Вирок № 69242745, 02.10.2017, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/1699/16-к

Номер провадження 1-кп/220/23/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Якішиної О.М.

за участю секретарів Черновал І.В., Чернякової В.С.

прокурорів Дьяченка О.А., Ткач Є.В., Мацих А.П.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника адвоката Косенок О.М.

потерпілої ОСОБА_3

представника потерпілої адвоката Нікітіна С.І.

розглянувши в приміщенні Великоновосілківського районного суду Донецької області в залі судового засідання кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050620000450 від 08.06.2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Красногорівка Мар'їнського району Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера, одруженого, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

08 червня 2016року, приблизно о 09 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_1, керуючи за наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, технічно справним автомобілем, марки «ВАЗ-217130-124-01», реєстраційний номер НОМЕР_1, діючи в порушення вимог п. 12.6 «г'», 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, які регламентують:

- п.12.6. поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю:

г') іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.

- п.12.9. водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7 на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил;

здійснював рух по проїзній частині автодороги сполученням «Запоріжжя-Донецьк», у напрямку м. Гірник в Великоновосілківському районі Донецької області, з перевищенням швидкості не менше 95.0-97.5 км/год.

На шляху прямування, проїжджаючи ділянку дороги 156км + 900 метрів вказаної автодороги, поворот на с. Розлив, водій ОСОБА_1 діючи в порушения вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які регламентують:

-п.12.3 у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;

діючи необережно, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, неуважно стежачи за дорожньою обстановкою та відповідно не реагуючи на її зміни, але маючи об'єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою, та бачити велосипедиста ОСОБА_5, якій наближається до проїзної частини по другорядній дорозі (рухаючись справа наліво відносно руху транспортного засобу), своєчасно не вжив заходів до зниження швидкості або зупинки керованого автомобілю «ВАЗ-217130-124-01», передньою частиною кузова вказаного транспортного засобу, на смузі зустрічного руху, скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_5

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, отримав тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, а саме: садно лівої завушної області, просочення кров'ю м'яких покровів голови з боку внутрішньої поверхні тімяно-потиличної області, субарахноїдальний крововилив в лівій скроневій та в правій скроневій області головного мозку (крововилив під м'якими мозковими оболонками), садно лівої бічної поверхні лівого ліктьового суглобу, два садна по тильній поверхні лівої стопи.

Допущені водієм ОСОБА_1 порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та настанням суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_5

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, в ході судового слідства не визнав та пояснив, що 08 червня 2016 року він їхав з дружиною та сином на належному йому автомобілі ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, з боку м. Запоріжжя в напрямку м. Донецьк. При цьому багажник автомобіля був заповнений 4,5 бідонами з медом загальною вагою близько 270 кг. Наближаючись до повороту на с. Розлив, рухаючись зі швидкістю 80 км/год., він побачив двох велосипедистів, які виїхали на узбіччя. Він подав звуковий сигнал з метою попередження велосипедистів, які рухались паралельно узбіччю, після чого один з велосипедистів різко повернув ліворуч і почав перетинати дорогу. Він також різко повернув ліворуч і загальмував. Вважає, що у нього не було шансу уникнути зіткнення, оскільки все сталося миттєво. В момент зіткнення у нього лопнуло скло і можливості огляду не було. Він зупинив автомобіль і побачив, що хлопець лежав на узбіччі і був без свідомості. В цей час повз них проїжджав інший автомобіль і він попросив водія викликати «швидку». Додав, що зіткнення сталося на зустрічній полосі руху. Вважає, що він не повинен був нікому надавати переваги в русі, оскільки їхав по головній дорозі. В даній ситуації вина повністю лежить на велосипедисті та його батьках, які не приділяли необхідної уваги сину. Цивільний позов визнав частково, погодившись відшкодувати витрати на поховання, поминальний обід та лікування ОСОБА_5 Підстав для відшкодування моральної школи не вбачає, оскільки, вважає, що саме халатність та безвідповідальність матери призвела до цих наслідків.

Не зважаючи на невизнання своєї провини обвинуваченим, його вина у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами:

- показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка пояснила, що 08.06.2016 р. на початку 09-00 години ранку її син ОСОБА_5 поїхав на велосипеді до сусіднього села за лікарняною довідкою. Через деякий час подзвонив його товариш ОСОБА_6 і повідомив про аварію. Вона з чоловіком відразу ж поїхали на місце ДТП. Одночасно з ними приїхала і «швидка», яка відвезла сина до Великоновосілківської ЦРЛ. Коли вони приїхали до лікарні, син вже був у реанімації, а ІНФОРМАЦІЯ_2 р. близько 17-00 год. він помер. Обвинувачений разом з дружиною приїздили до лікарні, ОСОБА_1 просив вибачення. Звернулась з цивільним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 витрати на поминальний обід в сумі 10727 грн., а також моральну шкоду в розмірі 241 300 грн. та витрати за юридичну допомогу в розмірі 350 грн. за складання цивільного позову та 1200 грн. за представництво інтересів в суді. З ТДВ «СК «Альфа-Гарант» моральну шкоду в розмірі 8700 грн., витрати на лікування в сумі 3160,90 грн. та витрати на поховання в сумі 3765 грн. Обґрунтовуючи моральну шкоду, посилалась на те, що внаслідок протиправних дій відповідача загинув її 14-річний син. Втрата дитини завдала їй неймовірних душевних страждань, втрату почуття спокою, спогади про сина викликають глибокі душевні страждання. Додаткові моральні страждання викликає поведінка обвинуваченого, який не вибачився перед нею, не відшкодував, навіть частково, заподіяної їй внаслідок смерті сина матеріальної та моральної шкоди (т.2 а.с. 27-29).

- показаннями допитаного в якості свідка ОСОБА_7, який пояснив, що 08.06.2016 р. на початку 09-00 години ранку, коли він був на роботі, йому подзвонила дружина і повідомила, що сина на трасі збив автомобіль. Він приїхав додому і вони з дружиною поїхали на місце ДТП. Він підбіг до сина, який лежав на узбіччі через дорогу, приблизно в п'яти метрах від задньої частини автомобіля, який передньою частиною стояв майже на узбіччі. Син був без свідомості. Майже одночасно з ними приїхала «швидка» і забрала його до лікарні.

- показаннями допитаного в судовому засіданні в присутності законного представника та педагога неповнолітнього свідка ОСОБА_6, який пояснив, що 08.06.2017 р. близько 8.30 - 9.00 год. він разом з ОСОБА_5 на велосипедах виїхали з с. Розлив до с. Андріївка. Виїжджаючи на автодорогу Запоріжжя-Донецьк, вони рухались на узбіччі, за лінією розмітки. Так вони проїхали близько чотирьох метрів, після чого ОСОБА_5, який був розташований попереду і ближче до дороги, почав по діагоналі перетинати лінію, маючи намір переїхати через дорогу. Коли ОСОБА_5 вже перетнув лінію розмежування посередині дороги, подав сигнал автомобіль, який рухався в попутному з ними напрямку, тому ОСОБА_5 прискорився, щоб перетнути дорогу. В той момент, коли його збив автомобіль, ОСОБА_5 перетнув лінію розмежування дороги і вже знаходився майже на середині зустрічної смуги руху транспорту. Удар прийшовся в задню частину велосипеду, від чого ОСОБА_5 ударився в лобове скло і перекинувся через автомобіль, після чого його відкинуло на узбіччя. Автомобіль також виїхав на узбіччя. Потім приїхала «швидка» і поліція.

- показаннями допитаного в якості свідка ОСОБА_8, який пояснив, що працює лікарем-анестезіологом у Великоновосілківській ЦРЛ. Під час його чергування 08.06.2016 р. до лікарні доставили на «швидкій» підлітка з ознаками черепно-мозкової травми.

- показаннями допитаної в якості свідка ОСОБА_9, яка пояснила, що 08.06.2016 р. вона разом з чоловіком ОСОБА_1, який був за кермом, на належному йому автомобілі їхали з пасіки з с. Іскра в напрямку м. Гірник. В салоні автомобіля вона знаходилась на задньому пасажирському сидінні, на передньому пасажирському сидінні сидів їх син ОСОБА_10 В багажнику автомобіля знаходились чотири бідони вагою приблизно до 300 кг. та речі, тому швидкість їх руху була невеликою, близько 80 км/год. Коли чоловік почав сигналити, вона побачила, що один з велосипедистів, що рухались на узбіччі, повернув праворуч, а інший - ліворуч. В цей момент автомобіль збив хлопця, тріснуло лобове скло. Автомобіль проїхав на другу сторону дороги, майже в траву. Коли вони вийшли з автомобіля, побачили, що хлопець лежав без свідомості, і викликали «швидку». Інших транспортних засобів на дорозі в цей час не було.

