Постанова № 69255119, 26.09.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2017 р. Справа №805/2235/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:15:40

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., при секретарі судового засідання Хорош С.С., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства «Афродіта» до Головного управління Держпраці у Донецькій області про скасування припису від 10.05.2017 року № 05.4-10/3,

за участю сторін,-

від позивача - Мангуш Ф.І., довіреність № 27 від 01.09.2017 року

Хачхараджи Є.І., довіреність № 7 від 01.03.2017 року

від відповідача - Кудлаєнко В.Г., довіреність № 43 від 18.07.2017 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Селянське (фермерське) господарство «Афродіта» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Донецькій області про скасування припису Головного управління Держпраці у Донецькій області від 10.05.2017 року № 05.4-10/3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Селянським (фермерським) господарством «Афродіта» було отримано припис відповідача від 10.05.2017 року за № 05.4-10/3. В приписі зазначено, що він винесений на підставі акту перевірки суб'єкта господарювання (акт перевірки виробничого об'єкта) від 10.05.2017 року № 05.4-10/10. Згідно припису, позивача зобов'язано усунути певні порушення з якими він не погоджується та вважає, що пункти 1, 2 та 3 зазначеного припису є незаконними. Проти інших пунктів припису позивач по суті не заперечує, але враховучи, що припис було винесено за наслідками незаконної перевірки, вважає, що він повинен бути скасований повністю.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі № 805/2235/17-а та призначено до розгляду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року за клопотанням відповідача зупинено провадження по справі № 805/2235/17-а до 07 вересня 2017 року у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі.

Розпорядженням керівника апарату Донецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року № 94 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 80/2235/17-а у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Толстолуцької М.М.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу, справу № 80/2235/17-а передано на розгляд судді Кочановій П.В.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року справу № 805/2235/17-а прийнято до провадження суддею Кочановою П.В.

У судовому засіданні 07 вересня 2017 року була оголошена перерва до 26 вересня 2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача під час судового засідання заперечував проти заявлених позовних вимог. Просив суд відмовити в задоволені адміністративного позову. В своїх запереченнях на позовну заяву, зазначив, що припис, який оскаржується, винесений органом Держпраці в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

СФГ «Афродіта» перебуває на обліку в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ 13487877), зареєстровано за юридичною адресою: 85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Менделеєва,1, що підтверджується безкоштовним запитом відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідач, Головне управління Держпраці у Донецькій області (далі ГУ Держпраці, відповідач) є юридичною особою, зареєстроване за кодом ЄДРПОУ 39790445, місцезнаходження 85302, Донецька область, місто Покровськ, вулиця Прокоф'єва, будинок 82, що підтверджується безкоштовним запитом відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

На підставі наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області від 26.04.2017 року № 787 "Про проведення позапланової перевірки суб'єкта господарювання СФГ «Афродіта» та направлення на проведення позапланової перевірки № 05.2/500 від 26.04.2017 року посадовими особами позивача 10.05.2017 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки Селянського (фермерського) господарства «Афродіта», код ЄДРПОУ 13487877, розташованого за адресою: 8500, Донецька область, м. Волноваха, вул. Менделеєва,1.

Підставою видачі позивачем наказу про проведення позапланової перевірки СФГ « Афродіта» зазначено ухвалу слідчого судді Мар'їнського районного суду Донецької області від 13.04.2017 року по справі № 237/1459/17 за матеріалами розслідування № 42017051630000025 від 20.03.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 272 КК України.

За результатом перевірки контролюючим органом складено Акт перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта) від 10.05.2017 року № 5.2-3/9, Акт перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта) від 10.05.2017 року № 05.05-06/10, Акт перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта) від 10.05.2017 року № 05.4-10/10.

За Актом перевірки від 10.05.2017 року № 05.4-10/10 посадовою особою Головного управління Держпраці у Донецькій області винесено Припис № 05.4-10/3 від 10.05.2017 року.

