Вирок № 69240110, 02.10.2017, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Бугера О. В..

Справа № 644/9361/15-к

Провадження № 1-кп/644/190/17

02.10.2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова у складі:

Головуючого судді Бугери О.В.,

При секретарі Ілові А.В.,

За участю прокурора Бондаренко М.А., Суворової Ю.О.,

Потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,

Представника потерпілих та цивільних позивачів ОСОБА_3,

Цивільного позивача ОСОБА_4,

Представника цивільного відповідача ФГ «Кегичівське» ОСОБА_5, ОСОБА_6,

Представника цивільного відповідача ПАТ НАСК «Оранта» ОСОБА_7,

Захисника обвинуваченого Дядюнової С.А.,

Обвинуваченого ОСОБА_9,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220000000455 від 30.05.2015 року відносно

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження с.Нечволодівка Куп'янського району Харківської області, громадянина України, раніше не судимого, що має неповнолітню дитину ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2, що працює ТОВ «Юліс-А», водієм, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, що фактично проживає АДРЕСА_2, обвинуваченого за ч.2 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2015 року приблизно о 04:00 годині, ОСОБА_9 керував технічно справним автомобілем «ГАЗ-33021», р.н. НОМЕР_1, що зареєстрований за ФГ «Кегичівське» і знаходиться на правах оренди у ТОВ «Хлібокомбінат «Кулиничівський», та рухався по автошляху «Київ-Харків- Довжанський» зі швидкістю понад 90 км/г, зі сторони міжнародного аеропорту м. Харкова у напрямку м. Києва.

В ході руху по вказаній ділянці дороги, в районі 515 км, поблизу АЗС «MARSHAL», ОСОБА_9, грубо порушив вимоги п.п.10.1, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;

12.4 «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год»;

виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з автомобілем «Pegeuot Boxer», р.н. НОМЕР_2, який в цей час рухався по своїй смузі руху у зустрічному для нього напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Pegeuot Boxer» - ОСОБА_1 і пасажир цього ж автомобіля ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження. У ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження у вигляді саден чола, передньої поверхні грудної клітини та кінцівок, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Закрита травма грудної клітини, забій серця та легенів, закритий перелом кісток тазу з обох боків, закритий перелом лівої стегнової кістки у середній третині із зсувом, закритий внутрішньо суглобовий перелом кісток лівої гомілки, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості по критерію тривалості розладу здоров'я. Закрита травма животу, розриви печінки, розриви брижі тонкої кишки, десерозації тонкої та сигмоподібної кишок, множинні гематоми кишечнику, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.

У ОСОБА_2 мали місце тілесні ушкодження у вигляді забійної рани лівого стегна, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень за критерієм короткочасного розладу здоров'я. Закрита травма грудної клітини, перелом 7 та 8 ребер зліва по середньо-підпаховій лінії, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості по критерію тривалості розладу здоров'я.

Порушення вимог Правил дорожнього руху України ОСОБА_9, яке знаходиться в причинному зв'язку з подією та наслідками, виразилося в тому, що він, керуючи технічно-справним транспортним засобом, не обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, не переконався у безпеці маневру, змінив напрямок руху свого транспортного засобу ліворуч, та, виїхавши на зустрічну смугу руху, допустив зіткнення з автомобілем «Pegeuot Boxer», який рухався по своїй смузі руху в зустрічному для нього напрямку, що спричинило вищевказані наслідки. Порушення ОСОБА_9 п.п 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України перебувають у прямому причинному зв'язку з подією та її наслідками.

Обвинувачений в судовому засіданні свою провину визнав частково, цивільний позов не визнав, не заперечував проти того, що дійсно сталася дорожньо-транспортна пригода 30 травня 2015 року за його участю, каявся, приносив вибачення потерпілому ОСОБА_1, але при цьому заперечував проти фактичних обставин викладених в обвинувальному акті. Так, в обвинувальному акті не вірно визначено час пригоди, а саме не в 05.00 годині, а в 03.40 годині, що значно впливає на наслідки проведених у справі експертиз, не вірно зазначено, що пригода сталась у населеному пункті, не враховано, що на дорозі існувала перешкода у вигляді чоловіка, який раптово з'явився, внаслідок чого обвинувачений був змушений зробити маневр та виїхати на зустрічну смугу. Також зазначав, що він працює на ТОВ «Юліс-А», перед поїздкою пройшов медогляд, транспортний засіб пройшов техогляд, отримав путьовий лист. Посилався на те, що рухався саме за межами міста та на його полосі з'явилась людина, яку він об'їхав праворуч, потім машину почало нести.

Не заважаючи на часткове визнання своєї провини обвинуваченим, його вина підтверджується дослідженими в ході розгляду справи доказами.

А саме, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30.05.2015 року зіткнення двох автомобілів, згідно до якого огляд проводився в хмарну погоду, без опадів, покриття сухе, в районі АЗС «Маршал», обстановка на місці ДТП до початку огляду не змінювалась. Ділянка дороги має розмітки, пряма, праворуч наявне узбіччя, далі за ним лісопосадка, праворуч бордюрний камінь, місце пригоди знаходиться в межах знаку 2.3. «Головна дорога», загальний стан видимості дороги 200 метрів, слідів гальмування немає, поверхні сліди юзу (том 2 а.с.5-6), та схемою з фототаблицею до відповідного протоколу, з якої вбачається, що зіткнення відбулось на полосі руху транспортного засобу «Pegeuot Boxer», який рухався по своїй смузі руху, на ділянці дороги Київ-Харків-Довжанський, в районі АЗС «Маршал», що розташовано за адресою Харківська область Харківський район с.Затишшя, вулиця Світла, 19а (том 2 а.с.7-13).

