Рішення № 69244864, 23.08.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11149/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого - судді Придачук О.А.

за участю секретаря - Бомбушкар В.П.

розглянувши у відкритому с удовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ «Дельта Банк».

Мотивами подання позову є те, що 14.07.2008р. між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0612/0708/45-022, згідно якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 16000 дол. США з розрахунку 11,9 % річних за користування кредитом на строк з 14.07.2008р. по 14.07.2030р. Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено іпотекою відповідно до укладеного договору іпотеки № 0612/0708/45-022-Z-1 від 14.07.2008р., за яким передано в іпотеку нерухоме майно - квартиру в АДРЕСА_1.

25.05.2012р. між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Сведбанк» передав (відступив) до ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитним та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прави вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований за № 1306, 1307 від 25.05.2012р. приватним нотаріусом Шевченко Д.Г.).

Внаслідок невиконання кредитного договору утворився в борг, для погашення якого позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на іпотечне майно шляхом визнання права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки відповідно до умов договору іпотеки.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач та її представник в судове засідання не з»явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності та відсутності відповідача, в якій він також просить відмовити в задоволенні позову з огляду на правову позицію ВСУ у справі за № 6-1851цс15 від 30.03.2016р.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2008р. між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0612/0708/45-022, згідно якого банк зобовязався надати позичальнику кредитні кошти в розмірі 16000 дол. США з розрахунку 11,9 % річних за користування кредитом на строк з 14.07.2008р. по 14.07.2030р. Виконання зобов'язань за кредитним договором було забезпечено іпотекою відповідно до укладеного договору іпотеки № 0612/0708/45-022-Z-1 від 14.07.2008р., за яким передано в іпотеку нерухоме майно - квартиру в АДРЕСА_1.

25.05.2012р. між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Сведбанк» передав (відступив) до ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитним та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прави вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований за № 1306, 1307 від 25.05.2012р. приватним нотаріусом Шевченко Д.Г.).

Позивач подав позов про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотечного майна у власність АТ «Дельта Банк» з посиланням на п. 12 договору іпотеки, яким передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання за кредитним договором.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частинах першій, третій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

У постанові від 30 березня 2016 року Верховний Суд України зробив висновок про те, що порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу). Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Аналогічний висновок міститься в Постанові Верховного суду України від 02.11.2016р. у справі № 6-2457цс16, а також в Постанові Верховного суду України від 22.03.2017р. у справі № 6-2967цс16.

Оскільки умовами договору іпотеки передбачено позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, позивач не довів порушення його права в цій частині та необхідність звернення до суду з захистом свого порушеного права, яке грунтується на неможливості реалізації позасудового способу захисту.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що у ході судового розгляду справи належними та допустимими доказами встановлено, що позивач подав позов передчасно, без належних правових підстав, суд вважає, що позов з позовними вимогами, зазначеними позивачем, не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 16, 335, 376, 392 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, , суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: О.А. Придачук