Постанова № 69255362, 23.08.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2017 року № 810/1643/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання - Сіренко Ю.П., за участю представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Державного реєстратора Комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" Мельника Дмитра Сергійовича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ПАТ "Державний ощадний банк України" з позовом до Державного реєстратора Комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" Мельника Дмитра Сергійовича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" з вимогами визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» Мельника Дмитра Сергійовича індексний номер рішення 3239922 від 28.12.2016 про внесення запису № 18368404 від 27.12.2016 про іпотеку нерухомого майна: рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістік центр «Скандинавія», який розташований за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р- н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а. Відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна: адміністративний комплекс, літера А, загальною площею 1237,2 кв. м, рибний ярмарок, літера Б, загальною площею 2983 кв. м, комплекс по зберіганню продуктів харчування, літера В, загальною площею 16522,2 кв. м, насосна підстанція, літера Г, загальною площею 37,5 кв. м, механічна майстерня, літера Д, загальною площею 128,7 кв. м, що внесений на підставі дублікату договору іпотеки № 1881 від 07.11.2016, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика».

У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що на момент прийняття оскаржуваного рішення був наявний запис про іпотеку № 10132276 з відміткою про припинення, внесений на підставі договору іпотеки від 31.05.2012, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 2614, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика".

На думку позивача оскаржуване рішення порушує права Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", як іпотекодержателя спірного об'єкту нерухомості.

Вважає, що рішення відповідача індексний № 3239922 від 28.12.2016 про внесення запису № 18368404 від 27.12.2016 про іпотеку Об'єкта нерухомості не можна вважати законним, прийнятим відповідно до порядку державної реєстрації прав та їх обтяжень, у зв'язку з чим АТ «Ощадбанк» вважає, що дане рішення підлягає скасуванню.

У судових засіданнях представник позивача підтвердив обставини викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що при прийнятті оскаржуваного рішення ним не було порушено прав позивача, оскільки воно було прийнято відповідно до норм законодавства, що діяло на момент його прийняття, а також на даний час наявне рішення Господарського суду міста Києва, яким визнано недійсним договір, на який посилається позивач як на підтвердження своїх прав на оскаржуваний об'єкт нерухомості.

У судовому засіданні представник третьої особи проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 у справі № 910/11969/16 залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2017, яким визнано недійсним укладений 04.11.2014 між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" іпотечний договір №876/31/1-3.

Вважає, що прав ПАТ "Державний ощадний банк України" оскаржуваним рішенням державного реєстратора не порушені.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ПАТ "Златобанк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (іпотекодавець) та укладено договір іпотеки від 31.05.2012, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 2614, за умовами якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку наступне нерухоме майно: 1) "Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія", яке знаходиться за адресою: Київська обл., Києво- Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а"; 2) земельна ділянка площею 2,500 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0001, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада; 3) земельна ділянка площею 2,500 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0002, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада (далі по тексту - предмети іпотеки). Загальна вартість предметів іпотеки складає 561 414 000,00 грн.

31.05.2012 до відповідних державних реєстрів було внесено запис про обтяження спірного майна іпотекою. Таким чином, з моменту внесення до державних реєстрів записів про обтяження спірного майна, набула чинності відповідна заборона на відчуження чи передання в подальшу іпотеку такого майна за відсутності згоди ПАТ "Златобанк".

Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2014 між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" укладено іпотечний договір №876/31/1-3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосевим В.В. за реєстровим номером 2041, за яким було передано вищевказане нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а.

В подальшому, 29.10.2014 між ПАТ "Златобанк" та ТОВ «Торгово-логістичний комплекс "Арктика" укладено договір про розірвання договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №3287.

Проте, 13.05.2015 наказом № 279 уповноваженої особи Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінським В.І. на підставі п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" було віднесено до нікчемних правочинів, зокрема, Договір про розірвання.

Відтак, зазначені обставини підтверджують правомірність обтяження спірного майна іпотекою ПАТ "Златобанк", оскільки підстава для попереднього запису про його припинення відпала в силу статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". У зв'язку з цим, на момент укладення іпотечного договору від 04.11.2014 спірне майно було обтяжено іпотекою ПАТ "Златобанк" згідно Договору іпотеки від 31.05.2012.

Крім цього судом встановлено, що Господарським судом міста Києва від 08.02.2016 по справі № 910/11969/16, яке набрало законної сили, визнано недійсним укладений 04.11.2014 між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" іпотечний договір №876/31/1-3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосевим В.В. реєстровим номером 2041.

