Вирок № 69239208, 29.09.2017, Дворічанський районний суд Харківської області

Єдиний унікальний № 614/106/16-к

Провадження № 1-кп/618/57/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2017 року Дворічанський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Рябоконь Є.А., при секретарі - Кучеренко О.І., з участю прокурора - Колеснікова Д.І., обвинуваченої - ОСОБА_1, захисника обвинуваченої - адвоката Молчанова М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Дворічна кримінальне провадження № 1-кп/618/57/17 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Бобриково Антрацитівського району Луганської області, українки, громадянки України, із загальною середньою освітою, не працюючої, незаміжньої, яка має п»ятьох неповнолітніх дітей - 2008 р. н., 2009 р. н., 2011 р. н., 2013 р. н., 2015 р. н., зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, не судимої -

у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених частинами 1, 2 ст. 190 КК України, а саме: ОСОБА_1 у період з 11.09.2011 р. по 10.12.2015 р. незаконно заволоділа чужим майном шляхом обману, а саме: коштами, які належать державі, представником якої є Управління соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації, що надає грошову державну допомогу сім'ям з дітьми, особам, що мають на утриманні неповнолітніх дітей, за наступних обставин.

ОСОБА_1 з 2010 року, проживаючи з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу по АДРЕСА_3, 08.09.2011 р. подала до Підлиманської сільської ради Борівського району Харківської області заяву про реєстрацію народження доньки та умисно вказала неправдиві відомості щодо прізвища батька доньки, яка народилась в незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, у зв'язку з чим у свідоцтві про народження були вказані дані дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.

В результаті таких дій ОСОБА_1 умисно приховала факт спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з метою незаконного отримання статусу матері - одиначки для отримання матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої дитини.

Продовжуючи свої умисні злочині дії, ОСОБА_1, проживаючи з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, 11.09.2011 р. подала заяву до Управління соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації, яке розташоване по вул. Партизанській, б. 3 в смт. Борова Борівського району Харківської області, в якій умисно вказала неправдиві відомості про те, що не проживає з особою, від якої має дитину.

В момент подачі заяви про призначення соціальної допомоги та отримання статусу матері-одиначки ОСОБА_1 працівникам органу Управління соціального захисту населення повідомила неправдиві відомості, тобто з корисливих мотивів, шляхом обману, з метою незаконного збагачення, умисно приховала факт проживання та ведення спільного господарства з ОСОБА_3, з яким фактично проживала разом протягом двох років.

Відповідно до наданих ОСОБА_1 неправдивих відомостей, відповідно до п. 5 ч.1 ст.3 Закону України «Про держану допомогу сім'ям з дітьми», 11.09.2011 р. їй було незаконно встановлено статус «допомоги на дітей одиноким матерям». В період з 11.09.2011р. по 10.12.2015 р. ОСОБА_1 на порушення ч. 4 ст. 18-1 вищевказаного закону в Управлінні праці та соціального захисту населення Борівської РДА була призначена і виплачена матеріальна допомога на дитину у сумі 15 427 грн. 20 коп. (п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять сім грн. 20 коп.).

Крім того, продовжуючи спільне проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу по АДРЕСА_3, ОСОБА_1 повторно 01.03.2013 р. подала до Підлиманської сільської ради Борівського району Харківської області заяву про реєстрацію народження доньки та умисно вказала неправдиві відомості щодо прізвища батька доньки, яка народилась в незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, у зв'язку з чим у свідоцтві про народження були вказані дані дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5.

В результаті таких дій ОСОБА_1 повторно умисно приховала факт спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з метою незаконного отримання статусу матері-одиначки для отримання матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої дитини.

Продовжуючи злочині умисні дії, ОСОБА_1, проживаючи з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу 06.03.2013 р. подала заяву до Управління соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації, яке розташоване по вул. Партизанській, б. 3 в смт. Борова Борівського району Харківської області, в якій умисно вказала неправдиві відомості про те, що не проживає з особою, від якої має дитину.

В момент подачі заяви про призначення соціальної допомоги та отримання статусу матері-одиначки ОСОБА_1 працівникам органу Управління соціального захисту населення повторно повідомила неправдиві відомості, тобто з корисливих мотивів, шляхом обману, з метою незаконного збагачення, умисно, повторно приховала факт проживання та ведення спільного господарства з ОСОБА_3, з яким фактично проживала протягом чотирьох років.

Відповідно до наданих ОСОБА_1 неправдивих відомостей, відповідно до п.5 ч. 1 ст.3 Закону України «Про держану допомогу сім'ям з дітьми», 06.03.2013 р. їй було незаконно встановлено статус «допомоги на дітей одиноким матерям». В період з 06.03.2013 р. по 10.12.2015 р. ОСОБА_1 на порушення ч. 4 ст. 18-1 вищевказаного закону в Управлінні соціального захисту населення Борівської РДА була призначена і виплачена матеріальна допомога на дитину у сумі 10526 грн. 40 коп. (десять тисяч п'ятдесят двадцять шість грн. 40 коп.).

Крім того, продовжуючи спільне проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу по АДРЕСА_3, ОСОБА_1 повторно 02.09.2015 р. подала до Підлиманської сільської ради Борівського району Харківської області заяву про реєстрацію народження доньки, в якій повторно умисно вказала неправдиві відомості щодо прізвища батька доньки, яка народилась в незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, у зв'язку з чим у свідоцтві про народження вказані дані дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6.

В результаті таких дій ОСОБА_1 повторно умисно приховала факт спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, з метою незаконного отримання статусу матері-одиначки для отримання матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої дитини.

