Постанова № 69255387, 19.09.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2017 року (11:11) м.Київ № 810/1990/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом,

за участю:

представника позивача - Бєлічко Д.А., довіреність від 14.08.2017 №1951/05/14-17,

представників відповідача - Тарасенко Д.Ю., довіреність від 16.08.2017 №379-УМ-17, Собко-Нестерук Ю.Г., довіреність від 16.08.2017 №378-УМ-17,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) (далі також - позивач або Укртрансбезпека) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (далі також - відповідач) про стягнення з відповідача на користь Державної служби з безпеки на транспорті 18501,97 грн., що еквівалентно 630 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України (одержувач: УК у м. Харкові, р/р 31312309700002 у ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ банку 37999649, код бюджетної класифікації: 22160100 - плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні).

Позовні вимоги мотивовані несплатою відповідачем в добровільному порядку нарахованої плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в загальному розмірі 630,00 євро, що станом на день проведення розрахунку 17.01.2017 складає 18501,97 грн., яку позивач просить стягнути у примусовому порядку.

Також позивач у позовній заяві зазначає, що Державна служба України з безпеки на транспорті під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, а також є органом, наділеним спеціальною компетенцією, якому надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Позивач стверджує, що відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, та Закону України "Про автомобільний транспорт" Укртрансбезпека та її територіальні органи мають підстави стягувати плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування, що випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, а несплата суб'єктами господарювання таких коштів у добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що транспортний засіб, на якому ТОВ «Фоззі-Фуд» здійснювало перевезення товару по автомобільній дорозі Київ-Харків - Довжанський - 471 км з огляду на його фактичну масу та габарити не є великогабаритним та великоваговим транспортним засобом, а тому, на думку відповідача, нарахування плати за проїзд на підставі п.31-1 Порядку, затвердженого постановою Міністрів України від 27.06.2007 №879, є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, відповідач зауважив про те, що нормами чинного законодавства не встановлено повноваження Державної служби України з безпеки на транспорті щодо звернення до суду із вимогою про стягнення плати за проїзд у судовому порядку, що на думку відповідача, також є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували та просили у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2017 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Харківській області був проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, водієм якого був ОСОБА_4, а саме - автомобіля DAF, модель СF 75.250, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с.116) власником вказаного транспортного засобу є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд».

За результатами габаритно-вагового контролю Управлінням Укртрансбезпеки у Харківській області було складено довідку від 17.01.2017 (а.с.11) та акт від 17.01.2017 №0200108 (а.с.12), в яких зафіксовано перевищення вказаними транспортними засобами нормативних вагових параметрів.

Як вбачається зі змісту вказаних документів, позивачем зафіксовано перевезення вантажу з перевищенням встановлених вагових обмежень, а саме: відповідачем було здійснено перевезення вантажу, при якому фактичне осьове навантаження на одиночну вісь становило 13,35 тонни, у той час як допустимою нормою є 11,00 тонн.

З вказаних документів вбачається, що фактична маса транспортного засобу становить 20,30 тонн.

На підставі вищезазначених документів Управлінням Укртрансбезпеки в Харківській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №0200108 від 17.01.2017 на суму 630,00 євро (а.с.13).

Несплата відповідачем у добровільному порядку нарахованої плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на загальну суму 630,00 євро (гривневий еквівалент - 18501,97 грн.) стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-ХІІ (далі - Закон №3353-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 №2862-IV (далі - Закон №2862-IV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною четвертою статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Пунктом 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 (далі - Правила №30, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. №1094.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (п.3 Правил №30).

У свою чергу, згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Пунктом 4 Правил №30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (далі - Порядок №879, в редакцій чинній на момент виникнення спірних відносин).

Згідно із пп.4 п.2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до п.3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Згідно з п.30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Відповідно до п.31-1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:

до 10 відсотків - у подвійному розмірі;

на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі;

більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі;

у разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням; перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Згідно з п.21. Порядку № 879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд).

Відповідно до пп.23-24 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб; після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Отже, нормами чинного законодавства встановлено, що рух транспортних засобів автомобільними дорогами, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженням з відповідними органами у встановленому законодавством порядку.

Крім того, в силу Положень №879 за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів справляється плата, яка розраховується за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності.