Також, вказаним рішенням суду зобов'язано ПАТ "Державний ощадний банк України" повернути ТОВ "Торгово-логістичний комплекс «Арктика» правовстановлюючі документи на предмет іпотеки за іпотечним договором №876/31/1-3 від 04.11.2014, а саме: нерухоме майно: рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія", яке знаходиться за адресою: Київська обл. Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а, земельну ділянку площею 2,500 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0001, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада; земельну ділянку площею 2,500 га, кадастров;: номер 3222486200:04:001:0002, яка розташована за адресою: Софіївсько- Борщагівська сільська рада. Видати наказ.

При цьому, апеляційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду міст. Києва від 08.02.2017 у справі № 910/11969/16 з доданими до неї документами було повернуто скаржнику, відповідно до ухвали Київського апеляційне господарського суду від 23.03.2017.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2017 скасовано ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 у справі №910/11969/16, а справу передано до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Суд вважає, що прав ПАТ "Державний ощадний банк України" оскаржуваним рішенням державного реєстратора не порушені. Будь-яких доказів, які б підтверджували зміну стану суб'єктивних прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", тобто припинення чи неможливість реалізації його права та/або виникнення додаткового обов'язку у зв'язку із оскаржуваним рішенням державного реєстратора позивачем не надано.

Позивач вважає порушення відповідачем пункт 3 частини першої статті 2 та пункт 2 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон), у зв'язку з тим, що заяву про вчинення реєстраційних дій було подано ТОВ «ЛТК Арктика», а не ПАТ «Златобанк».

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 2 Закону дані визначення понять термінів, які застосовуються у вказаному нормативно-правовому акті, зокрема, частиною третьою визначено поняття заявника.

Так, у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення іпотеки заявником є іпотекодержатель, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи.

Тобто законодавець чітко розрізняє хто може бути заявником у даному випадку або іпотекодержатель або заінтересована особа.

Отже, у зв'язку з невірним застосуванням частини третьої статті 2 Закону, позивач дійшов хибного висновку щодо порушення відповідачем пункту 2 частини першої статті 24 Закону.

Позивач стверджує, що під час проведення оскаржуваних реєстраційних дій відповідачем було порушено частину першу статті 20 та пункт 3 частини першої статті 24 Закону, однак із вказаним твердженням суд погоджуюсь з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 20 Закону встановлено, що у разі якщо оригінали документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.

Частиною другою статті 27 Закону визначено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі, зокрема, договору, укладеного в порядку визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката.

Згідно з пунктом 71 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 25.12.2015 №1127, для державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою на підставі іпотечного договору, у тому числі у зв'язку із зміною умов обтяження нерухомого майна іпотекою, також подається заставна, якщо іпотечним договором передбачено її видачу.

Пунктом 1.8. іпотечного договору, який було подано для проведення реєстраційних дій визначено, що заставна по цьому договору не видається.

Отже, враховуючи вимоги законодавства, яке діяло на момент вчинення оскаржуваних реєстраційних дій та той факт, що для проведенню реєстраційних дій було подано дублікат іпотечного договору, можна дійти висновку, що документи, необхідні для проведення реєстраційних дій відповідали вимогам чинного законодавства.

Твердження позивача, що заявником під час подання заяви на проведення оскаржуваних реєстраційних дій, до такої заяви було подане нечіткі, не оформлені у встановленому законом порядку фотокопії Наказ № 279 від 13.05.2015 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ЗЛАТОБАНК та Повідомлення про нікчемність № 102 від 20.05.2015 від тієї самої особи, суперечить нормам законодавства на які він посилається.

Так, вимога щодо оформлення копій документів відповідно до вимог законодавства згідно абзацу другого частини першої статті 20 Закону стосується лише документів, оригінали яких залишаються у справах державних органів або органів місцевого самоврядування. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ЗЛАТОБАНК» не є ані державним органом, а ні органом місцевого самоврядування, отже у зв'язку з невірним застосування.

Також позивач вважає, що відповідачем порушено під час проведення оскаржуваних реєстраційних дій пунктів 4, 5, 11 частини першої статті 24 Закону.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно для пункту 4 частини першої статті 24 Закону встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Позивач жодним чином не обґрунтовує в чому саме полягає порушення вказаної норми відповідачем під час проведення реєстраційних дій. Так, обтяження іпотекою, яке було відповідачем зареєстровано виникло на підставі договору, дублікат якого було подано для проведення реєстраційних дій.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 24 Закону встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Позивач посилається на те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення був наявний запис про іпотеку № 1013276 з відміткою про припинення, внесений на підставі того ж самого іпотечного договору, укладеного між TOB «TЛK «Арктика» та ПАТ «Златобанк».

Проте жодних суперечностей вказаний факт не викликає у зв'язку з тим, що попередній запис припинено, а чинність договору, який подано для проведення реєстраційних дій підтверджено Наказом № 279 від 13.05.2015, а також слід звернути увагу, що даний факт в подальшому визнано під час розгляду судової справи № 910/11969/16.

Так, відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 по справі № 910/11969/16, встановлено, що доказів про визнання в судовому порядку дій уповноваженої особи Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ «Златобанк» Славінського В.І. незаконними чи скасування наказу № 279 від 13.05.2015 матеріали справи не містять, що в силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України свідчить про чинність зазначеного наказу, а відтак і існування факту нікчемності Договору про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. та зареєстрованого в реєстрі № 2614 (далі - Договір про розірвання).

Таким чином, встановлення в силу приписів ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" нікчемності Договору про розірвання свідчить про не породження таким правочином жодних правових наслідків з моменту його вчинення, тобто, останній не може свідчити про припинення правовідносин іпотеки між ПАТ "Златобанк" та TOB "TЛK "Арктика", що виникли за договором іпотеки від 31.05.2012.

Отже, застосовуючи за аналогією приписи Закону в частині визначення наслідків скасування незаконного судового рішення про скасування обтяження іпотекою нерухомого майна, на підставі якого з Єдиного реєстру заборон виключено запис про обтяження, які полягають в необхідності відновлення дії іпотеки з моменту вчинення первинного запису в Єдиному реєстрі заборон, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису, слід дійди висновку, що іпотека ПАТ "Златобанк", яка виникла на підставі Договору іпотеки від 31.05.2012, є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в державний реєстр, адже правова підстав припинення такого запису (Договір про розірвання) відпала.

Зазначений висновок узгоджується із положенням статті 204 Цивільного кодексу України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, чи в силу закону.

Отже, встановлення в силу закону нікчемності Договору про розірвання, який став підставою для припинення запису про обтяження спірного майна іпотекою ПАТ "Златобанк", не спростовує презумпції правомірності обтяження спірного нерухомого майна такою іпотекою на час передання його в іншу іпотеку (Ощадбанку), адже таке обтяження є чинним з моменту його первинної реєстрації у відповідному реєстрі.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 24 Закону, визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Проте, жодних чинних зареєстрованих обтяжень іпотекою на підставі дублікату договору іпотеки від 31.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. та зареєстрованого в реєстрі №2614, відповідно до відомостей Державного реєстру прав встановлено не було.

Отже, вказані факти спростовують твердження позивача про порушення відповідачем під час проведення оскаржуваних реєстраційних дій пунктів 4, 5, 11 статті 24 Закону.

Щодо твердження позивача про порушення відповідачем пункт 6 статті 24 Закону під час проведення оскаржуваної державної реєстрації. Позивач посилається на те, що не було досліджено питання перебування об'єкта нерухомості під обтяженням податковою заставою та не досліджено питання щодо наявності згоди контролюючого органу, наданого заявнику на внесення відповідного запису в Державний реєстр прав.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 4 ст. 24 Закону передбачено, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті (наявність зареєстрованих обтяжень), не застосовується у разі, зокрема, державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Також, слід звернути увагу, що обтяження іпотекою на підставі договору іпотеки від 31.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. та зареєстрованого в реєстрі №2614, є чинним з моменту його первинної реєстрації у відповідному реєстрі. У зв'язку з чим можна дійти висновку, що жодних нових правовідносин вказана реєстрація не підтверджує.

Окрім того, відповідно до частини третьої статті 3 Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Враховуючи той факт, що під час посвідчення договору іпотеки від 31.05.2012 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. та зареєстрованого в реєстрі № 2614, були вчинені всі відповідні дії, передбачені законодавством, що діяло на момент виникнення вказаних правовідносин, підстав для відмови у прийнятті заяви або відмови у її розгляді відсутні. Крім того, слід звернути увагу, що державою було визнано факт виникнення вказаного обтяження іпотекою ще у 2012 році, а дії, що пов'язані із перереєстрацією даних правовідносин у новому Державному реєстрі прав не створюють та не підтверджують створення нових правовідносин, отже до них не можна застосовувати положення абзацу 5 часини п'ятої статті 3 Закону.

Слід зазначити, що статтею 22 Закону передбачено, що відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Таким чином суд вважає, що рішення № 3239922 від 28.12.2016 про внесення запису № 18368404 від 27.12.2016 про іпотеку є таким, що прийнято відповідно до норм законодавства, що діяло на момент його прийняття та внесення та скасуванню не підлягає.

Враховуючи викладені обставини справи та положення норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71,72,94,158-163,167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 серпня 2017 р.