Продовжуючи злочині умисні дії, ОСОБА_1, проживаючи з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, 07.09.2015 р. повторно подала заяву до Управління соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації, яке розташоване по вул. Партизанській, б. 3 в смт. Борова Борівського району Харківської області, в якій умисно вказала неправдиві відомості про те, що не проживає з особою, від якої має дитину.

В момент подачі заяви про призначення соціальної допомоги та отримання статусу матері-одиначки ОСОБА_1 працівникам органу Управління соціального захисту населення повідомила неправдиві відомості, тобто з корисливих мотивів, шляхом обману, з метою незаконного збагачення, повторно, умисно приховала факт проживання та ведення спільного господарства з ОСОБА_3, з яким фактично проживала протягом шести років.

Відповідно до наданих ОСОБА_1 неправдивих відомостей, відповідно до п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про держану допомогу сім'ям з дітьми» 07.09.2015 р. їй було незаконно встановлено статус «допомоги на дітей одиноким матерям». В період з 07.09.2015 по 10.12.2015 ОСОБА_1 на порушення ч. 4 ст. 18-1 вищевказаного закону в Управлінні соціального захисту населення Борівської РДА була призначена і виплачена матеріальна допомога на дитину у сумі 1400 грн. 40 коп. (одна тисяча чотириста грн. 40 коп.).

За вказаний період з 11.09.2011 по 10.12.2015 ОСОБА_1 незаконно, шляхом обману працівників відділу соціального захисту населення, кожного місяця отримувала бюджетні кошти у вигляді матеріальної допомоги на дитину матері-одиначці. В результаті чого незаконно отримала кошти на загальну суму 27354 грн. 00 коп. (двадцять сім тисяч триста п'ятдесят чотири грн. 00 коп.), завдавши державі, в особі Управління соціального захисту населення Борівської РДА, матеріальний збиток на вищезазначену суму.

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство)та ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

29 вересня 2017 року між прокурором Борівського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області юристом 1 класу Колесніковим Д.І. з одного боку, та обвинуваченою ОСОБА_1 і захисником обвинуваченої - адвокатом Молчановим М.П., з другого боку, в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою, обвинувачена ОСОБА_1 повністю беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190 КК України та ч. 2 ст. 190 КК України. Сторони узгодили покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн., а також за ч. 2 ст. 190 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань сторони узгодили остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн.

При цьому ОСОБА_1, якій роз'яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, дала згоду на його призначення.

Розглядаючи питання про затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бутиукладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь - який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Згідно п. 1) ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.

У підготовчому судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 190 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, а також встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 190 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Прокурор також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ч. 2 ст. 473 КПК України.

Крім того, сторони розуміють наслідки невиконання угоди, встановлені ст. 476 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України. Підстави для відмови у затвердженні даної угоди, передбачені п. п. 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 29 вересня 2017 року між прокурором Борівського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області Колесніковим Д.І. з одного боку та обвинуваченою ОСОБА_1 і її захисником адвокатом Молчановим М.П. з другого боку,і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.

Крім того, під час підготовчого судового засідання по даному кримінальному провадженню від обвинуваченої та її захисника надійшло клопотання про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі п. в) ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році".

Згідно ст. 85 Кримінального кодексу України, яка передбачає звільнення від покарання на підставі закону України про амністію, засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань на підставі закону про амністію.

Згідно ч. 2 ст. 86 КК України, законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про застосування амністії в Україні", амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону.

Частиною 2 ст. 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07.09.2017 року набрав чинності Закон України "Про амністію у 2016 році".

Відповідно до п. в) ст. 1 цього Закону, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, підлягають, зокрема, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Відповідно до положень частин 8-9 ст. 10 Закону України "Про амністію у 2016 році", застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений (підсудний) або засуджений заперечує проти цього. Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі з обов'язковим зазначенням цього в журналі судового засідання.

Стаття 13 Закону України "Про амністію у 2016 році" передбачає, що дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.

Судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_1 до набрання чинності Законом України "Про амністію у 2016 році" вчинила умисні злочини, передбачені ч. ч. 1, 2 ст. 190 КК України, які згідно ст. 12 КК України належать до злочинів невеликої та середньої тяжкості відповідно. На день набрання чинності цим Законом України, тобто 07.09.2017 року, обвинувачена мала на своєму утриманні п»ятьох неповнолітніх дітей - доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, (свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_3 від 08 вересня 2011 року), доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_10, (свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_1 від 01 березня 2013 року), доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_11, (свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_2 від 02 вересня 2015 року) щодо яких не позбавлена батьківських прав, що підтверджується довідкою служби у справах дітей Борівської районної державної адміністрації Харківської області від 29.09.2017 № 01-33/496. Обвинувачена у судовому засіданні в усній формі з зазначенням цього в журналі судового засідання дала свою згоду на застосування відносно неї вказаного закону про амністію.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 п. в) ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році".

За таких обставин суд вважає, що на обвинувачену ОСОБА_1 поширюється дія Закону України "Про амністію у 2016 році", а тому вона підлягає звільненню від відбування покарання на підставі п. в) ст. 1 цього Закону.

Керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 373, 374 КПК України, на підставі ст. ст. 85, 86 ч. 2 КК України, п. в) ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році", суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 29 вересня 2017 року між прокурором Борівського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області Колесніковим Д.І. з одного боку та обвинуваченою ОСОБА_1 і її захисником адвокатом Молчановим М.П. з другого боку.

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначити узгоджене сторонами угодипокарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити узгоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань призначити ОСОБА_1 узгоджене сторонами угоди остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 (одна тисяча сімсот) грн.

На підставі ст. 85, ч. 2 ст. 86 КК України та п. в) ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" повністю звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Дворічанський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, встановлених ст. 394 КПК України.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченій, її захиснику та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Є.А. Рябоконь