Ухвала суду № 69255793, 28.09.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4085/17

УХВАЛА

28 вересня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

за участю секретаря Станкової О.Ф.

в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Державного підприємства «Сервісний центр в Одеській області» про стягнення 29456,90 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Державного підприємства «Сервісний центр в Одеській області» про стягнення 29456,90 грн.

18 вересня 2017 року в судовому засіданні судом вирішено розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, на підставі ч.6 ст.128 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо: справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом; якщо сторони досягли примирення; якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами; у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення коштів у розмірі 29456,90 грн. на підставі рішень Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності№26/24 про повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства від 15.02.2017 року в сумі 26435,34 грн. та №50/3 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі коштів Фонду соціального страхування від 16.03.2017 року в сумі 3021,56 грн.

Частиною 4 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. №2343- ХІІ передбачено, що провадження у справах про банкрутство окремих категорій боржників регулюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. У свою чергу, згідно з абзацом 4 частини 8 статті 23 вказаного Закону, поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Судом встановлено, що згідно з постановою господарського суду Одеської області від 16.03.2017 року по справі №916/3535/16, зокрема, визнано банкрутом Державне підприємство «Сервісний центр в Одеській області» (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код 31186273) та відкрито строком на дванадцять місяців ліквідаційну процедуру Державного підприємства «Сервісний центр в Одеській області», передбачену ст.ст.37-48 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. №2343- ХІ.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, не вдаючись до предметного (сутнісного) зясування заявлених вимог, субєктний склад сторін, особливо статус Підприємства, стосовно якого порушено провадження про банкрутство та яке перебуває в особливому правовому режимі, визначеному Законом №2343-ХІІ у редакції Закону №4212-VI, характер спору стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове соціальне страхування, в тому числі штрафних санкцій та пені, у звязку з несвоєчасною їх сплатою (перерахуванням), нормативне регулювання юрисдикції судів, під дію яких підпадають описані правовідносини, дають підстави вважати, що як суд касаційної, так і суди попередніх інстанцій помилково розглянули в порядку адміністративного судочинства заявлені позовні вимоги і постановили судові рішення. Відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини другої статті 243 КАС усі рішення, прийняті у цій справі по суті спору, підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі закриттю.

Рішення про закриття справи не обмежує сторони у реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства.

Дана позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 21 березня 2017 року по справі №820/7776/13-а, відповідно до якої Верховним Судом України зроблено висновок що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства), не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до ст.244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, зазначений спір має розглядатись в порядку господарського судочинства, враховуючи висновок ВСУ від 21.03.2017 року по справі №820/7776/13-а, тому суд приходить до висновку, що провадження у справі за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Державного підприємства «Сервісний центр в Одеській області» про стягнення 29456,90 грн. слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 165 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Державного підприємства «Сервісний центр в Одеській області» про стягнення 29456,90 грн.

Роз’яснити позивачу що розгляд даного спору повинен розглядатись за правилами господарського судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в порядку ч. 3 ст. 186 КАС України.

Суддя П.П.Марин

.