- показаннями допитаного в якості свідка ОСОБА_11, яка пояснила, що працює завідуючою відділенням швидкої невідкладної допомоги і знаходилась на чергуванні, коли настала смерть ОСОБА_5, у якого був вкрай тяжкий стан через черепно-мозкову травму. Вона констатувала його смерть.

- даними, отриманими в ході огляду місця дорожньо-транспортної події та відображеними в протоколі огляду місця ДТП від 08.06.2016 р., а також схемі та фототаблиці до нього, в яких зафіксовано загальний вид проїжджої частини в місці ДТП, розташування слідів гальмування на полосі зустрічного руху автомобіля ВАЗ-217130-124-01, р/н НОМЕР_1, та кінцеве розташування автомобіля за межами проїжджої частини, загальний вид автомобіля ВАЗ-2171130-124-01, р/н НОМЕР_1, характер, розташування та локалізацію механічних пошкоджень автомобіля та кінцеве розташування велосипеда. Так, оглядом встановлено, що покриття проїжджої частини асфальтобетонне, сухе, без вибоїн та ям, дорога має рух у двох напрямках. В місці огляду мається дорожній знак 1.23.1 «Прилягання другорядної дороги», дорожня розмітка 1.1, ширина проїжджої частини 7 метрів. Ліворуч розташована зупинка громадського транспорту. На проїжджій частині мається пішохідний перехід 1.14.1, нанесений білими смугами. При огляді проїжджої частини виявлені сліди гальмування, розташовані на лівій зустрічній смузі руху. Лівий слід розташовується на лівій смузі, починається на відстані 1,10 м. від розмежувальної смуги потоків транспорту, закінчується під заднім лівим колесом автомобіля ВАЗ-2171130-124-01, р/н НОМЕР_1, довжина сліду 50,6 м. Правий слід розташовується на зустрічній смузі на відстані 1,65 м від розмежувальної смуги потоків транспорту, закінчується під заднім лівим колесом, довжина сліду 29,2 м. За межами проїжджої частини на узбіччі розташований автомобіль ВАЗ-2171130-124-01, р/н НОМЕР_1. Праве переднє колесо розташовується на відстані 6 м. від розмежувальної смуги потоків транспорту. Під час огляду на лівій зустрічній смузі руху були виявлені фрагменти осипу скла, розташовані ближче до лівого краю проїжджої частини, діаметром 2 х 2 м. З лівого боку за межами узбіччя, в кюветі, на відстані 8,5 м. від розмежувальної смуги, розташований велосипед червоного кольору. Прилегла автомобільна дорога має ширину 7 м. (а.с. 84-93).

- даними, отриманими в ході огляду місця події - лікарняної плати в реанімаційному відділенні Великоновосілківської ЦРЛ - за участю судово-медичного експерта ОСОБА_12 та відображеними в протоколі огляду від ІНФОРМАЦІЯ_2 р., а також схемі та фототаблиці до нього, в яких зафіксовано тілесні ушкодження, виявлені на трупі ОСОБА_5 (а.с. 94-96).

- висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 № 44 від 29.07.2016 р., відповідно до якого при дослідженні його трупа були виявлені наступні ушкодження: садно лівої завушної області, просочення кров'ю м'яких покровів голови з боку внутрішньої поверхні тімяно-потиличної області, субарахноїдальний крововилив в лівій скроневій та в правій скроневій області головного мозку (крововилив під м'якими мозковими оболонками), садно лівої бічної поверхні лівого ліктьового суглобу, два садна по тильній поверхні лівої стопи. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини автомобіля та дорожнє покриття при дорожньо-транспортному випадку, одномоментно або в швидкій послідовності і у своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого. Дані тілесні ушкодження полягають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Причиною його смерті з'явилися тяжкі ушкодження голови, що супроводжувалися крововиливами під оболонки й речовини головного мозку. На момент отримання тілесних ушкоджень потерпілий був обернений лівою та правою половиною свого тіла до травмуючих предметів. Яких-небудь тілесних ушкоджень, які б свідчили про те, що вони утворились від переїзду транспортного засобу через тіло потерпілого не виявлено. Так як померлий знаходився у відділенні більше трьох діб в край тяжкому стані та йому проводилося оперативне втручання та інтенсивна інфузіонна терапія, кров та сеча від його трупу для судово-токсикологічного дослідження не брались. Будь-яких інших тілесних ушкоджень, за винятком слідів оперативних втручань та медичних ін'єкцій, при дослідженні його трупу не виявлено. Відповідно даним історії хвороби № 2093 смерть його настала ІНФОРМАЦІЯ_2 р. о 17.05 год. (а.с. 97-100).

- даними, отриманими в ході огляду одягу ОСОБА_5, та відображеними в протоколі огляду від 12.06.2016 р. (а.с. 102).

- висновком судової автотехнічної експертизи № 776 від 25.08.2016 р., відповідно до якого перевірити працездатність гальмівної системи заднього колеса велосипеду не представляється можливим через деформації та пошкодження рами велосипеду аварійного характеру, які утворились в момент даної дорожньо-транспортної події. Оскільки перевірити працездатність гальмівної системи заднього колеса велосипеда не представилось можливим, вирішити питання про те, як вони впливали на керування велосипедом та чи можна їх було виявити перед рухом, не представляється можливим. На момент події рульове керування велосипеду знаходилось в працездатному стані і могло виконувати задані функції по керуванню даним велосипедом (а.с. 112-114).

- висновком автотехнічної експертизи № 777 від 25.08.2016 р., відповідно до якого проведені діагностичні дослідження свідчать про те, що органи управління автомобіля «ВАЗ-217130-124-01» д/н НОМЕР_1 (рульове управління і гальмівна система) на момент події знаходилися в працездатному стані і могли виконувати задані функції з управління автомобілем, а отже про відсутність технічних несправностей на досліджуваному автомобілі, які могли б призвести до втрати курсової стійкості і керованості даного транспортного засобу (а.с. 117-119).

- висновком транспортно-трасологічної експертизи № 778 від 25.08.2016 р., відповідно до якого у початковий період розвитку ситуації ДТП автомобіль «ВАЗ-217130-124-01, д/н НОМЕР_1 і велосипед рухалися в поперечному напрямку, автомобіль зліва направо відносно велосипеда, велосипед справа наліво відносно автомобіля. Мала місце контактна взаємодія ударного характеру між рухомими в поперечному напрямку автомобілем «ВАЗ-217130-124-01» д/н НОМЕР_1, та велосипедом - між передньою правою частиною кузова автомобіля «ВАЗ-217130-124-01» д/н НОМЕР_1, та лівою задньою частиною велосипеда. У початковий момент взаємного контактування автомобіль «ВАЗ-217130-11-01» д/н НОМЕР_1 і велосипед розташовувалися на проїжджій частині таким чином, що кут між їх поздовжніми осями становив близько 290 ° зліва направо, відносно рами велосипеда і спереду назад і справа наліво відносно кузова автомобіля «ВАЗ-21713-124-01» д/н НОМЕР_1. Місце наїзду автомобіля «ВАЗ-217130-124-01» д / н НОМЕР_1 на велосипед розташовувалося на проїжджій частині, перед місцем розташування фрагментів осипи в лінії руху автомобіля «ВАЗ-217130-124-01» д/н НОМЕР_1. Визначити місце контактування даних транспортних засобів на проїжджій частині як геометричну точку, не представляється можливим, з причини відсутності значущих трасологічних ознак, що характеризують траєкторію руху велосипеда, як до наїзду (а.с. 122-126).

- даними, отриманими в ході проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_1, зафіксованими у відповідному протоколі від 19.07.2016 р., схемі та фототаблиці до нього, під час якого ОСОБА_1 показав розташування велосипедиста ОСОБА_5 та автомобіля під його керуванням в момент наїзду, розташування велосипедистів при виїзді на головну дорогу та пояснив, що при русі велосипедист ОСОБА_5 здійснював рух без зупинки в напрямку узбіччя, після чого почав змінювати напрямок руху в бік проїжджої частини з подальшим виїздом на полосу його руху. Місце зміни напрямку руху ОСОБА_1 вказати не зміг. Шляхом експериментальних замірів визначений час руху велосипедиста ОСОБА_5 при наближенні до проїжджої частини автодороги (а.с. 129-142).

- даними, отриманими в ході проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_6, зафіксованими у відповідному протоколі від 21.07.2016 р., схемі та фототаблиці до нього, під час якого ОСОБА_6 показав траєкторію руху ОСОБА_13, розташування велосипедиста ОСОБА_5 та автомобіля під керуванням ОСОБА_1 в момент наїзду, розташування велосипедистів при виїзді на головну дорогу та пояснив, що велосипедист ОСОБА_5 здійснював рух в напрямку проїжджої частини автотраси Запоріжжя-Донецьк, при цьому наблизився до краю дороги, після чого, не змінюючи темпу руху, виїхав на проїжджу частину. Рухаючись по асфальтобетонному покриттю, здолав відстань 2,1 метра по проїжджій частині автодороги, після чого змінив напрямок руху ліворуч і почав з прискоренням перетинати проїжджу частині автодороги. Вказав місце розташування велосипеда в момент наїзду та замірами було встановлено, що в момент наїзду велосипед розташовувався на відстані 1,3 метра від осі переднього колеса до лівого краю проїжджої частини, на відстані 2,6 метра від осі заднього колеса до лівого краю проїжджої частини і на відстані 11,0 метрів від осі заднього колеса до лінії перетину виїзду з с. Розлив. Шляхом експериментальних замірів визначений час руху велосипедиста ОСОБА_5 при наближенні до проїжджої частини автодороги (а.с. 143-157).

- висновком судової автотехнічної експертизи № 1289 від 25.08.2016 р., відповідно до якого в умовах даної події на ранньому етапі розвитку події при русі поза населеним пунктом, обстановка, що склалася для водія автомобіля «ВАЗ-217130-124-01» д/н НОМЕР_1, ОСОБА_1, не містила ознак небезпеки та не потребувала від нього вжиття будь-яких попереджувальних заходів, окрім вибору швидкості руху, яка б не перевищувала дозволене значення 90 км/г, що регламентовано вимогами п. 12.6 «г» і п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху України. З моменту, коли водій автомобіля ОСОБА_1 мав об'єктивну можливість виявити керуючу велосипедом дитину, що наближається праворуч до головної дороги, він повинен був розцінити обстановку як небезпечну для руху і негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки, що випливає з вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В умовах даної події водій автомобіля «ВАЗ-217130-124-01» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 при русі з обраною швидкістю руху Va = (95.0 = 97.5) км/год (1) мав технічну можливість запобігти даній події, шляхом зниження швидкості руху аж до зупинки, що регламентовано вимогами п. 12.5 Правил дорожнього руху України. В умовах даної події дії водія автомобіля «ВАЗ-217130-124-01» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.3, п. 12.6 «г'» і п 12.9 «б» Правил дорожнього руху України. Дії водія ОСОБА_1, що не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, з технічно точки зору знаходилися в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної події. В умовах даної події перед виїздом на головну дорогу з другорядної дороги, велосипедист ОСОБА_14 повинен був поступитися дорогою транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі, незалежно від їх подальшого напрямку руху, тобто діяти відповідно до вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України. В умовах даної події велосипедист ОСОБА_14 мав технічну можливість запобігти події шляхом виконання вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України. Виходячи з того, що в умовах даної події велосипедист ОСОБА_15 мав технічну можливість запобігти даній події, але не скористався нею, його дії не відповідали вимогам п. 16.11 Правил дорожнього руху України та знаходились в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної події (а.с. 160-164).

Оцінюючи у сукупності всі зібрані та досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає встановленим, що своїми діями, які виразились у порушенні вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_1 скоїв злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України.

Заперечення обвинуваченим власної провини у скоєному розцінюється судом як прагнення уникнути відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, оскільки його вина повністю підтверджується сукупністю наведених вище доказів, достовірність та допустимість яких не викликає у суду сумніву. Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника щодо неправильного встановлення моменту виникнення небезпеки та відсутність у нього можливості запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються висновком судової автотехнічної експертизи, відповідно до якої ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти даній події, шляхом зниження швидкості руху аж до зупинки.

Оцінивши зазначені вище докази у їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, доведена в повному обсязі.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

При призначенні виду і міри покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного обвинуваченим ОСОБА_1 злочину, який відноситься до категорії тяжких, його суспільну небезпечність, дані про особу обвинуваченого, який є пенсіонером, характеризується за місцем реєстрації позитивно, одружений, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Обставин, які обтяжують та пом'якшуєть покарання обвинуваченого ОСОБА_1, судом не встановлено.

Суд також бере до уваги відношення до обвинуваченого з боку потерпілої ОСОБА_3, яка наполягала на реальному відбуванні покарання обвинуваченим та позбавленні його права керувати всіма видами транспортних засобів, а також поведінку обвинуваченого безпосередньо після вчинення злочину та під час розгляду справи в суді, яка свідчить не тільки про відсутність розкаяння у скоєному, але і абсолютне не усвідомлення обвинуваченим помилковості своїх дій в даній дорожній ситуації, що призвели до загибелі дитини. Відсутність критичного ставлення до своєї поведінки і перекладення вини на дитину та її батьків свідчить про небажання брати на себе відповідальність. Зазначене, на думку суду, не дає підстав вважати, що обвинувачений не допустить аналогічних помилок в майбутньому. Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком.

Виходячи із загальних принципів призначення покарання, суд, приймаючи до уваги положення ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням обставин справи і даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1, враховуючи відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, думку потерпілої щодо виду та міри покарання, вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі з реальним відбуванням покарання.

Враховуючи мету покарання, суд вважає, що таке покарання буде відповідати вчиненому обвинуваченим, достатнім для його виправлення і необхідним для попередження нових злочинів. Зважаючи на наявність порушень ПДР України і з боку потерпілого ОСОБА_5, які знаходились в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної події, суд вважає можливим призначити ОСОБА_1 покарання в мінімальних межах санкції ч.2 ст. 286 КК України.

Вирішуючи питання про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує характер порушень правил дорожнього руху України, вчинених обвинуваченим, зокрема, не врахування дорожньої обстановки та невжиття передбачених ПДР України заходів при виявленні небезпеки для руху, а також наслідки від цих порушень у вигляді заподіяння смерті потерпілому. Враховуючи зазначене, на думку суду, виправлення ОСОБА_1 без відбування зазначеного додаткового покарання є неможливим, а тому суд застосовує до обвинуваченого додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати усіма видами транспортних засобів.

Щодо цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Провина ОСОБА_1 у заподіянні смерті сину потерпілої ОСОБА_5 знайшла своє повне підтвердження у судовому засіданні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, потерпіла надала суду фіскальні чеки за придбання медикаментів на суму 3160,90 грн. (а.с. 34-35 т.1) та перелік препаратів, призначених ОСОБА_5 під час лікування у відділенні ЕНМД Великоновосілківської ЦРЛ в період з 08.06.2016 р. по ІНФОРМАЦІЯ_2 р., засвідчений головним лікарем (т.2 а.с. 65-67). Таким чином, суд вважає обґрунтованими та доведеними вимоги позивача в цій частині.

Згідно накладної від 12.06.2016 р. вбачається, що для поховання ОСОБА_5 придбано певний перелік ритуальних речей на суму 3765 грн., які були передані в повному обсязі (а.с. 33), а тому суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована у ТДВ «Альфа-Гарант», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_3 від 18.10.2015 р. (а.с. 31 т.2), витрати на лікування ОСОБА_5 та на його поховання підлягають стягненню з ТДВ СК «Альфа-Гарант», що передбачено ст.ст.22-24, 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Враховуючи визнання обвинуваченим позовних вимог в частині відшкодування витрат на поминальний обід на суму 10727,00 грн., суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Цивільний позов в частині відшкодування потерпілій моральної шкоди в розмірі 250 000 грн. суд вирішує наступним чином.

У відповідності з вимогами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її заподіяла, при наявності її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до п.5 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п.9 постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає, виходячи з характеру та об'єму заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань.

Визначаючи розмір моральної шкоди, потерпіла посилається на те, що внаслідок протиправних дій відповідача загинув її 14-річний син. Втрата дитини завдала їй неймовірних душевних страждань, втрату почуття спокою. На підставі вищевикладеного, суд вважає доведеним факт заподіяння потерпілій моральної шкоди з боку обвинуваченого. Проте, виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи те, що потерпіла дійсно зазнала моральних страждань в зв'язку зі смертю сина, яка стала наслідком дій обвинуваченого, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди і вважає можливим та достатнім стягнути на користь потерпілої ОСОБА_3 в порядку відшкодування заподіяної моральної шкоди 150 000 грн.

Відповідно до п.27.3 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

З урахуванням зазначених положень Закону суд вважає необхідним стягнути з ТДВ «Альфа-Гарант» на користь потерпілої ОСОБА_3 8700 грн. (12х1450 грн./2), а різницю в сумі 141 300 грн. суд стягує з обвинуваченого.

Не ґрунтуються на законі і не можуть бути підставою для відмови позивачеві у задоволені його позовних вимог доводи відповідача ТДВ «СК «Альфа-Гарант», що у зв'язку з тим, що потерпіла не зверталась до них із заявою, строк щодо виплати страхового відшкодування не настав.

Дійсно, відповідно до статті 35.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

Разом з тим, потерпіла звернулась до страхової компанії під час судового розгляду справи , копія позову була отримана представником страхової компанії і вже з зазначеного часу страхова компанія була повідомлена про претензії потерпілої на страхове відшкодування шкоди, заподіяної забезпеченим транспортним засобом.

Відповідно до статті 35.3 Закону, Страховик зобов'язаний надавати консультаційну допомогу заявнику при складанні заяви та на прохання заявника зобов'язаний ознайомити його з відповідними нормативними актами та порядком обчислення страхового відшкодування. Незважаючи на це, страхова компанія не виконала обов'язків, покладених на неї, не надала будь якої допомоги потерпілій для вирішення питання про отримання нею страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 4 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Правовий аналіз наведеної норми Основного Закону свідчить про наявність механізму такого захисту, за умов додержання правил відповідних проваджень.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Суд також стягує з обвинуваченого на користь потерпілої понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі 350 грн. та 1200 грн. як такі, що підтверджені належними доказами (т.1 а.с. 32, т.2 а.с. 38-39).

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Суд також вважає за необхідне згідно ст.ст. 124,126 КПК України стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати на проведення судової автотехнічної експертизи № 776 від 25.08.2016 р. у розмірі 881,00 грн., судової автотехнічної експертизи № 777 від 25.08.2016 р. у розмірі 881,00 грн., судової транспортно-трасологічної експертизи № 778 від 25.08.2016 р. у розмірі 881,00 грн., судової автотехнічної експертизи № 1289 від 25.08.2016 р. у розмірі 881,00 грн.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати усіма видами транспортних засобів строком на 2 роки.

Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання.

Речові докази по справі - автомобіль марки «ВАЗ-217130-124-01», реєстраційний номер НОМЕР_1, велосипед марки «Орлятко» - залишити в розпорядженні власників.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення судової автотехнічної експертизи № 776 від 25.08.2016 р. у розмірі 881,00 грн., судової автотехнічної експертизи № 777 від 25.08.2016 р. у розмірі 881,00 грн., судової транспортно-трасологічної експертизи № 778 від 25.08.2016 р. у розмірі 881,00 грн., судової автотехнічної експертизи № 1289 від 25.08.2016 р. у розмірі 881,00 грн., а всього 3524,00 грн.

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 141300 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, витрати на оплату поминального обіду в сумі 10727 грн., а також витрати, пов'язані з наданням правової допомоги в розмірі 350 грн. та 1200 грн., а всього 153577 (сто п'ятдесят три тисячі п'ятсот сімдесят сім) грн.

Стягнути з Товариства з Додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_3 8700 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, а також витрати, пов'язані з лікуванням сина ОСОБА_5, в сумі 3160 грн. та витрати на поховання в сумі 3765 грн., а всього 15625 (п'ятнадцять тисяч шістсот двадцять п'ять) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через Великоновосілківський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя О.М. Якішина