Рішення № 69253315, 27.09.2017, Соснівський районний суд м. Черкас

Рішення

Іменем України

Справа № 712/2283/16-ц Провадження 2/712/74/17

27 вересня 2017 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого/судді - МАРЦІШЕВСЬКОЇ О.М.

при секретарі - Вдовенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк», третя особа: Інспекція з питань захисту прав споживачів у Черкаській області, про скасування нарахування відсотків та штрафних санкцій за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ « ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу, в обгрунтування своїх вимог вказував, що відповідно до Договору №б/н від 01.10.2013 року відповідач отримав кредит в розмірі 7300,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином відповідач не виконав, у зв'язку з чим станом на 31.01.2016 року має заборгованість - 15528,35 грн., яка складається з 7230,82 грн. - заборгованості за кредитом, 6231,89 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 850,00 грн.- заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500,00 грн. - штраф ( фіксована частина) 715,64 грн.- штраф (процентна складова). Просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 15528,35 грн. та судові витрати.

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача, посилаючись на порушення його прав як споживача, які виразились у тому з його кредитного рахунку були зняті кредитні кошти шляхом несанкціонованого доступу. 18 квітня 2015 року невідомою особою шахрайським способом знято з його кредитної картки кошти. Виконавши всі умови договору, він повідомив банк про вказаний факт та звернувся до правоохоронних органів, внаслідок чого розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 190 КК України. Відповідачем не вжито заходів щодо недопущення несанкціонованого доступу до його карткового рахунку, що призвело до видачі кредитних коштів, які ним не отримувались та надання кредитної послуги ним не замовлялось, а тому нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій за порушення строків його погашення не має законних підстав та порушує його прав як споживача фінансових послуг. Просить зобов'язати банк зупинити нарахування відсотків та штрафних санкцій за кредитною угодою та скасувати нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій за кредитним договором б/н від 01 жовтня 2013 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, зустрічні вимоги не визнав. В ході судового розгляді вказав що факт отримання кредиту підтверджується фото отримання відповідачем кредитної картки, а також випискою по рахунку позичальника. Також зазначав, що даний платіж ініційований клієнтом через інтернет шляхом введення інформації про номер картки, термін її дії, код для реєстрації у системі інтернет-клієнт банкінгу Приват24 та паролів підтвердження платежів, які надсилались на його фінансовий номер телефону.

Відповідач та його представник, адвокат Черненко В.А. позов не визнали, зустрічні вимоги підтримали, вказували, що у відповідача не було зареєстровано електронно-цифровий підпис у системі інтернет-клієнт банкінгу Приват24 та вказаною сиситемою відповідач ніколи не користувався, оскільки не володіє навичками роботи на комп'ютері, має похилий вік та вади здоров'я. Враховуючи той факт, що відповідач не здійснював переказу спірної суми шляхом правильного введення ключив електронного цифрового підпису та паролів в комп'ютерну мережу, оскільки останній не мав такого доступу, нікому не повідомляв паролів, які містились у СМС повідомленнях, це свідчить про те, що ініціювання грошового переказу було здійснено невідомими особами з використанням спеціального програмного забезпечення яке було віддалено занесено на комп"ютер, де знаходилась інформація про ключі та паролі в аккаунт ПК "Приват24". Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав покладення на відповідача обов"язку погашати суму боргу у розмірі 15528,35 грн. з кредиту, яка утворилась внаслідок несанкціонованого ним переказу коштів 18.04.2015 р. за рахунок кредиту банку.

Дослідивши матеріали справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 01.10.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованість ОСОБА_2 по кредитному договору станом на 31.01.2016 року складає - 15528,35 грн., в тому числі 7230,82 грн. - заборгованість за кредитом, 6231,89 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 850,00 грн.- заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500,00 грн. - штраф ( фіксована частина) 715,64 грн.- штраф (процентна складова).

