Вирок № 69248153, 29.09.2017, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/344/16-к

Провадження № 1-кп/280/162/17

ВИРОК

Іменем України

29 вересня 2017 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Щербаченко І.В.,

при секретарі Бондаренко Н.С.,

за участю прокурора Прищепи І. В., Невмержицького М. І.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника Василевської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Коростишів, Житомирської області обвинувальний акт, який надійшов до суду від прокурора Коростишівської місцевої прокуратури у кримінальному провадженні відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Коростишева, Житомирської області, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, не працює, неодружений, утриманців не має, депутатом та інвалідом не являється, судимий: Коростишівським районним судом Житомирської області 07.02.2012 року за ст.186 ч.2,187 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі,ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 24.04.2012 року вирок змінено, вважається засудженим за ст.186 ч.2,187 ч.2 КК України до 5 років обмеження волі з конфіскацією майна,який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого за ч.2 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, будучи раніше судимим:07.02.2012 року Коростишівським районним судом Житомирської області за ст.186 ч.2,ст.187 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі, ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 24.04.2012 року вирок змінено,вважається засудженим за ст.186 ч.2,187 ч.2 КК України до 5 років обмеження волі з конфіскацією майна. Звільнився з місця обмеження волі по відбуттю строку покарання. Після звільнення з місця обмеження волі,маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядком судимість,на шлях виправлення та перевиховання не став,знову вчинив умисний тяжкий злочин на наступних обставин.

Так,ОСОБА_1,06 грудня 2015 року,близько 01-00 год.,в АДРЕСА_2,перебував у приміщенні ТРЦ «Агат»,де також перебував ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказаний день,час та місці,між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відбувся конфлікт,під час якого останній втік та сховався.Цього ж дня,близько 01 год.30 хв.,поблизу приміщення ТРЦ «Агат», у ОСОБА_1 повторно,виник умисел на заволодіння чужим майном. Діючи умисно,усвідомлюючи протиправність своїх дій, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_4, та використовуючи ситуацію, яка сталася з ОСОБА_5,розповів ОСОБА_4 неправдиву історію про те,що ОСОБА_3 вчинив неправомірні дії і втік,що за його дії потрібно розрахуватись товаришу,а саме ОСОБА_4 і якщо останній цього не зробить то у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 будуть проблеми. ОСОБА_4,сприймаючи слова ОСОБА_1 буквально,як погрози застосування щодо нього насильства,переживаючи за своє життя та здоров'я,погодився передати ОСОБА_1 мобільний телефон марки «Fly IQ4413».Таким чином,ОСОБА_1 відкрито заволодів особи том майном ОСОБА_4,а саме мобільним телефоном марки «Fly IQ4413»,вартістю 1189,10 гривень,завдавши своїми діями потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на вказану суму.

Суд розглядає кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, відповідно до вимог ст.337 КПК України.

у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у висунутому обвинуваченні за ч.2 ст.186 КК України визнав повністю, у вчиненому щиросердно розкаявся, пояснив суду, що дійсно, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, скоїв інкриміноване діяння,06.12.2015 року заволодів телефоном потерпілого ОСОБА_4,спричинену матеріальну шкоду відшкодував потерпілому повністю.

До суду потерпілий ОСОБА_4 подав заяву про розгляд кримінального провадження за його відсутності,претензій до обвинуваченого не має,шкода відшкодована,просив не застосовувати до обвинуваченого суворого покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1, прокурор, захисник не заперечували фактичні обставини кримінального провадження і не заперечували проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що всі учасники судового розгляду правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження, і немає сумнівів у добровільності й істинності їх позиції. Учасникам судового провадження роз,яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку. У зв,язку з викладеним, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, сукупність наведених і оцінених судом доказів, дозволяє суду прийти до висновку, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 доведена, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України, як умисні дії, які виразилися у відкритому заволодінні чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства,яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого,вчиненому повторно.

При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Кримінальне правопорушення за ст.186 ч.2 КК України є тяжким злочином.

Суд також приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше судимий, не працює, неодружений, утриманців не має, позицію потерпілого ОСОБА_4, оскільки обвинувачений добровільно відшкодував спричинену шкоду, позитивну характеристику обвинуваченого за місцем проживання.

Щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, є обставинами, які пом'якшують покарання.

Рецидив злочину,є обставиною,яка обтяжує покарання.

Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1,суд враховує обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, наслідки, що наступили від вчиненого, і вважає, що попередження з його боку здійснення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання можливо без ізоляції від суспільства, призначити останньому покарання слід в межах санкції статті Кримінального Закону у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України, звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України,особі,яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Відповідно до вимог ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених,а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими,так і іншими особами.

На думку суду застосування звільнення від покарання з випробуванням у даному випадку є більш дієвим заходом впливу на обвинуваченого, оскільки перебуваючи під наглядом уповноваженого органу з питань пробації він відчуватиме відповідний тиск відповідальності.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді домашнього арешту вважати продовженим та залишити до набрання вироком законної сили, після набрання-скасувати.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні не накладався.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України і призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі ст.75 КК України, з випробуванням, встановити іспитовий строк терміном 2(два) роки, в період якого, відповідно до ст.76 КК України зобов'язати його періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання,роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді домашнього арешту вважати продовженим та залишити до набрання вироком законної сили, після набрання-скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Житомирської області через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.В.Щербаченко