Рішення № 69237261, 27.09.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/143/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1526/2017

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач Фединяк

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого- судді Фединяка В.Д.

суддів: Девляшевського В.А., Матківського Р.Й., секретаря Петріва Д.Б..

з участю сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Милуванської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення сільської ради та визнання недійсним акту, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тисменицького районного суду від 10 серпня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулась в суд з указаним позовом і з врахуванням збільшених позовних вимог зазначала, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину від 30 жовтня 2009 року належить будинковолодіння АДРЕСА_1 Поряд з належним їй будинковолодінням розташований старий житловий будинок, частина якого належала її покійному чоловікові ОСОБА_4, а друга частина належить третій особі ОСОБА_3, які успадковані після смерті батьків. Рішенням Милуванської сільської ради від 30.10.1993 р. її покійному чоловікові ОСОБА_4 передана у власність земельна ділянка, якою вони користувались, площа якої у рішенні не вказана. Згідно записів у погосподарських книгах та в земельно-облікових документах сільської ради вона продовжує користуватись земельною ділянкою загальною площею 1,07 га, з якої 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,82 га для ведення особистого селянського господарства. Рішенням Милуванської сільської ради від 09.10.2009 р. затверджений акт земельної комісії сільської ради від 15.09.2009 р., згідно якого встановлено заїзд та межу до земельної ділянки ОСОБА_3 Рішенням сільської ради від 28.11.2013 р. їй надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок, якими вона користується. Однак, оскаржуваним рішенням від 13.05.2014 р. сільська рада відмовила їй у приватизації частини присадибної земельної ділянки шириною 1,40 м, посилаючись на те, що це є стежка, призначена для спільного користування та проходу до її та ОСОБА_3 господарств і проходу до криниці. Зазначає, що вказані обставини не відповідають дійсності, акт комісії від 26.04.2012 р., який став підставою для прийняття цього незаконного рішення про встановлення стежки, у порушення вимог п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» щодо виключної компетенції сільської ради у регулюванні земельних відносин, не затверджений сесією сільської ради, просить визнати незаконним рішення сесії Милуванської сільської ради від 13 травня 2014 року «Про відмову у наданні дозволу на приватизацію стежки», визнати недійсним акт від 26 квітня 2012 року.

Ухвалою Тисменецького районного суду від 12 квітня 2016 року залучено ОСОБА_3 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Милуванської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про визнання незаконним рішення сільської ради.

Рішенням Тисменицької районного суду від 10 серпня 2017 року задоволено позов. Визнано незаконним рішення Милуванської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 13 травня 2014 року «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1» та визнати недійсним акт від 26 квітня 2012 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, вказуючи на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального і процесуального права й ухвалив незаконне рішення. На думку апелянта, суд не врахував того, що ОСОБА_1 вирішила приватизувати земельну ділянку, яка знаходиться в межах запасу Милуванської сільської ради, не входить в межі її присадибної ділянки і слугує стежкою для проходу до його земельною ділянкою. Зазначає, що право на приватизацію земельної ділянки через виготовлення технічної документації мають особи власники об'єктів нерухомого майна по існуючих межах земельної ділянки. Оскільки, стежку котру висловила намір приватизувати ОСОБА_1 не входить в межі присадибної ділянки, що чітко вбачається із матеріалів фото фіксації і ніколи не входила, а є землями сільської ради, то Милуванська сільська рада в межах своїх повноважень відмовила в наданні дозволу на приватизацію стежки, при цьому мотивувала його. Позивачка не надала суду жодного доказу про те, що нею здійснюється приватизація земельної ділянки на підставі рішення Милуванської сільської ради від 28 листопада 2013 року і у зв'язку із виготовленням технічної документації у неї виникають труднощі погодження суміжників чи сільською радою, в зв'язку із тим, що спірна стежка проходить через її присадибну ділянку. Щодо позовної вимоги про визнання недійсним акту земельної комісії від 26 квітня 2012 року, то вважає, що дана позовна вимога не підлягає до задоволенню, оскільки акт земельної комісії не є правовстановлюючим документом, а носить тільки дорадчий, консультаційний характер і підлягає подальшому затвердженні на сесії сільської ради шляхом прийняття відповідного рішення.

У судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, просить задовольнити цю скаргу.

Представники ОСОБА_1- ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не визнали доводи апеляційної скарги, вважають рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення сесії Милуванської сільської ради від 13 травня 2014 року «Про відмову у наданні дозволу на приватизацію стежки» порушує права позивачки як належного землекористувача, оскільки відповідач не довів наявності на земельній ділянці позивачки громадської стежки, яка відноситься до земель загального користування та згідно ст.83 ЗК України є комунальною власністю територіальної громади села. Оскаржуваний позивачкою акт від 26 квітня 2012 року, який став підставою для прийняття оскаржуваного рішення складений у відсутності позивачки, нею не підписаний, їй не вручався, про існування акту позивачка довідалась під час звернення до суду з позовом про визнання незаконним рішення від 13.05.2014 р. Оскільки вказаний акт порушує права позивачки як належного землекористувача, його суд визнав недійсним.

Висновок суду є передчасним і погодитись з ним не можна.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачці ОСОБА_1 належить на праві приватної власності домоволодіння по АДРЕСА_1 що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майна (а.с.11).

За змістом архівного витягу з протоколу Х сесії І скликання Милуватської сільської ради народних депутатів від 30 жовтня 1993 року ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, предано у приватну власність земельні ділянки без виначення розмірів.

Даними, які містяться записів у погосподарських книгах та земельно-облікових документів Милуванської сільської ради позивачка продовжує користуватись земельною ділянкою загальною площею 1,07 га, з якої 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,82 га для ведення особистого селянського господарства без визначення меж зазначених земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Рішенням Милуванської сільської ради від 28.11.2013 р. позивачці надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж вказаних земельних ділянок (а.с.8).

24 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до сесії Милуванської сільської ради про надання їй у приватну власність стежку шириною 1,40 м. (а.с.75).

Рішенням сесії від 13 травня 2014 року «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1» Милуванської сільської ради відмовлено позивачці у приватизації частини земельної ділянки шириною 1,40 м (а.с.76).

За змістом позовної заяви, ОСОБА_1 зазначає, що стежку шириною 1,40 м. входить у полощу земельної ділянки розміром 0,25 га призначеної для обслуговування належного їй житлового будинку.

Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян (ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено ст. 118 ЗК України, згідно з ч. ч. 1, 2 якої громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до статті 155 ЗК України в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, земельним законодавством України визначено порядок надання земельних ділянок громадянам України, порушення якого може слугувати підставою для визнання недійсним відповідного акта органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, якщо таким актом порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою.

Судом установлено, що позивачкою не подано технічних матеріалів та документів, які підтверджують, що розмір земельної ділянки ( стежки) шириною 1,40 м. входить у полощу земельної ділянки розміром 0,25 га призначеної для обслуговування належного їй житлового будинку.

Також встановлено, що ОСОБА_1 не подала суду доказів про те, що акт земельної комісії від 26 квітня 2012 року, який відповідно п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» не затверджений сесією сільської ради щодо врегулювання між стронами спору є зобов'язальної дії і порушує її право як землекористувача.

За правилами п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав встановлених п.п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового про відмову відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 209,307, 309,313,314,316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Тисменицького районного суду від 10 серпня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до Милуванської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання незаконним рішення сільської ради та визнання недійсним акту відмовити.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з часу набрання законної сили.

Судді: В.Д.Фединяк

В.А.Девляшевський

Р.Й.Матківський