Згідно пояснення представника позивача видача кредиту здійснена за наступних обставин. 18.04.2015р. о 18 год. 15 хв. 40 сек. на фінансовий телефон ОСОБА_2 НОМЕР_1 надіслано СМС повідомлення про реєстрацію в Приват24 та пароль. 18.04.2015р. о 18 год. 18 хв. 05 сек було проведено реєстрацію ОСОБА_2 в Приват24. 18.04.2015р. о 18 год. 26 хв. через Приват24 здійснено переказ коштів в сумі 7000 грн. з кредитного рахунку відповідача на його пенсійний рахунок. 18.04.2015р. о 18 год. 34 хв. проведена оплата товару на рахунок невстановленої особи.

Допитаний в якості свідка в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 дав покази про те, що ним був відкритий рахунок у ПАТ КБ Приватбанк для отримання пенсії, при відкритті якого йому була видана також кредитна картка, якою він не користувався та її не активував. 18.04.2015р. після 18 години під час керування ним автомобілем йому зателефонувала особа, яка представилась працівником банку з питання перерахування коштів на його рахунок, однак жодних паролів, логінів, ключів електронного підпису відповідач не повідомляв. СМС повідомлення про переказ коштів прочитав, коли приїхав додому близько 22 години, після чого одразу телефоном повідомив співробітників банку про несанкціонований ним грошовий переказ, в зв'язку з чим картка була заблокована, також звернувся до правоохоронних органів.

Відповідно до листа від 11.09.2015 року № 20.1.0.0.0/7-150903/1468 ПАТ КБ"Приватбанк" до ОСОБА_2 була надана відповідь на звернення відповідача про несанкціоноване списання грошових коштів з карти НОМЕР_2, згідно з якою зазначено, що успішне проведення оспорюваних відповідачем транзакцій по карті можливе лише за умови знання персональних даних клієнта та даних карти, також введення на платіжній сторінці Інтернет не тільки номера платіжної картки і терміналу її дії, а й спеціального тризначного коду безпеки платежів через Інтернет (СVV), згідно вимог МПС Visа Internatsonal i MasterCard. Даний код безпеки наноситься банком-емітентом на платіжну картку друкарським способом, а це значить, що третя особа, яка фактично використовувала в мережі Інтернет платіжну картку відповідача мала інформацію про номер картки, CVV2-код, термін дії картки та інших персональних даних власника картки.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до п. 9 розділу VI постанови правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувач, окрім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно ст. 40-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб'єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів. Моніторинг має проводитися постійно за параметрами, встановленими правилами відповідної платіжної системи.

Відповідно до ст. 37-1 вищевказаного Закону, для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев'яносто календарних днів.

Згідно п. 8 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ № 705 від 05.12.2014 р. визначено, що емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що трансакції 18 квітня 2015 року щодо реєстрації відповідача в системі Приват24, переказу коштів 7000 грн. з його кредитного рахунку на пенсійний, оплата коштів 7742,01 грн. з пенсійного рахунку на рахунок іншої особи не були санкціоновані відповідачем як власником рахунків, оскільки здійснені без фізичного пред'явлення платіжної картки, шляхом вводу інформації у мережу Інтернет через комп'ютер не відповідачем, який в момент їх здійснення не мав доступу до комп'ютера, кредитну картку відповідач нікому не передавав, її не втрачав, ПІН-код нікому не розголошував, що підтверджено показами відповідача, даними в якості свідка, матеріалами його відповідних звернень до правоохоронних органів та банку. Крім того, підписана відповідачем 01.10.2013р. анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбану не містить заяв на розблокування кредитного карткового рахунку для його використання в мережі Інтернет, а також в системі Приват-24 і дані обставина позивачем не спростовані.

В ході судового розгляду позивачем також не надано суду доказів того, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв несанкціонованому зняттю коштів з рахунка, незаконному використанню номера авторизованого телефону клієнта, якому належить картка, з подальшим введенням динамічного паролю або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Доводи про те, що операції щодо зняття з платіжної картки відповідача спірної суми кредиту супроводжувались правильним вводом паролів, надісланих на його фінансовий номер самі по собі не свідчать з достовірністю, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, оскільки з достовірністю не підтверджено відсутність з технічної точки зору доступу інших осіб до визначених банком паролів.

