Ухвала суду № 69250304, 26.09.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

копія

Провадження № 11-кп/792/481/17

Справа № 677/1781/15-к Головуючий в 1-й інстанції Вознюк Р.В.

Категорія: ч.2 ст.286, ч.2 ст. 342 КК України Доповідач Матущак М. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2017 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого-судді Матущака М.С.,

суддів Барчука В.М., Кулеші Л.М.,

за участю секретаря Кашевської-Колос Т.В.,

прокурора Леськіва В.О.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника Дудко Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015240170000338, за апеляційними скаргами прокурора та обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Красилівського районного суду від 02 червня 2017 року,

у с т а н о в и л а :

Вироком Красилівського районного суду від 02 червня 2017 року,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, не працює, не має судимості в силу ст.89 КК України,

визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених:

- ч.2 ст.286 КК України з призначенням покарання у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами;

- ч.2 ст.342 КК України з призначенням покарання у виді 1 року позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець с. Лагодинці Красилівського району, житель АДРЕСА_1, громадянин України з вищою освітою, одружений, пенсіонер, не має судимостей,

визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, з призначенням покарання у виді ста двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2 040 грн.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_1 обрано у виді тримання під вартою, взято його під варту в залі суду.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з дня набрання вироком законної сили, зараховано в строк відбуття покарання термін попереднього ув'язнення з 28 червня 2015 року по 30 червня 2015 року включно та з 02 червня 2017 року включно по день, що передує дню набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Судом вирішено питання про судові витрати.

Автомобіль марки «Ауді» модель «А6» номер кузова НОМЕР_1, технічний паспорт серії НОМЕР_3, договір продажу автомобіля від 25 квітня 2015 року повернуто ОСОБА_1

Формений одяг ухвалено повернути ОСОБА_4 та ОСОБА_5, велосипед - спадкоємцям ОСОБА_6

Державні реєстраційні номери НОМЕР_2 ухвалено знищити.

Скасовано арешт, накладений згідно ухвали суду від 02 липня 2015 року на автомобіль марки «Ауді» модель «А6», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Цивільний позов ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином, залишено без розгляду.

У позові ОСОБА_8, ОСОБА_7 до ПАТ «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування шкоди відмовлено.

За вироком суду, близько 17 години 40 хвилин 28 червня 2015 року на 5 км + 400 м автодороги «Об'їзна м. Красилова» водій ОСОБА_1 керував незареєстрованим автомобілем «АUDI А6» з прикріпленим реєстраційним номером НОМЕР_4. Ігноруючи вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), рухаючись по вулиці Привокзальній у м. Красилові зі швидкістю 101,5-102,96 км/год. у напрямку до с. Щиборівка Красилівського району, ОСОБА_1 перевищив допустиму на цій ділянці автодороги швидкість руху - 60 км/год. Виявивши велосипедиста ОСОБА_6, який виїжджав з вулиці Кірова і перетинав проїзну частину вулиці Привокзальна справа наліво по ходу руху автомобіля, в порушення вимог п.10.1 ПДР ОСОБА_1 не переконався у тому, що його маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху, виїхав на зустрічний напрямок руху, допустив перехресне блокуюче зіткнення передньою частини автомобіля в задню ліву бокову частину велосипеда.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП), велосипедист ОСОБА_6 отримав тяжке тілесне ушкодження, що спричинило його смерть, яка настала у реанімаційному відділенні Красилівської Центральної районної лікарні 28 червня 2015 року.

Указані порушення правил безпеки руху знаходяться в прямому причинному зв'язку ДТП та її наслідками - спричиненні смерті потерпілому ОСОБА_6

Крім того, близько 19-ї години 28 червня 2015 року, навпроти домогосподарства №80 по вул. Привокзальній у м. Красилові слідчий старший лейтенант міліції ОСОБА_4 у форменому одязі висловив ОСОБА_1 вимогу щодо передачі йому ключів від автомобіля «Ауді А6», на якому вчинено ДТП, у зв'язку з його вилученням з місця події та направленням на штрафмайданчик Красилівського РВ УМВС України в Хмельницькій області.

Проте ОСОБА_2 запропонував своєму сину ОСОБА_1 вчинити опір працівникам міліції шляхом недопущення вилучення з місця події незареєстрованого автомобіля «Ауді А6» з прикріпленим реєстраційним номером НОМЕР_4, на що останній погодився. У подальшому, за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовили працівникам міліції у їхній вимозі щодо передачі ключів від автомобіля.

Продовжуючи свої спільні злочинні дії, спрямовані на недопущення вилучення автомобіля з місця вчинення ДТП, перешкоджаючи працівникам міліції виконати їхній обов'язок щодо забезпечення належного зберігання тимчасово вилученого майна, яке є знаряддям злочину, що зберегло на собі його сліди, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, достовірно знаючи, що старший лейтенант міліції ОСОБА_4 і старший лейтенант міліції ОСОБА_9, які були одягнуті в формений одяг, є працівниками правоохоронного органу та діяли у зв'язку з виконанням своїх службових обов'язків на підставі Закону України „Про міліцію", «Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнан досудового слідства і суду», «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 №1104. за попередньою змовою групою осіб, вчинили їм фізичний опір.

Коли вказані працівники правоохоронного органу намагалися підійти до автомобіля ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відштовхували ОСОБА_4 та ОСОБА_9, хапали за руки, формений одяг та намагались сісти в салон автомобіля та незаконно вилучити його з місця події.

Працівниками міліції, а саме начальником Красилівського РВ УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_10, слідчим СВ Красислівського РВ УМВС України ОСОБА_4 та оперуповноваженим ОСОБА_11, які були присутні на місці події, неодноразово висловлювалися вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо припинення перешкоджанню доступу їх до автомобіля. Однак, ігноруючи вказані вимоги, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжували поводити себе агресивно, на зауваження не реагували. Під час здійснення опору працівникам міліції ОСОБА_1 підійшов до автомобіля «ВАЗ 2101», на якому приїхав ОСОБА_2, дістав з багажника автомобіля каністру та з метою знищення слідів злочину, а саме автомобіля «Ауді А6» як речового доказу, став обливати нафтопродуктовою рідиною автомобіль та працівників міліції ОСОБА_4 та ОСОБА_9, пошкодивши при цьому їхній формений одяг, висловлював погрози їх підпалити.

З метою запобігання підпалу автомобіля ОСОБА_4 та ОСОБА_9 застосували до ОСОБА_1 фізичну силу, відібрали у нього каністру з паливно-мастильною рідиною. Проте він, продовжуючи свої злочинні дії, передав ключі від замка запалювання ОСОБА_2, який сів у салон незареєстрованого автомобіля «Ауді А6», завів двигун та незаконно покинув на ньому місце події, рухаючись в напрямку с. Щиборівка Красилівського району.

Продовжуючи здійснювати опір, ОСОБА_1 став перед службовим автомобілем працівників міліції та перешкоджав їм наздогнати незаконно вилучений ОСОБА_2 з місця події автомобіль «Ауді А6».

Враховуючи активну фізичну протидію ОСОБА_1, виконанню покладених на ОСОБА_4 ОСОБА_9 обов'язків, з метою подолання його опору та припинення протиправних дій, до нього було застосовано фізичну силу та спецзасоби - наручники.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій, просив вирок суду щодо нього скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого.

Зазначав, що призначивши ОСОБА_1 покарання у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами, суд не урахував, що він двічі притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив злочин, що спричинив смерть потерпілого, завданої ним шкоди не відшкодував, з метою уникнення відповідальності чинив опір працівникам міліції, що потягло широкий суспільний резонанс, оскільки на місці події перебували свідки та очевидці, проявив зневагу до норм моралі, не розкаявся в скоєному злочині, передбаченому ч.2 ст.342 КК України.

Тому уважав, що щире каяття безпідставно визнано судом як обставину, що пом'якшує покарання.

На переконання прокурора, судом необґрунтовано не було призначено ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Крім того, автомобіль марки Ауді містить інший реєстраційний номер кузова, ніж зазначений у страховому полісі, є знаряддям злочину та належить особі нерезиденту, оскільки договір його купівлі-продажу є незареєстрованим та нотаріально не посвідчений. Тому суд мав повернути автомобіль його законному власнику, а не ОСОБА_1

З огляду на викладене, просив ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, та за ч.2 ст. 342 КК України у виді 1 року позбавлення волі, та на підставі ч.1 ст. 70 КК України призначити остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки; речовий доказ автомобіль «Ауді» повернути законному власнику.

Також просив суд дослідити документи, що характеризують особу ОСОБА_1, страховий поліс, техпаспорт на автомобіль.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просив вирок суду щодо нього змінити та пом'якшити призначене йому покарання.

Стверджував, що щиро розкаявся в скоєному, зокрема, й у вчиненні опору працівникам поліції, сприяв розкриттю злочинів, відшкодував завдану шкоду. Звертав увагу суду на те, що має ряд захворювань, у зв'язку з чим потребує постійного лікування, на його утриманні перебувають батьки похилого віку та неповнолітня дитина, що також хворіють на тяжкі захворювання, потребують догляду та лікування і позбавлення його волі ставить його сім'ю у скрутне матеріальне становище.

