Постанова № 69256158, 28.09.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

28 вересня 2017 р. справа № 820/3630/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цабеки К.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Суб'єкт владних повноважень, Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про стягнення з відповідача, Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1, коштів у сумі 1288,80 грн.

В обґрунтування заявленої вимоги зазначив, що ФОП не виконав у повному обсязі зобов'язань як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, внаслідок чого утворилась спірна сума боргу. Приписів надісланої на адресу ФОП вимоги платник у добровільному порядку не виконав. Посилаючись на викладені мотиви, позивач просив суд ухвалити рішення про стягнення спірної суми боргу у судовому порядку.

Представник позивача у судове засідання не прибув, хоча був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, але при цьому надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, Фізична особа- підприємець ОСОБА_1, у судове засідання свого представника не направив, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом подання заперечень проти позову не скористався.

Оскільки визначене ч.1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України, а також подане позивачем клопотання про розгляд справи за його відсутності, суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, дійшов висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

За матеріалами справи судом встановлено, що Департаментом реєстрації Харківської міської ради від 10.10.2007р. було проведено державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Саме у правовому статусі фізичної особи - підприємця відповідач подав до тероргану ПФУ заяву про реєстрацію як платника страхових внесків.

11.05.2011р. терорганом ПФУ була видана вимога про сплату боргу №Ф.

Як вбачається зі змісту даного рішення суб'єкта владних повноважень, обов'язком здійснення публічного платежу у порядку ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" був обтяжений платник страхових внесків - ФОП.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що станом на момент виникнення спору правовідносини з приводу справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування були унормовані, насамперед, приписами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З положень ст.ст.11-15 цього закону чітко слідує, що фізичні особи - підприємці та фізичні особи - громадяни є різними платниками внесків.

Спірні правовідносини склались за участі саме платника внесків у формі ФОП.

На виконання імперативних приписів ст.ст.11, 69 КАС України судом були самостійно добуті докази, оцінивши як в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що 27.12.2016р. відповідач як суб'єкт права зі статусом ФОП був припинений.

Водночас з цим, суд зауважує, що норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не містять правових підстав для покладення на одного платника страхових внесків обов'язку виконання зобов'язань іншого платника страхових внесків.

Додатково суд зазначає, що згідно ч.4 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.

З цього випливає, що відповідачем за зобов'язаннями зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування може бути як фізична особа-підприємець, так і громадянин.

Отже, у даному випадку правильним способом реалізації управлінської функції стягнення заборгованості є заявлення терорганом Пенсійного фонду адміністративного позову саме до громадянина, а не до фізичної особи-підприємця.

Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, на те, що матеріали адміністративного позову до громадянина розглядаються судом інакше ніж з вимогою до фізичної особи-підприємця, а саме згідно порядку ч.3, 4 ст.107 КАС України.

Виконання судом положень наведеної норми процесуального закону має принципове юридичне значення в контексті додержання права особи на суд згідно ст.6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод.

З огляду на припинення існування відповідача як учасника суспільно-правових відносин, а відтак, і втрату ним юридичного статусу платника страхових внесків - ФОП, заявлені по справі вимоги належить залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Старосєльцева О.В.