Постанова № 69251278, 26.09.2017, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/3945/17

Провадження 2-а/524/439/17

ПОСТАНОВА

І м е н е м У к р а ї н и

26.09.2017 року Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі: головуючого - судді - Нестеренка С.Г., при секретарі - Бельченко Н.Л., за участі представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника відповідачів - Кременчуцької міської Ради та її виконавчого комітету - Богунова О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької міської Ради та виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради Полтавської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі і моральної шкоди.

Позивач просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі та перебування в стані вимушеного прогулу на суму 44179,20 грн. та моральну шкоду у розмірі 100 тис. грн.

Посилався на те, що згідно постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року його було поновлено на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради та присуджено середній заробіток за час вимушеного прогулу. До цього часу відповідач не поновив його на роботі. В обґрунтування моральної шкоди вказував про порушення його трудових прав внаслідок тривалого невиконання рішення суду, відсутності можливості отримання заробітної плати, наявності моральних страждань у вигляді психологічних переживань та розчарувань.

Після неодноразового збільшення позовних вимог позивач просив стягнути середній заробіток на суму 78588 грн. за період з 09 грудня 2016 року по 05 вересня 2017 року та моральну шкоду у тому ж розмірі.

Ухвалою суду при відкритті провадження у справі до участі у справі було також залучено відповідачем Кременчуцьку міську Раду.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги щодо середнього заробітку, а саме просив стягнути з виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 грудня 2016 року по день ухвалення судом рішення виходячи із середньоденного заробітку в 424,80 грн., в іншій частині позов підтримав, просив задовольнити, посилаючись на обставини і підстави викладені у позовній заяві.

Представник відповідачів - Кременчуцької міської Ради та її виконавчого комітету - Богунов О.О. з позовом не погодився. Пояснив, що відповідач - міська Рада не була зобов'язана поновлювати позивача на роботі, рахунки має тільки виконавчий комітет. Відповідач - виконавчий комітет Кременчуцької міської Ради не буде поновлювати позивача на роботі, оскільки на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради працює інша людина, поновлення позивача призведе до виникнення екологічної небезпеки у місті Кременчуці, що цей відповідач не погоджується з постановою суду про поновлення позивача на роботі, а тому подав касаційну скаргу, що позивачеві роз'яснювався порядок поновлення на роботі і до того ж позивач не був на особистому прийомі у міського голови.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, про причини своєї неявки до суду, незважаючи на виклики, у тому числі через свого представника, не повідомляв.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін у справі, вивчивши матеріали справи, оцінюючи зібрані та надані докази в їх сукупності, встановив наступне.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у справі № 524/3957/16-а за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради та міського голови про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, постанова суду першої інстанції була скасована та прийнята нова постанова, якою позовні вимоги були задоволені частково.

Визнано протиправною бездіяльність міського голови м. Кременчука Малецького В.О. щодо ненадання ОСОБА_1 після закінчення повноважень за виборною посадою попередньої роботи на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, або надання іншої рівноцінної посади.

Зобов'язано міського голови м. Кременчука Малецького В.О. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, або надати іншу рівноцінну посаду.

Стягнуто з виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 березня 2016року по 09 грудня 2016р в сумі 79012,80 грн.

Стягнуто з виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги в сумі 1000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили.

Позивач звернувся до суду із заявами про видачу виконавчих листів на виконання постанови суду у примусовому порядку.

Автозаводський районний суд м. Кременчука видав позивачеві виконавчий лист щодо примусового виконання постанови суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витрат на правову допомогу.

У вказаній частині постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року була виконана, присуджені кошти були виплачені позивачеві шляхом перерахування 25 травня 2017 року на картковий рахунок позивача відкритого у ПАТ КБ «Приватбанк».

Виконавчий лист на виконання постанови суду в частині поновлення на роботі не було видано позивачеві у зв'язку з направленням адміністративної справи № 524/3957/16-а за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради та міського голови про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, до Вищого адміністративного суду України для розгляду касаційної скарги виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради на постанову суду від 18 квітня 2017 року.

Станом на день розгляду даної справи позивача не було поновлено на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради, і не було запропоновано та надано іншу рівноцінну посаду.

Крім того, суд враховує пояснення представника відповідача виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради Богунова О.О., який пояснив, що цей виконавчий орган міської Ради не налаштований виконувати постанову суду від 18 квітня 2017 року у зв'язку з незгодою з цим рішенням суду та його касаційним оскарженням.

Відповідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У статті 117 цього Кодексу України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Суд погоджується з доводами позивача та його представника щодо наявності вимушеного прогулу у позивача за відсутності його вини у простої внаслідок невиконання відповідачем - виконавчим комітетом Кременчуцької міської Ради постанови суду від 18 квітня 2017 року щодо поновлення позивача на роботі або у наданні іншої роботи, тобто наявна вина цього відповідача у вимушеному прогулі позивача та непроведенні оплати часу вимушеного прогулу.

Відповідачі не подали до суду належні і допустимі докази на спростування позову, підтвердження фактів наявності вини позивача у перебуванні у вимушеному прогулі та відсутності вини у невиконанні рішенні суду щодо поновлення позивача на роботі та оплати часу вимушеного прогулу.

Враховуючи встановлені та наведені обставини, суд приходить до висновку, що з відповідача - виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 10 грудня 2016 року по 26 вересня 2017 року в сумі 83685,60 грн. ( 197 х 424,80 грн. ), де 424,80 грн. - середньоденний заробіток позивача, який було встановлено у постанові від 18 квітня 2017 року, 197 - кількість фактичних робочих днів за період часу з 10 грудня 2016 року по 26 вересня 2017 року включно. При визначенні цього розміру середнього заробітку суд врахував вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08 лютого 1995 року за № 100 (з наступними змінами і доповненнями станом на день розгляду справи).

Вирішуючи питання щодо вимог про стягнення моральної шкоди, то суд вважає, що позов в цій частині вимог не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. У частині 2 ст. 1167 цього Кодексу України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи діяльності. Згідно з п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачем та його представником до суду не було подано належні і допустимі докази на підтвердження факту заподіяння позивачеві моральної шкоди.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню. Необхідно стягнути з виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 10 грудня 2016 року по 26 вересня 2017 року в сумі 83685,60 грн. В іншій частині позовних вимог позивачеві необхідно відмовити у задоволенні позову.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд враховує наступне. Відповідно п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України « Про судовий збір » за подання позову фізичною особою остання повинна сплатити судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору по вимогам щодо стягнення заробітної плати, а позов підлягає частковому задоволенню, то суд вважає за необхідне стягнути з виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради на користь Державного бюджету України судовий збір за подання адміністративного позову фізичною особою в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 836,86 грн., тобто 1 відсоток від 83685,60 грн., за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради.

Керуючись ст. ст. 19, 22, 55 Конституції України, ст. 236 КЗпП України, ст. ст. 17, 18, 19, 69, 70, 158-163, 167 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 10 грудня 2016 року по 26 вересня 2017 року в сумі 83685,60 грн.

Стягнути з виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради на користь Державного бюджету України судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 836,86 грн. за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в іншій частині вимог.

Постанова може бути оскаржена до Харківського Апеляційного Адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука упродовж десяти днів з дня проголошення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо постанову не скасовано.

Повний текст постанови виготовлено 29 вересня 2017 року.

Суддя: