Постанова № 69255186, 31.08.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2017 року № 810/1621/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання - Сіренко Ю.П., за участю представника позивача, представника відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.02.2017 №0003441405,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Дюна» звернулося до суду з позовом до ГУ ДФС у Київській області з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.02.2017 №0003441405.

У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що ТОВ «Дюна» отримало оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області.

Пояснює, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту від 17.01.2017 «Про результати документальної позапланої виїзної перевірки ТОВ «Дюна» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 01.01.2014 по 29.07.2016». (далі - Акт перевірки).

Вказує, що позивач не погоджується з висновками Акту перевірки та вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання та прийняв рішення, що суперечить законодавству та виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених законами України.

У судовому засіданні представник позивач підтвердив обставини викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач - ГУ ДФС у Київській області просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. У обґрунтування своєї правової позиції вказав, що ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дюна» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 01.01.2014 по 29.07.2016.

Вказує, що перевіркою встановлено порушення податкового законодавства. На підставі чого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що працівниками ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дюна» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 01.01.2014 по 29.07.2016. та встановлено порушення вимог п.198.1, абз.1,2 п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 74330,00 грн., в тому числі за жовтень 2015 року - 74330,00 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки ГУ ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 02.02.2017 №0003441405, за яким збільшено суму грошового зобов'язання на 92930,00 грн., з яких 74330,00 грн. сума ПДВ та 18583,00 штрафні (фінансові) санкції.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд вважає за необхідне вказати наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Дюна» та ТОВ «Сільник» було укладено договір поставки товару (пакувальна плівка, гофроящики) від 07.10.2015 №07/10-1, на виконання умов якого позивачем до перевірки були надані податкові накладні суми ПДВ по яких було включено до складу витрат, які зараховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкові накладні, суми ПДВ по яких були включені до податкового кредиту ТОВ «Дюна» за відповідний період.

Однак, ТОВ «Дюна» на підтвердження факту транспортування пакувальної плівки та гофроящиків товарно-транспортні накладні надані не були.

Судом встановлено, що ТОВ «Сільник» знаходиться на обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області. Підприємство зареєстровано Києво-Святошинською районною державною адміністрацією в Київській області 17.05.2011 року за № 13541020000002475. Дані про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності як платника ПДВ: свідоцтво від 12.04.2012 №200041348, анульовано 24.11.2014 за рішенням податкового органу, в зв'язку з переєрестрацією без зміни місцезнаходження. Нове свідоцтво № 200197083 від 12.04.2014 анульовано 30.10.2015 року у зв'язку з відсутністю поставок та ненадання декларацій.

Остання податкова декларація з податку на додану вартість подана до ДПІ за серпень 2015 року з показниками 0 грн. від 01.09.2015 №9181895697. Декларація з податку на прибуток за 2015 рік до ДПІ не подана. Згідно даних АІС «Податковий блок» встановлено, що основні засоби та трудові ресурси на підприємстві відсутні.

Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку Форма № 1 ДФ протягом 2015-2016 року до ДПІ не подавалися.

Звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) підприємством до податкового органу протягом 2015 -2016 року не подавалися.

Судом встановлено, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві по ТОВ «Сільник» за жовтень 2015 року складено податкову інформацію від 04.11.2015 №892/26-55-22- 03/37692894 в висновку якій зазначено:

- нереальність первинного продажу ідентифікованого товару/послуги за наявності маніпулювання показниками податкової звітності з податку на додану вартість;

- нереальність продажу ідентифікованого товару за відсутності реального придбання цього ж товару або відсутності (нереальності) власного формування відповідних активів, в тому числі при задекларованому виробництві;

- нереальність продажу ідентифікованого товару за відсутності реального придбання цього ж товару або відсутності (нереальності) власного формування відповідних активів, в тому числі при задекларованому виробництві;

- нереальність продажу ідентифікованого товару за номенклатурою, відмінною від номенклатури попередньо придбаних товарів за відсутності придбання товарів, що продано, від інших (не задіяних у ланцюгу нереальної поставки) постачальників або відсутності (нереальності) формування відповідного активу внаслідок власного задекларованого виробництва товару;

- нереальність продажу ідентифікованого товару, первинне введення в обіг (первинний продаж) якого не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга нереальних господарських операцій (2).

Крім того ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області по ТОВ «Сільник» за 2015 рік та з січня 2016 року по березень 2016 року складено податкову інформацію від 30.03.2016 року №212/10-13-22-05/37692894 в висновку якій зазначено:

Згідно аналізу податкових накладних зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено придбання одного переліку товарів (робіт, послуг) та реалізації зовсім інших товарів (робіт, послуг). Крім того, про нереальність здійснених господарських операцій свідчать наступні факти:

- відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, власних складських приміщень /орендодавця),

- відсутність інформації про транспортування товарів (наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, попередників у транспортуванні),

- відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Аналізом наданих TOB «Сільник» послуг вбачається не можливість фактичного здійснення господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутності транспортних засобів, наявної кількості трудових ресурсів.

Таким чином встановлено:

- реалізацію товарів та послуг за номеклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленного попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- реалізацію імпортного товару з визначеним кодом УКТЗЕД, відмінною від номенклатури документально оформленного попереднього придбання з визначеним кодом УКТЗЕД, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та надання послуг наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного;

- відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власних складських приміщень/ (орендодавця);

- відсутність інформації про транспортування товарів (наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, попередників у транспортуванні),

- відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Таким чином, вбачається відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій за 2015 рік та з січня 2016 року по березень 2016 року по ланцюгу постачання.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської опепапії.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленні з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В матеріалах справи, відсутні докази технологічних можливостей виконання ТОВ «Сільник» договору №07/10-1 від 07.10.2015.

Крім того, як вбачається з товарно-транспортних накладних пунктом відправлення товару є вул. Предславинська, буд.39, Печерський р-н, м. Київ, однак як вбачається з відкритих джерел будівля за вказаним адресом є офісним центром. Яким чином відбулось відвантаження товару позивач не пояснив.

Позивач вказує, що висока вартість придбаних у ТОВ «Сільник» картонних ящиків пояснюється їх високою якістю.

Згідно п.2.3. договору поставки №07/10-1 від 07.10.2015, якість товару підтверджується сертифікатом якості (відповідальності), який передається одночасно з товаром.

Однак, позивачем жодних таких сертифікатів якості надано не було, що на думку суду свідчить про нереальність господарських операцій.

За таких обставин суд вважає, що договір укладені між ТОВ «Дюна» та ТОВ «Сільник» є безтоварними, та такі, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) дня надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п. 2.7 зазначеного Положення про документальне забезпечення записів у. бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операцію.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача про безтоварність угод укладених позивачем з ТОВ «Сільник».

Тому, суд вважає, що суму податкового кредиту з податку на додану вартість, сформована ТОВ «Дюна» по взаємовідносинах ТОВ «Сільник» неправомірно віднесено до складу податкового кредиту, а отже відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 02.02.2017 №0003441405.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 04 вересня 2017 р.