Постанова № 69255179, 25.09.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2017 р. Справа №805/2960/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 10 год. 50 хв.

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., при секретарі судового засідання Смаль О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Донецької області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті

до відповідача: ОСОБА_1 м. Маріуполь

про: стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 18851,04 грн., що еквівалентно 684 євро, відповідно до курсу, встановленого Національним Банком України, станом на 01 липня 2016 року.

за участю

прокурора: Буяновського В.В. - на підставі посвідчення,

представників сторін:

від позивача: Єфімова с. І. - за довірен.,

від відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В:

Керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Донецької області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті з позовною заявою до ОСОБА_1 м. Маріуполь про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 18851,04 грн., що еквівалентно 684 євро, відповідно до курсу, встановленого Національним Банком України, станом на 01 липня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області на території а/д Одеса - Мелітополь - Новоазовськ 634 км проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки DAF, модель 95XF380, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, за результатами якої складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та Акт № 0006708 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 01 липня 2016 року, на підставі яких складено розрахунок від 01 липня 2016 року № 0006708 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд в сумі 18851,04 грн., що еквівалентно 684 євро.

Прокурор у судовому засіданні просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засідання підтримав обставини викладені у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 м. Маріуполь про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 18851,04 грн., що еквівалентно 684 євро, відповідно до курсу, встановленого Національним Банком України, станом на 01 липня 2016 року.

Згідно з абз. 1, 3 ч. 2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Абзацами 1-3 п. 4 вказаної статті визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Прокурора Донецької області з листом від 13 травня 2017 року № 3932/05/15-17, у якому просив звернутися до суду в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 18851,04 грн., що еквівалентно 684 євро, відповідно до курсу, встановленого Національним Банком України, станом на 01 липня 2016 року (а.с. 18-19).

Тобто, звернення прокуратури до суду із даним позовом узгоджено із позивачем у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

З огляду на вищевикладене, суд вважає доведеним факт наявності підстав, передбачених частинами 2 та 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», для здійснення керівником Маріупольської місцевої прокуратури № 1 представництва у суді інтересів Державної служби України з безпеки на транспорті у справі щодо стягнення з відповідача заборгованості з плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 18851,04 грн., що еквівалентно 684 євро, відповідно до курсу, встановленого Національним Банком України, станом на 01 липня 2016 року.

Згідно п. 1 ч. 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 зазначеного Закону, право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Таким чином, право Прокурора на звернення до суду із даним позовом використане згідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до графіку проведення роботи пересувного пункту вагового та габаритного контролю в Донецькій області на липень 2016 року, погодженого з начальником Служби автомобільних доріг у Донецькій області Савченко С.Г., начальником Управління Служби безпеки України у Донецькій області полковником Куць О.І., заступником начальника відділу УПД ГУНП України в Донецькій області полковником Фромзішко А.А., начальником відділу надання адміністративних послуг Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області Котляров Л.П., зокрема, головний спеціаліст відділу державного контролю Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області Сидоренко О.Б. у період з 01 липня 2016 року по 29 серпня 2016 року проводив роботи пересувного пункту вагового та габаритного контролю в Донецькій області (а.с. 14).

01 липня 2016 року при проведенні габаритно-вагового контролю посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області на а/д Одеса - Мелітополь - Новоазовськ 634 км транспортного засобу DAF, модель 95XF380 реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, що рухався за маршрутом с. В. Копані (Херсонська область) м. Маріуполь 400 км., встановлено, що повна маса транспортного засобу складає 27531 кг при допустимих 40 т, відстань між осями 4,85 м, 1,40 м, осьові навантаження: на одну вісь 7302 кг при допустимих 11 т, на другу (здвоєну) вісь 20229 кг (12246 кг + 7983 кг) при допустимих 16 т, про що складено акт № 0006708 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. З актом був ознайомлений водій транспортного засобу ОСОБА_7 (а.с. 13).

Також, 01 липня 2016 року посадовою особою Укртрансбезпеки, що проводила габаритно-ваговий контроль та оператором вагового комплексу складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю, відповідно до якої, за результатом вагового контролю встановлено навантаження на осі: одна вісь 4555 кг; друга (здвоєна) вісь 12246 кг; третя вісь 7983 кг; повна маса транспортного засобу 27531 т (а.с. 12).

На підставі проведеного посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області габаритно-вагового контролю транспортного засобу DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, складено розрахунок плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу, що є додатком до акту від 01 липня 2016 року № 0006708. Відповідно до цього розрахунку, всього до сплати розрахована сума в розмірі 684 євро за перевантаження загальної маси транспортного засобу на здвоєну вісь в 20229 кг (а.с. 15).

Відповідно до офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день складання розрахунку є 2756,45 грн. за 100 євро.

30 грудня 2016 року Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області на адресу відповідача направлялось повідомлення про заборгованість № 22/1250-16 з плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування в розмірі 684 євро (а.с. 11).

У зв'язку з несплатою відповідачем плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 684 євро, що еквівалентно 18851,04 грн., керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до суду з даним адміністративним позовом..

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі за текстом - Положення № 103).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі по тексту - Положення № 103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пп. 1, 3 п. 4 цього Положення, основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті та здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

Приписами підпунктів 15, 27 пункту 5 Положення № 103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування та здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Пунктом 8 Положення № 103 передбачено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі по тексту - Закон № 2344) визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

Згідно ст. 33 Закону № 2344 автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі по текстом - Порядок № 1567).

Відповідно до п. 2 Порядку, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 3 Порядку визначено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

Відповідно до п. 15 Порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Згідно з п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Відповідно до абз. 1, 2, 4 п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Пунктом 3 Правил проїзду великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі по тексту - Правила № 30) визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 4 Правил 30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» від 25 лютого 2009 року № 207, крім документів, зазначених у пунктах 1 і 2 цього переліку, є необхідними у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень - дозвіл на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданий Державтоінспекцією.

Таким чином, зазначені норми вказують на обов'язковість знаходження у водія дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданого Державтоінспекцією у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень.

Суд зазначає, що позивачем та відповідачем не надано суду доказів щодо наявності такого дозволу у відповідача.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27 червня 2007 року № 879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі по текстом - Порядок № 879).

Згідно з п. 3 цього Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Відповідно до п. 6 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Пунктами 16, 17, 18 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

У разі виявлення під час здійснення попереднього габаритно-вагового контролю на стаціонарних або автоматичних зважувальних пунктах факту перевищення установлених габаритно-вагових параметрів здійснюється точний габаритно-ваговий контроль.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Згідно п. 21 Порядку № 879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту.

Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

У разі наявності підозри щодо перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, працівники пунктів габаритно-вагового контролю проводять його повторне зважування.

Як вже зазначалось, згідно із актом № 0006708 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 01 липня 2016 року, транспортним засобом, який належить відповідачу було здійснено перевезення, при цьому встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження на здвоєні вісі на 4,229 тонн (20,229 тонн при нормативно допустимому навантажені 16 тонн).

Відповідно до п. 26, 27 Порядку № 879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Порядком № 879 затверджені ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Так відповідно до п. 2 ставка плати за проїзд транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні, а саме: великовагові транспортні засоби з перевищенням допустимих осьових навантажень: до 5 відсотків включно становить - 0,05 євро, від 5 до 10 відсотків включно - 0,1 євро, від 10 до 20 відсотків включно - 0,27 євро, понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро.

Згідно п. 31 (1) Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі.

Згідно Розрахунку № 0006853, відстань, пройдена водієм до ППГВК становить 400 км., відсотковий розмір перевищення норми навантаження на вісь становить 25%-30%. Таким чином плата відповідача за проїзд становить 684 євро = 0,57 (плата за проїзд 1 км с перевищ. нормативів) х 400 (пройдена відстань до ППГВК) х 3 (згідно п. 31(1) Порядку № 879).

Враховуючи наведене, управлінням Уктрансінспекції у Донецькій області згідно розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 01 липня 2016 року відповідачу нарахована плата за проїзд в сумі 684 євро

В свою чергу, пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

З огляду на це, суд зазначає, що позивачем заявлено до стягнення суму в розмірі 684 євро, яка на день проведення розрахунку еквівалентно 18851,04 грн.

Як вже зазначалось, що у відповідності до пункту 31-1 Порядку №879 перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.

На момент розгляду справи в суді плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 18851,04 грн. відповідачем не сплачена, заборгованість перед бюджетом не погашена.

Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог Керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Донецької області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 м. Маріуполь про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 18851,04 грн., що еквівалентно 684 євро, відповідно до курсу, встановленого Національним Банком України, станом на 01 липня 2016 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочсинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Донецької області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 м. Маріуполь про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 18851,04 грн., що еквівалентно 684 євро, відповідно до курсу, встановленого Національним Банком України, станом на 01 липня 2016 року - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (87549, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті заборгованість з плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 18851 (вісімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят одна) гривня 04 копійки, що еквівалентно 684 (шістсот вісімдесят чотири) євро, відповідно до курсу, встановленого Національним Банком України, станом на 01 липня 2016 року в дохід Державного бюджету України (р/р 31118193700075 у ГУДСКУ у Донецькій області/м. Слов'янськ/221601100, код ЄДРПОУ 37803368, МФО 834016).

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 25 вересня 2017 року в присутності прокурора та представника позивача.

Повний текст постанови складено та підписано 02 жовтня 2017 року.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Олішевська B.В.