За Актом перевірки від 10.05.2017 року № 05.5-06/10 посадовою особою Головного управління Держпраці у Донецькій області винесено Припис № 05.2-06/8 від 10.05.2017 року.

За Актом перевірки від 10.05.2017 року № 5.2-3\9 посадовою особою Головного управління Держпраці у Донецькій області винесено Приписи № 5.2-3/9 від 10.05.2017 року та № 05.2-10/9 від 10.05.2017 року.

Не погоджуючись з приписом № 05.4-10/3 від 10.05.2017 року за Актом перевірки від 10.05.2017 року № 05.5-06/10, позивачем подано адміністративний позов до суду про скасування зазначеного припису.

Спірним приписом, Головне управління Держпраці у Донецькій області вимагає усунути наступні порушення:

п.1. на підприємстві згідно Закону України «Про охорону праці» не отримано дозвіл на технологічне устаткування, лінійні частини та їх елементи систем газопостачання (ГРУ, ШРП) природним газом, а також газовикористовуюче обладнання потужністю понад 100 кВт (Пічка газова хлібопекарська типу А2-ХПК-25 у кількості 2 од.);

п.2. на підприємстві згідно Закону України «Про охорону праці» не отримано дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки. які воно виконує;

п.3. за умов відсутності у підприємства Дозволу Держпраці на технічне обслуговування технологічного устаткування з використанням природного газу на виробничому комплексі хлібозаводу, не укладений договір на технічне обслуговування пічогазовиххлібопекарських типу А2-ХПК-25 у кількості 2 од. підприємством, яке має чинний Дозвіл;

п.4. відсутній футляр в місціпроходу газопроводу через зовнішню стіну;

п.5. на ШРП відсутній попереджувальний напис - "Вогненебезпечно. Газ";

п.6. відсутній акт заміру опору заземлення електрообладнання;

п.7. державна повірка манометрів ГРУ, ШРП не проведена;

п.8. відсутні акти щодо перевірки та прочищення газоходів газовикористовуючого обладнання, вентиляції приміщень де розташовано газовикористовуюче обладнання ГРУ, ШРП;

п.9. скидні газопроводи що у приміщенні хлібозаводу потребують очищення від іржі, грунтування та фарбування.

Не погоджується з вказаними приписами, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства та встановлених в судовому засіданні фактичних обставин справи.

Частиною 2статті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 4 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 р. № 2694-XII визначено, що державна політика в галузі охорони праці базується, у тому числі на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади здійснення інспекційного контролю за додержанням законодавства про працю є Конвенція Міжнародної організації праці № 81 від 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі.

Положення Конвенції Міжнародної організації праці № 81 від 1947 року є частиною національного законодавства і застосовується у порядку, передбаченому для норм національного законодавства відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про міжнародні договори».

Згідно ст.1 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року кожний член Міжнародної організації праці, для якого ця Конвенція є чинною, повинен забезпечувати систему інспекції праці на промислових підприємствах.

Відповідно до ст.13 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 від 1947 року інспектори праці уповноважені вживати заходів з метою усунення недоліків, виявлених на споруді, в обладнанні або методах роботи, які вони мають підстави вважати такими, що загрожують здоров'ю чи безпеці працівників. Для того, щоб інспектори праці мали можливість вживати таких заходів, вони будуть уповноважені, з дотриманням права на оскарження у судових або адміністративних органах, яке може бути передбачене законодавством, давати розпорядження або вимагати, щоб було дано розпорядження: a) щодо внесення протягом визначеного терміну до установки або споруди таких змін, які можуть бути необхідні для забезпечення дотримання правових норм з питань охорони здоров'я та безпеки працівників; або b) у разі безпосередньої загрози здоров'ю чи безпеці працівників - щодо вжиття заходів, які підлягають негайному виконанню.

Особи, які порушують або ухиляються від дотримання правових норм, виконання яких повинні забезпечувати інспектори праці, підлягають негайному судовому переслідуванню без попередження. Проте національне законодавство може передбачити винятки щодо таких випадків, коли має робитися попереднє повідомлення для того, щоб виправити становище або вжити запобіжних заходів (ч.1 ст.17 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 від 1947 року).

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснює, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці (ст.38 Закону України «Про охорону праці»).

Згідно Положення «Про Державну службу України з питань праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п.7 вищевказаного Положення Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 11 лютого 2015 року № 100утворено Головне управління Держпраці у Донецькій області, реорганізувавши шляхом злиття Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області та Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області.

Відповідно дорозпорядження Кабінету Міністрів України «Питання державної служби праці» від 30 вересня 2015 року № 1021-р функції і повноваження Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки, що припиняється, покладені на Державну службу з питань праці.

Наказом Держпраці України від 7 травня 2015 року № 16 затверджено Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області (далі - Управління Держпраці), згідно пункту 1 якого, Головне управління Держпраці у Донецькій області є територіальним органом, який діє у складі Державної служби України з питань праці у та їй підпорядковується.

Відповідно до вимогстатті 38 Закону України «Про охорону праці» державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з підпунктом 15 пункту 4 Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області, Головне управління Держпраці у Донецькій області відповідно до покладених на нього завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства з охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами та перевірки їх знань.

При здійсненні перевірок ГУ Держпраці у Донецькій області керуєтьсяЗаконом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V(далі - Закон № 877-V) та Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики від 02.07.2012 р. № 390 (далі - Порядок № 390).

Відповідно до п.п.2, 3 Порядку № 390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів. Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю).

Згідно приписів ст.6 Закону № 877-V однією з підстав для здійснення позапланових заходів є настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Пунктом 7 Порядку № 390 передбачено що за результатами перевірки складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень законодавства про працю виносяться приписи про усунення виявлених під час проведення перевірки порушень.

Як вбачається з обставин справи, ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 13.04.2017 по справі № 237/1459/17 задоволено клопотання Волноваської місцевої прокуратури про призначення та проведення перевірки СФГ «Афродіта» за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017051630000025 від 20.03.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.272 КК України. Цією ухвалою доручено спеціалістам Головного управління Держпраці у Донецькій області призначити позапланову комплексну перевірку на предмет дотримання вимог законодавства і нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки і додержання трудового законодавства в діяльності СФГ «Афродіта».

Як вбачається зі змісту вказаної ухвали суду, позапланова перевірка СФГ «Афродіта» була призначена з метою всебічності та неупередженості досудового розслідування, зокрема для отримання відомостей, котрі є необхідними для належної кваліфікації вчиненого діяння, виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення й встановлення фактів порушень вимог законодавства про охорону праці та трудового законодавства в діяльності СФГ «Афродіта»

Встановлені під час перевірки порушення відображені в актах перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта) від 10.05.2017 року № 5.2-3/9, 10.05.2017 року № 05.05-06/10, від 10.05.2017 року № 05.4-10/10

На підставі акту перевірки № 05.5-06/10 від 10.05.2017 року, державними інспекторами у межах наданих їм повноважень винесено припис 05.4-10/3 від 10.05.2017 року, в якому зазначено зміст виявлених порушень, нормативно-правові акти, які порушено та терміни усунення порушень.

Суд звертає увагу на те, що протиправність приписів позивач пов'язує лише з порушенням відповідачем процедури проведення перевірки, яка не знайшла свого підтвердження за результатами розгляду справи.

Так, оскаржуючи до суду спірний припис, позивач фактично не погоджується з трьома пунктами припису, а саме: пунктами 1-3 припису, всі інші пункти припису позивач визнає, про що вбачається з позовної заяви та наданих пояснень в судових засіданнях суду. Втім просить суд скасувати спірний припис з підстав того, що перевірка була незаконною.

