Рішення № 69244053, 28.09.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 154/92/17 Провадження № 22-ц/773/1099/17 Головуючий у 1 інстанції: Вітер І.Р. Категорія: 30 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

з участю:

секретаря Вергуна Т. С.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, за апеляційною скаргою позивача Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 26 червня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (скорочено - ПАТ «ВТБ Банк») звернувся в суд з позовом про відшкодування майнової шкоди з ОСОБА_3 (колишнє прізвище - ОСОБА_5) колишнього заступника директора Відділення «Соборність» ПАТ «ВТБ Банк» в розмірі, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 149599 гривень 52 копійок. Позов мотивовано тим, що у липні 2011 року відповідачем ОСОБА_3, яка на той час мала прізвище ОСОБА_5 та займала посаду заступника директора Відділення «Соборність» ПАТ «ВТБ Банк» було вчинено ряд злочинів, які заподіяли позивачу майнову шкоду та полягали у повторному привласненні відповідачем у цій справі чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, а також складанні, видачі відповідачем, як службовою особою, завідомо підроблених документів. Так, 08, 18 та 22 липня 2011 року відповідач, перебуваючи на вищевказаній посаді, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, знаходячись на своєму робочому місці, що розташоване в приміщенні Відділення «Соборність» ПАТ «ВТБ Банк» за адресою: м. Луцьк, пр. Соборності, 38Б, в порушення вимог своєї посадової інструкції, Положення про Відділення «Соборність» ПАТ «ВТБ Банк», керуючись корисливими мотивами та зловживаючи своїм службовим становищем, від імені банку уклала із клієнтом ОСОБА_6'ять депозитних договорів банківських вкладів на загальну суму 200000 гривень строком на 90 днів та процентною ставкою 20% місячних, а також прийняла від нього готівкою зазначену суму коштів. В той же час, відповідач на депозитний рахунок ПАТ «ВТБ Банк» зазначені кошти не внесла, а їх незаконно привласнила. З метою прикриття своєї злочинної діяльності відповідач видала від імені банку ОСОБА_6 договори банківського вкладу та відповідні квитанції про отримання готівкових коштів, які засвідчила своїми власними підписами та печаткою банку, однак операції щодо укладення договорів та прийняття коштів в автоматизованій банківській системі «Б2» Відділення «Луцька регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк» та адміністративно-підпорядкованих відділеннях не зареєструвала. Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2016 року у справі № 161/15720/15-к ОСОБА_3 за вказаними вище обставинами визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України. Також задоволено цивільний позов ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_3 та стягнуто з неї на користь банку в якості відшкодування майнової шкоди, 200000 гривень. Водночас зазначеним вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області не було прийнято рішення щодо цивільного позову в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВТБ Банк» шкоди у розмірі 141322,37 гривень, що стало однією із підстав для ухвалення 08 червня 2016 року Апеляційним судом Волинської області іншого вироку, згідно якого позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк» в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВТБ Банк» шкоди в розмірі 141322,37 гривень залишено без розгляду. В решті вирок щодо цивільного позову залишено без змін. 200000 гривень вкладу, вже відшкодовані ОСОБА_3 за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2016 року. Решта 149599,52 гривень заподіяної відповідачем шкоди, яка складається із: 133999,97 гривень сплачених позивачем ОСОБА_6 по рішенню суду у справі № 0308/61410/12 процентів за користування вкладами; 5233,38 гривень сплачених позивачем ОСОБА_6 3% річних за несвоєчасне повернення банківських вкладів (згідно рішення суду 1-ї інстанції від 18 грудня 2014 року, рішення Апеляційного суду Волинської області від 08 травня 2014 року); 2089,32 гривень, сплачених позивачем в дохід держави по рішенню суду у справі № 0308/61410/12 судового збору; 8277,15 гривень (сума збільшених позовних вимог) сплачених позивачем ОСОБА_6 по рішенню суду у справі № 161/15520/15-ц, як 3% річних за несвоєчасне повернення банківських вкладів, залишається не відшкодованою позивачу, а тому останній просить її стягнути з відповідача.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 26 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав та просив її відхилити.

