Постанова № 69255845, 02.10.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4154/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Одесаагрогаз» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.08.2017 № 0022871409.

В обґрунтування позовних вимог позивач (далі - Товариство) зазначив, що висновки в акті перевірки від 03.07.2017 № 746/15-32-14-09/13891526, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустимими доказами, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіркою встановлено порушення вимог ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 1068820 грн. Позивач наголошує, що всі первинні документи, на підставі яких формулювалася податкова звітність по господарським операціям із контрагентами, складені з дотриманням вимог законодавства про бухгалтерський облік. При укладанні правочинів із контрагентами, всі необхідні копії документів, що підтверджують статус діючого підприємства (свідоцтва/виписка про державну реєстрацію, довідка статистичного управління, свідоцтво платника ПДВ та ін.) були надані позивачу в повному та достатньому обсязі. Сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договорів та виконали останні в повному обсязі. Висновки перевіряючих про те, що правочини, укладені з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб безпідставні, отже прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

До суду з'явився представник відповідача, який позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити в задоволенні адміністративного позову з підстав, викладених у письмових заперечення проти позову. Згідно письмових заперечень, договори позивача із контрагентами укладалися для формування податкових зобов'язань по операціях з підміни товарів та залучення суб'єктів до схеми формування штучного податкового кредиту. Такого висновку дійшли перевіряючі в результаті аналізу податкової інформації, зокрема відомостей ІС «Податковий блок» - «Архів електронної звітності», з яких вбачається, що контрагенти надавали в оренду позивачу устаткування та постачали товари, якими фактично не володіли. Зважаючи на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що в період з 19.06.2017 по 23.06.2017 Головним управлінням ДФС в Одеській області проведена документальна позапланова виїзна перевірки ТОВ «Об'єднання Одесаагрогаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, за результатами якої складений акт від 03.07.2017 № 746/15-32-14-09/1389130.

Перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого ТОВ «Об'єднання Одесаагрогаз» занижено податок на додану вартість на 1024285 грн. (липень 2015 р. - 92940 грн.; травень 2016 р. - 281674 грн.; жовтень 2016 р. - 158671 грн.; листопад 2016 р. - 491000 грн.).

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.08.2017 № 0022871409, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1068820 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 534410 грн.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

У періоді, що перевірявся, ТОВ «Об'єднання Одесаагрогаз» здійснювало господарські операції з контрагентами-постачальниками ТОВ «Трансстрой Карго», ТОВ «КК Контракт», ТОВ «Мостол», ТОВ «Сілмаш».

Так, між ТОВ «Об'єднання Одесаагрогаз» та ТОВ «Трансстрой Карго» укладено договір поставки № 1803 від 18.03.2016, договори підряду № 2906 від 29.06.2015, № 2206 від 22.06.2015, на підставі яких отримало товар (лічильники газу, протектори, труби, крани газові) та послуги (ізоляція, монтаж внутрішньобудинкових трубопроводів, облаштування підземного проходу) на загальну суму 5576452 грн. (в т.ч. ПДВ 92940,33 грн.) в 2015 р., та 1690044,27 грн. (в т.ч. ПДВ 281674,04 грн.) в 2016 р., про що оформлено видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт.

Також позивачем із ТОВ «КК Контракт» укладено договори оренди обладнання № 14/07-15 від 14.07.2015 щодо оренди пресувального зварювального агрегату з дизельним двигуном, пересувного компресора, установки для ручного дугового зварювання, пересувної електростанції), № 16/07-15 від 16.07.2015 щодо оренди компресорної пересувної установки, виконання яких оформлено актами здачі-прийняття робіт та податкові накладні на загальну суму 267212,27 грн. (в т.ч. ПДВ 44535,38 грн.).

28.09.2016 між ТОВ «Об'єднання Одесаагрогаз» та ТОВ «Мостол» укладено договір поставки товарів № 0928, на підставі якого в 2016 р. постачальником на користь позивача поставлено кран кульовий повнопрохідний, труби сталеві, електроди та ін. на загальну суму 952025,86 грн. (в т.ч. ПДВ 158670,97 грн.).

Крім того, 04.10.2016 між ТОВ «Об'єднання Одесаагрогаз» та ТОВ «Сілмаш» укладено договір поставки, за яким ТОВ «Сілмаш» в 2016 р. поставило на користь позивача товар (шафовий газорегуляторний пункт, труба поліетиленова для подачі горючих газів, пісок, задвижка кульова та ін.) на загальну суму 2945999,06 грн. (в т.ч. ПДВ 490999,84 грн.), про що сторонами складено податкові та видаткові накладні.

По всім вищевказаним правочинам сума податку на додану вартість включено позивачем до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів. В рахунок оплати за товари та послуги ТОВ «Об'єднання Одесаагрогаз» було здійснено перерахування грошових коштів на рахунки контрагентів; дебіторська/кредиторська заборгованість станом на 31.03.2017 по зазначеним операціям відсутня.

Зі змісту акту перевірки від 03.07.2017 № 746/15-32-14-09/13891526 вбачається, що по всіх вищевказаних господарських операціях перевіряючі дійшли висновків про формування всіма контрагентами податкових зобов'язань по операціям з підміни товарів та залучення суб'єктів до схеми формування штучного податкового кредиту.

В основу зазначених висновків фіскального органу покладено податкову інформацію по ТОВ «Трансстрой Карго», ТОВ «КК Контракт», ТОВ «Мостол», ТОВ «Сілмаш», наявну в ІС «Пдатковий блок» - «Архів електронної звітності».

Зокрема, по ТОВ «Трансстрой Карго» перевіряючими враховано узагальнену податкову інформацію ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 14.04.2016 № 955/7/7/14-04-14-12 за липень-грудень 2015 р. з питань проведення фінансово-господарських операцій з покупцями та постачальниками. Так, встановлено факти отримання підприємством у липні 2015 р. податкових накладних наступної номенклатури: стіл обідній, стільці, сумки, рюкзаки, комплект чемоданів з кодами УКТЗЕД від ТОВ «Амос інтернешнл ЛТД» на суму ПДВ 179383 грн.; мішки паперові від ТОВ «Промтех-пак» на суму ПДВ 15427,81 грн.; дизпаливо від ТОВ «Центрлогістік Лімітед» на суму ПДВ 16669,80 грн. Згідно бази даних в липні 2015 р. підприємство виписує податкові накладні з номенклатурою товару, відмінною від попередньо придбаної: цемент, газоблок, кухонне приладдя та ін. на суму ПДВ 36524 грн.; здійснює виконання різноманітних робіт та послуг на суму ПДВ 148930,82 грн. Згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціальноо внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за липень 2015 р., штатна чисельні працівників підприємства 1 особа. За результатами проведеного аналізу по ланцюгу постачання залучення до виконання робіт/послуг субпідрядників не встановлено. Виникає питання реальності надання послуг у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів та зберігання товару. Аналогічний висновок зроблений по періоди - серпень, вересень-грудень 2015 р. За звітний період декларування ПДВ, охоплений узагальненою податковою інформацією, встановлено неправомірне визначення сум податкового кредиту в розмірі 1470251,24 грн., податкових зобов'язань - в розмірі 6298722,28 грн.

Крім того, перевіряючими проаналізовано додаток АМ до податкової декларації з податку на прибуток, в якому на кінець 2015 р. підприємство задекларувало залишок 4-ої групи в сумі 34,37 тис. грн., які придбано протягом 2015 р. Задекларовані ФО 4-ої групи у зазначеній вартості, на думку перевіряючих, не дозволяють проводити будівельно-монтажні роботи. У складі податкового кредиту відсутнє придбання послуг субпідрядних організацій з виконання будівельно-монтажних робіт, а також відсутнє придбання послуг із зберігання ТМЦ та/або оренди складських приміщень, на яких могли б зберігатися ТМЦ. Податкова декларація з податку на прибуток за 2016 р. до ДПІ не подавалась, що не дає змоги дослідити, чи буди на балансі підприємства ОФ (у разі їх наявності, дослідити їх структуру).

Подібний аналіз податкової інформації здійснений перевіряючими також по ТОВ «КК Контракт», ТОВ «Мостол» та ТОВ «Сілмаш», в результаті чого зроблені аналогічні висновки про формування контрагентами податків податкових зобов'язань по операціях з підміни товарів та їх залучення до схеми формування штучного податкового кредиту.

Так, в акті перевірки зазначено, що згідно додатку АМ до податкової декларації з ПДВ за 2015 р., ТОВ «КК Контракт» задекларовано наявність основних засобів 9-ої групи «Інші основні засоби» балансовою вартістю на початок 2015 р. в сумі 13800 грн., на кінець 2015 р. - 12200 грн. Інших основних фондів не задекларовано. Загальна вартість обладнання, переданого в орендне користування згідно укладених із ТОВ «Об'єднання Одесаагрогаз» складає 267212 грн., що не відповідає наявним залишкам ОФ на балансі підприємства. У складі податкового кредиту ТОВ «КК Контракт» відсутнє придбання послуг, товарів, наданих в оренду ТОВ «Об'єднання Одесаагрогаз», а також відсутнж придбання послуг із перевезення та зберігання ТМЦ та оренди складських приміщень, які б могли бути використані під зберігання обладнання.

По ТОВ «Мостол» в акті перевірки зазначено, що податкова декларації з податку на прибуток до ДПІ не подавалася, що не дозволяє визначити, чи були на балансі підприємства основні засоби, які могли б бути якимось чином задіяні у перевезенні та зберіганні ТМЦ. У складі податкового кредиту ТОВ «Мостол» відсутнє придбання послуг із перевезення та зберігання ТМЦ та оренди складських приміщень, які б могли бути використані під зберігання товарів.