Разом з тим, як встановлено судом перевірка позивача була проведена на підставі ухвали Мар'їнського районного суду Донецької області від 13.04.2017 по справі № 237/1459/17. З наданих пояснень представника позивача, вказана ухвала суду на момент призначення та проведення позапланової перевірки позивача не була скасована апеляційною інстанцією.

Крім того, Кримінальним кодексом Українив становлено відповідальність за невиконання судового рішення (стаття 382 ККУ). Відповідальність застосування ст. 382 ККУ може настати лише у випадку невиконання службовою особою правосудного судового рішення. Неправосудне судове рішення відповідно до законодавства України підлягає скасуванню, а постановлення завідомо неправосудного судового рішення тягне відповідальність судді застосування ст. 375 КК України.

Розглядаючи питання про обов'язковість та законність судових рішень, слід зауважити, що Кримінально-процесуальний кодекс України дійсно не містить норм щодо призначення позапланового заходу державного нагляду. Проте суд, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження застосовує заходи забезпечення у вигляді тимчасового доступу до речей і документів. Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Такий спосіб забезпечення має зобов'язальний характер по відношенню до власника, в даному випадку - суб'єкта господарювання, та обмежує права власності в частині користування та розпорядження. Разом з тим, в судовому рішенні зазначається доручення на проведення позапланового заходу. Таким чином, забезпечується процесуальний механізм, за яким доступ до речей і документів надається стороні кримінального провадження, і реалізується в частині користування і розпорядження шляхом надання судом дозволу ГУ Держпраці на проведення позапланового заходу за аналогією закону.

Позапланову перевірку проведено відповідно доЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон). Згідно з ч. 2ст. 6 зазначеного Закону- проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Частиною 4 ст.2 Закону передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах. Такою особливістю виступають нормиЗУ «Про судоустрій і статус суддів» щодо обов'язковості виконання судових рішень.

Це також відповідає статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 від 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі.

Таким чином, рішення суду в частині проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) для Головного управління Держпраці у Донецькій області - є обов'язковими до виконання.

До аналогічного висновку дійшов Донецький апеляційний адміністративний суд у адміністративній справі № 805/420/17-а.

Суд також наголошує на тому, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 року № 408 надання дозволу на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців не потребується у разі, коли такі перевірки проводяться за рішенням суду.

Крім того, суд зазначає, що позивач не скористався правом не допустити посадових осіб до перевірки, позапланова перевірка проведена та складені відповідні акти перевірки та приписи, наказ про проведення перевірки вичерпав свою дію в часі.

Як зазначалось вище, позивач фактично не погоджується зі спірним приписом в частині пунктів 1- 3, а саме:

п.1. припису - підприємству не потрібно отримувати дозвіл на технологічне устаткування, лінійні частини та їх елементи систем газопостачання (ГРУ, ШРП) природним газом, а також газовикористовуюче обладнання потужністю понад 100 кВт (Пічка газова хлібопекарська типу А2-ХПК-25 у кількості 2 од.). оскільки такий дозвіл є у наявності у власника обладнання ( ТОВ «Афродіта»), а СФГ «Афродіта» є лише орендарем обладнання. Відповідно до договору оренди майнового комплексу від 02.01.2017 року № 020117-2, що укладений між ТОВ «Афродіта» та СФГ «Афродіта», останній орендує майновий комплекс «Хлібозавод», що являє собою комплекс нежилих, адміністративних та виробничих приміщень хлібозаводу з усім встановленим обладнанням, устаткуванням та механізмами, що забезпечують технологічний процес виробництва. У орендодавця - ТОВ «Афродіта» є наявний дозвіл Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області № 0313.14.14 зі строком дії з 05.02.2014 року по 04.02.2019 року.