Висновком експерта №427/15 від 21.07.2015 року із відповідною фото таблицею до нього, згідно до якого в момент первинного контакту автомобіль ГАЗ-33021 своєю передньою лівою частиною контактував із передньою лівою частиною автомобіля «Pegeuot Boxer», під кутом близько 180? між поздовжніми осями та з взаємним перекриттям близько 120 см. В момент первинного контакту кут між поздовжніми осями автомобілів ГАЗ-33021, реєстраційний номер НОМЕР_1 і автомобіля «Pegeuot Boxer», реєстраційний номер НОМЕР_2 складав близько 180? . Місце зіткнення автомобілів розташовувалось на проїжджій частині автодороги Київ-Харків-Довжанський, на смузі руху автомобіля «Pegeuot Boxer», в районі подряпин на асфальті. (том 2 а.с. 38).

Висновком експерта №428/15 від 26.06.2015 року із відповідною фото таблицею до нього, згідно до якого гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля ГАЗ-33021 перебували в працездатному стані (том 2 а.с.40-57).

Висновком експерта №429/15 від 12.08.2015 року із відповідною фото таблицею до нього згідно до якого на момент експертного огляду і перед ДТП робоча гальмівна система, рульове керування ходова частина автомобіля «Pegeuot Boxer» знаходились в працездатному стані, при якому були відсутні будь-які несправності, які б могли впливати на її вихідні параметри. (том 2 а.с.59-68).

Протоколом додаткового огляду місця дорожньо-транспортної події від 23.06.2015 року із фототаблицею, який проводився за участю спеціаліста ОСОБА_12, з якого вбачається, що ділянка дороги пряма, має розмітку, на ділянці дороги наявний слід гальмування одинарний, довжиною 44,3 м. (том 2 а.с. 75-81).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 18.08.2015 року, що проводився за участю потерпілої ОСОБА_2, свідка ОСОБА_4, спеціаліста ОСОБА_12 (том 2 а.с.82-87), що проводився з метою перевірки та уточнення відомостей про обставини ДТП. Слідчий експеримент проводився за участю понятих ОСОБА_13, ОСОБА_14, протокол містить підписи учасників.

Висновком експерта №715/15 від 22.08.2015 року, згідно до якого в даній дорожній обстановці водій автомобіля ГАЗ-33021 ОСОБА_9 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.10.1., 12.1., 12.4. ПДР України, технічна можливість запобігання пригоді у водія ОСОБА_9 в даній дорожній обстановці, визначалась виконанням ним вимог п.п.10.1., 12.1. ПДР України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. Дії водія ОСОБА_9 в дані дорожній обстановці не відповідали вимогам п.п.10.1., 12.1., 12.4. ПДР України та з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП. Водій автомобіля «Pegeuot Boxer» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3. ПДР України та в даній дорожньо-транспортній обстановці не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем ГАЗ-33021 виконанням вимог ПДР України, з технічної точки зору в його діях не вбачається невідповідностей вимогам ПДР, які з технічної точки зору, знаходились б в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди (том 2 а.с.89-92).

Висновком експерта №496-А/15 від 16.06.2015 року, згідно до якого у зв'язку із подіями 30.05.2015 року у потерпілого ОСОБА_1 встановлені ушкодження у вигляді садна чола, передньої поверхні грудної клітини та кінцівок, що віднесені до легких тілесних ушкоджень, закритої травми грудної клітини: забій серця та легенів; закритий перелом кісток тазу з обох боків, закритий перелом лівої стегнової кістки у середній третині із зсувом, закритий внутрішньо суглобовий перелом кісток лівої гомілки, що віднесені до середнього ступеню важкості по критерію тривалості розладу здоров'я; закрита травма животу: розриви печінки, розриви брижі тонкої кишки, десерозації тонкої та сигмоподібної кишок, множинні гематоми кишечнику, що віднесено до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя. Наявні ушкодження утворились в результаті дії тупих твердих предметів, можливо, в умовах дорожньо-транспортної пригоди, між тілесними ушкодженнями, які мали місце у ОСОБА_1 та подіями які мали місце 30.05.2015 року, вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок, алкоголю в крові не виявлено (том 2 а.с.69-70).

Висновком експерта №513-А/15 від 17.06.2015 року, згідно до якого у потерпілої ОСОБА_2 виявлені ушкодження у вигляді забійної рани лівого стегна, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, закрита травма грудної клітини: переломи 7 та 8 ребер зліва по середньо-підпахвовій лінії, що відносить до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я. Наявні ушкодження утворились в результаті дії тупих твердих предметів, можливо, в умовах дорожньо-транспортної пригоди, між тілесними ушкодженнями, які мали місце у ОСОБА_2 та подіями які мали місце 30.05.2015 року, вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок, алкоголю в крові не виявлено (том 2 а.с.73).

Окрім письмових доказів, провина обвинуваченого ОСОБА_9 підтверджується показами потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2. Так, потерпілий ОСОБА_1, суду пояснив, що 30.05.2015 року, час точно не пам'ятає, але після 04.00 ранку, він рухався за кермом транспортного засобу «Pegeuot Boxer», в своєму ряду, було вже ясно, але він рухався з ближнім світлом, в машині з ним були дві жінки ОСОБА_4, ОСОБА_2, він був тверезий, не втомлений, тільки виїхав з 1 км, а тому швидкість була 50-60 км/годину. Газель рухалась у зустрічному напряму, рухалась швидко, поряд із сплошною лінією, підплигувала, раптово, практично перед роз'їздом, вискочила на нього, на його смугу, він навіть не встиг загальмувати, впевнений, що Газель також не гальмувала, більше нічого не пам'ятає. ДТП відбулось перед АЗС на смузі його руху. Після ДТП йому було встановлено 2 групу інвалідності.

Потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що 30.05.2015 року, в період часу з 04.00 до 05.00 години ранку, точно не пам'ятає, їхали на автомобілі, за кермом був ОСОБА_1, метрів 300 виїхали з ринку на 1 км, швидкість була невелика, приблизно 50 км/годину, вона сиділа попереду, світилась заправка, ніхто дорогу не перебігав, бачила на зустрічній полосі Газель, яка рухалась швидко, аварія сталась раптово, Газель виїхала на зустрічну смугу. Вони рухались по середині своєї полоси, не швидко, а Газель рухалась назустріч, швидкість велика, вона зміщалась праворуч, потім раптово виїхала ну зустрічну смугу та сталося зіткнення. Внаслідок ДТП у неї були поламані ребра, порізи на ногах.

