Постанова № 6925571, 26.10.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

26.10.2009 р.                                                                                 № 2а - 4178/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді

Зіньковського О. А. при секретарі судового засідання Васильєвої А.Ю. вирішив адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Артіль ЛТД",

вул. Чкалова, 20,Миколаїв,54017 до відповідача 1

відповідача 2

відповідача 3Посадова особа виконавчого органу місцевого самоврядування-заступникаміського голови,

вул. Адміральська, 20, Миколаїв,54001

Миколаївська міська рада, вул. Адміральська, 20, Миколаїв,54009

Миколаївського міського управління Земельних ресурсів

провизнання незаконним дії заступника міського голови Миколаївської міської ради та зобов’язати Миколаївську міську раду укласти договір , за участю представників:

від позивача: Беркан Михайло Анатолійович (довіреність від 14 січня 2009 року)

від відповідача 1,2: Голубенко Дмитро Костянтинович (довіреність №974/209/14/22 від 14.04.09р. з правом представляти інтереси Миколаївської Міської ради та її виконавчих органів)

від відповідача 3:не з’явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артіль»ЛТД (Позивач) звернулось до суду з позовом про оскарження дій посадової особи виконавчого органу місцевого самоврядування та зобов'язання вчинити певні дії. В позовній заяві Позивач просить суд визнати незаконними дії заступника міського голови Миколаївської міської ради Фоменко Л.Б. щодо надання відповіді на звернення ТОВ «Артіль ЛТД»від 27 жовтня 2008 року та від 16 січня 2009 року та зобов'язати Миколаївську міську раду укласти договір оренди землі з ТОВ «АРТІЛЬ»ЛТД строком на 49 років на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Миколаїв, вул. Бузька (Варварівка), 55, кадастровий номер: 040400100001 в існуючій межі.

В судовому засіданні Відповідачем надано копію Наказу №146 від 04.08.09р. про звільнення заступника міського голови Фоменка Леоніда Борисовича у зв'язку з виходом на пенсію.

01 жовтня 2009 року Позивач надав уточнення до позовної заяви, а саме: визнати незаконними дії заступника міського голови Миколаївської міської ради щодо надання відповіді на звернення ТОВ «Артіль ЛТД»від 27 жовтня 2008 року та від 16 січня 2009 року та зобов'язати Миколаївську міську раду укласти договір оренди землі з ТОВ «АРТІЛЬ»ЛТД строком на 49 років на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Миколаїв, вул. Бузька (Варварівка), 55, кадастровий номер: 040400100001 в існуючій межі, а також зобов'язати Миколаївське міське управління земельних ресурсів надати висновок, щодо погодження надання в оренду ТОВ «Артіль ЛТД»земельної ділянки розташованої за адресою: м. Миколаїв, вул. Бузька (Варварівка), 55, кадастровий номер: 040400100001 в існуючій межі.

Ухвалою суду від 12.10.09р. у якості Відповідача-3 було залучено Миколаївське міське управління земельних ресурсів.

Представник Миколаївської міської ради та її виконавчих органів надав до суду заперечення в яких позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити ТОВ «Артіль ЛТД»у задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях представник зазначив, що відповідно до ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальних громад. Земельна ділянка за адресою вул.Бузька 55 належить до комунальної власності міста Миколаєва, розпорядження щодо якої належить до повноважень Миколаївської міської ради.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артіль»ЛТД створено 05.03.1992р. (ЄДРПОУ 13857386) та є виробничим підприємством. Основними видами діяльності підприємства є виробництво та торгівля меблями, машинами та устаткуванням для механічного оброблення інших матеріалів.

16 жовтня 2008 року Позивач, за договором купівлі-продажу укладеним між ТОВ «Артіль Лтд»та ЗАТ «НІКСТРОМ», придбав у власність об’єкт нерухомості (нежитловий майновий комплекс, розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Бузька (Варварівка), 55 (майновий комплекс складається з будівлі контори, лазні, будівлі пічного цеху, головного виробничого корпусу, будівлі складу, блоку допоміжних цехів, червоного куточку, бункеру помолу вапна, насосної станції, складу ПММ, дробильного цеху, бункерного складу, огорож, та ін. споруд. Загальна площа всіх будівель та споруд складає більш ніж 3000 кв.м).

Договір купівлі –продажу був нотаріально посвідчений та зареєстрований у відповідному реєстрі за номером 4636.

Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано в Миколаївському МБТІ 13 листопада 2008 року, номер запису 1023 в книзі №8.

У пункті 1.2. зазначеного договору купівлі –продажу зазначено, що нерухоме майно розташоване на земельній ділянці загальною площею 21339,0 кв.м., яка знаходиться у користуванні Продавця на підставі договору оренди, укладеного ним з Миколаївською міською радою 26.02.2004р. строком на п'ять років.

У пункті 3.4. договору зазначено, що Покупець (Позивач по справі) набуває права на земельну ділянку, на якій розташоване придбане майно, згідно вимог статті 120 Земельного кодексу України.

Пункт 4.5.3. договору прямо зобов'язав Покупця у встановленому законодавством України порядку набути права на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме Майно. В свою чергу, Продавець був зобов'язаний (п.4.3.4. договору) повідомити Миколаївську Міську раду про зміну власника нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці. Листом від 24.10.2008р. Продавець (ЗАТ «НІКСТРОМ») повідомив Миколаївську міську раду про відчуження нерухомого майнового комплексу, розташованого за адресою м. Миколаїв, вул. Бузька (Варварівка), 55). Зазначений обов'язок Продавця також був передбачений у п.9 договору оренди землі від 26.02.2004р. укладеному між Продавцем (ЗАТ «НІКСТРОМ») та Миколаївською міською радою. Пункт 9 цього договору покладав обов'язок щодо переоформлення правових документів для подальшого користування земельною ділянкою на нового власника нерухомого майна.

ТОВ «Артіль»ЛТД (Позивач) придбало нерухомість за адресою: м. Миколаїв, вул. Бузька (Варварівка), 55 для використання його за цільовим призначенням –здійснення виробництва будівельних матеріалів, відповідно зазначена земельна ділянка мала використовуватись як землі промисловості, для обслуговування майнового комплексу по виробництву будівельних матеріалів.

На виконання п. 9.4 п. п. «д»зазначеного Договору оренди землі та діючого законодавства, 27 жовтня 2008 року Позивач звернувся до Миколаївської міської ради з проханням надати дозвіл на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку на довгострокове орендне використання строком на 49 років. (вх. 12190 від 27.10.08).

Не отримавши будь-якої відповіді на своє звернення, Позивач 16.01.2009р. повторно звернувся до Миколаївської міської ради з проханням переоформити документи на право подальшого користування зазначеною земельною ділянкою без зміни її розмірів та цільового призначення (вх. № 366/509-03-18 від 16.01.2009 р.)

Листом від 18.05.09 (вих. 17-207/2) управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради погодило оформлення договору оренди земельною ділянкою строком на 1 рік .

В свою чергу, листом від 03.08.09 (вих. 366/509-03-18) Заступник міського голови виконавчого комітету Миколаївської міської ради повідомив, що згідно протоколу комісії з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин від 13.07.09 № 34, позивачу рекомендовано відмовити у подальшому розгляді даного звернення у зв’язку з тим, «що об’єкт, згідно генерального плану міста, планується до перенесення в інше місце. На даній земельній ділянці передбачається створення рекреаційної території».

          Проте, згідно доданого до листа витягу з протоколу № 34 засідання постійної комісії міської ради з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин від 13.07.09, завіреного підписом головного спеціаліста апарату ради Кірєєвою Г.Г., вбачається що постійна комісія отримала позитивний висновок управління архітектури від 18.05.09 № 17-207/2 та позитивний висновок управління земельних ресурсів, які пропонували надати дозвіл Позивачу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду строком на 1 рік для обслуговування не житлових приміщень майнового комплексу по вул. Бузькій, 55. Як вбачається з подальшого тексту витягу з Протоколу, на засіданні були присутні 12 членів комісії та всі проголосували „за” надання відповідного дозволу.

          Далі по тексту витягу з протоколу була внесена пропозиція про відмову в наданні дозволу, яка на голосування не ставилась і рішення по ній комісією не приймалось.

          Надана Позивачем відповідь заступника міського голови, викладена в листі від 03.08.09р. вих.№ 366\509-03-18 про відмову комісії в наданні дозволу на укладення договору оренди землі містить інформацію, яка не відповідає витягу з протоколу № 34 засідання комісії від 13.07.09р., що унеможливлює подальше переоформлення Позивачем договору оренди земельної ділянки.

Під час судового засідання Представником Відповідача (Миколаївської міської ради та її виконавчих органів) надано суду новий витяг з Протоколу №34 за підписом Голови комісії Мерікова В.І. та головного спеціалісту апарату ради Кірєєвої Г.Г. Як зазначив представник Відповідача, цей витяг з протоколу виготовлено 28.09.09р., але саме цей витяг відповідає дійсності. Щодо витягу з протоколу, який було надано Позивачу, то представник Відповідача зазначив що він є помилковим.

В своїх письмових запереченнях Відповідач зазначив, що Позивачу було правомірно відмовлено у зв'язку з затвердженням рішенням Миколаївської міської ради від 18.06.09р. №35/18 «Про затвердження Генерального плану міста Миколаєва»яким передбачено розміщення планувальної зони Р-2 –ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення. Крім того, відповідно до п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду, поновлення договору оренди земельної ділянки та відмова в продовженні терміну дії договору оренди землі) вирішується на пленарному засіданні ради –сесії.

          Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст.377 ч.2 Цивільного Кодексу України, ст.120 ч.2 Земельного Кодексу України, якщо будівлі розташовані на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до особи (набувача), що їх придбала, переходить право користування тою частиною земельної ділянки, на якій вони розташовані, та частиною ділянки, необхідною для їх обслуговування.

Право користування зазначеною земельною ділянкою фактично виникло у Позивача в силу закону (ст.377 ЦК та ст.120 ЗК) з моменту набуття права власності на нерухоме майно, а саме з моменту державної реєстрації договору –купівлі продажу –з 13.11.2008 року.

Таким чином, у даному випадку між сторонами відсутній спір про право (право оренди або користування) або будь –який земельний спір. Мова йде лише про ухилення (дії та бездіяльність) суб'єкта владних повноважень (Відповідача) від оформлення Позивачу вже набутого їм права користування (оренди) земельною ділянкою в силу закону.

З наведених вище норм законодавства України вбачається, що Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України визначено обов’язкові правові наслідки придбання будівлі або споруди –автоматичний перехід права користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Враховуючи наведене, відсутня необхідність у прийнятті сесією рішення про укладення договору оренди, оскільки відповідно до ст. 123, 124 Земельного кодексу України рішення органу місцевого самоврядування є підставою для передачі в орендне користування земельної ділянки, проте у випадку придбання споруди (будівлі) право користування відповідною земельною ділянкою переходить до набувача споруди (будівлі) в силу закону, а саме –приписів ст. 377 Цивільного кодексу України та ст.120 Земельного кодексу України.

В той же час, ухилення (дії та бездіяльність) Відповідачів від укладення договору оренди земельної ділянки із Позивачем суттєво порушує права останнього, оскільки чинне законодавство України не передбачає іншого способу оформлення права строкового користування земельною ділянкою, ніж шляхом укладення відповідного договору оренди.

Посилання Відповідача на ст.12 Земельного кодексу України, яка зазначає, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальних громад є недоречним у зв'язку з тим, що у даному випадку мова взагалі не йде про розпорядження земельною ділянкою (виділення, відведення, відчуження, надання або ненадання в оренду). В даному випадку має місце тільки переоформлення раніше укладеного договору оренди без нового відведення земельної ділянки та без зміни її розмірів або цільового використання.

Безпідставна, а тому незаконна, відмова відповідача та його бездіяльність розглядається судом тільки як перешкоджання законній підприємницькій діяльності Позивача

Згідно вимог статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення , дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідачем надано до суду витяг з Правил використання та забудови території міста Миколаєва (складений у Києві у 2001 році Державним комітетом будівництва архітектури та житлової політики України), кольоровий витяг з Генерального плану міста з позначкою ПР-2 на земельній ділянці де розташовано нерухоме майно, що є власністю Позивача. Також надано відповідну частину топографічного плану.

Суд констатує, що Відповідачами не надано будь-яких законних (належних та допустимих) доказів на підтвердження своєї позиції. Також не було надано суду конкретної інформації або пояснення щодо змісту письмової відмови Позивачу, а саме «об’єкт, згідно генерального плану міста, планується до перенесення в інше місце. На даній земельній ділянці передбачається створення рекреаційної території».

Суду не надано будь-яку конкретну інформацію щодо переліку об'єктів, строків перенесення та його способу або взагалі наявності реального та конкретного рішення з цього питання.

Відповідно до Конституції України систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування", відповідно до п.34 ч.1 ст.26 та ст.33 якого до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальної громади.

Аналогічне право закріплено п. "а" ст. 12 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.116 та 125 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Тобто, відповідач у спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень, на якого Конституцією та Законами України покладені обов'язки щодо передання у власність, надання в постійне користування та оренду, продаж, викуп земельних ділянок, припинення права користування та права власності на ці земельні ділянки, а також узгодження місць розташування об'єктів на земельних ділянках.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Слід також зазначити, що пунктом 5.6 Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 у справі "Про постійне користування земельними ділянками" визначено, що суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Відповідно до ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до частини другої статті 8 Основного Закону України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Основного Закону України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. За Конституцією України кожен має право, зокрема, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним (частини перша, друга, четверта статті 41).

Виходячи з наведено суд вважає, що посилання Відповідача на наявність рішення про примусове та без відома власника «перенесення в інше місце» його нерухомого майна є протиправним та не може братися судом до уваги. Більш того, такі дії відповідача розглядаються судом як перешкоджання відповідачем (як суб'єктом владних повноважень) позивачу у здійсненні їм підприємницької (господарської) діяльності.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України одним із завдань адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 6 КАСУ кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до статті 7 КАС України є принцип верховенства права.

Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004р. у справі № 1-33/2004 роз‘яснив, що верховенство права вимагає від держави його втілення як у правотворчу, так і правозастосовну діяльність.

Як зазначив Конституційний Суд України, справедливість –одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

В Рішенні Конституційного Суду України N 3-рп/2003р. від 30.01.2003р. зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Право на ефективний засіб судового захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав і основних свобод людини (20.03.1952р.) зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Згідно положень статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

          Виходячи з наведеного, з метою ефективного захисту та поновлення порушених прав Позивача, суд вважає за необхідне та можливе, крім констатації наявності факту протиправних дій з боку Відповідача, зобов'язати Миколаївську міську раду оформити відповідний договір оренди земельної ділянки на якій розташоване нерухоме майно Позивача.

          В адміністративному судочинстві принцип верховенства права та законності зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно –правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав осіб при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно –правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав осіб.

          Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним дії заступника міськогоголови Миколаївської міської ради щодо надання відповіді на звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіль ЛТД" від 27.10.2008 р.(вх.12190 від 27.10.08) та від 16.01.2009 р. (вх.366/509-03-18 від 16.01.2009 р.), та зобов’язати Миколаївську міську раду укласти договір оренди землі з Товариством з обмеженою відповідальністю "Артіль ЛТД" строком на 49 років на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Миколаїв, вул. Бузька, 55, кадастровий номер 040400100001 в існуючій межі.

3. Зобов’язати Миколаївське управління земельних ресурсів надати висновок, щодо погодження надання в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Артіль ЛТД" земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Миколаїв, вул. Бузька, 55, кадастровий номер 040400100001 в існуючій межі.

4. Присудити за рахунок Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіль ЛТД" (код ЄДРПОУ 13857386) суму сплаченого судового збору у розмірі 8 грн. 50 коп. (вісім грн. 50 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому ст.185, 186 КАС України.

Суддя                                                                                           О. А. Зіньковський

постанова складена у повному обсязі

24.11.2009 р.