п.2. припису- даний пункт припису щодо не отримання дозвілу на виконання робіт підвищеної небезпеки, які воно виконує, суперечить принципу правової визначеності, оскільки не визначає конкретний перелік робіт. Зазначає, що діюче законодавство передбачає вимогу отримувати дозволи на певні види робіт підвищеної небезпеки, а не на взагалі на роботи підвищеної безпеки.

п.3. припису- Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1107 містить вимогу отримувати дозвіл на монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкцію машин, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3 - до Порядку. Однак, додаток 3 Порядку не містить в собі переліку машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що робить незаконною вимогу отримувати дозвіл на технічне обслуговування певного устаткування. Крім того, позивач зазначає щодо вимоги укласти договір на технічне обслуговування пічогазових хлібопекарських типу А2-ХПК-25 у кількості 2 од. підприємством, яке має чинний Дозвіл, то відповідач не наділений повноваженнями вимагати від суб'єкта господарювання укладати будь-які договори.

При цьому, в ході розгляду справи, Селянським (фермерським) господарством «Афродіта» було надано до суду докази, які підтверджують фактичне та добровільне виконання позивачем порушень зазначених у спірних пунктах припису, а саме:

- Висновок експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання виданого ДП «Донецький експертно-технічний центр Держпраці» від 18 вересня 2017 року № 14.-04.-22.-1600.17, в якому зазначено, що СФГ «Афродіта» додержується вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки;

- Дозвіл від 31.05.2016 року № 1037.16.14, виданий Головним управлінням Держпраці у Донецькій області на виконування робіт підвищеної небезпеки - технічне обслуговування устаткування підвищеної небезпеки, а саме: газовикористовуюче обладнання потужністю понад 100 кВт, газонебезпечні роботи та роботи у вибухопожежонебезпечних зонах, зварювальні, газополум'яні роботи;

- Дозвіл від 07.08.2017 року № 0483.17.14, виданий Головним управлінням Держпраці у Донецькій області на експлуатування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки - газовикористовуючого обладнання потужністю понад 100кВт;

- Договір від 01.07.2017 року № 29 про технічне обслуговування газового обладнанняі автоматики безпеки до газового обладнання.

Вказані обставини не заперечувались повноважними представниками відповідача в судовому засіданні 26.09.2017 року.

Відповідно до частини 4 статті 71 КАС України, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані судом як докази у справі. Проте доказів, які б дали змогу суду конкретизувати саме роботи підвищеної небезпеки на які необхідно отримати дозвіл, відповідачем суду не надано.

Відповідно дост. 55 Конституції України, зокрема кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

А згідно з частиною першою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною першою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів Позивача має довести належними та допустимими доказами саме Позивач.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) №1-10/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексута інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України улогічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Відповідно до частини першої ст. 2442Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 15 грудня 2015 року у справі №800/206/15 за позовом до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, про визнання незаконним акта Президента України, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

А як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 10 квітня 2012 року №21-1115во10 у справі за позовом Акціонерного товариства «Санофі-Авентіс Франція» до Міністерства охорони здоров'я України, треті особи: Державне підприємство «Державний фармакологічний центр Міністерства охорони здоров'я України», Відкрите акціонерне товариство «Фармак», Компанія «Мілі Хелскере Лімітед», Компанія «Новахім Індастріз Лімітед» про визнання протиправними та скасування рішень, відповідно до статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Із наведених положень убачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

З урахуванням викладеного вище, зважаючи, що позивачем добровільно виконано оскаржувані пункти припису, про що надані до суду відповідні докази, та визнання СФГ «Афродіта» в позовній заяві іншої частини пунктів спірного припису (пунктів 4-9), суд вважає,що позовні вимоги позивача є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати зі сплати судового збору позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Селянського (фермерського) господарства «Афродіта» до Головного управління Держпраці у Донецькій області про скасування припису від 10.05.2017 року № 05.4-10/3 - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні в присутності представників сторін 26 вересня 2017 року.

Повний текст постанови виготовлено 29 вересня 2017 року.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кочанова П.В.