Інші особи в судове засідання не з'явились.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, а також доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог банку, суд першої інстанції виходив з того, що застосуванню до спірних відносин підлягають норми КЗпП щодо відшкодування шкоди, заподіяної працівником, а не номи ЦК щодо відшкодування майнової шкоди завданої неправомірними діями, і що позивачем ПАТ «ВТБ Банк» не доведено та не подано в судовому засіданні жодних доказів, які б свідчили про поважність причин пропущення ним строків звернення до суду, передбачених ст. 233 КЗпП, а суд не знайшов законних підстав для їх поновлення.

Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Судом першої інстанції із матеріалів справи встановлені наступні обставини.

Відповідно до довіреності від 31 січня 2011 року, виданої Головою правління ПАТ «ВТБ Банк» та посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_5 уповноважено укладати (підписувати) від імені Банку договори банківського вкладу (депозиту) на суму, що не перевищує 2 000 000 гривень (а.с. 24 том 1).

У відповідності до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1, ОСОБА_5 08 листопада 2013 року зареєструвала шлюб, після чого змінила прізвище на «ОСОБА_8» (а.с. 37 том 2).

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2016 року у справі № 161/15720/15-к ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.3 ст.191 та ч.1 ст.366 КК України (а.с. 65-72 том 1). 08 червня 2016 року Апеляційним судом Волинської області вирок Луцького міськрайонного суду від 21 січня 2016 року щодо ОСОБА_3 в частині призначення покарання скасовано, а в решті залишено без змін (а.с. 73-85 том 1). Таким чином, вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2016 року та вироком Апеляційного суду Волинської області від 08 червня 2016 року встановлено, що у липні 2011 року відповідачем ОСОБА_3, яка на той час мала прізвище ОСОБА_5, та займала посаду заступника директора Відділення «Соборність» ПАТ «ВТБ Банк» було вчинено ряд злочинів, які заподіяли позивачу майнову шкоду та полягали у повторному привласненні відповідачем у цій справі чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, а також складанні, видачі відповідачем, як службовою особою завідомо підроблених документів. Так, 08, 18 та 22 липня 2011 року відповідач ОСОБА_3 (на той час - ОСОБА_5), перебуваючи на вищевказаній посаді, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, знаходячись на своєму робочому місці, що розташоване в приміщенні Відділення «Соборність» ПАТ «ВТБ Банк» за адресою: м. Луцьк, пр. Соборності, 38Б, в порушення вимог своєї посадової інструкції, Положення про Відділення «Соборність» ПАТ «ВТБ Банк», керуючись корисливими мотивами та зловживаючи своїм службовим становищем, від імені банку уклала із клієнтом ОСОБА_6'ять депозитних договорів банківських вкладів на загальну суму 200000 гривень строком на 90 днів та процентною ставкою 20% місячних, а також прийняла від нього готівкою зазначену суму коштів. В той же час, відповідач на депозитний рахунок ПАТ «ВТБ Банк» зазначені кошти не внесла, а їх незаконно привласнила. З метою прикриття своєї злочинної діяльності ОСОБА_3 видала від імені банку ОСОБА_6 договори банківського вкладу та відповідні квитанції про отримання готівкових коштів, які засвідчила своїми власними підписами та печаткою банку, однак операції щодо укладення договорів та прийняття коштів в автоматизованій банківській системі «Б2» Відділення «Луцька регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк» та адміністративно-підпорядкованих відділеннях не зареєструвала.

Крім вироку суду, дані обставини підтверджуються поданими позивачем копіями договорів банківського вкладу від 08 липня 2011 року, 18 липня 2011 року, 22 липня 2011 року, а також квитанцій від тих же дат про отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_6 готівкових коштів в загальній сумі 200000 гривень, листа ОСОБА_6 до відділення Луцької РД ВАТ «ВТБ Банк» від 19 квітня 2012 року, довіреності ПАТ «ВТБ Банк» серії ВРЕ № 082694 від 31 січня 2011 року щодо надання відповідачу повноважень на здійснення від імені банку право чинів (а.с. 14-15, 16-17, 18-19, 20-21, 22-23, 25, 26, 27, 28, 29, 8-9, 24 том 1).

За рішенням Луцького міськрайсуду Волинської області від 18 грудня 2012 року у цивільній справі № 0308/16410/12, задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_6 та стягнуто з ПАТ «ВТБ Банк» на його користь 200000 гривень за договорами банківського вкладу, 116129 гривень відсотків за договорами, 6000 гривень 3% річних, а всього 322129 гривень, а також судові витрати по справі в сумі 3219 гривень та відмовлено в задоволенні зустрічного позову ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_6 про визнання договорів банківського вкладу недійсними (а.с. 30-34 том 1).