По ТОВ «Сілмаш» в акті перевірки вказано, що додаток АМ до податкової декларації з ПДВ підприємством не подавався, що свідчить про відсутність на балансі підприємства основних засобів, які б могли бути використані для перевезення та зберігання ТМЦ. Розрахунок форми 1ДФ поданий лише за ІІІ квартал 2016 р. з показниками відсутності працівників.

На підставі викладеного перевіряючі дійшли висновків про порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на 1024285 грн. (липень 2015 р. - 92940 грн.; травень 2016 р. - 281674 грн.; жовтень 2016 р. - 158671 грн.; листопад 2016 р. - 491000 грн.).

Предметом доказування у цій справі, який пов'язаний із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

В першу чергу, слід зазначити усталену правову позицію про індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, - у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на кредит та витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

В ухвалі від 04.03.2014 № К/9991/27474/12 Вищий адміністративний суд України дійшов правового висновку, що наявність або відсутність виробничих потужностей, транспортних засобів у контрагента не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього і не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін щодо реального настання правових наслідків, обумовлених правочинами.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

У своєму рішенні від 12 січня 2006 року у об'єднаних справах C-354/03, C-355/03 і C-484/03, Оптіджен Лтд. (C-354/03), Фулкрам Електронікс Лтд. (C-355/03) і Бонд Хаус Системс Лтд (C-484/03) проти Комісарів Митного та акцизного управління, на запит про видачу попереднього висновку, що був поданий Канцлерським відділом Високого Суду Англії та Уельсу, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії (Збірка рішень Європейського Суду за 2006 р., с. I-00483), Суд ЄС постановив: «Операції, аналогічні тим, що розглядаються в основному слуханні, що самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2 (1), 4 та (1) Шостої Директиви 77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 р. про гармонізацію законодавства країн - членів ЄС в частині податків з обороту - Загальна система податку на додану вартість: єдина база оподаткування, з урахуванням поправок, внесених Директивою Ради ЄС 95/7/ЄС від 10 квітня 1995 р., де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції, попередньої чи наступної по відношенню до здійснюваної операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Окрім того, 20.06.2017 по справі № 21-1807а16 судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України зроблено висновок, що якщо третій контрагент по ланцюгу постачання має ознаки фіктивності, то це жодним чином не повинно стосуватися платника податку за ланцюгом.

Також, невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податку та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (постанова Верховного Суду України від 27.01.2016 № 21-5333а15).

Поряд із тим, суд зазначає, що за умови правильного оформлення господарської операції, в тому числі первинними документами бухгалтерського обліку, такі поверхові судження не можуть впливати на реальність конкретної операції, нівелюючи її наслідки, які фактично настали і це підтверджено належними доказами. В даному випадку виконані роботи та поставлені товари прийняті позивачем. При цьому відповідачем фактично не заперечується, що відповідні роботи дійсності були виконані, а товари - поставлені. Крім того, податковим органом не здійснено будь-яких зауважень щодо дослідженої в ході контрольного заходу первинної документації, на підставі якої формувалася податкова звітність позивача. Фактично висновки про порушення позивачем податкового законодавства побудовані на основі припущень перевіряючих, які не обґрунтовані жодним належним та допустимим доказом.

При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України ЄСПЛ відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

В даному випадку суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не спростовано доводів сторони позивача та не обґрунтовано правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Зокрема, відповідач навів ідентичні за формою та змістом аргументи, які викладені в акті перевірки від 03.07.2017 № 746/15-32-14-09/13891526, пославшись на податкову інформацію. Втім, така податкова інформація в ході здійснення перевірки співробітниками податкового управління не перевірялася.

Перевіряючі жодним чином не обґрунтували мотиви неврахування первинних документів. При цьому в ході перевірки не було встановлено, що відомості у документах є неповними, недостовірними або суперечливими, що в свою чергу могло б свідчити про нікчемність правочину.

Також суд критично оцінює посилання податкового органу на досудові розслідування у кримінальних провадженнях № 2201616000000407 від 15.12.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364 ч.2, ст. 205 ч. 2, ст. 212 ч.1 КК України; № 32017160000000064 від 04.08.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, в ході яких слідчими суддями надано тимчасовий доступ до речей та документів низки підприємств, у т.ч. ТОВ «Трансстрой Карго».

Так, за правовою позицією Вищого адміністративного суду України справи К/800/5507/15, К/800/17175/14, К/800/331/90/14, К/9991/381141/12) за формально правильного оформлення господарської операції, в тому числі первинними документами бухгалтерського обліку, сам факт фіктивності контрагента може не впливати на реальність конкретної операції, нівелюючи її наслідки, які фактично настали і це підтверджено належними доказами.