Просив суд призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

Вирок суду щодо ОСОБА_2 не оскаржується.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційних скарг; прокурора, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Дудко Л.П., які підтримали апеляційні скарги з викладених у них мотивів; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.286, ч.2 ст.342 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, є обґрунтованими і в апеляційних скаргах не оспорюються.

Згідно зі ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Так, на підставі ст.65 КК України та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року (з подальшими змінами) "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості цього злочину, суд повинен виходити із усіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали, тощо.

Водночас засудженому має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише в тому випадку, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, належно вмотивувавши свій висновок.

Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" роз'яснено, що при призначенні покарання за ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Зазначені вимоги судом були дотримані. Так, суд у повній мірі врахував обставини, що впливають на призначення покарання, зокрема: тяжкість злочинів та обставини їх вчинення; наслідки, що настали; поведінку обвинуваченого до і після вчинення злочинів.

ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем проживання, двічі притягувався до кримінальної відповідальності за умисні злочини та є особою несудимою в силу ст. 89 КК України, не працює, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину.

Як обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, судом ураховано часткове добровільне відшкодування шкоди, щире каяття щодо вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Обставиною, що обтяжує покарання, судом визнано вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, за попередньою змовою групою осіб.

Ураховуючи наведене, а також зневажливе ставлення ОСОБА_1 до скоєного ним опору працівникам міліції та відсутність у нього щирого каяття з цього приводу, суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статей, за які його визнано винним, та не знайшов підстав для звільнення його від покарання на підставі ст.75 КК України.

Таке покарання за своїм видом і розміром відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та даним про особу обвинуваченого і не може бути визнано явно несправедливим внаслідок надмірної м'якості.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги прокурора про неврахування судом зазначених обставин та м'якість призначеного покарання на увагу не заслуговують.

ОСОБА_1 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності за порушення ПДР України не притягувався; щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 завдану злочином матеріальну та моральну шкоду, з приводу чого вони претензій до нього не мають. Відтак, необґрунтованими є твердження прокурора про те, що судом безпідставно не було призначене йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Не є переконливими і доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 про призначення йому більш м'якого покарання, оскільки викладені ним в апеляційній скарзі обставини були підставою для призначення йому судом покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкціями ч.2 ст.286 та ч.2 ст.342 КК України.

Питання про повернення ОСОБА_1 як речового доказу автомобіля марки «Ауді» модель «А6» номер кузова НОМЕР_1, технічний паспорт серії НОМЕР_3, вирішено відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Прокурором не надано достатніх доказів на підтвердження належності зазначеного автомобіля на праві власності іншій особі, чи недійсності договору його продажу від 25 квітня 2015 року.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційних скарг прокурора та обвинуваченого ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.

Водночас заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про застосування до них Закону України „Про амністію в 2016 році" від 22 грудня 2016 року підлягають задоволенню.

Установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили злочини, які не є тяжкими відповідно до ст.12 КК України.

На утриманні ОСОБА_1 перебуває неповнолітня донька ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6, щодо якої він не позбавлений батьківських прав, що підтверджено свідоцтвом про народження та довідкою Красилівської районної державної адміністрації.

ОСОБА_2 згідно довідки Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин ОСОБА_1 підлягає звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі п. „в" ст.1 Закону України „Про амністію в 2016 році" від 22 грудня 2016 року, а ОСОБА_2 - від відбування покарання у виді штрафу на підставі п. "ґ" ст.1 цього ж Закону.

Керуючись ст.ст.407, 418, 419, 424, 426 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Вирок Красилівського районного суду від 02 червня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_1 - без задоволення.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року) у строк відбуття покарання ОСОБА_1 зарахувати строк його попереднього ув'язнення з 28 червня 2015 року по 30 червня 2015 року включно та з 02 червня 2017 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі та за період з 21червня 2017 року по 26 вересня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі ( в редакції Закону України № 2046-VIII від 18 травня 2017 року).

Заяви обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Відповідно до п. "ґ" ст.1 Закону України „Про амністію в 2016 році" від 22 грудня 2016 року ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання у виді 2 040 грн. штрафу.

Відповідно до п. "в" ст.1 Закону України „Про амністію в 2016 році" від 22 грудня 2016 року ОСОБА_1 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі та звільнити його з-під варти з зали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:/підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду М.С.Матущак