При цьому, у тому випадку, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою нарахування відповідачу плати за проїзд з урахуванням п.31-1 Порядку №879, яка становить 630,00 євро, є висновки позивача про перевищення ТОВ «Фоззі-Фуд» осьового навантаження на одиночну вісь.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що нарахування позивачем плати за проїзд з урахуванням п.31-1 Порядку №879 ТОВ «Фоззі-Фуд», є безпідставним, оскільки транспортний засіб відповідача, на якому 17.01.2017 було здійснено перевезення товару, не є ані великоваговим, ані великогабаритним транспортним засобом, а тому відповідне положення Порядку №879 не застосовується, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону № 2344-III у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні: великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження; великогабаритний транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені на території України допустимі параметри. Відповідно до пп.3 п.2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки. З матеріалів справи вбачається, що Управлінням Укртрансбезпеки у Харківській області було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу відповідача та встановлено, що ТОВ «Фоззі-Фуд» було здійснено перевезення вантажу, при якому фактичне осьове навантаження на одиночну вісь становило 13,35 тонни, у той час як допустимою нормою є 11,00 тонн.

Тобто, відповідачем було перевищено осьове навантаження на одиничну вісь на 2,35 тонни (13,35 - 11,00), що становить 21,36 % від нормативного параметру осьового навантаження на одиничну вісь (2,35 тонн (показник перевищення)х100%/11 (нормативний параметр навантаження на одиничну вісь). Отже, з огляду на те, що матеріали справи підтверджують, що відповідачем під час перевезення транспортним засобом (автомобіль DAF, модель СF 75.250, реєстраційний номер НОМЕР_1) було перевищено осьове навантаження на одиночну вісь, суд дійшов висновку про те, що такий транспортний засіб у розумінні Закону №2344 та Порядку №879 є великоваговим транспортним засобом, а тому на відповідача як на власника зазначеного транспортного засобу поширюються положення п.31-1 Порядку №879 під час здійснення розрахунку плати за проїзд. Отже, наведені вище обставини свідчать про те, що Управлінням Укртрансінспекції в Харківській області була правомірно нарахована відповідачеві плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.

При цьому, дослідивши наданий позивачем у додаткових поясненнях по справі розрахунок (а.с.59-60), судом було встановлено, що сума нарахованої плати за проїзд за перевищення осьового навантаження на одиночну вісь, яка була зазначена у розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №0200108 від 17.01.2017 у розмірі 630,00 євро визначена вірно.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повноваження Державної служби України з безпеки на транспорті обмежуються виключно нарахуванням такої плати, проте не надають право на її стягнення у порядку адміністративного судочинства.

Так, відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" № 442 від 10.09.2014 утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" № 592 від 26.06.2015 ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті за переліком згідно з додатком 1.

Пунктом 2 зазначеної постанови встановлено, що правонаступником майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Державна служба з безпеки на транспорті.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Питання Державної служби з безпеки на транспорті" № 1378-р від 16.12.2015 було погоджено пропозицію Міністерства інфраструктури щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну службу з безпеки на транспорті постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 103 "Про затвердження Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті" функцій і повноважень Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, що припиняються.

Отже, правонаступником Укртрансінспекції є Державна служба з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Суд звертає увагу на те, що повноваження Державної служби України з безпеки на транспорті обмежуються виключно нарахуванням такої плати, проте не надають право на її стягнення у порядку адміністративного судочинства.

Так, пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пп.15 та 27 п.5 вказаного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Пунктом 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.10.2013, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2014 р. за № 215/24992, встановлено, що посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю:

1) визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю;

2) розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів;

3) здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №422;

4) видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1);

5) складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю;

6) у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС;

7) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2);

8) реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (додаток 3);

9) при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку;

10) у разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовують до автомобільних перевізників адміністративно-господарські штрафи, визначені статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

При цьому, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом не є штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Відповідно до частини другої ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що згідно з п.5 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

У цій нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень.

У пункті 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що в інших випадках, встановлених законом, фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами у адміністративній справі за позовом суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, особливість процесуальної правосуб'єктності Укртрансбезпеки як суб'єкта владних повноважень в адміністративному судочинстві полягає у можливості звернення до адміністративного суду лише у разі, якщо таке право прямо передбачено законом.

Проте, ані Конституцією України, ані законами України позивача не наділено правом звернення саме до адміністративного суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортним засобом з перевищенням нормативних вагових параметрів.

Крім цього, позивач не вказав закон, в якому зазначено про можливість звернення суб'єкта владних повноважень з таким адміністративним позовом до юридичної особи, а перелічені у пунктах 1 - 4 цієї норми випадки, коли особа може бути відповідачем в адміністративній справі за позовом суб'єкта владних повноважень, до предмета спору у справі, що розглядається, не відносяться.

Отже, з огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про те, що позивач не має повноважень щодо здійснення стягнення плати за проїзд великовагових транспортних засобів в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2016 по справі №810/970/16 (номер рішення в ЄДРСР: 60934371) та в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2017 по справі №826/2575/17 (номер рішення в ЄДРСР: 68505378).

Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 19.09.2017. Повний текст постанови складений та підписаний 22.09.2017.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.