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 28 січня 2013 року, було частково задоволено апеляційну скаргу ПАТ «ВТБ Банк», рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2012 року змінено, стягнуто з ПАТ «ВТБ Банк» на користь ОСОБА_6 200000 гривень за договорами банківського вкладу, 2932,10 гривень відсотків за договорами та 6000 гривень 3% річних, а всього 208932, 10 гривень, а також стягнуто в дохід держави 2089 гривень судового збору (а.с. 35-40 том 1).

Постановою державного виконавця Відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 15 лютого 2013 року відкрито виконавче провадження № 36559968 з виконання виконавчого листа № 0308/16410/12, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 07 лютого 2013 року про стягнення з ПАТ «ВТБ Банк» на користь ОСОБА_6 банківського вкладу в розмірі 200000 гривень, процентів за користування вкладом в розмірі 2932,10 гривень, та 3% річних за порушення грошового зобовязання в розмірі 6000 гривень, а всього 208932,10 гривень (а.с. 57 том 1).

18 березня 2013 року ПАТ «ВТБ Банк» виконано зазначену постанову ДВС в добровільному порядку та сплачено на користь ОСОБА_6 208932,10 гривень, що підтверджується копією платіжного доручення № 16426 від 18 березня 2013 року (а.с. 58 том 1). Крім того, згідно копії меморіального ордеру № 108795 від 29 березня 2013 року, в межах виконавчого провадження № 36801899 в користь держави ПАТ «ВТБ Банк» було сплачено 2089,32 гривень судового збору (а.с. 60 том 1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2013 року рішення Апеляційного суду Волинської області від 28 січня 2013 року було скасоване, а справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 08 травня 2014 року по справі № 0308/16410/12 частково задоволено апеляційні скарги ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_6, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2012 року в частині відмови ОСОБА_6 у стягненні відсотків по вкладах на вимогу та у стягненні в його користь 3% річних скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, а саме стягнуто з ПАТ «ВТБ Банк» на користь ОСОБА_6 1074,74 гривень 0,5% річних по вкладах на вимогу, 5233,38 гривень 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання, в решті позову відмовлено (а.с. 41-45 том 1).

20 травня 2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області видано виконавчий лист № 0308/16410/12 про стягнення з ПАТ «ВТБ Банк» на користь ОСОБА_6 200000 гривень за договорами банківського вкладу, 116129 гривень відсотків за договорами, 1070,74 гривень 0,5% річних по вкладах на вимогу, 5233,38 гривень 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання, всього 322433,12 гривень, і в ці суми включені раніше сплачені банком ОСОБА_6 18 березня 2013 року 208932,10 гривень.

Постановою відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 30 травня 2014 року відкрито виконавче провадження № 43490913 з примусового виконання даного виконавчого листа (а.с. 61 том 1).

16 червня 2014 року ПАТ «ВТБ Банк» в добровільному порядку перерахувало на користь ОСОБА_6 залишок суми боргу у розмірі 113501,02 гривень (332433,12 грн. - 208932,10 грн.). Даний факт підтверджено поданою позивачем копією меморіального ордеру № 32184 від 16 червня 2014 року (а.с. 62 том 1).

10 вересня 2014 року за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_6 ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ рішення Апеляційного суду Волинської області від 08 травня 2014 було скасоване, а справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині стягнення відсотків по вкладам (а.с. 46-50 том 1).

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 12 листопада 2014 року частково задоволені апеляційні скарги ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_6, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2012 року в частині стягнення відсотків скасовано та прийнято нове рішення, яким стягнуто з ПАТ «ВТБ Банк» на користь ОСОБА_6 16800,23 гривень відсотків за банківськими вкладами (у відповідності до мотивувальної частини рішення, дана сума визначена як несплачений залишок із врахуванням вже виплачених раніше банком коштів ОСОБА_6.) - а.с. 51-56 том 1.

21 листопада 2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області було видано виконавчий лист про стягнення з ПАТ «ВТБ Банк» на користь ОСОБА_6 16800,23 гривень.

08 грудня 2014 року ПАТ «ВТБ Банк» виконано постанову ДВС в добровільному порядку та сплачено на користь ОСОБА_6 16800,23 гривень, що підтверджується копією платіжного доручення № 35360 від 08 грудня 2014 року (а.с. 64 том 1).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2015 року у справі № 161/15520/15-ц позов ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто з ПАТ «ВТБ Банк» на його користь 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання (повернення вкладів) в розмірі 8277,15 гривень. Вказане судове рішення сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили (а.с. 92-94 том 1).

17 грудня 2015 року ПАТ «ВТБ Банк» в добровільному порядку виконав рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2015 року та перерахував на рахунок ОСОБА_6 кошти в сумі 8277,15 гривень, що підтверджується копіями меморіальних ордерів № 26530 від 17 грудня 2015 року та № 26860 від 17 грудня 2015 року (а.с. 96 том 1).

Згідно із ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду в справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпП України з таких мотивів.

Відповідно до ч. 3 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем шкода була заподіяна підприємству внаслідок скоєння злочину, а тому початком перебігу такого строку слід вважати дату набрання вироком законної сили, тобто 8 червня 2016 року. В суд з позовом ВАТ «ВТБ Банк» звернулося 4 січня 2017 року, тобто в межах встановленого строку.

Також суд апеляційної інстанції не погоджується з думкою суду першої інстанції, що укладаючи строкові договори (на визначений термін - 90 днів) із ОСОБА_6, відповідач не могла передбачити, що ОСОБА_6 звернеться до банку з вимогою про повернення вкладів значно пізніше, а саме після закінчення обумовленого ними строку дії договорів, а також розпочне затяжну позовну суперечку із банком, що призведе до додаткових нарахувань процентів за договорами вкладу у розмірі 0,5% річних та інших витрат, а тако ж з тим, що в настанні шкоди є і вина банку, а тому відповідач не може нести відповідальність. Матеріалами справи підтверджується, що саме внаслідок злочинних дій відповідача банку було спричинено матеріальну шкоду, яка полягала у виплаті усіх належних ОСОБА_6 сум, які були встановлені згідно рішення суду.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає повністю доведеним той факт, що у липні 2011 року внаслідок умисних злочинних дій відповідача ОСОБА_3, було спричинено матеріальну шкоду відповідачу ПАТ «ВТБ Банк» на загальну суму 349599,52 гривень, яка складається із:

200000 гривень банківського вкладу ОСОБА_6, який безпосередньо привласнила відповідач;

133999,97 гривень сплачених позивачем ОСОБА_7 по рішенню суду у справі № 0308/61410/12 процентів за користування вкладами, яка складається з 116129 гривень нарахованих процентів згідно умов договорів в період їхньої дії, тобто 20% в місяць терміном за 90 днів за кожним із договорів; 17870,97 гривень нарахованих процентів, що була визначена за ставкою 0,5% річних за період від закінчення терміну дії договорів до дати, що передує видачі вкладу ОСОБА_6 в порядку виконання судового рішення - 22.04.2013 року, як за договорами банківського вкладу на вимогу;

5233,38 гривень сплачених позивачем ОСОБА_6 по рішенню суду у справі № 0308/61410/12 3% річних за несвоєчасне повернення банківських вкладів;

2089,32 гривень, сплачених позивачем в дохід держави по рішенню суду у справі № 0308/61410/12 судового збору;

8277,15 гривень (сума збільшених позовних вимог) сплачених позивачем ОСОБА_6 по рішенню суду у справі № 161/15520/15-ц, як 3% річних за несвоєчасне повернення банківських вкладів.

Оскільки 200000 гривень вкладу, вже стягнуто з ОСОБА_3 за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2016 року, то до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 149599,82 грн. (349599,52 грн. - 200000,00 грн.).

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На підставі наведеного, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду через невідповідність висновків суду обставинам справи та нормам матеріального права підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення матеріальних збитків, завданих відповідачем банку.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог. У зв»язку задоволенням позову суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати щодо сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» задовольнити.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 26 червня 2017 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» майнову шкоду в розмірі 149599,82 грн. (сто сорок дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 82 копійки).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» 4712,40 грн. (чотири тисячі сімсот дванадцять гривень 40 коп.) судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді