Постанова № 69255556, 14.09.2017, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2017 р. Справа № 818/1174/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Дмітрієвої М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/1174/17

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3), звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, у якій просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області №2/13-08 від 26.06.2017, яким визначено ОСОБА_3 суму податкового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб 18011000" в розмірі 25000 грн. за 2016 рік.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області №1/13-08 від 26.06.2017, яким визначено ОСОБА_3 суму податкового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб 18011000" в розмірі 25000 грн. за 2017 рік.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги і доводи заявленого позову, просили суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог з урахуванням обставин, викладених у письмовому запереченні (а.с.26).

,В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що під час проведення перевірки та складання акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України, за що позивачу було донараховано податкові зобов'язання.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши наявні докази по справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що позивачу належить з 31.05.2014 р. на праві власності транспортний засіб - автомобіль MERSEDES-BENZ GL 350, CDI, 2014 року випуску, об'єм двигуна 2987 см. куб.(а.с.16-17).

Головним управлінням ДФС у Сумській області отримано інформацію про власників легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років (а.с.31-32). У зв'язку цим, 26.06.2017 податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №2/13-08, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. за 2016 рік (а.с.14).

Крім цього, Головним управлінням ДФС у Сумській області 26.06.2017 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №1/13-08, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. за 2017 рік (а.с.15).

Зазначені податкові повідомлення-рішення були наплавлені на адресу позивача та вручені 17.07.2017 р. Не погодившись з вказаними рішеннями контролюючого органу позивач звернулася за їх оскарженням у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку законності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

01.01.2015 р. набрав чинності Закон України № 71-УІІІ від 28.12.2014 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України було введено новий транспортний податок.

В подальшому до статті 267 Податкового кодексу України вносились зміни і доповнення Законами України № 909-УІІІ від 24.12.2015 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», № 1791-УІІІ від 20.12.2016 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році», №1797-УІІІ від 21.12.2016 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», згідно яких змінювалось визначення об'єкту оподаткування та, як наслідок, і критерії за якими визначались платники транспортного податку в базових податкових (звітних) періодах 2015-2017 р.р.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

З 01.01.2015 року об'єктом оподаткування були легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мали об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (Підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 в редакції Закону №71-УІІІ від 28.12.2014 р.).

З 01.01.2016 року об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті. (Підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 в редакції Закону № 909-УІІІ від 24.12.2015).

З 01.01.2016р. об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (Абзац перший пінпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 зі змінами внесеними згідно із Законом №1791-УІІІ від 20.12.2016р.).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального". (Абзац другий підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 в редакції Закону №1797-УІІІ від 21.12.2016)

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального. (Підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 доповнено абзацом третім згідно із Законом №1797-УІІІ від 21.12.2016).

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Разом з тим, відповідно до пункту 8.1 статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. З

Транспортного податку, згідно статті 9 Податкового кодексу України, немає у переліку загальнодержавних податків та зборів. При цьому, відповідно до пункту 9.4 статті 9 Податкового кодексу України установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

У статті 10 Податкового кодексу України, якою встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість, згідно підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України, є податок на майно, який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено пунктом 7.1 статті 7 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до статті 265 Податкового кодексу України (у редакції, що діє з 01.01.2015 р.), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, транспортний податок є місцевим податком.

Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Відповідно до пункту 8.3 статті 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків, зокрема, і транспортного податку, віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно рішеннями місцевих рад закріплено також пунктом 24 частини першої статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 року та статтею 143 Конституції України

Отже, Верховна Рада не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях.

Відповідно до пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, передбачено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно із підпунктом 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

При цьому, згідно пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно- правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Відповідно підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період), В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

З огляду на зазначене, прийняття і офіційне оприлюднення рішення Сумської міської ради про встановлення транспортного податку в м. Суми повинно було відбутись:

- до 15 липня 2015 року, щодо встановлення транспортного податку в плановому бюджетному періоді - 2016 році;

- до 15 липня 2016 року, щодо встановлення транспортного податку в плановому бюджетному періоді - 2017 році.

Сумська міська рада Рішенням №4558-МР від 08,07.2015 року «Про встановлення транспортного податку» встановила в м. Суми транспортний податок з 1 січня 2016 року та затвердила положення про встановлення транспортного податку згідно з додатком до даного рішення.

Зазначеним рішенням визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в місті Суми згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 2.1. пункту 2 цього Положення є об'єктами оподаткування, а об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (пункти 1, 2 Рішення).

13 січня 2016 року Сумська міська рада прийняла рішення №226-МР, яким було внесено зміни до рішення Сумської міської ради від 08.07.2015 року №4558-МР «Про встановлення транспортного податку», а саме в додатку до рішення, згідно яких підпункт 2.1 пункту 2 викладено в такій редакції:

«Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті».

Оскільки рішення Сумської міської ради №226-МР від 13.01.2016 року фактично прийнято і оприлюднене після 15 липня 2015 року то застосування податковим органом його положень може мати місце не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим, тобто не раніше 2017 року.

22 лютого 2017 року Сумська міська рада прийняла рішення №1816-МР, яким було внесено зміни до рішення Сумської міської ради від 08.07.2015 року №4558-МР «Про встановлення транспортного податку», а саме в додатку до рішення, згідно яких підпункт 2.1 пункту 2 викладено в такій редакції:

«Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.».

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Оскільки рішення Сумської міської ради №1816-МР від 12.02.2017 року фактично прийнято і оприлюднене після 15 липня 2016 року то застосування податковим органом його положень може мати місце не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим, тобто не раніше 2018 року, який буде бюджетним.

Таким чином, об'єктом оподаткування транспортним податком в м.Суми є:

в 2016 році - легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см;

в 2017 році - легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Враховуючи встановлення статтею 8 Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» №1801-VIII від 21.12.2015 року, розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2017 року на рівні 3200 грн. у місячному розмірі, середньоринкова вартість автомобіля, який є об'єктом оподаткування в 2017 році повинна становити не менше 2 400 000,00грн [750 х 3200 = 2 400 000, 00 грн.]

На офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за адресою в мережі Інтернет http://www.me.gov.ua/Vehicles/CaIcuIatePrice?lang=uk- UA. розміщено перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років [включно] та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 (звітного] року, а також надано можливість здійснити розрахунок середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком проводиться відповідно до пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України за Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18 лютого 2016 року зі змінами.

Автомобілі, які перебувають у власності позивача (в тому числі MERSEDES-BENZ GL 350, CDI, 2014 року випуску, об'єм двигуна 2987 см. куб. відносно якого було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення) відсутні у вищезазначеному переліку легкових автомобілів розміщеному на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (а.с.38-40).

Більш того, згідно розрахунку зробленому на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України середньоринкова вартість автомобіля Mercedes-Benz GLS-Class, 3.0, внутрішнього згорання дизель, 2014 року випуску становить 952 655,85 грн., що підтверджується роздруківкою розрахунку (а.с.20).

Така вартість є меншою за мінімальну вартість автомобіля, встановлену Рішенням Сумської міської ради №1816-МР "Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 08.07.2015 №4558-МР "Про встановлення транспортного податку", перевищення якої є підставою для оподаткування автомобіля.

Крім того, Головне управління ДФС у Сумській області при визначенні середньоринкової вартості автомобіля позивача, керувалося розрахунком з веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, де, для визначення середньоринкової вартості автомобіля необхідно ввести дані автомобіля, а саме: марка автомобіля, модель, рік випуску, п р о б і г .

Як вбачається з наданого розрахунку (зробленого відповідачем), у графі модель введено: "G-Class, 3,0, внутрішнього згорання, дизель, АТ" (а.с.34), тоді як, згідно інформації з Регіонального сервісного центру МВС в Сумській області від 25.04.2017 (а.с.31-32), зазначено, що у власності ОСОБА_3 перебуває легковий автомобіль марки Mersedes-Denz, модель GL 350 CDI, 2014 року випуску. При цьому, такий критерій як п р о б і г взагалі не встановлювався податковим органом і в інформації з Регіонального сервісного центру МВС в Сумській області від 25.04.2017 він відсутній.

Таким чином, Головним управління ДФС у Сумській області взяті невірні та недостовірні дані про легковий автомобіль позивача. Відповідно, визначення середньоринкової вартості автомобіля ОСОБА_3 при визначенні податкових зобов"язань за 2016 рік відповідачем належним чином не обґрунтовано .

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 26.06.2017 №2/13-08, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок ОСОБА_3 у розмірі 25000 грн. за 2016 рік підлягає скасуванню.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області щодо визначення ОСОБА_3 податкового зобов'язання в сумі 25000 грн. за платежем: траспортний податок за 2017 рік, суд зазначає, що відповідачем винесено зазначене податкове повідомлення-рішення (а.с.15), згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб на 2017 рік в розмірі 25000,00 грн. хоча податковий період, а саме 2017 рік, не закінчився.

Таким чином, відповідач, визначаючи позивачу суму податкового зобов'язання 25000,00 грн. за весь 2017 рік та зобов'язуючи позивача сплатити зазначену суму, ще до закінчення 2017 року, тобто на майбутнє, в даному випадку діяв всупереч встановлених норм чинного законодавства.

Крім цього, рішення Сумської міської ради №1816-МР від 12.02.2017 року фактично прийнято і оприлюднене після 15 липня 2016 року то застосування податковим органом його положень може мати місце не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим, тобто не раніше 2018 року. Отже, посиланні відповідача на не, що вартість автомобіля становить Mersedes-Denz, модель GL 350 CDI, 2014 року випуску становить більше ніж 375 розмірів мінімальної заробітної плати також є безпідставним та необґрунтованим (даний критерій буде діяти лише з 2018 року).

Слід зазначити, що враховуючи значний об'єм законодавчої бази, яка регулює питання встановлення розміру, порядку адміністрування та сплати транспортного податку, зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість зазначених вище норм нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків у спірному випадку.

Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Принципи, проголошені у статті 4 Податкового кодексу України, повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

Так, серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п.4.1 статті 4 ПК України).

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У свою чергу, принцип стабільності закріплений у пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.

Так, згідно вказаної норми зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

За наведених обставин та особливостей правового регулювання, суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 267 ПК України (в редакції Закону України №1791-VІІІ від 21.12.2016 року) з метою оподаткування транспортним податком, за яким об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, не може мати місце у 2017 році.

В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

У спірних правовідносинах суд застосовує рішення Європейського суду з прав людини у справах Серков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, суд дійшов висновку про протиправність визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку на 2017 рік.

З огляду на встановлені у справі обставини суд приходить до висновку про необхідність скасування рішень відповідача, як таких, що прийняті необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Зважаючи на викладені обставини суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області №2/13-08 від 26.06.2017, яким визначено ОСОБА_3 суму податкового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб 18011000" в розмірі 25000 грн. за 2016 рік.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області №1/13-08 від 26.06.2017, яким визначено ОСОБА_3 суму податкового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб 18011000" в розмірі 25000 грн. за 2017 рік.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40030, код 39456414) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) витрати на оплату судового збору в сумі 640 (шістсот сорок) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 19.09.2017 року.

Суддя О.М. Кунець