Вищий адміністративний суд України зазначає у своїх рішеннях, що судам належить з'ясовувати чи стосується кримінальна справа, на яку посилається податковий орган, безпосередньо обставин щодо господарських відносин між суб'єктом господарювання з ознаками фіктивності та його контрагентом та чи досліджувалися в межах кримінальної справи господарські операції, здійснені з фіктивним суб'єктом господарювання.

В даному випадку, в ході кримінальних проваджень встановлено факти створення та придбання невстановленими особами низки підприємств, діяльність яких містить ознаки фіктивності, які використовуються для вчинення фіктивних правочинів та проведення так званих «безтоварних операцій», через які здійснюється укладання безтоварних договорів про постачання товарів та надання послуг, на підставі яких підприємствами різних форм власності реального сектору економіки перераховують грошові кошти на рахунки суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності з метою подальшого їх переведення в готівку в різних банківських установах та повернення «замовникам» за вирахуванням раніше обумовленого відсотка. Невстановлені особи, які виступають власниками фіктивних підприємств, здійснюють легалізацію (відмивання) грошових доходів, одержаних внаслідок суспільно небезпечного діяння, які є результатом фіктивного підприємництва, шляхом повернення фінансових оборудок з безготівковими коштами без фактичного здійснення будь-яких господарських операцій (постачання товарів, надання послуг, виконання робіт тощо).

Слід зазначити, що встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно фізичної особи обставини не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі за участю інших юридичних осіб без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами, а надані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку в сукупності з іншими доказами (супровідні та інші документи, що свідчать про поетапність та послідовність надання послуг) можуть бути достатніми доказами фактичного виконання господарських операцій.

Втім, будь-яких вироків відносно посадових осіб контрагентів позивача податковим органом не надано та судом їх існування не встановлено. Суд також вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаній у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені податковим органом аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, 01.09.2015 набрав чинності Закон України № 655-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків», яким заборонено контролюючим органам використовувати акт перевірки в якості підстави для висновків відносно взаємовідносин з контрагентами підприємства, в тому числі відпрацьовувати в інформаційних базах контролюючих органів, у випадку якщо податкове повідомлення-рішення не приймалося по результатам перевірки.

Суд також враховує висновок Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладений у постанові № 21-511а14 від 9 грудня 2014 р., про те, що висновки, викладені у акті, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу.

Всі складені між ТОВ «Об'єднання Одесаагрогаз» та його контрагентами документи на виконання договорів за своїми формою та змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зобов'язання сторонами виконані з дотриманням вимог цивільного законодавства. На час виникнення спірних правовідносин ТОВ «Трансстрой Карго», ТОВ «КК Контракт», ТОВ «Мостол», ТОВ «Сілмаш» перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також знаходилися на податковому обліку в органах податкової служби. При цьому законодавство не вимагало від платника податків перевіряти законність державної реєстрації, ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів.

Вирішуючи спір, суд враховує, що первинна документація містить достовірну і несуперечливу інформацію. Натомість позиція відповідача щодо «удаваності правочинів» спростовується дослідженими в ході судового розгляду первинними документами, які підтверджують фактичне виконання робіт та поставку товарів. Перевіряючим не надано оцінки фактам, що надане в оренду позивачу обладнання, поставлені товарі і надані послуги обумовлені виробничою необхідністю, а також направлені на організацію виробничого процесу та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та товар (роботи, послуги) на постачався в ході перевірки не встановлені.

Натомість, в акті перевірки присутні висновки, які побудовані на підставі припущень співробітників податкового органу. Сумніви перевіряючих, які при цьому безпідставно ігнорують надані Товариством первинні документи, самі по собі не можуть бути покладні в основу заперечення реальності господарських операцій, адже судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Вищий адміністративний суд України неодноразово зазначив у своїх рішеннях, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Отже, враховуючи, що всі документи в сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності Товариства (матеріали справи містять договори, видаткові накладні, рахунки-фактури, ТТН), а також враховуючи висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, щодо завищення позивачем податкового кредиту, які фактично обґрунтовано лише відсутністю у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності та несвоєчасне звітування, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст.7 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Одесаагрогаз» про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.2017 № 0022871409 обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.

Також, беручи до уваги сплачений позивачем згідно платіжного доручення № 4605 від 08.08.2017 судовий збір в розмірі 24048,45 грн., позивачу у відповідності до ч.1 ст.94, ч.1 ст.98 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС в Одеській області, судові витрати розмірі 24048,45 грн.

Керуючись ст.ст. 128, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Одесаагрогаз» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 01.08.2017 № 0022871409.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС (39398646) в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Одесаагрогаз» (13891526) судовий збір у розмірі 24048,45 грн.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя І.В. Завальнюк