Цивільний позивач ОСОБА_4 суду пояснила, що вона була в автомобілі з потерпілими, бачила Газель, яка рухалась зі швидкістю на зустріч, шаталась будка, спочатку взяла праворуч, потім вирівнялась, а потім різко виїхала на зустрічну смугу та сталась ДТП, швидку викликали одразу, ніхто машини не намагався розтягнути, у неї була травма плеча

А також показами свідків, що були допитані в ході розгляду справи. А саме,

показами свідків ОСОБА_15, який пояснив, що він заступив на чергування, виїжджав на місце ДТП, час не пам'ятає, але постраждалих вже не було, їх забрала швидка, він складав протокол та схему ДТП, все фіксувалось, оглядали зону ДТП та проходили до АЗС.

ОСОБА_16, який зазначив, що особисто він не виїжджав на аварію, але час виклику обов'язково повинен бути зафіксований службою.

ОСОБА_14, який пояснив, що він знайомий з ОСОБА_2, працював на 1 км, пригоду побачив приблизно в 04.30 - 05.00 годині, коли йому сказали, що сталось ДТП. Газель стояла на полосі буса, всі були ще на місці, швидка ще не забрала, він не знає хто викликав швидку та МНС. В швидкій були дві жінки, в свідомості, їм надавали допомогу. ОСОБА_1 був зажатий в автомобілі, потім коли під'їхали МНС вони його намагались достати. ОСОБА_9 лежав на сидінні, він до нього не підходив, потім швидка забрала обох водіїв, він ще приймав участь у якості понятого під час огляду місця події, а потім ще під час слідчого експерименту.

ОСОБА_13, який пояснив, що він особисто механізм ДТП не бачив, приїхав на місце вже години через 2, постраждалих вже повезли до лікарні, бус був на своїй полосі, а Газель на полосі буса. Зазначав, що приймав участь під час проведення слідчого експерименту, він підтвердив розташування автомобілів після ДТП, проводились заміри, були присутні ОСОБА_2 та ОСОБА_4, був ще один понятий, безпосередньо заміри проводили слідчий та експерт. Експеримент проводився за участю буса та Газелі, як хлібовозка. Під час проведення експерименту погода була така сама, все відбувалось о 7-8 годині ранку. Також зазначив, що він не чув нічого про пішохода, ані в день ДТП, а не під час проведення експерименту.

В ході розгляду справи сторона захисту посилалась на те, що органом досудового розслідування невірно встановлено час дорожньо-транспортної пригоди, що в свою чергу значно впливає на об'єктивність проведених в справі експертних досліджень, оскільки в цей час видимість була обмежена.

Відповідно до листа КЗОЗ «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 09.10.2015 року №2338-01 виклик до постраждалих на місце ДТП, що трапилась за участю автомобілів ГАЗ 33021 НОМЕР_1 та «Pegeuot Boxer» НОМЕР_2 на Окружній дорозі 1 кілометр, службою ЕМД був прийнятий 30.05.2015 року о 04.02. годині (том 2 а.с.160).

Відповідно до листа ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 11.09.2015 року повідомлення про лобове зіткнення двох автомобілів поблизу АЗС «Маршал» було отримано оперативно-диспетчерської службою 30 травня 2015 року о 04 годині 08 хвилин (том 1 а.с.60).

Із копії скарги ОСОБА_9 на ім'я слідчого судді від 09.09.2015 року також вбачається, що сам обвинувачений посилався на те, що приблизно в 04 годині він керував транспортним засобом та рухався по автошляху «Київ-Харків-Довжанський» в районі 515 км поблизу АЗС «Маршал» (том 1 а.с.53)

Тобто, враховуючи наведене, дійсно, в ході розгляду справи було встановлено інший час дорожньо-транспортної пригоди, а саме приблизно 04.00 година ранку, а не 05.00 як було зазначено в обвинувальному акті. Доводи сторони захисту, що пригода відбулась приблизно о 03.45 годині, про що також зазначав свідок ОСОБА_17, спростовуються дослідженими доказами.

За даними Харківського регіонального центру з гідрометеорології від 08.09.2015 року 30 травня 2015 року о 04.00 годині за даними метеостанції Харків, дані якої розповсюджуються на м.Харків та Харківській район, а також на 515 км автодороги Київ-Харків-Довжанський, спостерігалася хмарна погода, без опадів, явищ, які б погіршували метеорологічну діяльність видимості не відмічалось (том 1 а.с.62).

За даними ТОВ «Харківський планетарій ім.льотчика-космонавта Ю.О.Гагаріна» від 29.03.2016 року №15 в 4 години 33 хвилини 30.05.2015 року зійшло сонце. Перед сходом сонця з 3 години 51 хвилина настали цивільні сутінки, цей період характеризується значним посвітленням неба, при якому добре розрізняються силуети окремо стоячи людей, будинки, дерева (том 2 а.с.132).

Відповідно до інформації НДІ астрономії Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна від 22.12.2015 року №3001-22 цивільні сутінки 30.05.2015 року в районі м.Харків розпочались в 03 годині 50 хвилин та тривали до сходу сонця в 4 годині 33 хвилин. За межу цивільних сутінок з боку ночі прийнятий момент часу коли глибина занурення сонця під горизонт складає 6 градусів, Приблизно в цей час при ясній погоді вранці вимикають вуличне освітлення та сигнальні вогні на транспорті (том 2 а.с.159).

Тобто, враховуючи в сукупності досліджені у справі докази, з урахуванням даних протоколу огляду дорожньо-транспортної пригоди, щодо погоди в день ДТП, наявності додаткового освітлення ділянки дороги на якій сталося зіткнення, а саме від АЗС «Маршал», те що пригода сталась на прямому відрізку дороги, інших транспортних засобів не було, суд вважає, що розбіжності в часі пригоди в даному випадку не впливають на зміст експертних досліджень, оскільки видимість не була обмежена.

Суд не приймає до уваги доводи сторони захисту в частині того, що дорожньо-транспортна пригода сталась поза межами міста, у зв'язку із відсутністю дорожнього знаку про населений пункт, наявність перекресленого знаку «Харків».

Оскільки, відповідно до повідомлення Служби автомобільних доріг у Харківській області від 13.05.2016 року №1184/05 згідно до Постанови Верховного Ради України від 06 вересня 2012 року №5215-VІ «Про зміну і встановлення меж міста Харків, Дергачівського і Харківського районів Харківської області» ділянка автомобільної дороги загального користування державного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський км 510+540 - 516+200 увійшла у межі міста Харкова (том 2 а.с.201).

З повідомлення Служби автомобільних доріг у Харківській області від 08.10.2015 року №1865/05 вбачається, що 515 км автомобільного шляху М-03 Київ-Харків-Довжанський знаходиться на території Орджонікідзевського району міста Харкова (том 1 а.с.31).

В ході розгляду справи обвинувачений не заперечував, що зіткнення дійсно відбулось на зустрічній смузі, на полосі руху автомобіля потерпілого ОСОБА_1, але посилався на те, що він був змушений здійснювати маневр, оскільки намагався об'їхати раптово виниклого пішохода, потім не зміг вирівняти автомобіль, він став некерованим, та пішов юзом, внаслідок чого сталася ДТП.

Судом було допитано свідка ОСОБА_17, який пояснив, що він працює в ТОВ «Юліс-А», виїхав в парі з ОСОБА_9 до Куп'янська за продукцією, щоб потім повернутись до Харкова. Рухався по Окружній дорозі за автомобілем ОСОБА_9, метрів 100, бачив, як автомобіль ОСОБА_9 в районі заправки «Маршал» різко хильнула праворуч, а потім він почав уходити ліворуч, чув писк та хлопок. Зазначав, що коли автомобіль ОСОБА_9 взяв праворуч побачив на дорозі пішохода, звідки він взявся не знає, потім він пішов на пагорб, він за ним не слідкував. Стверджував, що було темно, автомобілі рухались зі швидкістю 80 км/годину, бачив габарити машини, що рухалась на зустрічній полосі. Коли сталась пригода на табло заправки було приблизно 03.45 година, він намагався викликати швидку та МНС тривалий час, зміг додзвонитись лише через МНС, хвилин через 15-20 після ДТП. Намагався тросом розтягнути автомобілі, перебував на місці ДТП хвилин 30-40 доки ОСОБА_9 не забрала швидка.

В ході розгляду справи було допитано експерта ОСОБА_12, який суду пояснив, що при проведенні експертизи використовував дані з постанови слідчого. Зазначав, що порушення водієм п.п.10.1., 12.1. ПДР перебувають в причинному зв'язку із пригодою. Також посилався на те, що розбіжності в часі, темно чи видно, не впливають на висновки експертизи в частині порушення водієм п.п.10.1., 12.1. ПДР.

За клопотанням сторони захисту було надано доручення щодо проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого та свідка ОСОБА_17, як вбачається із змісту протоколів від 15.06.2017 року слідчі дії були проведені за участю свідка, обвинуваченого, захисника, але за відсутності потерпілих, їх представника, за відсутності спеціаліста. Клопотань про проведення експертизи на підставі даних отриманих в ході слідчого експерименту не заявлялось сторонами.

У зв'язку із тим, що отримані в ході проведення слідчого експерименту дані суперечать отриманим даним в ході досудового розслідування, в тому числі, висновку експертизи №715/15 від 22.08.2015 року, а також враховуючі, що під час проведення досудового розслідування свідок ОСОБА_17 подавав слідчому заяву, в якій просив не проводити із ним слідчий експеримент, оскільки він механізм ДТП показати та розповісти не може, оскільки його не бачив (том 2 а.с.130), а тому покази свідка ОСОБА_17 про існування нібито пішохода, зіткнення з яким намагався уникнути водій ОСОБА_9 сприймаються критично, суд вважає, що доводи обвинуваченого щодо наявності перешкоди у вигляді пішоходу, є необґрунтованими та на думку суду надані з метою уникнути відповідальності.

З урахуванням досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України доведена та його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження, а потерпілій ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено. При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, фактичні обставини. Так, судом враховується, обвинуваченим вчинено злочин, який відповідно до ст. 12, 25 КК України, є необережним тяжким злочином. Обвинувачений раніше не судимий, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, має постійне місце реєстрації, працює, позитивно характеризується за місцем реєстрації та роботи, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має неповнолітню дитину ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, що навчається в 8-Б класі, мати дитини позбавлена батьківських прав. Але також суд враховує позицію обвинуваченого, який свою провину визнав частково, безпосередньо сам обвинувачений будь-яких заходів для відшкодування завданої шкоди не вживав, внаслідок дій обвинуваченого потерпілому ОСОБА_1 завдано тяжкі тілесні ушкодження, який дотепер продовжує лікування, потребує сторонньої допомоги, а потерпілій ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесне ушкодження, пошкоджено транспортний засіб ОСОБА_19. Також суд враховує, що відповідно до висновку експерта №495-А/15 від 16.06.2015 року обвинувачений ОСОБА_9 також отримав тілесні ушкодження після дорожньо-транспортної пригоди, що за сукупністю пошкоджень віднесені до тяжких тілесних ушкоджень, етиловий спирт при госпіталізації не виявлено (том 2 а.с.71-72).

Враховуючи наведене, суд вважає, що можливе призначення міри покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України у вигляді позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами.

В судовому засіданні обвинувачений подав суду заяву про застосування до нього амністії, оскільки він має на утриманні неповнолітню дитину. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст. 86 КК України). Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1 Законом України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання. 06.09.2017 р. набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно. Відповідно до п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» , звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений на момент вчинення злочину 30.05.2015 року, до набрання Законом України «Про амністію у 2016 році», мав та має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12, 25 КК України, є необережним тяжким злочином. Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого амністії, передбачених ст.4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" та ст.8 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась. Тобто, на нього поширюються вимоги відповідного закону, а тому він підлягає звільненню від відбування призначеного покарання.

Відповідно до вимог ст.128 КПК України в рамках провадження було подано цивільний позов потерпілими ОСОБА_1, ОСОБА_2, цивільними позивачами ОСОБА_4, ОСОБА_19 до обвинуваченого ОСОБА_9, НАСК «Оранта», ТОВ «Хлібокомбінат «Кулиничівський», ФГ «Кегичівське». За позовом потерпілі та цивільні позивачі посилались на обставини дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої було завдано шкоду здоров'ю, майну та моральну шкоду. Зазначали, що оскільки транспортний засіб, яким керував в момент ДТП обвинувачений належить ФГ «Кегичівське», цивільно-правова відповідальність якого також застрахована в НАСК «Оранта», то належними відповідачами в рамках даної справи відповідно до вимог ст.ст.1166, 1187, 1191, 1194 ЦК України є ФГ «Кегичівське», як власник транспортного засобу, НАСК «Оранта» оскільки відповідальність була застрахована, а також ТОВ «Хлібокомбінат «Кулиничівський». Оскільки ФГ «Кегичівське», ТОВ «Хлібокомбінат «Кулиничівський», фактично є корпорацією «Кулиничі» то за дії обвинуваченого ОСОБА_9 повинні нести відповідальність або його роботодавець або власник майна транспортного засобу, але також вимоги пред'явлені й до ОСОБА_9.

Потерпілий ОСОБА_1 просив стягнути на його користь 358944,66 гривень, з яких 58944 гривні 66 копійок стягнути з НАСК «Оранта» у якості відшкодування шкоди завданої здоров'ю, та 2947 гривень 23 копійки моральної шкоди, а 297052,77 гривень стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9 винного в ДТП. З мотивувальної частини позову вбачається, що сума заявлена до стягнення складається з 58.944 гривні 66 копійок матеріальної шкоди, яка полягає у витратах на лікування, та з 300.000 гривень моральної шкоди. На обґрунтування моральної шкоди зазначено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди молодий хлопець у віці 22 років отримав страшні ушкодження, які залишаться у нього на все життя, це викликає психологічні страждання, пов'язані із острахами не мати дружину, дітей, є ризик не знайти більше роботу, бути нікому не потрібним, він втратив почуття нормального життя, постійно відчуває фізичний біль, отриманий забій серця та легенів ускладнює дихання, обмежений у рухах, потребує постійного лікування, він дуже повільно відновлюється. Для відновлення потрібні курси реабілітації, фізіопроцедури, масаж, лікувальна фізкультура, вирішується питання про встановлення інвалідності.

Потерпіла ОСОБА_2 просила стягнути на її користь 16219,36 гривень, з яких 1219,36 гривень у якості відшкодування шкоди, завданої здоров'ю та 61 гривню моральної шкоди, а 14931 гривню стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9 винного в ДТП. З мотивувальної частини позову вбачається, що сума заявлена до стягнення складається з 1219 гривень 36 копійок матеріальної шкоди, яка полягає у витратах на лікування, та з 15.000 гривень моральної шкоди. В обґрунтування моральної шкоди зазначено, що отримання тілесних ушкоджень завдало фізичний біль, створило значне напруження у відносинах із рідними, вона змушена постійно відвідувати лікарів, витрачати кошти на лікування, не зрозуміло коли та яким чином отримана травма може проявити себе із часом, стан організму після переломів не відновлюється повністю ніколи.

Цивільний позивач ОСОБА_4 просила стягнути у якості відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_9 винного в ДТП - 5000 гривень. В обґрунтування завданої моральної шкоди посилалась на те, що вона та її родина пережили моральні страждання, у неї наявний дискомфорт при підійманні руки, від цього вона отримує фізичний біль.

Цивільний позивач ОСОБА_19 просив стягнути 92333,49 гривень, з яких 49490 гривень стягнути з НАСК «Оранта» у якості відшкодування матеріальної шкоди, а решту 24676,49 гривень стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9 винного в ДТП, а також стягнути з ОСОБА_9 у якості відшкодування моральної шкоди, завданої знищенням майна 15000 гривень, 3167 гривень у якості відшкодування додаткових витрат. З мотивувальної частини позову вбачається, що розмір завданої майнової шкоди складається із вартості транспортного засобу відповідно до звіту про оцінку - 74166, 49 гривень, витрат на евакуатор, що складає 1600 гривень, а також витрат на оплату послуг перебування автомобілю на штраф-майданчику в розмірі 940 гривень, супутні витрати на оплату комісії банку - 27 гривень, а також моральної шкоди в розмірі 15000 гривень. В обґрунтування моральної шкоди зазначено, що внаслідок ДТП він отримав нервовий стрес, автомобіль, що є єдиним засобом пересування, знищений повністю та вартість його ремонту перевищує вартість автомобіля. Придбати новий автомобіль в складній економічній ситуації в державі буде неможливим, було порушено його склад життя, він був вимушений їздити до ДАІ, адвоката, експертів, СТО, страхової компанії, він нервувався, це негативно відображалось на його родині, окрім того, значно погіршився майновий стан, він повинен нести додаткові витрати, що створює нервове напруження.

Представником цивільного відповідача НАСК «Оранта» було подано письмові заперечення проти вимог до страхової компанії та зазначено, що дійсно між страховою компанією та ФГ «Кегичівське» укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є ГАЗ-3301, державний номер НОМЕР_1. Ліміт відповідальності страховика встановлений за шкоду завдану життю та здоров'ю - 100.000 гривень, за шкоду завдану майну - 50.000 гривень, франшизу встановлено в розмірі 510 гривень. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подано до страховика потерпілими особами ОСОБА_4 та ОСОБА_19. Заяв про страхове відшкодування не зареєстровано. Крім того, відповідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку визначено, дійсну вартість автомобіля та вартість відновлювального ремонту, що перевищує вартість автомобіля. Відповідно до вимог п.30.1, 30.2. ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правовою відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо транспортний засіб вважається знищеним його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди, такого доказу стороною не надано. Також зазначали, що розмір витрат пов'язаний із лікуванням потерпілого повинен бути обґрунтованим та витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я. Щодо відшкодування моральної шкоди зазначали, що дана сума складає 5% страхової виплати за шкоду заподіяну здоров'ю. Такі виплати проводять на підставі рішення прийнятого за заявою потерпілої особи, після узгодження розміру страхового відшкодування, за наявності документів, не пізніше 90 днів з дня отримання заяви. З урахуванням викладеного, просили залишити позов в частині вимог до страхової компанії без розгляду.( том 2 а.с.225-228).

Представником цивільного відповідача ФГ «Кегичівське» подано заперечення проти цивільного позову, зазначено що на момент ДТП обвинувачений ОСОБА_9 перебував в трудових відносинах з ТОВ «Хлібокомбінат «Кулиничівський». Автомобіль ГАЗ 33021 державний номер НОМЕР_1 було передано в оренду ТОВ ««Хлібокомбінат «Кулиничівський» на підставі договору оренди б/н від 04 травня 2015 року. Тому на думку сторони цивільного відповідача саме ТОВ «Хлібокомбінат «Кулиничівський» в силу ст.1187 ЦК України, мав у разі необхідності відшкодовувати матеріальну та моральну шкоду, яку завдану потерпілим та цивільним позивачам, оскільки на момент ДТП договір виконувався та автомобіль експлуатувало товариство. Також зазначали, що ОСОБА_20 03.06.2015 року отримала від ТОВ «Хлібокомбінат «Кулиничівський» грошові кошти у розмірі 10.000 гривень (том 1 а.с.115-119).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості цивільного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Частиною 3 ст.129 КПК України визначено, що у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник, та якщо від нього не надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності, суд залишає позов без розгляду.

Тобто, кримінально-процесуальним законом чітко регламентовано підстави для залишення цивільного позову без розгляду, а тому приймаючи до уваги заперечення ПАТ НАСК «Оранта», суд не має права залишити без розгляду позовну заяву.

На підтвердження завданої матеріальної шкоди потерпілим ОСОБА_1 було надано виписку з історії хвороби стаціонарного хворого №15574 із змісту якої вбачається, що потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні в КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім.проф.О.І.Мещанінова» після дорожньо-транспортної пригоди з 30.05.2015 року, виписаний 26.06.2015 року з рекомендаціями лікування у травматолога за місцем проживання(том 1 а.с.37), виписку з медичної картки №19172 щодо перебування на стаціонарному лікуванні в КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім.проф.О.І.Мещанінова» з 01.07.2015 року по 24.07.2015 року (том 1 а.с.38), консультативний висновок ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім.проф.М.І.Сітенка» з метою подання до МСЕК(том 1 а.с.39), консультативний висновок спеціаліста ХОКТЛ від 16.03.2016 року про рекомендацію щодо оперативного лікування-пластики зв'язок лівого колінного суглоба (том 2 а.с.131).

Також потерпілим було надано копії квитанції щодо витрат на лікування на загальну суму 52430 гривень 91 копійка, що придбання медичних препаратів, оплати вартості рентгенплівки, проходження обстеження. (том 2 а.с.250, том 3 а.с.1-35).

ОСОБА_1 має посвідчення водія з 21.12.2010 року (том 2 а.с.93).

Потерпілою ОСОБА_2 надано суду копії чеків щодо придбання медичних препаратів на суму 1219 гривень 36 копійок (том 1 а.с.40).

Висновком експерта №514-А/15 від 17.06.2015 року, згідно до якого у потерпілої ОСОБА_2 виявлені ушкодження у вигляді забійної рани лівого стегна, що відноситься до легких тілесними ушкоджень, закрита травма грудної клітини: переломи 7 та 8 ребер зліва по середньо-підпахвовій лінії, що відносить до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я. Наявні ушкодження утворились в результаті дії тупих твердих предметів, можливо, в умовах дорожньо-транспортної пригоди, між тілесними ушкодженнями, які мали місце у ОСОБА_2 та подіями які мали місце 30.05.2015 року, вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок, алкоголю в крові не виявлено (том 2 а.с.73)

Цивільним позивачем ОСОБА_4, яка внаслідок ДТП отримала легкі тілесні ушкодження та у визнанні потерпілою в рамках даного провадження їй було відмовлено, до початку судового розгляду подано цивільній позов про відшкодування моральної шкоди (а.с.41-42). Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_4 підтверджуються висновком експерта №514-А/15 від 17.06.2015 року, відповідно до якого мала місце забійна рана в області правого плечового суглобу, яка утворилась внаслідок дії тупих твердих предметів, можливо, умовах дорожньо-транспортної пригоди, між тілесним ушкодженням, які мали місце, та подіями 30.05.2015 року, вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок, тест на алкоголь негативний (том 2 а.с.74). Цивільний позивач ОСОБА_4 просить стягнути з обвинуваченого на її користь моральну шкоду в розмірі 5000 гривень, вимог щодо стягнення витрат на лікування не заявляла.

Внаслідок ДТП було пошкоджено транспортний засіб «Pegeuot Boxer», р.н. НОМЕР_2, який на праві власності належить ОСОБА_19. Згідно до звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої пошкодження транспортного засобу №159/07/15 від 13.07.2015 року, вартість відновлювального ремонту складає 197959 гривень 11 копійок, а дійсна ринкова вартість транспортного засобу складає 74166 гривень 49 копійок, зроблено висновок, що розмір матеріальної шкоди складає 74166 гривень 49 копійок (том 1 а.с.43). Вартість послуг щодо складання звіту становить 600 гривень, виконано на замовлення ОСОБА_21 (том 1 а.с.46).

Право власності на автомобіль «Pegeuot Boxer», р.н. НОМЕР_2 зареєстровано за ОСОБА_19, що підтверджується відповідною копією свідоцтва НОМЕР_3 (том 2 а.с.94). Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу забезпечена відповідно до страхового полісу АІ/4921570 «Європейський страховий союз» на ім'я ОСОБА_22 (том 2 а.с.95). ОСОБА_21 та ОСОБА_23 відповідно до довіреності в порядку передоручення від ОСОБА_24, який в свою чергу мав довіреність від ОСОБА_19, мали повноваження щодо керування автомобілем, правом його відчуження, представництва інтересів в будь-яких установах власника строком до 21.07.2016 року (том 2 а.с.97-97).

Відповідно до наданих товарних чеків №134, 135 від 30.05.2015 року та від 10.06.2015 року, актів виконаних робіт надано послуги евакуатора на суму по 800 гривень, на загальну суму 1600 гривень ( том 1 а.с.44, 45). Вирішуючи питання заявленого цивільного позову суд виходить з наступного.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела. У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (ч. 1 ст. 1188 ЦК України). Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача. Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки . Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України. Положення ч. 1 ст. 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). В такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія. При цьому, відповідне правове питання було роз'яснено Верховним Судом України у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами), а саме роз'яснено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою він перебуває в трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу. Тобто, положення ст. 1172 ЦК України стосуються відшкодування як майнової, так і моральної шкоди.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, як майнова так і моральна, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Таким чином, положення ст. ст. 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст. 1167 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам. Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року № 6-108цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль ГАЗ 33021 реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, білого кольору, хлібний фургон, належить ФГ «Кегичівське» ( том 1 а.с.126).

Відповідно до наданої копії договору оренди автомобіля, що укладений 04 травня 2015 року між Орендодавцем ФГ «Кегичівське» в особі голови ОСОБА_11, та Орендарем ТОВ «Хлібокомбінат «Кулиничівський», в особі директора ОСОБА_25, автомобіль ГАЗ 33021, НОМЕР_1 переданий в оренду на строк з 04.05.2015 року по 31.12.2016 року. Відповідно до вимог п.7.1. договору визначено, що Орендар зобов'язується нести відповідальність за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП (том 1 а.с.119). На підставі акту прийому-передачі до договору оренди автомобіля 04.05.2015 року автомобіль був переданий (том 1 а.с.161).

Відповідно до договору №4 на надання послуг по наданню працівників від 01.01.2013 року укладеного між ТОВ «Хлібокомбінат «Кулиничівський», в особі директора ОСОБА_25, як Замовник, з одного боку та ТОВ «Юліс-А», в особі директора ОСОБА_26, як Виконавець, визначили предмет договору за яким Виконавець приймає на себе обов'язок надавати послуги за надання Замовнику працівників. Договір укладений на 3 роки до 31.12.2015 року (том 1 а.с.155-156).

З копії виписки амбулаторно хворого ОСОБА_9 вбачається, що він перебував на стаціонарному лікуванні в період з 15.07.2015 року по 31.07.2015 року, після ДТП та в картці зазначено місце роботи ТОВ «Юліс-А» водій, було видано лікарняний (том 1 а.с.135). Як вбачається з копії довідки з місця роботи та копії трудової книжки, копії наказу №22 від 24.02.2014 року, ОСОБА_9 працює в ТОВ «Юліс-А» на посаді водія з 24.02.2014 року (том 1 а.с.137, 157, 158).

Як вбачається з копії подорожніх листів вантажного автомобіля №380570, №380595 від 29-30 травня 2015 року водії ОСОБА_17 на автомобілі ГАЗ-33021 НОМЕР_1 та ОСОБА_9 на автомобілі ГАЗ-33021 НОМЕР_1, здійснювали перевезення хлібобулочних виробів ТОВ «Хлібокомбінат «Кулиничі». Подорожній лист на водія ОСОБА_17 також містить відмітку ТОВ «Юліс-А» (том 2 а.с.101, 124). З копії нотаріально посвідченої заяви вбачається, що ОСОБА_20 отримала від ТОВ «Хлібокомбінат «Кулиничівський» в особі представника ОСОБА_27 10000 гривень на лікування ОСОБА_1, у зв'язку із ДТП, що сталася 30.05.2015 року (том 1 а.с.118).

Отже, з урахуванням досліджених в ході розгляду обставин встановлено, що на момент ДТП обвинувачений ОСОБА_9 перебував в трудових відносинах з ТОВ «Юліс-А», виконував роботу на ТОВ «Хлібокомбінат «Кулиничівський», відповідно до укладеного договору між відповідними товариствами, та автомобіль на якому було вчинено ДТП перебував в оренді ТОВ «Хлібокомбінат «Кулиничівський», на підставі відповідного договору.

З урахуванням проведеного аналізу наявних в матеріалах справи доказів, суд вважає, що вимоги потерпілих та цивільних позивачів, які заявлені безпосередньо до ОСОБА_9 задоволенню не підлягають, ТОВ «Хлібокомбінат «Кулиничівський» припинено, вимог до ТОВ «Юіс-А» цивільними позивачами не заявлялось, клопотань щодо залучення їх до участі у справі у якості цивільного співвідповідача також, що не позбавляє їх права звернутись до суду із відповідним позовом про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства. Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV). Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого. За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Відповідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/2916208 від 02.03.2015 року виданого ВАТ НАСК «Оранта» Харківська обласна дирекція ФГ «Кигичівське» застраховано цивільно-правову відповідальність, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ГАЗ 33021, номерний знак НОМЕР_1 (том 2 а.с.113). Пунктом 4 полісу встановлено страхову суму відповідальності на одного потерпілого за шкоду завдану життю і здоров'ю в 100000 гривень, за шкоду завдану майну 50000 гривень, п.5 визначено розмір франшизи в 510 гривень.

Як вбачається з наданих заперечень страхової компанії про страховий випадок повідомлено потерпілими. Заява про відшкодування безпосередньо до страхової компанії не подавалась, але потерпілими та цивільними позивачами подано цивільний позов в рамках порушеного кримінального провадження, страхова компанія залучена до участі у справі, як цивільний відповідач, а тому на думку суду відсутність заяв потерпілих безпосередньо в страхові компанії не є підставою для відмови в позові. За змістом ст.26-1 закону №1961-IV, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров'я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Суд, вважає, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 до страхової компанії на суму завданої матеріальної шкоди, відповідно до досліджених та документально підтверджених витрат на придбання медичних препаратів під час лікування, а саме на загальну суму 52430 гривень 91 копійка. З урахуванням встановленої суми відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає, що підлягає відшкодуванню 2621 гривня 55 копійок моральної шкоди.

Також, суд вважає що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 до страхової компанії на суму завданої матеріальної шкоди, відповідно до досліджених та документально підтверджених витрат на придбання медичних препаратів під час лікування, а саме на загальну суму 1219 гривень 36 копійок. З урахуванням встановленої суми відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає, що підлягає відшкодуванню 61 гривня моральної шкоди.

Що стосується вимог цивільного позивача ОСОБА_19 про відшкодування шкоди до страхової компанії, суд виходить з наступного. Відповідно до п.п.30.1., 30.2. закону №1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Цивільним позивачем ОСОБА_19 на підтвердження понесених матеріальних збитків надано відповідний звіт про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу №159/07/15 від 13.07.2015 року, згідно до якого було визначено вартість відновлювального ремонту, дійсну ринкову вартість транспортного засобу, та оскільки вартість відновлювального ремонту значно перевищую ринкову вартість транспортного засобу, визначено розмір матеріальної шкоди в розмірі ринкової вартості транспортного засобу. При цьому зазначено, що ремонт є економічно необґрунтованим.

В ході розгляду справи стороною цивільного позивача суду не подавалось доказу на підтвердження вартості транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоду, що фактично унеможливлює суд визначити розмір завданої шкоди, яка підлягає стягненню з страхової компанії, та доводи сторони цивільного відповідача викладені в запереченнях заслуговують уваги. Враховуючі наведене, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині до страхової компанії задоволенню не підлягають.

Як вбачається із змісту позовних вимог ОСОБА_19 ним також були понесені витрати на евакуатор, що складає 1600 гривень, а також витрат на оплату послуг перебування автомобілю на штраф-майданчику в розмірі 940 гривень, суд вважає що зазначені витрати підлягають стягненню з страхової компанії та позов в цій частині підлягає задоволенню. З урахуванням встановленої суми відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає, що підлягає відшкодуванню 127 гривень моральної шкоди.

Представником потерпілого ОСОБА_1 було надано суду прибутковий касовий ордер №17/03 від 17.03.2017 року щодо отримання від останнього 8000 гривень на підставі договору №19/06-15 від 19.06.2015 року. Укладеним договором про надання правової допомоги по кримінальному провадженню, а саме п.5 визначено порядок оплати гонорару та компенсації додаткових витрат, при цьому п.5.1. визначає, що за надання правової допомоги потерпілий зобов'язується сплатити адвокату гонорар в розмірі, зазначеному в Додатку №1 до даного договору. Такий додаток суду не надавався, а тому суд позбавлений можливості встановити відповідний розмір гонорару та за таких обставин вважає, що підстав для стягнення витрат за наданою квитанцією не вбачається.

Враховуючи наведене, суд вважає, що цивільний позов заявлений в рамках кримінального провадження підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати за проведені в рамках справи експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого, речові докази в провадженні відсутні. Запобіжний захід не обирався.

Відповідно до вимог ст.374 КПК України суд при постановленні вироку вирішує питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження. В ході досудового розслідування відповідно до ухвал слідчих суддів було накладено арешт на транспортні засоби автомобіль «Pegeuot Boxer», реєстраційний номер НОМЕР_2, автомобіль «ГАЗ-33021», реєстраційний номер НОМЕР_1. Відповідно до вимог ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові. Суд вважає, що в даному випадку необхідність застосування відповідного заходу забезпечення відпала.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_9 звільнити від відбування призначеного за даним вироком покарання у зв'язку із амністією.

Цивільний позов потерпілих та цивільних позивачів задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 52430 гривень 91 копійка, моральної шкоди 2621 гривень 55 копійок, а всього 55052 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятдесят дві) гривні 46 копійок.

Стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 1219 гривень 36 копійок, моральної шкоди 61 гривня, а всього 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень 36 копійок.

Стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_19 у відшкодування матеріальної шкоди 2540 гривень, моральної шкоди 127 гривня, а всього 2667 (дві тисячі шістсот шістдесят сім) гривень.

В задоволенні інших вимог цивільного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_9 судові витрати на користь держави /код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м.Харкова/ за проведення транспортно-трасологічної експертизи № 427/15 від 21.07.2015 року в сумі 2672 гривень 10 копійок, експертизи технічного стану № 428/15 від 26.06.2015 року в сумі 736 гривень 56 копійок, експертизи технічного стану № 429/15 від 12.08.2015 року в сумі 736 гривень 56 копійок, автотехнічної експертизи № 715/15 від 22.08.2015 року в сумі 736 гривень 56 копійок, а всього 4881 ( чотири тисячі вісімсот вісімдесят одну) гривню 78 копійок.

Арешт накладений на автомобіль «ГАЗ-33021», реєстраційний номер НОМЕР_1, що зареєстрований за ФГ «Кегичівське», відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 03.06.2015 року - скасувати.

Арешт накладений на автомобіль «Pegeuot Boxer», реєстраційний номер НОМЕР_2, що зареєстрований за ОСОБА_19, та на підставі генеральної довіреності перебуває у ОСОБА_21 та ОСОБА_23, відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 03.06.2015 року - скасувати.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області протягом 30 днів з моменту його проголошення через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова шляхом подачі апеляційної скарги.

Головуючий: суддя: О.В. Бугера