Судом за клопотанням відповідача призначались судові експертизи по дослідженню комп'ютерної техніки та програмних продуктів для з'ясування обставин процедури зняття коштів з кредитного рахунку відповідача. Проведення судової експертизи доручалось експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, Українського Центру судових експертиз, Незалежного інституту судових експретиз. Зазначеними експертними установами справа повернута з повідомленням про неможливість надання експертного висновку у зв'язку з відсутністю в штаті спеціалістів, які мають відповідну кваліфікацію для вирішення поставлених питань.

Відповідно до ст.54 ЦПК України судом доручено провести обстеження в галузі комп"ютерної техніки та програмних продуктів спеціалісту ОСОБА_4 (свідоцтво експертно-кваліфікаційної комісії судового експерта спеціальності 10.9 «Дослідження комп'ютерної техніки і програмних продуктів» від 31.03.2006р. № 2(6) термін дії до 30.03.2011р., від 30.03.2011р. № 2(16) термін дії до 30.03.2016р., має вищу технічну освіту, член Асоціації Експертів України).

Згідно з висновком дослідження № 04/17 від 22.08.2017р. інформація з матеріалів справи №712/2283/16-ц не дозволяє стверджувати, що саме ОСОБА_2, використовуючи належні йому засоби зв"язку та обробки інформації, ініціював 18.04.2015р. операції з платіжною карткою НОМЕР_4. Інформації про операції з карткою НОМЕР_3 в матеріалах справи не виявлено. Спираючись на надану у листі №30.1.0.0/2-20160602/201 від 08.06.2016р. ПАТ "Приватбанк" як на джерело "вичерпної інформації щодо інтеренет-сесії", спеціаліст дійшов висновку, що сеанс зв"язку відбувався у локальній мережі ПАТ "Приватбанк" і до даних про сесію вносились зміни через значний час після досліджуваного інциденту. Під час виконання досліджуваних операцій електронний цифровий підпис клієнта не використовувався, оскільки його використання не передбачене задіяними платіжними сервісами.

Таким чином, зібраними у справі доказами підтверджено, що банк не забезпечив збереження коштів позивача на його картковому рахунку, чим порушив законодавство про захист прав споживачів, положення договору про надання банківських послуг, приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, що свідчить про порушення прав позивача як споживача фінансових послуг.

Несанкціонована відповідачем транзакція щодо переказу коштів з його кредитної карти у сумі 7742,01 грн не відповідає встановленим ст. 11 ЦК України вимогам до підстав виникнення цивільних обов'язків, які можуть виникати на підставі вільного волевиявлення споживача на отримання фінансової послуги.

Оскільки кредитні кошти за рахунок позивача відповідачем не отримувались та надання кредитної послуги ним не замовлялось, тому вимоги про стягнення з відповідача кредитної заборгованості та нарахування за кредитним договором від 01.10.2013р. відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій за порушення строків його погашення не мають законних підстав, чим порушені права відповідача як споживача фінансових послуг, які підлягають поновленнню, тому заявлений банком позов про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягає до задоволення, а зустрічні вимоги підлягають до задоволення в частині зобов'язання банку вчинити дії по скасуванню нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій з огляду на те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на судовий захист порушеного права без встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту, оскільки протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Керуючись ст.ст. 10, 60,88, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 16, 203, 215, 509, 526, 527, 530, 546, 553, 554, 611, 612, 1050, 1054 ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність",

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 01 жовтня 2013 року.

Позов ОСОБА_2 задоволити частково.

Зобов'язати ПАТ КБ Приватбанк вчинити дії по скасуванню нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій за кредитним договором з ОСОБА_2 б/н від 01 жовтня 2013 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області в 10-ти денний строк з моменту проголошення, особами, які брали участь в розгляді справи та не були присутні під час проголошення рішення - з моменту отримання його копії.

ГОЛОВУЮЧИЙ: