 року № 30687103 та № 30680309.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агроволодар» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 200, 00 грн. (три тисячі двісті гривень).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя В.І. Келеберда

Суддя А.Б. Федорчук

Суддя І.А. Качур