Постанова № 69255047, 23.08.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2017 р. Справа № 804/4979/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіЦарікової О.В., секретаря судового засіданняБезрученко К.В., за участю: представника позивача Трикози Т.В., представника відповідача: Червоної Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Компанії "SWINTON BUSINESS INС." до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" Куліша Віктора Миколайовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання протиправними дій, вимог,

ВСТАНОВИВ:

Компанія «SWINTON BUSINESS INC.» звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Актабанк» Куліша Віктора Миколайовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6, ОСОБА_7, з урахуванням уточнень до адміністративного позову, про:

- визнання протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" Куліша Віктора Миколайовича щодо визнання нікчемними договорів, а саме: договору про відступлення права вимоги №14У-1 від 28.07.2014, укладеного з Компанією "SWINTON BUSINESS INС."; договору про відступлення права вимоги №14У-1/2 від 28.07.2014, укладеного з Компанією "SWINTON BUSINESS INС."; договору застави майнових прав №14У-2/1 від 28.07.2014, договору застави майнових прав №14У-1/1 від 28.07.2014 та щодо направлення повідомлень про нікчемність означених правочинів;

- скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" Куліша Віктора Миколайовича від 12.07.2017 № 30 «Щодо заходів, пов'язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів».

- визнання протиправними вимог Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" Куліша Віктора Миколайовича про необхідність повного та належного виконання умов кредитного договору №01-740/Т від 14.10.2011, укладеного між ПАТ «Актабанк» та ТОВ «Варус -Логістик», що викладені у повідомленнях про нікчемність правочинів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що згідно отриманих третіми особами повідомлень, відповідач визнав нікчемними правочинами договори відступлення права вимоги за кредитним договором №01-740/Т від 14.10.2011, що укладені між позивачем та ПАТ «Актабанк» та договори застави майнових прав, які забезпечують виконання зобов'язань позивача за договорами відступлення права вимоги перед ПАТ «Актабанк». Підставою для визнання нікчемними означених правочинів є висновок відповідача про те, що договори застави майнових прав, договори про відступлення права вимоги за кредитним договором призвели до віднесення ПАТ «Актабанк» до категорії неплатоспроможних, з чого відповідач вбачає наявність підстав, визначених пунктами 1, 2, 5 та 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У той же час, позивачем зазначено, що відповідач неправомірно застосував до цих договорів вказані положення Закону, а також несвоєчасно здійснив процедуру проведення перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності, що здійснюється протягом процедури ліквідації банку. Також, позивачем зазначено, що в оскарженому наказі не визначено, які саме ознаки нікчемності правочинів та які норми законодавства порушені при укладенні договорів із посиланням на нормативно-правовий акт, яким такий порядок було затверджено. З урахуванням викладеного, позивач вважає наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Актабанк» №30 від 12.07.2017 та вимоги відповідача про необхідність повного та належного виконання умов кредитного договору №01-740/Т від 14.10.2011, укладеного між ПАТ «Актабанк» та ТОВ «Варус -Логістик», що викладені у повідомленнях про нікчемність правочинів протиправними, такими, що не ґрунтуються на встановлених обставинах у даній справі.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог, просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити та зазначив, що оскаржений наказ винесений в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому у суду відсутні підстави для його скасування.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору у судове засідання не з'явилися, надали до суду свої пояснення по суті заявленого адміністративного позову, в яких просили розглядати справу за їх відсутності. У своїх поясненнях зазначили, що адміністративний позов підтримують, просять позовні вимоги задовольнити, дії відповідача щодо визнання нікчемними правочинів та направлення повідомлень вважають неправомірними, а вимоги, викладені відповідачем в повідомленнях про нікчемність договорів, незаконними, окрім того, вказали, що договори застави майнових прав, договори про відступлення права вимоги за кредитним договором є законними та фактично виконаними сторонами.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАРУС - ЛОГІСТИК» та Публічним акціонерним товариством «Актабанк» укладений кредитний договір №01-740/Т від 14.10.2011 про надання грошових коштів в іноземній валюті у формі відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 2000000,00 доларів США з додатковими угодами до нього.

У забезпечення виконання позичальником (ТОВ «ВАРУС-ЛОГІСТИК») своїх зобов'язань за кредитним договором між кредитором (ПАТ «Актабанк»), позичальником (боржником), третіми особами - ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ СТАНДАРТ» укладені наступні договори поруки та застави:

- договір поруки №01-740/Т/1 від 14 жовтня 2011 року між позичальником, боржником та фізичною особою ОСОБА_6; договір поруки №01-740/Т/2 від 14 жовтня 2011 року між позичальником, боржником та фізичною особою ОСОБА_7; договір застави товарів в обороті № 01-740/Т/3 від 27 жовтня 2011 року між заставодержателем (ПАТ «Актабанк») та заставодавцем (ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ СТАНДАРТ»).

Після отримання часткового погашення кредиту, 28.07.2014 ПАТ «Актабанк» відступило позивачу право вимоги за Кредитним договором із ТОВ «ВАРУС-ЛОГІСТИК», шляхом укладення договору про відступлення права вимоги №14У-1 від 28.07.2014 за кредитним договором № 01-740/Т від 14.10.2011, де сума зобов'язання нового кредитора дорівнює сумі відступленого права вимоги за Кредитним договором і сумі існуючої заборгованості за Кредитним договором станом на момент укладення. Згідно з п.2.1. означеного договору, за відступлене право вимоги за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі 1880000,00 доларів США шляхом перерахування на рахунок первісного кредитора. Пункт 2.2. означеного договору встановлює строк перерахування позивачем вказаної суми. Таким чином, за умовами означеного договору відступлення права вимоги, первісний кредитор (ПАТ «Актабанк») відступає права сторони - кредитора за основним договором, а новий кредитор приймає всі права первісного кредитора і стає стороною кредитором за основним договором. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Згідно умов п. 5.5., цей договір не передбачає ніяких змін основного договору.

Також, ПАТ «Актабанк» укладений з позивачем договір №14У-1/2 від 28.07.2014 про відступлення права вимоги, згідно якого ПАТ «Актабанк» передав позивачеві право вимоги за всіма договорами, що забезпечують виконання основного зобов'язання за Кредитним договором.

З метою забезпечення належного та своєчасного виконання позивачем умов Договору про відступлення права вимоги №14У-1 від 28.07.2014, між позивачем та ПАТ «Актабанк» укладені два договори застави майнових прав:

- договір застави майнових прав №14У-2/1 від 28 липня 2014 року, де вартість предмету застави становить 2 918 014,98 доларів США та договір застави майнових прав №14У-1/1 від 28 липня 2014 року, де вартість предмету застави - 7 105 720,51 доларів США .

Згідно умов кожного з договорів застави майнових прав, позивач передав ПАТ «Актабанк» у заставу своє право вимоги, забезпечивши тим самим зобов'язання по перерахуванню ПАТ «Актабанк» коштів за договором відступлення права вимоги.

Згідно цих договорів, предметом застави є право вимоги позивача до ПАТ «Актабанк», які він отримав на підставі угод № 86121 та № 86122 від 12 березня 2014 року з Versobank AS.

У зв'язку з тим, що ПАТ «Актабанк» не отримав оплату грошових коштів за відступлені права вимоги за договором №14У-1 від 28 липня 2014 року, останній здійснив погашення шляхом звернення стягнення на предмет застави за договорами застави майнових прав № 14У-2/1, №14У-1/1 від 28 липня 2014 року в обсязі відступленого права.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI), Закону України «Про заставу» 02.10.1992 № 2654-XII (далі - Закон № 2654-XII), Законом України «Про банки та банківську діяльність» 07.12.2000 № 2121-ІІІ (далі - Закон № 2121-ІІІ).

Приписами ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За нормами статей 1054, 1049 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п. 3 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Відповідно до частини першої статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до положень ст. 514, ч.1 ст.517 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Частиною першою статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Судом встановлено, що позивач та ПАТ «Актабанк» уклали договори відступлення права вимоги №14У-1 та №14У-1/2 від 28.07.2014, які в подальшому Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Актабанк» визнані нікчемними.

Відступлення банком прав вимог в інтересах позивача відбувалося на платній основі та з обов'язком позивача до вчинення відповідних майнових дій. Згідно з п. 2.1. договору відступлення права вимоги №14У-1 від 28.07.2014 новий кредитор (позивач) здійснює компенсацію вартості отриманого права вимоги на користь первісного кредитора (Банк) у визначеній в договорі сумі, а оплата здійснюється шляхом перерахування на рахунок первісного кредитора.

Зокрема, предметами договорів про відступлення прав вимог є відступлення Банком у повному обсязі та відповідно набуття позивачем прав вимог до боржника про виконання ними зобов'язань у повному обсязі.

У свою чергу, до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі й права та обов'язки первісного кредитора за договорами поруки та застави.

Згідно зі ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Внаслідок не виконання позивачем умови по перерахуванню грошових коштів за відступлені права вимоги, Банк здійснив погашення шляхом звернення стягнення на предмет застави за договорами застави майнових прав № 14У-2/1, №14У-1/1 від 28 липня 2014 року.

Допустимих та належних доказів, які б спростовували факт погашення зобов'язання позивача перед Банком в межах укладених між ним і Банком договорів відступлення прав вимоги та застави майнових прав, матеріали справи не містять.

Положення п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI встановлює наявність обов'язкових елементів, які надають Фонду право віднести правочин до категорії нікчемних, а саме: вчинення конкретного зобов'язання банком та відсутність будь-якої майнової вигоди банку від вчиненого зобов'язання.

Судом встановлена відсутність в укладених правочинах ознак нікчемності, що містяться в положенні пункту 1 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. Також, факт укладання договорів застави майнових прав не може свідчити про укладання банком нікчемного правочину, оскільки ці правочини містять гарантії виконання зобов'язань за Кредитним договором та не містять положень щодо здійснення платежу чи передачі іншого майна не на користь банку або на пільгових умовах.

За приписами п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Таким чином, наявність ознак нікчемності, передбачених положенням пункту 2 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI може мати місце у двох випадках, як одночасно, так і окремо одне від одного, зокрема:

- у разі доведення належними і допустимими доказами того, що укладання договорів відступлення прав вимоги і застави майнових прав призвело до наявності критеріїв неплатоспроможності банку, передбачених положеннями статті 76 Закону № 2121-ІІІ, та/або

- у разі доведення того, що виконання грошових зобов'язань банку перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим внаслідок укладення договорів відступлення прав вимоги та застави майнових прав.

Наслідком укладення договорів про відступлення права вимоги та договорів застави, що їх забезпечують і надання новим кредитором застави Банку стало те, що ПАТ «Актабанк» отримав повне погашення зобов'язань за договорами відступлення права вимоги. Тобто, внаслідок даних правочинів ПАТ «Актабанк» в повному обсязі задовольнив свої вимоги, отримавши погашення на свою користь. Одночасно Банк не приймав на себе нових зобов'язань, окрім тих, що існували до укладення цих договорів.

У відповідності до пункту 5 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Угоди про відступлення права вимоги №14У-1 та 14У-1/2, не передбачають прийняття ПАТ «Актабанк» на себе зобов'язань по забезпеченню грошових вимог. Угоди про заставу майнових прав №14У-2/1 та №14У-1/1 також не передбачають прийняття Банком на себе зобов'язань по забезпеченню грошових вимог. Тобто, правова сутність цих угод не стосується прийняття Банком на себе зобов'язань щодо забезпечення ним виконання грошових вимог в порядку іншому ніж здійснення кредитних операцій.

Разом з тим, обставини порушення порядку здійснення кредитних операцій при укладенні договорів застави майнових прав та договорів відступлення права вимоги в оскарженому наказі відповідача не зазначено, як і посилання на відповідний нормативно-правовий акт, яким такий порядок встановлено.

Встановлюючи відсутність ознак нікчемності правочинів, які передбачені у пункті 5 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, суд виходить з того, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б обґрунтовували застосування відповідачем таких підстав.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Положення пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI передбачає мету здійснення платежу чи передання майна за правочином, а саме: надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що метою укладення договорів відступлення прав вимоги було надання позивачу певних переваг (пільг).

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються та визначаються Законом № 4452-VI.

За приписами ч.2 ст.37 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин), Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 37 Закону № 4452-VI, Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду.

Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, здійснювати інші повноваження, встановлені цим Законом, та делеговані їй Фондом.

На виконання своїх повноважень Уповноважена особа Фонду, зокрема, видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку.

Статтею 38 Закону № 4452-VI визначені заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 38 Закону № 4452-VI Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку.

З аналізу вказаних вище норм вбачається, що забезпечення протягом дії тимчасової адміністрації перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, є обов'язком уповноваженої особи Фонду. Отже, дії Уповноваженої особи направлені на виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI та дії щодо повідомлення сторін за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 Закону № 4452-VI, про нікчемність цих договорів та - застосування наслідків нікчемності договорів, є такими, що закріплені на законодавчому рівні.

07.08.2014 року Правлінням Національного банку України ухвалено постанову №468/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «АктаБанк» до категорії проблемних».

На підставі постанови Правління Національного банку України від 16.09.2014 року №576 «Про віднесення ПАТ «АктаБанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.09.2014 року прийнято рішення №90 про запровадження з 17.09.2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «АктаБанк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.12.2014 року №144 продовжено тимчасову адміністрацію в ПАТ «АктаБанк» на один місяць по 17.01.2015 року включно. Повноваження Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «АктаБанк» Приходько Юлії Вікторівни також були продовжені до 17.01.2015 року включно.

15.01.2015 року Правлінням Національного банку України винесено постанову №19 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АктаБанк».

16.01.2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №6 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «АктаБанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «АктаБанк» та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «АктаБанк» Приходько Юлію Вікторівну строком на 1 рік з 16.01.2015 року по 15.01.2016 року.

Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 31.05.2017 року №2217 «Про заміну Уповноваженої особи фонду на ліквідацію ПАТ «АктаБанк», якою з 07.06.2017 року призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «АктаБанк» Куліш Віктору Миколайовичу.

Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «АктаБанк» Кулішом Віктором Миколайовичем у зв'язку із виявленням Комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями правочинів, що мають ознаки нікчемності винесено оскаржений наказ від 12 липня 2017 року № 30 "Щодо заходів, пов'язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів".

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно абз. 2 ч.3 ст. 38 Закону № 4452-VI, порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Відповідно до п.5 розділу ІІ «Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення», затвердженого Рішенням № 826 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016р. (далі- Порядок), перевірка правочинів (договорів) на предмет нікчемності проводиться комісією у період здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку.

У разі необхідності проведення перевірки протягом процедури ліквідації банку така перевірка повинна бути завершена не пізніше шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку. За рішенням виконавчої дирекції Фонду перевірку може бути продовжено, але не більше, ніж на шість місяців.

Таким чином, зазначена перевірка мала бути проведена та закінчена в річний термін від дня початку процедури ліквідації - до 15.01.2016.

Отже, норми чинного законодавства встановлюють граничні строки проведення перевірки правочинів і наявність відповідних повноважень. Всупереч вищевказаним нормам відповідач створив комісію для здійснення перевірки документів, пов'язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), з метою виявлення фактів нікчемності таких правочинів (укладених договорів), та протиправно вчинив подальші дії не дотримавши встановленого діючим законодавством строку для проведення перевірки правочинів на предмет нікчемності та застосування заходів, пов'язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів відповідно.

Враховуючи факт невірного застосування Уповноваженою особою приписів Закону України №4452-VI та відсутність підстав для визнання вищеозначених правочинів нікчемними, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Актабанк» від 12 липня 2017 року «Щодо заходів, пов'язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів» та вимог Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" Куліша Віктора Миколайовича про необхідність повного та належного виконання умов кредитного договору №01-740/Т від 14.10.2011, укладеного між ПАТ «Актабанк» та ТОВ «Варус -Логістик», що викладені у повідомленнях про нікчемність правочинів.

Таким чином, позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 160 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Компанії "SWINTON BUSINESS INС." до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" Куліша Віктора Миколайовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання протиправними дій, вимог задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" Куліша Віктора Миколайовича щодо визнання нікчемними договорів, а саме: договору про відступлення права вимоги №14У-1 від 28.07.2014, укладеного з Компанією "SWINTON BUSINESS INС."; договору про відступлення права вимоги №14У-1/2 від 28.07.2014, укладеного з Компанією "SWINTON BUSINESS INС."; договору застави майнових прав №14У-2/1 від 28.07.2014, договору застави майнових прав №14У-1/1 від 28.07.2014 та щодо направлення повідомлень про нікчемність означених правочинів.

Визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" Куліша Віктора Миколайовича від 12.07.2017 № 30 «Щодо заходів, пов'язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів».

Визнати протиправними вимоги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" Куліша Віктора Миколайовича про необхідність повного та належного виконання умов кредитного договору №01-740/Т від 14.10.2011, укладеного між ПАТ «Актабанк» та ТОВ «Варус -Логістик», що викладені у повідомленнях про нікчемність правочинів.

Стягнути з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" Куліша Віктора Миколайовича на користь Компанії "SWINTON BUSINESS INС." судові витрати з оплати судового збору у розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 28 серпня 2017 року.

Суддя О.В. Царікова