Рішення № 69252597, 26.09.2017, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/10179/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2017 року м. Рівне

Рівненський міський суд в складі судді Бердія М.А.,

при секретарі Абашиній О.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Нечепорук Л.Ю., Поляк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд -

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні представники відповідача Нечепорук Л.Ю., Поляк І.В.зменшені позовні вимоги позивача визнали частково, в частині стягнення заробітної плати в розмірі 36931,50 грн. - визнали повністю, в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 46772,82 грн. - не визнали, з підстав викладених у запереченнях проти позову та письмових поясненнях, покликаючись на тяжке матеріальне становище відповідача.

Представник позивача ОСОБА_1, зменшивши позовні вимоги, позов підтримав, з підстав у ньому викладених. Просить суд, стягнути з ПрАТ «Рівнеазот» на користь позивача нараховану але не виплачену при звільненні заробітну плату в сумі 36931,50 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.03.2017 року по 26.09.2017 року включно, в сумі 46772,82 грн.

Позивач ОСОБА_4 повідомлений належним чином про дату час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Надіслав до суду заяву від 26.08.2017 року про розгляд справи за його відсутності але за участю його представника ОСОБА_1, зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю.

Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача Нечепорук Л.Ю., Поляк І.В., дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:

Судом встановлено, що ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Рівнеазот» з 21 липня 2010 року по 20 березня 2017 року, що стверджується копією трудової книжки НОМЕР_1, заведеної 16 червня 2005 року на ім'я ОСОБА_4

Наказом № 686-ВК від 16 березня 2017 року позивач був звільнений з роботи за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю.

За змістом ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, встановлені ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

При звільненні ОСОБА_4 20 березня 2017 року, повного розрахунку з відповідачем проведено не було, лише видано трудову книжку та розрахунковий лист за березень 2017 року на суму 26982,73 грн.

Відповідно до довідки про суми, які належать до виплати при звільненні №1809 виданої ПрАТ «Рівнеазот» 04.09.2017 року, заборгованість по нарахованій але невиплаченій ОСОБА_4 заробітній платі з січня 2017 року по березень 2017 року становить 36931,50 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Що стосується вини відповідача, суд враховує, що саме на відповідача покладається обов'язок доведення відсутності вини у затримці розрахунку при звільненні. Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що невиплата позивачу при звільненні всіх належних йому сум мала місце не з вини відповідача.

Посилання представників відповідача на те, що ПрАТ «Рівнеазот», порушуючи строки розрахунку зі звільненими працівниками, діє у стані крайньої необхідності, не заслуговують на увагу.

Вчинення дій у стані крайньої необхідності передбачає вчинення їх для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Обставини, які б свідчили про дії відповідача у стані крайньої необхідності представниками відповідача не доведені і судом такі обставини не встановлені.

Враховуючи те, що у сторін відсутній спір з приводу розміру нарахованої але не виплаченої заробітної плати, а також те, що тяжке матеріальне становище відповідача та відсутність у відповідача коштів, не виключає його відповідальності за не проведення розрахунку з позивачем при звільненні у встановлені законом строки, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору у розмірі 640,00 грн. за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а тому з відповідача слід стягнути в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00 грн. за позовну вимогу про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 60, 208-209, 212-215, 218, 367 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, задоволити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» (33017, м. Рівне-17, р/р 260052694 в АБ «Кліринговий дім» в м. Києві МФО 300647, ЄДРПОУ 05607824, індивідуальний податковий номер - 056078217166) на користь ОСОБА_4 нараховану але не виплачену при звільненні заробітну плату в сумі 36931,50 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» (33017, м. Рівне-17, р/р 260052694 в АБ «Кліринговий дім» в м. Києві МФО 300647, ЄДРПОУ 05607824, індивідуальний податковий номер - 056078217166) на користь ОСОБА_4 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.03.2017 року по 26.09.2017 року включно, в сумі 46772,82 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» на користь ОСОБА_4 судові витрати понесені позивачем по справі, по сплаті судового збору у розмірі 640 гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» 640 гривень 00 копійок судового збору в дохід держави.

Повернути ОСОБА_4 надміру сплачену суму судового збору на рахунок ГУ ДКСУ у Рівненській області, отримувач Рівненський міський суд Рівненської області, у розмірі 33 грн. 60 коп. згідно квитанції №0.0.814652781.1 від 25 липня 2017 року.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд за апеляційною скаргою на рішення суду, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Рівненського

міського суду Бердій М.А.